Рішення

від 26.10.2020 по справі 703/2935/20

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2935/20

2/703/1512/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю

встановив:

04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житловий будинок загальною площею 38,5 кв.м., із яких: житлова площа 23,1 кв.м., допоміжна площа 15,4 кв.м., які позначені в технічному паспорті: літера А-1, а - житловий будинок, літера Б - сарай, літера Д - душ, літера У - вбиральня, літера К - криниця 1/2, літера П - погріб, та №1-2 - хвіртка з огорожею, №3 - місцева каналізація.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що будинковолодіння АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 . Позивач, за погодженням із власником будинку ОСОБА_3 , з 2002 року почала проживати у будинку за вищевказаною адресою. Строк проживання між ними було встановлено на два роки. Після спливу дворічного строку позивач залишилася проживати у вказаному будинку, а власник не пред`явила з даного приводу будь-яких претензій. Із зазначеного часу по теперішній час позивач постійно проживає у вказаному будинку. Приблизно в 2003-2006 роках ОСОБА_2 переїхала проживати в с. Селище, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, у зв`язку з чим зв`язок з нею позивач втратила. Маючи намір оформити договір купівлі-продажу вказаного будинковолодіння з власником ОСОБА_2 , позивач звернулася до сільської ради, від працівника якої їй стало відомо, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачу невідомо чи наявні спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , однак за весь час її проживання у вказаному будинку жодна особа на даний будинок своїх прав не пред`явила, спадщина відумерлою Костянтинівською сільською радою на будинковолодіння не визнавалася. Так, позивач з 2002 року проживає у вказаному будинку, відкрито та безперервно користується ним, за цей час зробила ремонт у будинку, замінила вікна, облаштувала електропостачання, сплачує рахунки по комунальних послугах. Таким чином, позивач добросовісно, відкрито, безперервно та тривалий час володіє вказаним будинком. Враховуючи, що позивач проживає у вказаному будинку вже 18 років, а після смерті власника будинку ОСОБА_2 пройшло більше 13 років, та права на дане будинковолодіння жодна особа не пред`явила, вважає, що має право володіти вказаним будинком за набувальною давністю, у зв`язку з чим звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 07 вересня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, від допиту під час судового розгляду свідка відмовляється, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача Костянтинівської сільської ради у підготовче судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, врахувавши позицію сторін, яка викладена в їх заявах про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 , згідно записів по господарської книги №20 за 2016-2020 року ПГО №1890-3, зареєстровано на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (померла), та вказаному будинку на даний час ніхто не зареєстрований, що підтверджується довідкою №1157, виданою виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області 24 червня 2020 року (а.с.12).

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого Комунальним проектно - виробничим підприємством Архітектурно-планувальне бюро 22 липня 2020 року, інвентаризаційна справа №330-20, будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку загальною площею 38,5 кв.м., із яких: житлова площа 23,1 кв.м., допоміжна площа 15,4 кв.м., які позначені в технічному паспорті: літера А-1, а - житловий будинок, літера Б - сарай, літера Д - душ, літера У - вбиральня, літера К - криниця 1/2, літера П - погріб, та №1-2 - хвіртка з огорожею, №3 - місцева каналізація (а.с.13-15).

Згідно копії актового запису про смерть №13 від 21 лютого 2007 року, наданого Корсунь-Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на запит суду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала в с. Селище Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років у с. Селище Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (а.с.48).

Таким чином, ОСОБА_2 за життя була власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , та після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на вказане будинковолодіння.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особа, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.2 ст.1221 ЦК України, якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно листа №1929/01-16 від 10 жовтня 2020 року Смілянської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття/відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа в Смілянській держаній нотаріальній конторі не заводилася (а.с.42).

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №62013665 від 09 жовтня 2020 року, складеної Смілянською державною нотаріальною конторою, у Спадковому реєстрі інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня (а.с.43).

Відповідно до листа №629/01-16 від 13 жовтня 2020 року Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала в с. Селище, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, в нотаріальній конторі спадкова справа не заведена (а.с.44).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №62016598 від 10 жовтня 2020 року, складеної Корсунь-Шевченківською державною нотаріальною конторою, у Спадковому реєстрі інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (російською мовою - ОСОБА_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня (а.с.45).

Враховуючи вищевикладене, станом день розгляду даної справи по суті, спадкоємці, які виявили б бажання прийняти спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , до складу якої входить, зокрема, будинковолодіння АДРЕСА_1 , відсутні, та до даного часу право власності на вказане будинковолодіння зареєстроване за нею.

Як вбачається з позовної заяви, та не заперечується відповідачем, позивач ОСОБА_1 , за погодженням з власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , з 2002 року почала проживати у будинку за вказаною адресою. Строк проживання між ними було встановлено на два роки. Після спливу дворічного строку позивач залишилася проживати у вказаному будинку, а власник не пред`явила з даного приводу будь-яких претензій. Із зазначеного часу по теперішній час, позивач постійно проживає у вказаному будинку. Крім того, за весь час проживання позивача у вказаному будинку жодна особа своїх прав на вказане будинковолодіння не пред`явила, Костянтинівською сільською радою відповідне майно не визнавалося відумерлою спадщиною.

Згідно довідки №1156 від 24 червня 2020 року виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, в будинковолодінні АДРЕСА_1 , проживає з квітня 2002 року, але не зареєстрована ОСОБА_1 , 1977 року народження (а.с.7).

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, власник наділений не лише правами щодо володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд, але і на нього покладений обов`язок його утримання, зокрема, щодо сплати житлово-комунальних послуг, утримання прибудинкової території у належному стані, здійснення ремонтних робіт тощо.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вищевказані обов`язки ОСОБА_2 , за життя, чи інші особи, які мають право на володіння, користування, розпорядження будинковолодінням АДРЕСА_1 ,- не виконувати. Натомість, починаючи з 2002 року зазначені обов?язки виконуються виключно позивачем ОСОБА_1 , оскільки фактичний власник самоусунувся від їх виконання, в зв`язку з чим вона сплачує житлово-комунальні послуги, виконала ремонт у будинку, замінила в ньому вікна, облаштувала електропостачання, виконує інші роботи, в яких виникне необхідність, по підтримуванню будинку як у стані, який є придатним для проживання, так і по збереженню його в цілому, як нерухомого майна.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 з 2002 року, тобто більше 18 років безперервно, добросовісно, відкрито, володіє будинковолодінням АДРЕСА_1 , при цьому суд вважає, що вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на нього, оскільки не мала підстав вважати, що його власник до дня смерті не пред`явить вимоги щодо вивільнення вказаного будинковолодіння від її користування ним, а після смерті власника, її спадкоємці не приймуть спадщину у встановленому законом порядку, та також не пред`являть до неї будь-яких претензій щодо користування будинковолодінням.

Згідно ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07 лютого 2014 року (далі - Постанова), відповідно до ч.1 ст.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність) , якщо інше не встановлено цим Кодексом. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні, вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України).

Відповідно до п.11 Постанови, враховуючи положення ст.335, 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а не особі, яка заявляє про давність володіння, й також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, відтак положення ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2011 року.

При цьому, суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до п.13 Постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що в неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п.14 Постанови, виходячи зі змісту ч.1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у звязку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 зазначено, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один з первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 більше 18 років відкрито, безперервно володіє будинковолодінням, яке розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_2 , після того як у 2002 році вона добросовісно ним заволоділа, як ОСОБА_2 , так і іншими особами, які мають законні права на вказане будинковолодіння, вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, суд вважає, що внаслідок такого володіння ОСОБА_1 набула право власності за набувальною давністю на вищевказану частку.

На підставі вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідача Костянтинівська сільська рада визнав позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні, в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Відповідно до квитанції №0.0.1819526917.1 від 31 серпня 2020 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.

Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме: 420 гривень 40 копійок.

На підставі викладеного, відповідно до ст.317, 319, 322, 344, 1216, 1218, 1221, 1268, 1269, 1270 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 200, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається: житловий будинок загальною площею 38,5 кв.м., із яких: житлова площа 23,1 кв.м., допоміжна площа 15,4 кв.м., які позначені в технічному паспорті: літера А-1, а - житловий будинок, літера Б - сарай, літера Д - душ, літера У - вбиральня, літера К - криниця 1/2, літера П - погріб, та №1-2 - хвіртка з огорожею, №3 - місцева каналізація.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Костянтинівська сільська рада, адреса: 20724, Черкаська область, Смілянський район, с. Костянтинівка, вул. Костянтина Вишневецького, буд.169а, код ЄДРПОУ 26357886.

Головуючий Т.В. Ігнатенко