Рішення

від 22.10.2020 по справі 279/3742/20

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

провадження №2/279/1542/20

Справа № 279/3742/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Трохимчук І.М., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Ананченка П.П. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу №279/3742/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КВЖРЕП №2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

06.08.2020 року позивач звернулась з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши що з 24.01.2019 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ КВЖРЕП №2 , працювала на посаді юриста. Наказом №3-ув від 27.12.2019 року її було звільнено за невиконання службових обов`язків відповідно до ст.40 п.3 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з наказом про звільнення не ознайомлено, копію наказу не видано. 21.02.2020 року зі скаргою вона звернулась до Управління Держпраці, яким 10.07.2020 року було проведено перевірку, під час якої її було ознайомлено з наказом про звільнення. До суду звернулась в місячний строк з дня ознайомлення з наказом. Відповідачем не було роз`яснено, за який проступок її притягують до відповідальності, не запропоновано надати пояснення. Дисциплінарні стягнення до неї раніше не застосовувались, в наказі про звільнення мало бути зазначено конкретні факти допущеного невиконання обов`язків, час, коли вони мали місце.

Просила поновити її на попередньо займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2019 року до дня поновлення на роботі.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, за клопотанням відповідача - з повідомленням сторін. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано. Після спливу строку на подання доказів (до 09.10.2020 року) 19.10.2020 року відповідачем було подано витяги з наказів №70 від 03.12.2019 року, №71 від 17.12.2019 р., копії актів від 03.12.2019 року та 17.12.2019 року, що відповідно до положень ст.126 ч.2 ЦПК України є підставою для залишення їх без розгляду.

В судовому засіданні позивач свої вимог підтримала, пояснила, що до звільнення жодних дисциплінарних стягнень до неї не застосовувалось, про звільнення 27.12.2019 року не повідомлено, копію наказу не вручено. З наказом була ознайомлена 10.07.2020 року і в місячний строк звернулась з позовом до суду.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Пояснив, що звільнення позивача було законним та обґрунтованим, оскільки нею неодноразово не виконувались покладені на неї обов`язки, за що вона притягувалась до дисциплінарної відповідальності. До обов`язків юриста підприємства входить укладення цивільно-правових договорів, що нею не виконувалось.

Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд дійшов висновку про наступне :

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності розірвання трудової угоди з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, який регулюється нормами Кодексу законів про працю України (КЗпП України).

Позивач з 24.01.2019 року по 27.12.2019 року працювала по сумісництву в підприємстві відповідача на посаді юриста.

Наказом №3-ув від 27.12.2019 року позивач була звільнена за ст.40 п.3 КЗпП України за невиконання службових обов`язків: відповідно до наказу: Звільнити ОСОБА_1 з роботи за невиконання службових обов`язків відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України .

Обов`язок видачі копії наказу у день звільнення відповідно до ст.47 ч.2 КЗпП України відповідачем виконаний не був, копію наказу позивач отримала лише 10.07.2020 року, отже, звернувшись до суду 06.08.2020 року, строку, визначеного ст.233 ч.1 КЗпП України дотрималась.

Підставою звільнення за ст.40 ч.1 п.3 КЗпП України є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення .

Враховуючи, що текст виданого відповідачем 27.12.2019 року наказу №3-ув про звільнення позивача взагалі не містить посилання на систематичне невиконання позивачем службових обов`язків, в ньому відсутні будь-які дані про застосовані раніше до позивача заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин відсутні правові підстави для перевірки дотримання відповідачем процедури, передбаченої ст.149 КЗпП України, що мала передувати такому звільненню.

Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність звільнення позивача на підставі ст.40 ч.1 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, позивач підлягає поновленню на роботі.

Оскільки звільнення позивача було проведено без законних підстав, вона, як передбачено ст.235 КЗпП України, підлягає не лише поновленню на попередній роботі, а й має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тривалість якого на день ухвалення рішення становить 204 робочих дні, в загальній сумі 22876,56 грн. ( 204 р.д. х 112,14 грн. (середньоденна заробітна плата позивача, розмір якої відповідачем не оспорено)), яка визначається без вирахування податків та обов`язкових платежів (зборів), сплата яких є обов`язком роботодавця або працівника.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Понесені позивачем судові витрати стягуються з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.40, 47, 149, 235 Кодексу законів про працю України, Постановами Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. зі змінами "Про практику розгляду судами трудових спорів", №13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" ,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді юриста Товариства з обмеженою відповідальністю КВЖРЕП №2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КВЖРЕП №2 на користь ОСОБА_1 22876 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят шість) гривень 56 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу без вирахування податків та обов`язкових платежів (зборів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КВЖРЕП №2 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок понесених судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу в сумі 2287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 66 копійок допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня складання рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю КВЖРЕП №2 ЄДРПОУ 41019273, місце знаходження: м.Коростень Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні, 3-б.

Суддя Волкова Н.Я.

Копія згідно оригіналу