Ухвала

від 20.10.2020 по справі 761/29722/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5390/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер: 761/29722/20 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 170 КПК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2020 року задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, а саме: три зразки нафтопродуктів в скляній тарі з кожного із резервуарів (№9 та №10) для проведення експертного дослідження.

В задоволенні інших вимог клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити та накласти арешт на резервуар під №10 із нафтопродуктами 15 375 тон (зі слів директора газовий конденсат); резервуар під №9 із нафтопродуктами 7 904 тони (зі слів директора дизельне паливо), три зразки нафтопродуктів в скляній тарі з кожного із резервуарів (№9 та №10) для проведення експертного дослідження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню, у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

18.08.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено речі, які мають значення для даного досудового розслідування та які визнані речовими доказами, тому є достатні підстави для накладення арешту на вищезазначене майно.

Слідчим суддею не наведено в оскаржуваній ухвалі жодних мотивів, які б могли слугувати підставою для відмови у арешті майна.

В судове засідання у справі представник власник майна не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. За таких обставин, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю представника власника майна, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020100110000001 від 03.01.2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №220003366 від 12.08.2020 року будівлі мастильного складу, склади-навіси, резервуарні парки, побутові приміщення та складські приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , орендує у Світловодської міської ради (ЄДР 35825788) ТОВ Компанія «Нафтатрейд» (ЄДР 30078626, директор ОСОБА_7 ) та фактично використовуються ТОВ «Вдала» (код ЄДРПОУ 39898184), ТОВ «Нафто-Груп» (код ЄДРПОУ 41941432), ПП «Нафтатрейд- СВ» (код ЄДРПОУ 38246254) та ТОВ «Торгівельна компанія «Нафто Ойл» (код ЄДРПОУ 42758773).

Під час досудового розслідування, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення даного кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32020100110000001 від 03.01.2020 року, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2020 року, старшим слідчим з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_8 проведено обшук за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 31-а.

В ході даного обшуку виявлені та вилучені речі, які мають значення для досудового розслідування та слугують доказами у кримінальному провадженні №32020100110000001, а саме:резервуар під №10 із нафтопродуктами об`ємом 15 375 тон (зі слів директора газовий конденсат);резервуар під №9 із нафтопродуктами об`ємом 7 904 тони (зі слів директора дизельне паливо).

Під час обшуку, за участі спеціаліста, із дотриманням норм законодавства, було відібрано по три зразки нафтопродуктів в скляні тари, з кожного із резервуарів №9 та №10 для проведення експертного дослідження.

Окрім цього, директору ПП «Нафтатрейд-СВ» 16.09.2020 року передано на відповідальне зберігання:резервуар під №10 із нафтопродуктами об`ємом 15 375 тон (зі слів директора газовий конденсат);резервуар під №9 із нафтопродуктами об`ємом 7 904 тони (зі слів директора дизельне паливо).

17.09.2020 року вилучені за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 31-а, речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, про що винесено відповідну постанову.

22.09.2020 року прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме:

резервуар під №10 із нафтопродуктами 15 375 тон (зі слів директора газовий конденсат);

резервуар під №9 із нафтопродуктами 7 904 тони (зі слів директора дизельне паливо);

три зразки нафтопродуктів в скляній тарі з кожного із резервуарів (№9 та №10) для проведення експертного дослідження.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2020 року клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на майно, а саме: три зразки нафтопродуктів в скляній тарі з кожного із резервуарів (№9 та №10) для проведення експертного дослідження, в іншій частині клопотання відмовлено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищезазначене майно, перевірялись судом першої інстанції, було досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Задовольняючи частково клопотання про накладення арешту на три зразки нафтопродуктів в скляній тарі з кожного із резервуарів (№9 та №10) для проведення експертного дослідження, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів та для проведення експертного дослідження.

В частині відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на резервуар під №10 із нафтопродуктами 15 375 тон (зі слів директора газовий конденсат); резервуар під №9 із нафтопродуктами 7 904 тони (зі слів директора дизельне паливо), слідчий суддя суду першої інстанції послався на вимоги ст. ст.170,173 КПК Українита вказав, що прокурором не доведено необхідність такого арешту, та яке доказове значення має весь обсяг нафтопродуктів у резервуарах №9, №10 для розслідування даного кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту нафтопродуктів у резервуарах №9, №10, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність останніх у даному кримінальному провадженні.

Органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що нафтопродукти у резервуарах №9, №10, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року, якою задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, а саме: три зразки нафтопродуктів в скляній тарі з кожного із резервуарів (№9 та №10) для проведення експертного дослідження. В задоволенні інших вимог клопотання відмовлено, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3