Постанова

від 19.10.2020 по справі 404/6026/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2020 року м. Кропивницький

справа № 404/6026/19

провадження № 22-ц/4809/1064/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Письменного О.А., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представник ОСББ Травень - Плетньов О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.05.2020, суддя Мохонько В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Травень про визнання дійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі продажу гаражу та земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.07.2013 року позивач уклав із ОСОБА_3 , яка проживала за адресою АДРЕСА_1 , договір купівлі - продажу земельної ділянки та гаражу, який розташований на цій земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 .

Підтвердженням укладення договору купівлі-продажу вважає розписку від імені ОСОБА_3 датована - 10.07.2013 року. Зазначену розписку підписала, в якості свідка, її дочка ОСОБА_2 .

Позивач зазначив, що 10.07.2013 року, ОСОБА_3 , в присутності ОСОБА_2 , передала позивачу всі правовстановлюючі документи щодо права власності ОСОБА_3 на гараж та земельну ділянку, на якій розташований вказаний гараж, а також ключі від воріт гаража.

ОСОБА_3 , станом на дату укладення договору від 10.07.2013 року, починаючи із 21.09.2005 року є власником вищевказаної земельної ділянки та гаража в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .

Зазначає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була домовленість про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 10.07.2013 року, проте в серпні 2013 року ОСОБА_3 захворіла та відмовила позивачу в нотаріальному посвідченні укладеного договору від 10.07.2013 року по причині сліпоти та неможливості пересуватися, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - померла.

На протязі 2014-2018 років позивач постійно спілкувався з відповідачем та наполягав на здійсненні нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу від 10.07.2013 року, однак ОСОБА_2 відкладала посвідчення, а потім листом від 11.10.2018 року, відмовила в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 10.07.2013 гаражу та земельної ділянки під ним, які розташовані в дворі житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , укладеним з 10.07.2013 між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 .

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.11.2019 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Травень

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.05.2020 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначається, що суд першої інстанції порушив його процесуальні права і розглянув справу за його відсутністю. Підпис на заяві про розгляд справи без його часті виконаний іншою особою. Суд безпідставно залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Травень . Суд не дослідив правовстановлюючі документи про право власності на гараж і земельну ділянку, які ОСОБА_3 при укладенні договору купівлі-продажу від 10.07.2013 передала позивачу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.08.2020 по справі відкрито апеляційне провадження.

До суду надано відзив на апеляційну скаргу від ОСББ Травень , в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Зазначається, що суд вірно залучив до участі у справі третю особу, оскільки рішенням Кіровоградської міської ради №608 від 23.06.1997 затверджені матеріали інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_3 та видано ОСББ Травень акт на право постійного користування землею за цією ж адресою. На даний час право власності в державному реєстрі речових прав на земельну ділянку зареєстровано за об`єднанням, яке відкрито володіє та розпоряджається нею, а також сплачує податок на землю починаючи з 1997 року, інших власників там не зареєстровано.

Крім того, при розгляді справи був присутній представник позивача, ОСОБА_5 , тому рішення суду прийняте без порушення норм процесуального права.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07.09.2020 справу призначено до розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 належав гараж, що знаходиться в АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 лютого 1998 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради народних депутатів на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому №963 від 26.11.1997 року, зареєстрованого Кіровоградським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації 27 лютого 1998 року та записано в реєстрову книгу за №70/1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Спадкоємцем майна померлого, а саме вказаного гаражу, є його дружина ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.09.2005 року, виданого державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори Сотник Н.Л., зареєстровано в реєстрі за №2-1244 /а.с. 6/.

Також, ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори Сотник Н.Л., зареєстровано в реєстрі за №2-1241 на земельну ділянку площею 0,0020 га., в межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_3 , переданої спадкодавцю для гаражного будівництва, на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 24 грудня 1977 року №1065, належної на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР 00007909, виданого Кіровоградською міською Радою народних депутатів 28 січня 1998 року та зареєстрованого в Книзі Записів державних актів на право приватної власності на землю за №5549 /а.с. 5/.

Позивач на підтвердження укладення договору купівлі-продажу гаражу та земельної ділянки 10.07.2013 року між ним та ОСОБА_3 надав копію розписки від 10.07.2013 року, згідно якої ОСОБА_3 вказала, що здійснила угоду по продажу майна, передала документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1 та отримала від нього гроші в сумі 1 500 дол. США, угода була вчинена в присутності доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 /а.с. 3/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть №733 від 14.03.2014 року, складеного Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області /а.с. 57/.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що жодного документу, який підтверджував би укладення договору між позивачем та відповідачем та доказів про повне або часткове виконання договору суду не надано.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 належав гараж, що знаходиться в АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 лютого 1998 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради народних депутатів на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому №963 від 26.11.1997 року, зареєстрованого Кіровоградським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації 27 лютого 1998 року та записано в реєстрову книгу за №70/1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Спадкоємцем майна померлого, а саме вказаного гаражу та земельної ділянки, є його дружина - ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.09.2005 року, виданого державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори Сотник Н.Л., зареєстровано в реєстрі за №2-1244 /а.с. 6/ та свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори Сотник Н.Л., зареєстровано в реєстрі за №2-1241 на земельну ділянку площею 0,0020 га., в межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_3 , переданої спадкодавцю для гаражного будівництва, на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 24 грудня 1977 року №1065, належної на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР 00007909, виданого Кіровоградською міською Радою народних депутатів 28 січня 1998 року та зареєстрованого в Книзі Записів державних актів на право приватної власності на землю за №5549 /а.с. 5/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження укладення договору купівлі-продажу гаражу та земельної ділянки 10.07.2013 року між ним та ОСОБА_3 надав копію розписки від 10.07.2013 року, в якій ОСОБА_3 зазначила, що здійснила угоду з продажу майна і передала документи, які підтверджують її право власності на зазначене майно - ОСОБА_1 та отримала від нього гроші в сумі 1 500 дол. США. Зазначена угода була вчинена в присутності доньки- ОСОБА_2 та ОСОБА_6 /а.с. 3/.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть №733 від 14.03.2014 року. /а.с. 57/.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною другою статті 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За змістом статті 210 , частини третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації. Договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 657 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Момент вчинення таких правочинів згідно зі статтею 210 , частиною третьою статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов`язків для сторін.

Договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України .

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-162цс12.

Приймаючи до уваги встановленні обставини, аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини суд апеляційної інстанції зробив висновок,що позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження позову, відповідно підстави для задоволення позову відсутні.

Розписка, на яку посилається позивач як на належний та допустимий доказ на підтвердження позову, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки зазначена розписка не є договором купівлі - продажу нерухомості в розумінні діючого цивільного законодавства і відповідно не може бути визнана належним та допустимим доказом при укладенні договорів купівлі продажу нерухомого майна, які підлягають державній реєстрації.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують,оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.05.2020, залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.10.2020.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: