Постанова

від 24.09.2020 по справі 377/825/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи 377 /825 /19

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7504/2020

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача: Білич І.М.

суддів: Лапчевської О.Ф., Сушко Л.П.

при секретарі: Кемському В.В.

за участю: представника позивача - Прокопенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гарнаги Павла Анатолійовича, який діє в інтересах Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , на рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Славутицького міського суду Київської області Малишенко Т.О.,

у цивільній справі № 377/825/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа - первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати незаконним та скасувати наказ № 425-ос від 18.09.2019 року Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС про своє звільнення з посади бухгалтера 1-ої категорїї АУП/бухгалтерія ДП УЗФО ЧАЕС з 30 вересня 2019 року; поновити на займаній посаді з 30 вересня 2019 року на ДСП ЧАЕС та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 15 березня 2012 року він перебував у трудових відносинах з ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС на посаді бухгалтера 2 категорії. З 01 червня 2019 року був переведений на посаду бухгалтера 1 категорії того ж відділу.

30 вересня 2019 року його було звільнено з займаної посади у зв`язку із скороченням відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. ОСОБА_1 вважав, що його звільнення з роботи є незаконним, оскільки було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства. Зазначав, що відповідно до наказів Державного агентства України з управління зоною відчуження № 42-19 від 14.03.2019 року та №50-19 від 20.03.2019 року мало місце проведення процедури реорганізації підприємства, на якому він працював, шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС, як юридичної особи в цілому, а не окремих підрозділів чи частини працівників підприємства. Будь-якого рішення про скорочення штату або чисельності працівників в процесі зазначеної реорганізації уповноваженим органом управління не приймалося.

Позивач посилався на те, що в порушення положень ч.3 ст. 49-2, ч.2 ст.40 КЗпП України йому не було запропоновано будь яку іншу роботу. Незважаючи на те, що на ДСП ЧАЕС та на інших підприємствах, що знаходяться в управлінні ДАЗВ, були наявні вакантні посади. Вказував також, що звільнення було проведено і без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є, чим порушено вимоги ч.1 ст.43 КЗпП України.

У січні 2020 року ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, подав заяву, в якій просив звернути позовні вимоги до ДСП Чорнобильська АЕС , як юридичної особи-правонаступника ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС

УхвалоюСлавутицького міського суду Київської області від 28 січня 2020 року ДСП Чорнобильська АЕС визначено правонаступником відповідача Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС та єдиним відповідачем у справі.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС № 425-ос від 18.09.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 1-ї категорії АУП бухгалтерії Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС з 30 вересня 2019 року.

Поновлено ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року на посаді бухгалтера 1-ї категорії АУП/бухгалтерія на Державному спеціалізованому підприємстві Чорнобильська АЕС .

Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2019 року по 26 лютого 2020 року в сумі 96 992,82 гривні без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ставив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Вказував на те, що суд дійшов помилкового висновку про доцільність поновлення позивача саме в ДСП Чорнобильська АЕС , яке не являлось роботодавцем ОСОБА_1 . Відповідач став правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС лише 13 січня 2020 року, тобто після проведення звільнення позивача, а тому у ДСП Чорнобильської АЕС не було підстав для пропонування ОСОБА_1 будь-яких вакантних посад; крім того, посада, яку займав позивач в ДП УЗФО ЧАЕС не збереглася (не переносилася) на підприємстві-правонаступнику. Вказував також, що відмова профспілкового органу у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 була підписана особою, відомості про яку не було внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому не була врахована роботодавцем.

Відповідач також посилався на пропуск ОСОБА_1 місячного строку на звернення до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі, а також на порушення судом норм процесуального права в частині прийняття доказів від позивача та виходу за межі позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Відповідач та третя особа про день, місце і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. У судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, у силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 15.03.2012 року був прийнятий на роботу на ДП УЗФО Чорнобильської АЕС бухгалтером другої категорії в бухгалтерію.

Згідно наказу № 280-ос від 30.05.2019 року з 01.06.2019 року переведений бухгалтером 1 категорії у тому ж відділі.

02 липня 2019 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про скорочення штату працівників №08 від 01.07.2019 року, за яким, відповідно до наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинено ДП УЗФО в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС.

У зв`язку зі скороченням штату працівників через реорганізацію підприємства, посада позивача була включена до списку №2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, як працівників які підлягали звільненню внаслідок скорочення.

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 425-ос від 18.09.2019 року Про припинення трудового договору бухгалтера першої категорії бухгалтерії ОСОБА_1 з 30.09.2019 року звільнено у зв`язку зі скороченням, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13.06.2019 Про зміни в організації виробництва і праці , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС .

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивача та не запропоновано іншої вакантної посади на ДСП ЧАЕС, як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості переведення працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві та факту відмови позивача від переведення на іншу роботу.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник вказував на те, що суд дійшов помилкового висновку про доцільність поновлення позивача саме в ДСП Чорнобильська АЕС , яке не являлось роботодавцем ОСОБА_1 . Відповідач став правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС лише 13 січня 2020 року, тобто після проведення звільнення позивача, а тому у ДСП Чорнобильської АЕС не було підстав для пропонування ОСОБА_1 будь-яких вакантних посад; крім того, посада, яку займав позивач в ДП УЗФО ЧАЕС не збереглася (не переносилася) на підприємстві-правонаступнику, а тому і поновлювати ОСОБА_1 на підприємстві, на якому він ніколи не працював є неправильним.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи, виходячи з наступного.

Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб.

Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст.ст. 104-109 ЦК України).

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Зі змісту п. 1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

При цьому вживані в цій нормі поняття: ліквідація , реорганізація , перепрофілювання , банкрутство , скорочення чисельності або штату працівників - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Правовим наслідком ліквідації підприємства є припинення всіх права та обов`язків юридичної особи, реорганізації - перехід всіх права та обов`язків в порядку правонаступництва до нової (іншої) юридичної особи не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах.

Відповідно до Статуту ДП УЗФО ЧАЕС, затвердженого Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 01.06.2017 року № 75, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС було засноване на державній власності та належало до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Підприємство було створене з метою забезпечення ефективності виконання робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта Укриття на екологічну систему.

14 березня 2019 року Головою Державного агентства України з управління зоною відчуження видано наказ № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС яким було припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС та визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС.

Таким чином 14 березня 2019 року почався процес припинення ДП УЗФО ЧАЕС у результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС .

На виконання плану заходів з реорганізації було розроблено зміни до організаційної структури за затверджено нову організаційну структуру ДСП ЧАЕС, розроблено зміни до штатного розпису та погоджено новий штатний розпис з ДАЗВ( наказ № 50-19 Про внесення змін до наказу від 14.03.2019 року № 42-19 Про припинення Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС )

Про необхідність повідомлення під розписку працівників, які підлягають скороченню, про наявність вакантних посад на ДСП ЧАЕС також було відображено у наказі голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФо ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС від 27 червня 2019 року. У повідомленні про скорочення штату працівників № 8 від 01.07.2019 року, яке вручено позивачу, також було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС .

Можливість реорганізації підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства, яке виконує функції підприємства, що реорганізується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню працівника реорганізованого підприємства.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Судам необхідно мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

За ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС затверджено та погоджено з головою ДАЗВ структурну схему ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якої ввійшло чотири підрозділи: відділ організації харчування; адміністративно-господарський цех; транспортний цех; відділ забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича. Також 19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було затверджено та погоджено з головою ДАЗВ штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якого ввійшли вказані структурні підрозділи, тобто ті підрозділи, які були включені до штатного розпису ДСП ЧАЕС, введеного в дію з 30 травня 2019 року.

Підрозділу бухгалтерії та посади, яку займав позивач - бухгалтер 1 категорії в зазначеному штатному розписі не передбачено.

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 114 від 26.06.2019 року введено в дію вказаний штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС з 26.06.2019 року.

27 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС .

Як вбачається із змісту даного наказу, надано доручення відповідальним особам підготувати список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та включення до особового складу ДСП ЧАЕС, та список № 2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП ЧАЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП УЗФО Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено ДСП Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862

З моменту вручення позивачу повідомлення про скорочення штату працівників та до моменту його звільнення, головою комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС позивачу не було запропоновано жодної наявної вакансії на ДСП ЧАЕС.

У той же час, наявність вакансій, які могли та повинні були бути запропоновані позивачу на ДСП ЧАЕС підтверджується звітами про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02.07.2019 року по 02.09.2019 року.

Відповідно до вказаних звітів вакантними були такі посади, які могли бути запропоновані позивачу, зокрема: економіст 1 категорії, економіст Група зведення та обліку розрахунків за лікувально-профілактичне харчування, старший інспектор з контролю за виконанням доручень, діловод, коректор корегування текстів, оператор комп`ютерного набору, адміністратор їдальні № 19 Відділу організації харчування, охоронник 3 розряду Команда охорони об`єктів в зоні відчуження, ЦПРВ/ДПзТРАВ/Група обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів - дезактиваторник 3 розряду (вказана посада була вакантною станом на 02.07.2019 року, коли позивачу було повідомлення про скорочення штату працівників); Адміністративно-господарський цех/ДСОСПтаДЗІЗП/Група з санітарного обслуговування сан перепускників АПК-1 та ЗО - дезактиваторник 2 розряду; Відділ організації харчування/Їдальня № 19/Група обслуговування підрядних організацій з- мийник посуду 2 розряду.

Доказів, які б вказували на невідповідність позивача кваліфікаційним вимогам до вказаних посад, зазначених у витягах з посадових та робочих інструкцій цих посад у ході розгляду справи надано не було.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду про порушення відповідачем встановленого законом порядку звільнення позивача, а саме не виконання обов`язку по працевлаштуванню позивача та не запропонуванням іншої вакантної посади на ДСП ЧАЕС, за відсутності встановлення факту відмови позивача від переведення на іншу роботу та не встановлення факту неможливості переведення позивача за його згодою на іншу роботу на цьому ж підприємстві, є таким що ґрунтується на матеріалах справи.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково поновив ОСОБА_1 на ДСП ЧАЕС, хоча позивач був звільнений з іншої установи - ДСП УЗФО ЧАЕС. Оскільки підприємство, на якому працював позивач, було припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, а тому враховуючи приписи ч. 1 ст. 104 ЦК України у системному взаємозв`язку із ч. 4 ст. 36 та ч. 1 ст. 235 КЗпП України суд дійшов обґрунтованого висновку про поновлення позивача на посаді у реорганізованому підприємстві, оскільки на момент розгляду справи місцевим судом, юридична особа ДСП УЗФО ЧАЕС була припинена, а правонаступником її прав і обов`язків (зокрема, трудових обов`язків) є юридична особа ДСП ЧАЕС.

Аналогічного за змістом висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 червня 2019 року по справі №665/1205/17.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач повинен був скористатися правом самостійного працевлаштування та звернутися до відповідача із заявою про прийняття на роботу, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування того, що у зв`язку зі скороченням посади позивача його неможливо було перевести за його згодою на іншу роботу на ДСП ЧАЕС, яке стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС, та того, що позивач під підпис був ознайомлений з переліком вакантних посад на ДСП ЧАЕС та відмовився від переведення на ці посади, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

При цьому, судом першої інстанції також було правомірно враховано, що звільнення позивача відбулося без погодження з первинною профспілковою організацією, членом якої був ОСОБА_1 , що є порушенням ч. 1 ст. 43 КЗпП України.

Так, встановлено, що 09.08.2019 року до Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС надійшло подання Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/851 про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , який був членом ППО ДП УЗФО ЧАЕС.

Вказане подання було розглянуто 27.08.2019 року на засіданні ПК ППО Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС .

Як вбачається з протоколу засідання ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС № 20 від 27.08.2019 року, згоду на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , який є членом ППО ДП УЗФО ЧАЕС, не надано. Ненадання згоди на звільнення у вказаному протоколі обґрунтовано порушенням вимог п. 3.4 Галузевої угоди, укладеної між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, та п. 4.1 Колективного договору, укладеного між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС на 2015-2016 роки.

Зазначене рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 викладене у листі Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС від 27.08.2019 № 584-УЗФО, адресованого голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, в якому наведено обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на протокол № 20 від 27.08.2019 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС Про ненадання згоди на звільнення , викладене у листі від 27.08.2019 року № 584-УЗФО, не може бути визнане як дійсна відмова у наданні згоди на звільнення позивача, оскільки було підписано ОСОБА_2 , відомості про якого відсутні в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а не від імені дійсного голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_3 , не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи з такого.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС не перебуває в стані припинення. Керівником ППО ДП УЗФО ЧАЕС зазначено ОСОБА_3 .

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_3 був звільнений з ДП УЗФО ЧАЕС 31.05.2019 року, що підтверджено копією наказу № 283-ос від 31.05.2019 року Про припинення трудового договору .

Враховуючи, що голова ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_3 був звільнений з ДП УЗФО ЧАЕС, то 18 липня 2019 року було проведено збори членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС, на яких обрано профспілковий комітет у кількості 4 осіб, персонально: голова ПК - ОСОБА_2 , заступник голови ПК: ОСОБА_4 ; члени - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про що зазначено у протоколі № 1, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом ч.3 цієї статті якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Аналіз подання голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/849 від 09.08.2019 року про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , яке було направлене до Первинної профспілкової організації, свідчить про те, що Комісія з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС знала про обрання головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_2 ..

Таким чином, ОСОБА_2 був обраний головою ППО ДП УЗФО ЧАЕС зборами членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС, в межах повноважень, передбачених п. 6.14 Статуту, а тому підписання ним листа щодо ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 жодним чином не є порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність поновлення позивача на роботі, то у відповідності з ч.2 ст.235 КЗпП України суд вирішив питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконаний судом першої інстанції правильно та з дотриманням вимог Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , а також не оспорюється відповідачем в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем місячного строку на звернення до суду з даним позовом, не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

З відмітки на наказі про припинення трудового договору № 425-ос від 18.09.2019 року видно, що з даним наказом ОСОБА_1 ознайомився 23 вересня 2019 року та отримав копію наказу того ж дня.

Між тим, зі змісту самого наказу вбачається, що звільнення буде проведено 30 вересня 2019 року.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовується відповідачем, що трудова книжка була видана ОСОБА_1 в день його звільнення - 30 вересня 2019 року.

За змістом ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995 року, працівник, який вважає, що його звільнили необґрунтовано, має право оскаржити це рішення, звернувшись до такого безстороннього органу, як суд, трибунал у трудових питаннях, арбітражний комітет чи до арбітра.

Можна вважати, що працівник відмовився від свого права оскаржити рішення про звільнення, якщо він не скористався з цього права протягом розумного терміну після припинення трудових відносин( ч.3 вказаної статті).

Із системного аналізу зазначених норм слідує, що початок строку оскарження рішення про звільнення пов`язується з моментом припинення трудових відносин, та після вказаного моменту наявні дві точки відліку такого строку - з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, в залежності від того, яка з цих подій настала раніше.

Разом з тим, враховуючи, що припинення трудових відносин у позивача з ДП УЗФО ЧАЕС відбулося 30 вересня 2019 року, і саме в цей день йому було видано трудову книжку, місячний строк на звернення до суду з відповідним позовом, що встановлений ст. 233 КЗпП України, слід вираховувати саме з указаної дати.

З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 29 жовтня 2020 року, тобто в межах вказаного строку.

До 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 залишався у трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС та був позбавлений права порушувати питання про поновлення на роботі, у тому числі у судовому порядку до фактичного звільнення з роботи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив стягнути з ДСП Чорнобильська АЕС на свою користь витрати на професійну правову допомогу, які він поніс у суді апеляційної інстанції у розмірі 1500 грн.

Крім того, в судовому засіданні адвокат Прокопенко О.П. збільшив указані вимоги ще на 1500 грн., у зв'язку з кількістю судових засідань у справі.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 30 березня 2020 року; акт виконаних робіт (наданих послуг); рахунок-фактуру на оплату послуг в розмірі 1500 грн.

В судовому засіданні 24 вересня 2020 року представником позивача було надано квитанцію про сплату позивачем 1500 грн.

За таких обставин, оскільки стороною позивача документально підтверджено понесення витрат на правову допомогу лише у розмірі 1500 грн., саме указана сума в порядку ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як судові витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 375, 381-383, 384, 387 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Гарнаги Павла Анатолійовича, який діє в інтересах Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 1500 грн. за надання правової допомоги.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2020 року.

Суддя - доповідач:

Судді: