Рішення

від 21.10.2020 по справі 680/804/19

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/804/19

№2/680/236/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Радамовського М.М.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - адвоката Бондарчука С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області, Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування рішень,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати нечинним та частково скасувати рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради 7 скликання від 26 липня 2016 року №12 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в частині передачі у власність ОСОБА_2 , мешканці с.Рудківці, Новоушицького району, Хмельницької області, земельної ділянки площею 0,0992 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0253, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; визнати нечинним та скасувати рішення державного реєстратора Новоушицької РДА в частині реєстрації прав та їх обтяжень, запис №15794000 від 04 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0253 для ведення особистого селянського господарства.

Позов мотивував тим, що є власником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Попередній власник будинку ОСОБА_3 користувалась земельною ділянкою загальною площею 0,50 га, а тому до нього перейшло право користування спірною земельною ділянкою у тих же обсягах, що було у попереднього користувача.

Рішенням Вільховецької сільської ради Новоушицького району, Хмельницької області від 14 липня 2015 року №3 йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку загальною орієнтовною площею 0,50 га, з них: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га.

За кошти позивача землевпорядною організацією було виготовлено технічну документацію із землеустрою та встановлено, що загальна площа земельних ділянок становить 0,4771 га.

Рішенням Вільховецької сільської ради від 13 квітня 2017 року №7 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок натурі на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0261, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , яка розташована в АДРЕСА_1 , а 21 квітня 2017 року проведено державну реєстрацію права власності.

На іншу земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2270 га він правовстановлюючих документів не отримав, оскільки ОСОБА_2 , як власник суміжної земельної ділянки, відмовилась підписати акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 15 вересня 2016 року.

Окрім того йому стало відомо, що рішенням Новоушицької селищної ради від 26 липня 2016 року №12 ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0252 для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0253 також для ведення особистого селянського господарства та зареєстровано право власності на зазначені земельні ділянки, тобто передано безоплатно ОСОБА_2 дві земельні ділянки одного виду використання, що суперечить вимогам статті 116 ЗК України.

Згідно з даними погосподарських книг за 1971-1973 роки за ОСОБА_4 (чоловіком ОСОБА_2 ) рахувалось в особистому користуванні 0,31 га землі біля житлового будинку, а згідно з даними за 1991-1995 роки - 0,57 га, тому незрозумілі підстави передання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0992 га. Окрім того він не підписував акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 22 квітня 2016 року, тому вважає його недійсним і відповідно передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0992 га проведена з грубим порушенням чинного законодавства.

Ухвалою суду від 07 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання, надано відповідачам строк для подачі відзиву.

09 січня 2020 року відповідач Новоушицька селищна рада Хмельницької області надіслала до суду відзив в якому позов не визнала та вказала, що земельною ділянкою площею 0,10 га, на яку претендує ОСОБА_1 , завжди користувався ОСОБА_4 , а після його смерті успадкувала його донька ОСОБА_2 . У погосподарському номері ОСОБА_3 , який придбав ОСОБА_1 , завжди рахувалось 0,50 га землі. Просив провести розгляд справи без участі представника.

23 січня 2020 року із заявою про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору звернулась ОСОБА_2 , вказавши, що є власником спірної земельної ділянки, про скасування права власності якої просить позивач.

Ухвалою суду від 29 січня 2020 року клопотання представника позивача про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_2 - задоволено, надано останній строк для подання відзиву.

05 лютого 2020 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив в якому позов не визнала та зазначила, що згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 26 липня 1990 року земельна ділянка розміром 0,50 га ОСОБА_1 не передавалась. До позивача перейшло право на користування і володіння земельною ділянкою в розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка площею 0,0992 га перебувала у користуванні колгоспного двору, головою якого був її батько ОСОБА_4 з 1961 року. Після досягнення повноліття у 1976 році вона, як член колгоспного двору, також користувалась земельною ділянкою площею 0,31 га, в тому числі разом із ділянкою 0,0992 га. Дана присадибна ділянка площею 0,31 га є єдиним цілим і має г-подібну форму, вона її щорічно обробляє і використовує на даний час. Окрім цього у колгоспному дворі проживало дві сім`ї і за заявою батька, і її заяви у 1991 році було надано, як додаток, земельну ділянку розміром 0,36 га, яка розташована за селом по дорозі в напрямку села Калюс, яку вони також обробляють. Тому вважає законним передання їй у власність земельних ділянок площами 0,36 га та 0,0992 га для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того зазначені вище земельні ділянки передані одним рішенням Новоушицької селищної ради, тобто один раз по кожному виду використання, тому порушення частини четвертої статті 116 ЗК України відсутні.

Ухвалою суду від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач та його представник у вступному слові позов підтримали з підстав викладених у ньому та просили його задовольнити.

Відповідач Новоушицька селищна рада Хмельницької області просила провести розгляд справи без участі представника.

Відповідач Новоушицька районна державна адміністрація представника у судове засідання не направила, про причини неявки не повідомила.

Відповідачка та її представник позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши сторони, їх представників, безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши докази окремо, а також у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

26 липня 1990 року між позивачем у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: Хмельницька область, Новоушицький район, с. Рудківці, про що свідчить копія договору (а.с.8).

Рішенням Вільховецької сільської ради Новоушицького району, Хмельницької області від 14 липня 2015 року №3 підтверджується, що ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку загальною орієнтовною площею 0,50 га, з них: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га (а.с.17).

Рішенням Вільховецької сільської ради від 13 квітня 2017 року №7 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0261, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , яка розташована в АДРЕСА_1 , встановлено межі земельної ділянки та передано її у власність (а.с.19).

21 квітня 2017 року позивач у справі ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823386500:04:001:0261 (а.с.16).

Водночас відповідачка у справі ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 0,0992 для ведення особистого селянського господарства в с. Рудківці, Новоушицького району, Хмельницької області, кадастровий номер 6823386500:04:001:0253, яка передана їй рішенням Новоушицької селищної ради №12 від 26 липня 2016 року та 04 серпня 2016 року проведена державна реєстрація права власності (а.с.60,62,63).

Законність набуття у власність зазначеної вище земельної ділянки ставить під сумнів позивач у справі з огляду на порушення процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, оскільки вважає, що передання у власність відповідачці ОСОБА_2 земельної ділянки позбавляє його, як користувача, права на приватизацію частини цієї ж земельної ділянки.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності передбачені статтею 116 ЗК України.

Так, відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 125, 126 ЗК України).

Частиною першою статті 193 ЗК України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; г) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель (стаття196 ЗК України).

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації на конкретну земельну ділянку, метою погодження меж земельної ділянки є уникнення подальших спорів між суміжними власниками та землекористувачами щодо меж земельних ділянок та технічних помилок.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року в справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18).

Позивач, обґрунтовуючи позов, вказав, що є користувачем суміжної із відповідачкою земельною ділянкою, оскільки при купівлі у 1990 році домоволодіння у ОСОБА_3 до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,50 га., якою остання користувалась. Частину земельної ділянки площею 0,25 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку) він приватизував, а іншу частину - для ведення особистого селянського господарства приватизувати не може, оскільки відповідачка ОСОБА_2 , набувши у власність земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0253, захопила частину його земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам позивача суд зазначає таке.

Земельним кодексом Української РСР від 08 липня 1970 року (далі - ЗК Української РСР 1970 року), чинним на час набуття позивачем права власності на житловий будинок згідно з договором купівлі-продажу від 26 липня 1990 року, зокрема статтею 106-1 ЗК Української РСР 1970 року, якою цей Кодекс був доповнений 12 березня 1981 року, передбачено, що перехід права власності на жилий будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на жилий будинок, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 16 ЗК Української РСР 1970 року передбачено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до частини п`ятої статті 20 ЗК Української РСР 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Згідно зі статтею 22 ЗК Української РСР 1970 року приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку про те, що в період дії ЗК Української РСР 1970 року до набувача будинку не переходило право на земельну ділянку на тих умовах, на яких воно належало попередньому власнику цієї нерухомості. Земельна ділянка мала бути надана новому власнику в установленому законом порядку.

Таким чином дані про те, що у користуванні ОСОБА_3 у 1967-1969 роках перебувала земельна ділянка площею 0,50 га (а.с.9), жодним чином не свідчать про право позивача ОСОБА_1 на користування цією ж земельною ділянкою. Також суд звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 26 липня 1990 року укладений позивачем з ОСОБА_5 , а не з ОСОБА_3 .

Інших доказів перебування у користуванні позивача ОСОБА_1 суміжної із ОСОБА_2 земельної ділянки, на час винесення спірного рішення, суду не надано.

Згідно з актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 22 квітня 2016 року щодо спірної земельної ділянки наявні підписи власника земельної ділянки - ОСОБА_2 , користувачів земельних ділянок - ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.14).

Стаття 83 ЗК України передбачає, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Враховуючи, що доказів перебування земельної ділянки, на яку претендує позивач, у приватній чи державній власності судом не здобуто, слідує, що дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Новоушицької селищної ради Хмельницької області, тому необхідності позивачем ОСОБА_1 погоджувати межі земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_2 не було, оскільки за ним не зареєстровано ні право власності, ні право користування суміжною земельною ділянкою.

Водночас доказів, що підпис у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 22 квітня 2016 року виконаний не ОСОБА_1 суду також не надано.

Таким чином суд відхиляє доводи позивача щодо порушень норм земельного законодавства, вчинених при передачі у власність відповідачки ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, зокрема погодженні її меж.

Частина четверта статті 116 ЗК України передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як було встановлено судом відповідачці ОСОБА_2 спірним рішенням Новоушицької селищної ради від 26 липня 2016 року №12 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0252 для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 6823386500:04:001:0253, також для ведення особистого селянського господарства.

Частина четверта статті 116 ЗК України містить імперативну заборону щодо передання в межах норм безоплатної приватизації більш як однієї земельної ділянки одного виду використання, незалежно чи відбулось це одночасно, чи в різні проміжки часу. Безоплатно приватизувати можна лише одну із декількох ділянок одного цільового призначення. Виняток становить лише для громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, які мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що передача одним рішенням, тобто одночасно, двох земельних ділянок одного виду використання не порушує вимоги частини четвертої статті 116 ЗК України та вважає обґрунтованими доводи позивача в цій частині.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно з ч.1 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Стаття 21 ЦК України визначає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, позивач мав довести, що він є землекористувачем або власником земельної ділянки і його право власності чи користування земельною ділянкою було порушене саме передачею Новоушицькою селищною радою у власність відповідачки ОСОБА_2 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6823386500:04:001:0253.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

З врахуванням того, що позивач не довів та суд під час судового розгляду справи на підставі наявних у справі доказів не встановив порушень його законних прав чи інтересів при винесенні спірного рішення Новоушицькою селищною радою про передачу відповідачці ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Посилання позивача на те, що його сім`я є багатодітною, наявність на його утриманні дитини інваліда 2-ї групи, суд вважає такими, що не стосуються предмета спору.

Водночас, у судовому засіданні було установлено, що між земельною ділянкою позивача і земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_2 існує земельна ділянка, яку фактично використовує позивач, та яка є несформованою. Тому позивач не позбавлений можливості використати своє право на безоплатну приватизацію земельну ділянки за наявності підстав, передбачених земельним законодавством.

Позивач є особою з інвалідністю 2-ї групи, тому відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує відмову у позові та відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, компенсує судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-89, 141, 258- 265 ЦПК України, суд-

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області, Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 23 жовтня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходженн: смт.Нова Ушиця, вул.Українська, 18, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 04407388.

Відповідач: Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області, місцезнаходження: смт.Нова Ушиця, вул. Подільська, 17, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 21318746.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Суддя О. І. Яцина