Рішення

від 26.10.2020 по справі 600/1120/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1120/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, Шевченківського районного суду м. Чернівці про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (далі - відповідач-1), Шевченківського районного суду м. Чернівці (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Шевченківського районного суду м. Чернівці та Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області по невиплаті їй вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за штатною посадою судді районного суду;

- зобов`язати Шевченківський районний суд м. Чернівці видати наказ про виплату їй вихідної допомоги, а Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області зобов`язати нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за штатною посадою судді районного суду.

1.2. Ухвалою суду 04.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-УІІІ Про звільнення суддів відповідно до пунктів 2, 3 та 9 частини 5 статті 126 Конституції України позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом № 54 к від 05 жовтня 2016 року Шевченківського районного суду м. Чернівці її відраховано зі штату суду з 05 жовтня 2016 року у зв`язку з виходом у відставку і з 06 жовтня 2016 року вона є суддею у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів №2453-VI від 07.07.2010 року.

2.2. У відповідь на звернення позивача щодо нарахування та виплат їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у зв`язку з виходом у відставку Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області листом від 22.06.2020 року №01.04-931, а Шевченківський районний суду м. Чернівці листом від 03.07.2020 року №К-3 повідомили позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплат їй вихідної допомоги.

2.3. З такими діями відповідачів позивач не згідна, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. Відповідно до змісту позову та доданих до нього матеріалів позиція позивача обґрунтовується наступним.

3.2. Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні у відставку з посади судді Шевченківського районного суду м.Чернівці вона мала право на вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою згідно Закону України Про судоустрій та статус суддів від 07.07.2010 року.

3.3. Проте, вихідну допомогу після звільнення позивач не отримала, оскільки статтю 136 Закону України Про судоустрій та статус суддів від 07.07.2010 року, відповідно до якої позивачу мала б бути виплачена вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, виключено на підставі положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України №1166-VII від 27.03.2014 року Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні .

3.4. Разом з цим вказує, що Рішенням Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 року положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України №1166-VII від 27.03.2014 року Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні визнано таким, що не відповідає Конституції України. Крім того, звертає увагу, що вона набула право на відставку і право на виплату вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою 02.02.2013 року ще до прийняття законодавчих змін, якими було виключено статтю 136 Закону України Про судоустрій та статус суддів .

3.5. Таким чином, позивач вважає, що зазначеним Рішенням Конституційного Суду України поновлено її право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Позиція відповідачів

3.6. 18.08.2020 року до суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

3.7. В обґрунтування вказаної позиції зазначає, що станом на день виходу позивача у відставку (22.09.2016 року) виплата вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою законодавством передбачена не була, а тому правові підстави для її виплати були відсутні.

3.8. Також, представник відповідача-1 вказує на те, що на момент прийняття рішення Верховною Радою України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, Закон України Про судоустрій і статус суддів №2453-VI від 07.07.2010 року не передбачав виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. Виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою було відновлено Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VII, який набрав законної сили 30.09.2016 року, а її розмір відповідно до статті 143 вказаного Закону становить 3 місячні суддівські винагороди за останньою посадою.

3.9. Суддям, які виходили у відставку з 01.04.2014 року по 30.09.201 року. виплата вихідної допомоги законодавством не передбачалась.

3.10. Шевченківський районний суд м. Чернівці (відповідач -2) відзив на позовну заяву не надав, однак 28.08.2020 року подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань іншого характеру від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Постанови Верховної Ради України Про звільнення суддів №1600-VIII від 22.09.2016 року ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді Шевченківського районного суду м. Чернівці (а.с. 12-13).

5.2. Згідно наказу Шевченківського районного суду м. Чернівці Про звільнення ОСОБА_1 №53-к від 05.10.2016 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Шевченківського районного суду м. Чернівці з 05.10.2016 року (а.с. 11).

5.3. У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 року, яким положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України №1166-VII від 27.03.2014 року Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні визнано таким, що не відповідає Конституції України, 03.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до відповідача-2 про нарахування та виплату їй вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат у зв`язку із виходом у відставку (а.с. 16). 02.07.2020 року з такою ж заявою позивач звернулась до відповідача-1 (а.с. 14).

5.4. За підсумками розгляду вказаної заяви відповідач-2 своїм листом від 22.06.220 року №01.04-931 відмовив позивачу у задоволенні такої заяви та повідомив, що прийняття рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020р. не є підставою для виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 середньомісячних заробітних плат за останньою посадою судді у зв`язку із відставкою, так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності (а.с.17).

Аналогічного змісту відповідь за результатами розгляду заяви позивача про нарахування та виплату вихідної допомоги від 02.07.2020 року надано Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області листом від 03.07.2020 року №К-3 (а.с. 15).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом оскарження у цій справі є дії відповідачів щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за штатною посадою судді районного суду, які оформлені листами від 22.06.220 року №01.04-931 та від 03.07.2020 року №К-3 від 02.07.2020 року № 2400-0214-8/18054. Відтак, суд у цій справі надасть оцінку таким діям відповідачів через призму верховенства права.

6.2. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VII (далі - Закон №1402-VIII).

6.3. Згідно частини 1 статті 143 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

6.4. Відтак, за існуючого правового регулювання при виході у відставку судді виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

6.5. Водночас, суд зазначає, що частиною 3 статті 43 Закону України Про статус суддів від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ зі змінами (далі - Закон України №2862-ХІІ) було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

6.6. Закон України Про статус суддів від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ втратив чинність на підставі Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року №2453-VІ (далі - Закон України №2453-VI).

6.7. Суд звертає увагу на те, що Законом України №2453-VІ змінено розмір суддівської винагороди, а саме встановлено поетапне збільшення посадового окладу судді і відповідно зменшено розмір вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку.

6.8. Відповідно до положень статті 136 Закону України №2453-VI судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.

6.9. В подальшому, відповідно до Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні №1166-VII, який набрав чинності 01.04.2014 року, із Закону України №2453-VІ виключено статтю 136, яка передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

6.10. Однак, судом вставлено, що Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VII виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою було відновлено, а її розмір відповідно до статті 143 вказаного закону становить 3 місячних суддівських винагороди за останньою посадою.

6.11. Отже, законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон № 2453-VI у редакції, яка була чинна на момент прийняття Верховною Радою України постанови №1600-VIII від 22.09.2016 року Про звільнення суддів , якою позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, не містив правових норм ані щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, ані щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

6.12. Відтак, суд приходить до висновку, що судді, стосовно яких в період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, були позбавленні права на отримання вихідної допомоги.

6.13. Водночас, суд зазначає, що рішення стосовно неконституційності Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні №1166-VII у частині виключення статті 136 із Закону України Про судоустрій та статус суддів , станом на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді не приймалося, а отже з 01 квітня 2014 року судді, які виходять у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги, а з 30 вересня 2016 року - мають право на отримання вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

6.14. Зважаючи на те, що датою звільнення судді у разі подання заяви про відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата відрахування судді зі штату, то у позивача відсутнє право на отримання також і вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, передбачене частиною третьою статті 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIІ від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року.

6.15. Суд звертає увагу на те, що відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

6.16. Відтак, враховуючи обставини того, що позивача було звільнено з посади судді постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року №1600-VIII, то у такому випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли саме на час прийняття такого рішення стосовно позивача.

6.17. Вказане свідчить про помилковість доводів позивача стосовно необхідності застосування у даному випадку положень нормативно-правових актів щодо нарахування і виплати вихідної допомоги, чинних на час виникнення у неї права на відставку, зокрема і частини 1 статті 136.Закону України Про судоустрій та статус суддів від 07.07.2010 року

6.18. При цьому, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року №1166-VII.

6.19. У відповідності до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

6.20. Відтак, суд зазначає, що вказані положення застосовуються з 15.04.2020 року, та не поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до 15.04.2020 року включно.

6.21. Окрім цього, суд зазначає, що Конституційним Судом України в пункті 3.2 рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 зазначено, що за своєю юридичною природою така допомога є додатковою гарантією матеріального забезпечення судді у разі його виходу у відставку, а її розмір та порядок виплати підлягають регулюванню на законодавчому рівні. У свою чергу Рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційним Судом України сформовано позицію, що за своєю юридичною природою "вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір" (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

6.22. Відтак, відмова відповідачів у виплаті позивачу такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

6.23. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідачів підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги судді при звільненні її у відставку.

6.24. При цьому, суд вважає за необхідним зазначити, що право на виплату вихідної допомоги суддя набуває не у зв`язку із перебуванням на посаді судді понад 20 років, а у зв`язку із відставкою, яка є особливою формою звільнення судді з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді, тобто, саме із прийняттям відповідного нормативного акту про звільнення судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, законодавець пов`язував виплату цієї допомоги, а не набуття права на неї. Вказане свідчить про помилковість доводів позивача стосовно набуття нею права на відставку у зв`язку з наявністю стажу більше 23 років.

6.25. Вирішуючи цей спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №642/6354/17, від 25 червня 2020 року у справі №802/2084/17-а, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

7.3. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачі, відмовляючи у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за штатною посадою судді районного суду, діяли на підставі Конституції та законів України.

7.4. Відповідачами доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи не вбачається порушення прав позивача.

7.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов задоволенню не підлягає з підстав викладених у його мотивувальній частині.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Суд не вирішує питання щодо судових витрат, зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, при цьому, докази понесення судових витрат відповідачами у матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, Шевченківського районного суду м. Чернівці про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1 - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області (58007, м. Чернівці, вул. Хотинська, 3, код ЄДРПОУ 26311401)

Відповідач-2 - Шевченківський районний суд м. Чернівці (58007, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 4, код ЄДРПОУ 02885586).

Суддя О.В. Анісімов