Рішення

від 22.10.2020 по справі 174/570/20

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 174/570/20

н/п 2/174/250/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2020 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,

з участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, вказуючи, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 . 30.12.2011року їх син ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , від якого народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та всі вони, за згоди позивачів, були зареєстровані та залишаються зареєстрованими в належній їм квартирі.

З липня 2016 року дружина сина - ОСОБА_3 , в належній їм квартирі не проживає, оскільки поїхала в м.Київ до своїх батьків і стала проживати з ними, а в липні 2017 року остання також забрала до себе дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року шлюб між їхнім сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. З липня 2017 року колишня невістка ОСОБА_3 до м.Вільногірськ не з`являлась, з реєстрації за місцем їх проживання невістка не знімається. Оплату за комунальні послуги за місцем реєстрації вона не здійснює, їхні витрати вона не компенсує. Ніяких домовленостей у них з відповідачкою не було, а в липні 2017 року відповідачка сама самостійно без всяких поважних причин залишила разом з неповнолітніми дітьми місце свого проживання і вже більше одного року проживає зі своїми батьками в АДРЕСА_2 .

Оскільки, при здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власники мають право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, тому позивачі просять визнати відповідачку ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням (квартирою) АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Клопотання про розгляд справи в іншому провадженні сторони не заявляли.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити. (а.с. 59)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити та понесені нею судові витрати у справі віднести на її рахунок та не стягувати їх з відповідачки (а.с. 60)

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. (а.с.58)

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, факт належності на праві власності позивачам квартири АДРЕСА_1 , підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 28.02.1996 року, яке видано Вільногірським ДГМК (а.с. 11)

Факт реєстрації з 23.03.2012 року відповідачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою № 296/1 від 31.08.2020 року, яка видана відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 9) та копією сторінок паспорту ОСОБА_3 (а.с. 13)

Факт реєстрації 30.12.2011 шлюбу між ОСОБА_4 (сином позивачів) та ОСОБА_8 , підтверджено копією свідоцтва про шлюб останніх (а.с.10)

Факт розірвання вказаного шлюбу підтверджено копією рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року, яке набрало законної сили 30.05.2017 року (а.с.17-18)

Факт не проживання відповідачки ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується актом від 13.04.2020 року № 88, який складено депутатом Вільногірської міської ради Крюковим Є.В., відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 з 2016 року за вказаною адресою фактично не проживає, її власних речей в помешканні немає (а.с. 12).

Також, факт не проживання відповідачки ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі з 2016 року підтверджується копією рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області № 174/343/17 від 05.03.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання, третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с.22-32) та копією рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області № 174/694/18 від 26.11.2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у вихованні дітей, третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с.19-21)

Доказів на спростування вказаних обставин під час судового розгляду справи відповідачкою не надано.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, зазначено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За змістомст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає суду підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавленні права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою.

З огляду на те, що закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 , де з 23.03.2012 року зареєстрована їх колишня невістка ОСОБА_3 , однак у вказаному житлі з 2016 року остання не проживає без поважних причин, на даний час не являється членом сім`ї власників житла, за користування жилим приміщенням комунальні послуги не сплачує та не здійснює інших витрат по утриманню житла, відповідачкою позов визнано у повному обсязі, що не суперечить обставинам справи та закону, тому позов підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 слід визнати такою, що втратила право користування квартирою

АДРЕСА_1 , що є підставою для її зняття з реєстраційного обліку.

Судові витрати по справі у виді сплаченого ОСОБА_1 судового збору в розмірі 840,80 грн. (а.с.1), слід віднести на рахунок позивачки згідно її заяви.

Сплачені відповідно до квитанції № 056/20 від 15.04.2020 року платником ОСОБА_9 - 800,00 грн. адвокату Левітіну О.Ю. за складання позову до суду і додатків до нього в інтересах ОСОБА_1 (а.с.33), суд не може віднести до судових витрат позивачки ОСОБА_1 оскільки ці витрати понесені особою, яка не являється учасником справи, тому суд не вирішує питання щодо розподілу цих судових витрат.

На підставі ст.ст. 16, 319, 321, 291, 383, 386, 405 Цивільного Кодексу України, ст. 72 Житлового Кодексу України, ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 178, 247, 263- 265, 279, 268, 352, 354, пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована по АДРЕСА_3 ) визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для її зняття з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн. сплачені ОСОБА_1 віднести на її рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-ІХ від 18.06.2020 року, під час дії карантину, суд за заявою учасників справи , поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий - суддя: А.А. Борцова