Рішення

від 26.10.2020 по справі 420/6354/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6354/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (вул. Жовтнева, 2а, с. Молодіжне, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 67840, код ЄДРПОУ 04527253) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом (а.с. 1-7, 39-44) до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі - Молодіжненська сільска рада), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради № 1643-VІІ від 08.05.2020 року Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Молодіжному, Овідіопольського району ;

- зобов`язати Молодіжненську сільську раду надати дозвіл (рішення) ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах, комунальної власності орієнтовною площею 0,25 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Позивач зазначив, що 04.03.2020 року він звернувся до Молодіжненської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах, комунальної власності орієнтовною площею 0,25 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

Відповідно до витягу з протоколу засідання земельної комісії від 10.03.2020 року, було визначено, що заява позивача не підлягає задоволенню, у зв`язку із тим, що згідно містобудівної документації виявилось, бажане розташування земельної ділянки не співпадає з цільовим призначенням землі і не може передаватись у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У червні 2020 року було одержано оскаржуване рішення Молодіжненської сільської ради №1643-VІІ від 08.05.2020 року. Відповідач вирішив відмовити громадянам (згідно додатку) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Молодіжне, Овідіопольського району, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача, адже дана відмова не є обґрунтованою, жодних документів на підтвердження позиції відповідача не було надано, відповіді на запити не надходили. Дані факти дають підстави вважати, що відмова відповідача з посиланням на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, є незаконною.

У той же час нормами Земельного кодексу України (ст.ст.116,118,121,122) сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Колегія суддів Верховного Суду України в постанові від 19 червня 2018 року по справі №819/1061/17 оголосила висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Отже, в оскаржуваному рішенні не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, котрі є виключними, адже відсутнє її реальне обґрунтування.

В даному випадку вбачається фіктивне посилання на вказану підставу зазначену у ч.7 ст. 118 ЗК України.

Позивач просив задовольнити вимогу про зобов`язання відповідача надати дозвіл (рішення) йому на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у клопотання, виходячи з дискреційних повноважень відповідача, зазначивши, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Позивач має право безоплатно набути у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) до 0,25 га. При цьому, позивачем повністю дотримано регламентовану законодавством процедуру звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, подані необхідні для цього документи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що 05.03.2020 року за вхідним №К-318 позивач звернувся до Молодіжненської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах, комунальної власності орієнтовною площею 0,25 га у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. До клопотання було додано графічні матеріали місця розташування бажаної земельної ділянки, на якому була намальована на копіюванні з Публічної кадастрової карти України бажана земельна ділянка, що знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером: 5123782000:01:001:0013.

Згідно з наданими ОСОБА_1 графічними матеріалами до клопотання, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, бажана земельна ділянка згідно містобудівної документації - плану Зонування с. Молодіжне. Овідіопольського району Одеської області розташована в зоні ТР-1 - зоні транспортної інфраструктури (термінали, транспортні вузли), в якій не передбачається будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Отже, розміщення запитуваної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не відповідає вимогам затвердженої містобудівної документації.

10.03.2020 року на засіданні постійної комісії сільської ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою була розглянуто вищевказану заяву позивача. За результатом розгляду, через невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району, комісією було рекомендовано пленарному засіданню сільської ради відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

02.04.2020 року на електронну адресу позивача було направлено витяг з протоколу вказаного засідання постійної комісії.

08.05.2020 року на сесії сільської ради прийнято оскаржуване рішення.

Представник відповідача просив звернути увагу суду на те, що ОСОБА_1 до свого клопотання щодо надання дозволу подав копію паспорта громадянина України (серія НОМЕР_2 , виданого 21.08.1996 року Ленінським РВ УМВС України в Одеській області), в якому на третій сторінці паспорта відсутня додаткова Фотокартка про досягнення громадянином 45-річного віку, тобто відповідно до п.8 Положення про паспорт громадянина України паспорт вважається недійним.

Представник відповідача вважав, що відсутні підстави для задоволення вимог, оскільки оскаржуване рішення є законним. Представник відповідача не згодний з твердженням позивача щодо відсутності в оскаржуваному рішенні підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Пункт 7 ст. 118 ЗК України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Представник зазначає, що відповідно до рішення VII скликання LIV сесії Молодіжненської сільської ради №1533-VII від 24.12.2019 року було затверджено план зонування території села Молодіжне (Зонінг). Відповідно до статей 1, 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території (Зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту. їх ландшафтної організації. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону України Про основи містобудування містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

З планом Зонування території села Молодіжне можна безпосередньо ознайомитись у мережі Інтернет на офіційній сторінці Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району.

Бажана земельна ділянка, зазначена ОСОБА_1 на графічних матеріалах доданих до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розташована в зоні транспортної інфраструктури, - зону, в якій не передбачено житлову та громадську забудову (в клопотанні на отримання дозволу було зазначено цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки)) відповідно до затвердженого плану зонування території села Молодіжне - містобудівної документації Молодіжненської сільської ради.

Представник відповідача вважає, що Молодіжненська сільська рада при розгляді клопотання ОСОБА_1 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з чітким дотриманням вимог ст.118 ЗКУ та з зазначенням підстав, які прямо передбачені п.7 ст. 118 ЗК України.

Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району не погоджується з вимогою позивача стягнути з сільської ради на користь позивача судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують фактичне здійснення оплати позивачем адвокатських послуг.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 15.05.2018 року по справі 821/1594/17 зробив висновок, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, у якій таку допомогу надано. Однак у жодному з наданих до суду документів (договір про надання правової допомоги № 4/33 від 08.01.2020 року, Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги № 4/33 від 08.01.2020 - Акт прийому-передачі юридичних послуг від 07.07.2020 року, Опис юридичних послуг від 07.07.2020 року, прибутковий касовий ордер без дати) не міститься інформація про конкретну адміністративну справу (420/6354/20), в рамках якої надається правова допомога та в межах якої заявлені витрати до відшкодування.

Представник відповідача звертає увагу на те, що Одеським окружним адміністративним судом на даний час розглядається адміністративна справа за № 420/6353/20 за позовом ОСОБА_2 (представник позивача - Ковальчук Олег Миколайович) до Молодіжненської сільської ради, та адміністративна справа за № 420/7663/20 за позовом ОСОБА_3 (представник позивача - Ковальчук Олег Миколайович) до тієї ж самої Молодіжненської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, предметом спору у яких є рішення Молодіжненської сільської ради про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - ця адміністративна справа (№ 420/6354/20) має ідентичні клопотання, заяви, позовні заяви, тому жодним чином не може займати стільки часу і коштів, скільки заявлено на відшкодування в рамках розгляду справи за позовом ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Молодіжненська сільська рада вважає, що суми витрат на оплату послуг адвоката зазначені в Договорі про надання правової допомоги №4/33 від 08.01.2020 року, описі юридичних послуг від 07.07.2020 року та Акті прийому-передачі юридичних послуг (Додаток №1) від 07.07.2020 року є дуже завищеними та необґрунтованими, оскільки адміністративна справа, що розглядається, не є складною, подібні судові спори є поширеним явищем, зразки заяв, клопотань та позовних заяв наявні в мережі Інтернет та надаються в рамках безкоштовної правової допомоги при міських/районних органах місцевого самоврядування; в Акті прийому-передачі юридичних послуг зазначено про складання та підготовка клопотань та запитів до сільської ради зайняла 4 годин на 1 клопотання та 3 запити по 800,00 грн. кожне, і загалом коштує 3 200,00 грн - є дуже завищеною вартістю.

Враховуючи те, що наданими до Одеського адміністративного суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, витрати є дуже завищеними, необґрунтованими та неспівмірними, згідно з п.5 ст. 137 КАС України Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району просить відмовити у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу на користь позивача.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що він повністю підтримує позовні вимоги, виклавши доводи зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь, в яких просив відмови у позові, вказавши, що відповідь на відзив фактично повторює сам позов. Представник відповідача вважає, що у відповіді на відзив відсутні аргументація чи заперечення щодо позиції сільської ради, викладеної у відзиві на позов.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.03.2020 року за вхідним №К-318 звернувся до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з клопотанням від 04.03.2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах, комунальної власності орієнтовною площею 0,25 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

До клопотання додані копія паспорту, ідентифікаційного номеру та графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування (а.с.10).

Згідно з витягом з протоколу від 10.03.2020 року постійної комісії сільської ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою за результатом розгляду заяви позивача через невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам містобудівної документації Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району комісією було рекомендовано пленарному засіданню сільської ради відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

02.04.2020 року на електронну адресу позивача було направлено витяг з протоколу засідання постійної комісії сільської ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою щодо розгляду клопотання з супровідним листом (а.с.16).

08.05.2020 року на LVІІІ сесії Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району було прийнято рішення №1643-VII Про відмову гр. (згідно додатку) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Молодіжне, Овідіопольського району .

У рішенні зазначено, що керуючись п. 34 частини першої статті 26, статтями 33, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статтями 12, 39, 118 Земельного кодексу України, частиною 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статтями 19, 143, 144 Конституції України, розглянувши заяви гр. (згідно додатку) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с. Молодіжне , враховуючи рекомендації та пропозиції постійної комісії сільської ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою, сільська рада вирішила відмовити гр. (згідно додатку) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Молодіжне, Овідіопольського району, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

У доданому до рішення списки під №23 зазначений ОСОБА_1 з підставою відмови ст.118 ЗКУ, місце розташування земельної ділянки - Одеська область, Овідіопольський район, село Молодіжне (а.с.17)

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Стаття 144 Конституції України: органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 122 Земельного кодексу повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб надані сільським, селищним, міським радам.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Статтею 26 визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення зокрема особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених норм ЗК України свідчить про те, що законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам зазначеним у ЗК України документів, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що рішення відповідача є невмотивованим та не містить конкретних підстав відмови позивачу у задоволенні його клопотання.

В оскаржуваному рішення наявна лише посилання на ч.7 ст.118 ЗКУ та наведений її зміст по відношенню до всіх громадян, які звернулись до відповідача. Така мотивація не наведена і у списку громадян, зокрема щодо позивача, де зазначена підстава відмови - ст.118 ЗУ України.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом 017.12.2018 року прийнята постанова у справі у справі №509/4156/15-а, в якій Верховний суд зазначив, що частиною 7 ст.118 ЗКУ визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Верховний Суд зазначив, що оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженому рішенні селищної ради, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Про відсутність належним чином оформлених графічних матеріалів, а саме: не зазначена точна адреса розташування земельної ділянки, точна площа та межі, відсутні погодження із землекористувачами про вилучення в них земельних ділянок, в той час як у вказаних графічних матеріалах вказані всі земельні ділянки мають власників відповідач зазначав вже в суді у запереченнях на адміністративний позов, проте посилань на такі підстави оскаржене рішення відповідача не містить.

Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ( виправдання ) свого рішення.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Судової палати щодо захисту соціальних прав вважає, що рішення селищної ради прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

У даній справі оскаржуване рішення також є невмотивованим, а конкретні підставі його прийняття, у тому числі щодо недійсності паспорту, наведені лише у відзиві на позов, що є підставою для скасуванням оскаржуваного рішення урахуванням правових висновків Верховного Суду по справі №509/4156/15-а та положень ч.2 ст.77 КАС України, якою визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, відповідач діяв не у відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 1643-VІІ від 08.05. 2020 року в частині що стосується позивача та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням правових висновків наведений у рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 400,00грн.

Позивач просив суд відшкодувати судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення вимоги, виходячи із неспівмірності розміру оплати правничої допомоги та складності справи.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1,2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що доводи представника відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката є обґрунтованими, а сума витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн є неспівмірною із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З урахуванням встановлених частиною 5 ст. 134 КАС України умов співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнути на користь позивача судових витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (вул. Жовтнева, 2а, с. Молодіжне, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 67840, код ЄДРПОУ 04527253) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №1643-VІІ від 08.05.2020 року в частини що стосується відмови відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Молодіжному, Овідіопольського району.

Зобов`язати Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.03.2020 року (за вхідним №К-318 від 05.03.2020 року) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах, комунальної власності орієнтовною площею 0,25 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Стягнути з Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 400,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.