Рішення

від 15.10.2020 по справі 173/1217/20

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1217/20

Провадження №2/173/600/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В

За участю: позивача - ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2020 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідачів Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора.

31.08.2020 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи

01.09.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 15.10.2020 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

В підготовчому судовому засіданні 15.10.2020 року оголошена вступна та резолютивна частина рішення

Згідно позовних вимог позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку (пай) площею 3.553 га., кадастровий номер 1221085500:01:061:0550, розташовану на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 без врахування обов`язкової частки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя батько склав заповіт, посвідчений 23.02.2017 року ОСОБА_4 ,. завідувачем Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, в.о., державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим № 1-41, згідно якого заповів їй належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 3.553 га., кадастровий номер 1221085500:01:061:0550, розташовану на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На день смерті батька залишилось спадкове майно, яке складається в тому числі із земельної ділянки площею 3.553 га., кадастровий номер 1221085500:01:061:0550 розташованої на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

18.12.2019 року вона звернулась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 18.12.2019 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Причинами відмови було те, що вона своєчасно не подала до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини і зі спадкодавцем разом не проживала.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 року їй був визначений додатковий строк для прийняття спадщини.

27.05.2020 року вона знову звернулась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , та вказала, що після смерті батька в спадковому будинку залишилась проживати мати, ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її мати не мала наміру приймати спадщину та не заперечувала проти успадкування нею земельної ділянки і підтримувала рішення її батька і свого чоловіка про складання заповіту на її користь.

Її мати ніяких заяв до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори не подавала, але фактично прийняла спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3

27.05.2020 року державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори була винесена постанова про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка була в померлого, в цілому на її ім`я, без врахування обов`язкової частки ОСОБА_2 , так як на час смерті спадкодавця остання проживала разом з ним та автоматично прийняла спадщину, не подавши заяву протягом встановленого строку про відмову від спадщини, що й стало підставою звернення до суду.

В підготовчому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала за підставами, викладеними у позовній заяві.

Представник відповідача, Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, в підготовче судове зсідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач, ОСОБА_2 , в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнала та просила їх задовольнити, пояснивши, що вона не претендує на спадщину у вигляді земельної ділянки, що залишилась після смерті її чоловіка та усвідомлює, що визнання права власності на дане спадкове майно за позивачкою, яка є її донькою, позбавляє її права успадковувати дане майно в майбутньому.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, в підготовче судове засідання не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи у її відсутність. Письмових пояснень суду не надала.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , батько позивачки та чоловік відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копіями свідоцтв про народження та про одруження.

За життя ОСОБА_3 , склав заповіт посвідчений 23.02.2017 року ОСОБА_4 ,. завідувачем Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, в.о., державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим № 1-41, згідно якого заповів їй належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 3.553 га., кадастровий номер 1221085500:01:061:0550, розташовану на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповів позивачці, що підтверджується копією заповіту.

Позивачка у відповідності до положень ст. 1270 ЦК України 18.12.2019 року звернулась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , але постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 18.12.2019 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Причинами відмови було те, що вона своєчасно не подала до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини і зі спадкоємцем разом не проживала, що підтверджується копією постанови нотаріуса.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 року позивачці був визначений додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується копією рішення суду.

27.05.2020 року позивачка знову звернулась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , та вказала, що після смерті батька в спадковому будинку залишилась проживати мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Позивачка зазначає, що її мати не мала наміру приймати спадщину та не заперечувала проти успадкування нею земельної ділянки і підтримувала рішення її батька і свого чоловіка про складання заповіту на її користь.

Мати позивачки, відповідач ОСОБА_2 , ніяких заяв до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори не подавала, що підтверджується матеріалами спадкової справи, але фактично прийняла спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання зі спадкодавцем.

27.05.2020 року державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори була винесена постанова про відмову у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка була в померлого ОСОБА_3 , в цілому на ім`я позивачки, без врахування обов`язкової частки ОСОБА_2 , яка на час смерті спадкодавця проживала разом зі спадкодавцем та автоматично прийняла спадщину, не подавши заяву протягом встановленого законом строку про відмову від спадщини, що підтверджується копією постанови нотаріуса

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7 - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами ( зі збереженням її цільового призначення) при підтверджені цього права спадкодавця державним актом про право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України - До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З наведеного вище судом встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , входить і земельна ділянка (пай) площею 3.553 га., кадастровий номер 1221085500:01:061:0550, розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ДП № 074767від 20 лютого 2006 року.

Як вже зазначалось вище позивачці відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину вищевказану земельну ділянку, оскільки спадкоємець за законом, яка в силу віку має право на обов`язкову частку у спадщині і яка проживала разом зі спадкодавцем, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подала заяви про відмову від спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України - Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач бажає прийняти спадщину у вигляді земельної ділянки, що залишилась після смерті батька та з цією метою звернулась до держаного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, але отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Тобто в позасудовому порядку не змогла реалізувати своє право на отримання спадщини на дану частину спадкової маси. Крім позивачки інші особи із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 306/2019, відкритої після смерті ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 ,. яка має право на обов`язкову частку у спадщині, в судовому засіданні підтвердила, що вона не претендує на дану частину спадщини, що залишилась після смерті її чоловіка та просить суд визначити право власності на спадкову земельну ділянку за її донькою, позивачем ОСОБА_1 .

Оцінюючи надані докази в їх сукупності , суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про визнання за позивачкою права на земельну ділянку (пай) площею 3.553 га., в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221085500:01:061:0550, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 без врахування обов`язкової частки спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дане рішенні приймається у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1250 грн. 72 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як не вбачає вини відповідачів у порушенні права позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на земельну ділянку (пай) площею 3.553 га., в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221085500:01:061:0550, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 без врахування обов`язкової частки спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1250 грн. 72 коп. покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення .

Повний текст рішення виготовлений 23.10.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 23.10.2020 року

Дата набрання законної сили : 24.11.2020 року