Рішення

від 13.10.2020 по справі 203/4230/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4230/19

2/0203/330/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - Григоренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович, про встановлення факту проживання однією сім?єю, визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що понад 15 років проживали зі ОСОБА_2 , вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. З колишньою дружиною ОСОБА_2 розлучився ще до 1990 року та до моменту смерті шлюбні відносини ні з ким не реєстрував. Вона 31.03.1999 року розірвала шлюб з колишнім чоловіком ОСОБА_3 та з цього часу ні з ким шлюбні відносини також не реєструвала. Весь час проживання однією сім`єю зі ОСОБА_2 вони мешкали в квартирі АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_2 отримав в 1990 році та приватизував в 1994 році і був в ній зареєстрований одноособово. Після смерті ОСОБА_2 вона продовжує проживати в квартирі та утримує останню, сплачує комунальні послуги. За життя ОСОБА_2 заповіту не залишив. Після його смерті вона 05.01.2018 року звернулась до приватного нотаріуса Грищенко В.І. з заявою про прийняття спадщини та було відкрито спадкову справу №61830242. 11.07.2018 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 через ненадання нею рішення суду, яке б підтверджувало факт спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем. Єдиним спадкоємцем за законом першої черги після померлого ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_4 , яка тривалий час з батьком не спілкується, невідкладно була повідомлена нею про смерть батька, але не приїхала на його похорон та у встановлений законом шестимісячний строк не подала заяви про прийняття спадщини. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд встановити факт її проживання однією сім?єю без шлюбу зі ОСОБА_5 в період з 01.11.1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, а також визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачка підтримала позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача під час розгляду справи в суді просив прийняти рішення на розсуд суду, посилаючись при цьому на те, що права та інтереси позивачки міською радою не порушувались.

Третя особа за викликами до суду не з`явилась, пояснень по суті справи не надала.

Заслухавши пояснення учасників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 та після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , яка належала останньому на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.1994 року, виданого ВО Південний машинобудівний завод , згідно розпорядження №3302.

Після смерті останнього до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 .

Відповідно до витребуваних судом матеріалів спадкової справи вбачається, що за життя ОСОБА_2 заповіт не складався, крім позивачки, інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не звертались.

Постановою приватного нотаріуса Грищенко В.І. від 11.07.2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого спадкодавця ОСОБА_2 , в зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем більше п`яти років.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ст.ст.1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщи-ну, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Коло осіб, які мають право на спадкування за законом відповідної черги визначеніф ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Зокрема, ст.1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.2,4 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99, визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

В своєму позові позивачка просила встановити факт її проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбі зі ОСОБА_2 в період з 01.11.1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, посилаючись на те, що в цей період вони разом проживали в належній останньому квартирі АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, були пов`язані спільним побутом, разом відпочивали, мали взаємні права та обов`язки.

Перевіряючи вказані доводи, суд враховує показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є мешканцями будинку АДРЕСА_1 та під час допиту підтвердили факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирі в„–23 однією сімєю, як чоловіка та жінки з 1999 року по день смерті ОСОБА_2 .

Крім того, вказаний факт обєктивно підтверджується наявними у позивачки правовстановлюючими документами на квартиру в„–23 (ордеру на вселення, технічного паспорту, свідоцтва про право власності), паспорту та довідки про присвоєнання ідентифікаційного номеру на імя ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки КЗО Спеціалізована школа №44 природничо-медичного профілю від 22.06.2018 року вбачається, що за час навчання в шкоді в період з 2003 по 2005 роки доньки позивачки - ОСОБА_9 , позивачка та її цивільний чоловік ОСОБА_2 займались вихованням дитини, здійснювали контроль за її навчанням, приймали участь в житті школи, разом відвідували батьківськи всеобучі та збори, приймали участь в укріпленні матеріально-технічної бази школи та ремонті. ОСОБА_2 особисто допомагав ремонтувати парти та стільці у класній кімнаті, де навчалась донька.

Згідно акту від 05.02.2018 року, складеного та підписаного мешканцями квартир №№22,29 будинку АДРЕСА_3 та затвердженого заступником директора КП Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради, підтверджено факт прописки та постійного проживання ОСОБА_2 в квартирі в„–23 разом із цивільною дружиною ОСОБА_1 .

З довідки ДП Конструкторське бюро Південне ім.М.К.Янгеля від 21.02.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 придбавались путівки за місцем своєї робти для себе та свої цивільної дружини ОСОБА_1 для відпочинку в пансіонаті Лесной Новомосковського району Дніпропетровської області з 01.05. по 09.05.2009 року та з 30.04.по 04.05.2015 року; в пансіонаті Сокол Геніченського району Херсонської області - в період з 01.09. по 10.09.2013 року.

Наданий позивачкою договір на туристичне обслуговування від 10.07.2017 року, замовлення, а також копії закордонних паспортів з відмітками щодо перетину державного кордону України, підтверджують факт спільного відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Туреччині в 2017 році.

Відповідно до долучених до позов копій довідки про смерть, свідоцтва про поховання та чеків щодо витрат на ритуальні послуги, вбачається, що позивачка займалась похованням ОСОБА_2 .

Наведені вище покази свідків та письмові докази на переконання суду в достатній мірі свідчать про факт проживання позивачки однією сімєю без реєстарції шлюбі із ОСОБА_2 в період з 1999 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також суд враховує, що у відповідний період останні не перебували у зареєстрованому шлюбі з іншими особами.

Встановлення вказаного факту має для позивачки юридичне значення, оскільки надасть право на спадкування за законом після померлого цивільного чоловіка відповідно до ст.1264 ЦК України, як спадкоємцем четвертої черги.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхіжність задоволення позовних вимог в частині встановлення відповідного юридичного факту.

Поряд з цим, визначаючи період спільного проживання суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01.01.2004 року.

Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначені положення передбачені СК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги слід задовольнити частково, встановивши факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01.01.2004 року та по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ІНФОРМАЦІЯ_4, як просила позивачка.

В частині заявлених позовних вимог про визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що після померлого ОСОБА_2 спадкоємцем за законом першої черги була його донька ОСОБА_4 , яка на момент смерті разом із батьком не проживала та у встановлений законом шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернулась. Таким чином, відповідно до ч.1 ст.1272 вважається такою, що не прийняла спадщину.

Згідно довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, що міститься в матеріалах спадкової справи, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 значиться зареєстрованою з 29.03.1971 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей щодо перебування ОСОБА_10 у родинних відносинах із ОСОБА_11 . Остання була зареєстрована в квартирі ще в 1971 році, тобто до видачі ОСОБА_2 21.02.1990 року ордеру на вселення в квартиру в„–23 , який видавався на одну особу. Також квартира була приватизована одноособово ОСОБА_11 .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2 в квартирі ОСОБА_10 не мешкала. Тому, відсутні підстави вважати, що остання є спадкоємцем померлою та особою, яка фактично прийняла спадщину.

За вказаних вище обставин, враховуючи відсутність спадкоємців після померлого ОСОБА_2 , що прийняли спадщину у передбаченому законом порядку, суд вважає, що належним відповідачем по справі є саме орган місцевого самоврядування в особі Дніпровської міської ради, з огляду на положення ч.1 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Також суд враховує, що відповідно до положень Закону України Про нотаріат та ЦК України, спадкові права оформлюються в нотаріальному порядку шляхом звернення спадкоємців до нотаріуса з заявами про прийняття та оформлення спадщини та подальшою видачою нотаріусом відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Згідно роз`яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, відповідно до якого, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного нотаріуса від 11.07.2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого спадкодавця ОСОБА_2 , виключно з підстав ненадання документів, що підтверджують факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем більше п`яти років, тобто через не підтвердження права на спадкування відповідно до ст.1264 ЦК України, як спадкоємця за законом четвертої черги.

Оскільки вимоги про встановлення цього факту в рамках даної справи визнані судом доведеними та задоволені, позивачка на підставі відповідного рішення не позбавлена можливості в подальшому оформити свої спадкові права у передбаченому законодавством позасудовому порядку.

В зв`язку з цим, в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , позивачці слід відмовити, як заявлених передчасно.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що підставою звернення до суду позивачки стало неможливість оформлення своїх спадкових прав у позасудовому порядку через непідтвердження належності її до кола спадкоємців за законом, що свідчить про відсутність порушення прав позивачки зі сторони відповідача, який залучався до участі у справі відповідно до положень ст.60 Закону України Про місце самоврядування в Україні .

З огляду на це, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати суд покладає на останню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1218,1264,1268,1269,1270,1272 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович, про встановлення факту проживання однією сім?єю, визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з ІНФОРМАЦІЯ_3 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивачку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак