Рішення

від 13.10.2020 по справі 541/1061/20

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1061/20

Провадження №2/541/720/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 жовтня 2020 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Олешко Н.А.,

представника позивачки - Педорича С.М.,

представника відповідача ТОВ АФ Миргородська - Матрьоніна Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська , Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

04.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ТОВ АФ Миргородська , ТОВ Астарта Прихоролля про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 19.03.2014 є власником об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5323281400:00:005:0314, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7816 га, розташованої на території Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

21.03.2014 в с.Петрівці Миргородського р-ну Полтавської обл. між позивачем та ТОВ АФ Миргородська укладено договір оренди землі №114, за яким ОСОБА_1 , як орендодавець надала, а агрофірма, як орендар, прийняла у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку строком на п`ять років. Отже, строк дії вищезазначеного договору припинено 21 березня 2019 року.

Згодом позивачу стало відомо, що відповідач ТОВ АФ Миргородська продовжив користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою на підставі додаткової угоди №1 про продовження строку дії Договору оренди землі №114. Реєстрацію такої додаткової угоди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Миргородським міськрайонним управлінням юстиції.

Позивачка стверджує, що згадана додаткова угода нею не підписувалася та є вочевидь підробленою. Крім того, довіреностей на підписання такої угоди вона нікому не видавала, а відтак і не уповноважувала жодну особу представляти її інтереси у зносинах з відповідачами з цього питання. Враховуючи те, що спірна додаткова угода укладена від імені, проте підписана не ОСОБА_1 , а іншою особою, така угода не містить її волевиявлення, у зв`язку з чим є недійсною.

Наразі відповідач ТОВ АФ Миргородська , що входить до агропромхолдингу АСТАРТА-КИЇВ , який є його засновником, є структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля та перебуває в стані припинення.

Відповідно до пункту 39 договору оренди землі №114 реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Таким чином, спірні правовідносини за цим позовом мають вирішуватися також і за участю відповідача ТОВ Астарта Прихоролля , який стане правонаступником ТОВ АФ Миргородська після його припинення.?

Зважаючи на викладене, позивачка просила суд: ухвалити рішення, яким визнати недійсною додаткову угоду №1 від 09 лютого 2017 року до договору оренди землі №114 від 21.03.2014, укладену між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ АФ Миргородська , предметом якої є зміна строку дії договору оренди землі №114 від 21.03.2014 до 31 грудня 2028 року, скасувавши відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо оренди земельної ділянки, яке випливає з додаткової угоди №1 від 09.02.2017 до договору оренди землі №114 від 21.03.2014; зобов`язати відповідачів повернути, ОСОБА_1 , належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 5323281400:00:005:0314, площею 5,7816 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, після закінчення збирання орендарем урожаю 2020 року; стягнути з відповідачів на її користь судові витрати по оплаті судового збору в загальній сумі 2585 грн. 56 коп., а також судові витрати, які нею будуть понесені у зв`язку із розглядом справи і документально підтверджені, у томі числі можливі витрати по залученню експертів (а.с.1-17).

В направленому на адресу суду відзиві на позовну заяву, відповідач ТОВ АФ Миргородська , виклав свої заперечення проти позову. Зазначив, що не визнає пред`явлені до нього позовні вимоги та заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

21.03.2014 між ТОВ АФ Миргородська та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки за №114, який в подальшому був зареєстрований реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції 05.05.2014.

В період дії договору 09.02.2017 між позивачем та відповідачем ТОВ АФ Миргородська було укладено додаткову угоду №1. Відповідно до змісту цієї угоди дія договору оренди землі №114 від 21.03.2014 продовжена до 31.12.2028, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був здійснений відповідний запис.

Товариство самостійно не вносило до додаткової угоди будь-яких змін, доповнень, поправок, виправлень тощо, а тим більше не здійснювало заходів щодо підписання додаткової угоди зі сторони позивача.

Протягом дії договору та додаткової угоди у позивачки не виникало питань щодо законності договору, коли вона отримувала орендну плату та коли відповідач ТОВ АФ Миргородська сплачував земельний податок за цю ділянку, жодних вимог стосовно розірвання договору оренди землі ОСОБА_1 не висувала, повернення земельної ділянки також не вимагала.

Позивачкою зазначено про те, що після закінчення строку дії договору, тобто після 21.03.2019, вона мала намір реалізувати свої права власника земельної ділянки в частині розпорядження нею на свій розсуд шляхом передачі її в оренду більш ефективному орендарю. Однак, до цього часу, тобто після спливу більше одного року, жодних повідомлень, листів, звернень, заперечень щодо повернення земельної ділянки від ОСОБА_1 , а так само і від можливих орендарів не надходило. В разі реального бажання розпорядитись власного земельною ділянкою після спливу строку дії договору на власний розсуд позивач мала би звернутись до відповідача ТОВ АФ Миргородська із відповідною заявою, щонайменше в період закінчення дії договору.

Позивачем було отримано орендну плату за 2019 рік в повному обсязі - 23.04.2019 та 07.11.2019, тобто вже після закінчення дії договору.

Таким чином, очевидно, що ОСОБА_1 було відомо про існування додаткової угоди від 09.02.2017 до договору оренди землі №114 від 21.03.2014.

Відсутні будь-які підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

В будь-якому випадку договір оренди землі №114 від 21.03.2014 не закінчив свою дію, є чинним, тому товариство на законних підставах володіє спірною земельною ділянкою на праві оренди.

Враховуючи вищевикладене відповідач ТОВ АФ Миргородська у задоволенні позову просив відмовити (а.с.43-51).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, проте направила на адресу суду клопотання зі змісту якого вбачається, що вона підтримує заявлені позовні вимоги, розгляд справи просила провести у її відсутність (а.с.76).

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що про існування додаткової угоди до договору оренди землі №114 від 21.03.2014 позивачка дізналася навесні 2020 року. Орендну плату за користування земельною ділянкою за 2019 рік ОСОБА_1 отримала від ТОВ АФ Миргородська . Просив задовольнити позов, як законний та обґрунтований.

Представник відповідача ТОВ АФ Миргородська - адвокат Матрьонін Є.О. суду пояснив, що 21.03.2014 між позивачем та АФ Миргородська було укладено договір оренди земельної ділянки №114 строком на п`ять років. В період дії договору 09.02.2017 між позивачем та відповідачем ТОВ АФ Миргородська була укладена додаткова угода №1, відповідно до умов якої дію вищезазначеного договору оренди землі продовжено до 31.12.2028. Товариство самостійно не здійснювало будь-яких заходів щодо підписання додаткової угоди зі сторони позивача. Йому відомо, що підпис у додатковій угоді належить сину позивачки - ОСОБА_3 , а тому немає необхідності в проведенні почеркознавчої експертизи.

Наразі ТОВ АФ Миргородська перебуває в стані припинення у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до ТОВ Астарта Прихоролля . Земельною ділянкою, що належить позивачці користується ТОВ Астарта Прихоролля , ОСОБА_4 отримує орендну плату за користування нею.

Представник відповідача ТОВ АФ Миргородська просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 строк позовної давності, оскільки додаткову угоду підписано в лютому 2017 року, а на момент звернення позивача з позовом до суду минуло більше трьох років. Вважають що додаткова угода сином позивачки була підписана за її згодою та з її відома.

Відповідач ТОВ Астарта Прихоролля в судове засідання свого представника не направив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.72). Попередньо, згаданим відповідачем направлено на адресу суду клопотання, зі змісту якого вбачається, що ним не визнаються позовні вимоги ОСОБА_1 , в задоволенні позову просив відмовити, розгляд справи просив провести у відсутність представника товариства (а.с.52).

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні, посилаючись на положення ст.63 Конституції України, відмовився давати пояснення щодо себе та своєї матері - ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що в 2017 році працювала в ТОВ АФ Миргородська землевпорядником. Оскільки закінчували свою дію договори оренди землі, підприємство стало приймати заходи до продовження строку їх дії. В цей період до неї звернувся син позивачки - ОСОБА_3 по питанню продовження дії договору оренди власної земельної ділянки. Підписавши власну додаткову угоду, забрав додаткову угоду договору оренди земельної ділянки, що належить його матері - ОСОБА_1 , щоб поспілкуватися з нею з цього приводу та підписати. Через день ОСОБА_3 повернув ОСОБА_5 підписану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, що належить позивачці.

Коли виник спір, представники товариства відвідали ОСОБА_1 для того щоб поспілкуватися з цього питання. У присутності ОСОБА_5 син позивачки - ОСОБА_3 повідомив про ту обставину, що він підписав додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки замість матері. ОСОБА_4 сказала, що нічого не розуміє та щоб всі питання вирішували без неї.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ТОВ АФ Миргородська - адвоката Матрьоніна Є.О., показання свідка ОСОБА_5 , дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 19201306 від 19.03.2014 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 5323281400:00:005:0314, цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7816 га, розташованої на території Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с.4-5).

21 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірмою Миргородська було укладено договір оренди №114 вищезазначеної земельної ділянки (а.с.6-7).

Реєстрацію згаданого договору оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Миргородським міськрайонним управлінням юстиції 05.05.2014, номер запису про інше речове право:5539900 (а.с.15)

Відповідно до п.8 якого, договір укладено на 5 (п`ять) років, але в будь-якому випадку діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію

Отже, строк дії вищезазначеного договору мав бути припинений 21 березня 2019 року.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди №1 від 09.02.2017 до договору оренди землі №114 від 21.03.2014 строк дії вищезазначеного договору оренди землі продовжено до 31.12.2028 (а.с.79).

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України вбачається, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно частини першої, третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі №161-XIV від 06.10.1998.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом не призначалася по справі почеркознавча експертиза, а тому відсутні об`єктивні дані які свідчать про те, ким виконано підпис в розділі Реквізити сторін у графі Орендодавець додаткової угоди №1 від 09.12.2017 до договору оренди землі №114 від 21.03.2014: ОСОБА_1 чи іншою особою.

Разом з тим, згідно частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Учасниками справи, зокрема, представником відповідача ТОВ АФ Миргородська , свідком ОСОБА_5 визнається та обставина, що додаткова угода №1 від 09.02.2017 до договору оренди землі №114 від 21.03.2014 підписана іншою особою - ОСОБА_3 .. Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивачки, підписаний не нею, а іншою особою. Отже додатковий договір був укладений без волевиявлення орендодавця, а тому суд приходить до висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Як визначено в статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями частини першої статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, ч. 1 ст. 321 ЦК України.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 1212, частини першої статті 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

В силу положень частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи, що фактично позивач не підписувала спірну додаткову угоду, а тому її волевиявлення не було спрямоване на укладення зазначеної угоди з відповідачем ТОВ АФ Миргородська , у зв`язку з чим, з метою захисту прав та законних інтересів позивача додаткова угода №1 від 09.02.2017 до договору оренди землі №114 від 21.03.2014 підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, а земельна ділянка - поверненню власнику.

Крім цього, суд приходить до висновку, що в даному випадку, не пропущений строк позовної давності, визначений ст.ст.257,261 ЦК України, на застосуванні якого наполягав представник відповідача ТОВ АФ Миргородська .

Оскільки відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом установлено, що позивачка дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірної додаткової угоди до договору оренди, лише навесні 2020 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. Посилання відповідача ТОВ АФ Миргородська на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірної додаткової угоди, оскільки позивач отримував плату за користування землею, а отже знала про наявність такої додаткової угоди не може бути прийнято судом до уваги, оскільки це суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

Що стосується позовних вимог позивача про скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо оренди земельної ділянки, яке випливає з додаткової угоди №1 від 09.02.2017 до договору оренди землі №114 від 21.03.2014, суд приходить до наступного висновку.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству №340-ІХ від 05 грудня 2019 року, який набрав чинності з 16.01.2020 року, були внесені зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до яких абзаци 1-3 частини 3 ст.26 Закону викладено в такій редакції:

3. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Виходячи з викладеного, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, у задоволенні позовної вимоги, щодо скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно слід відмовити.

Натомість, ухвалюючи рішення про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, в даному випадку - додаткової угоди №1 від 09.12.2017 до договору оренди землі №114 від 21.03.2014 слід припинити речові права, зареєстровані відповідно до законодавства, - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323281400:00:005:0314, площею 5,7816 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (договір оренди землі №114 від 21 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Миргородська ).

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд приходить до наступних переконань.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено дві позовні вимоги: немайнового характеру та майнового характеру. Положеннями ч.3 ст.6 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до п.п.1, 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, збір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто, на день звернення з позовом до суду сума збору, становила: 840, 80 грн.; за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу; тобто, з врахуванням ціни позову сума судового збору, становила: 1744, 77 грн..

Позивачем заявлено до відшкодування суму судового збору, сплачену при зверненні з позовом до суду в розмірі 2585 грн. 56 коп.

Враховуючи, що позовну вимогу немайнового характеру задоволено на 50%, з відповідача ТОВ АФ Миргородська на користь позивача підлягають до стягнення понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2165 грн. 16 коп. (2585,56 - 420,40=2165,16).

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 77, 79, 81, 82, 95, 133, 141, 264, 265, 268 ЦПК, ст.ст. 203, 215, 257, 261, 321, 387, 651, 792,1212, 1213 ЦК України, ст.ст.13, 152 Земельного кодексу України, Законом України Про оренду землі №161-XIV від 06.10.1998, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська (вул.Яблунева, 120, с.Петрівці, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37673, код ЄДРПОУ 36805165), Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля (вул.Шевченка, 21, с.Староаврамівка, Хорольський р-н, Полтавська обл., 37823, код ЄДРПОУ 37137609) про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 09 лютого 2017 року до Договору оренди землі №114 від 21 березня 2014 року, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська , предметом якої, зокрема, є зміна строку дії Договору оренди землі №114 від 21.03.2014 до 31 грудня 2028 року.

Припинити речове право - право оренди за договором оренди землі №114 від 21 березня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська , а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5323281400:00:005:0314, площею 5,7816 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, що належить на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 19201306 від 19.03.2014 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська та Товариство з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля повернути ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 5323281400:00:005:0314, площею 5,7816 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, після закінчення збирання орендарем урожаю 2020 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору при подачі позову до суду в розмірі 2165 грн. 16 коп. (дві тисячі сто шістдесят п`ять гривень шістнадцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2020 року.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко