Рішення

від 26.10.2020 по справі 240/4394/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/4394/20

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" про стягнення коштів з рахунків у банку,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" податкову заборгованість в сумі 111070, 38 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування пред`явлених вимог указує, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з податку на майно, а саме: штрафна санкція за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 411, 08 грн та основний платіж із земельного податку з юридичних осіб в сумі 110 659, 30 грн. Відповідачем подано податкові декларації з плати за землю, у яких самостійно визначено грошове зобов`язання в сумі 110 659, 30 грн, однак у строки, визначені Податковим кодексом України, сплачено не було, а тому данні зобов`язання мають статус податкового боргу. Житомирською об`єднаною ДПІ направлено відповідачу податкову вимогу №8057-25 від 02.12.2014. Вказана вимога залишена без реагування, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалася, сума боргу збільшилася. На момент звернення до суду за відповідачем рахується податкова заборгованість у сумі 111 070, 38 грн, яку, на думку позивача, необхідно стягнути у судовому порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалу направлено учасникам справи.

У встановлений в ухвалі строк, відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з таких підстав.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі пп. 14.1.39, 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175).

Відповідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Положенням п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В сили приписів п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Судом установлено, що відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на майно, а саме 411,08 грн - штрафна санкція з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості; 110 659, 30 грн - основний платіж із земельного податку.

Так, відповідачем подано податкові декларації з плати за землю, в яких самостійно визначено грошове забезпечення, а саме:

- декларація від 14.02.2019 на суму 37940,33 грн;

- декларація від 08.02.2018 на суму 37940,33 грн;

- декларація від 17.02.2017 на суму 37940,33 грн.

Встановлено, що визначені суми податку в строки, встановлені Податковим кодексом України, платником сплачено не було, тому дані зобов`язання є узгодженими сумами податкового боргу.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 25.01.2019 контролюючим органом на підставі акту перевірки №298/06-30-21-12 від 16.01.2019, встановлено порушення строку сплати сум грошового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, визначеного п.57.1 ст. 57 та абзацом б пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, та прийнято податкове повідомлення-рішення №0007735112. Вказаним рішенням позивач застосував до Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" штраф у сумі 411,08 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу. Доказів оскарження вказаного рішення контролюючого органу матеріали справи не містять.

У відповідності до положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

02 грудня 2014 року позивачем сформовано і виставлено Малому багатопрофільному спільному підприємству "Стройсервіс" податкову вимогу "Ю" №8057-25 на суму узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 2775, 73 грн. Вимога отримана платником податків.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Мале багатопрофільне спільне підприємство "Стройсервіс" суму боргу не оспорило, доказів погашення заборгованості в сумі 111 070,38 грн відповідачем у добровільному порядку суду також надано не було.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем докази свідчать про невиконання платником податків у добровільному порядку обов`язків, передбачених вимогами Податкового кодексу України, в частині сплати податкової заборгованості у сумі 111 070, 38 грн.

З огляду на викладене та на те, що наявність податкового боргу підтверджена матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

В силу приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 77, 90, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) до Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" (вул. Нескорених, буд. 13-в, с. Довжик, Житомирський район, Житомирська область, 10004, код ЄДРПОУ 13550133) про стягнення коштів з рахунків у банку задовольнити.

Стягнути з Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" на користь Держави податкову заборгованість в сумі 111 070, 38 грн, з рахунків, у банку, що обслуговують такого платника податків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко