Постанова

від 13.10.2020 по справі 911/2984/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. м.Київ Справа№ 911/2984/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.10.2020 року у справі №911/2984/19 (в матеріалах справи).

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020, повний текст якої складено 09.06.2020

у справі №911/2984/19 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до 1. Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, 2.Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство"

про визнання недійсним розпоряджень та державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся в інтересах держави до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі-відповідач -1) та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (далі-відповідач - 2), в якій просить суд:

- визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 03.07.2012 № 1385 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області" в частині земельних ділянок площею 5,0845 га з кадастровим номером 3221884000:33:010:0001, площею 34,8278 га з кадастровим номером 3221884000:34:054:0001, площею 18,2194 га з кадастровим номером 3221884000:34:061:0001, площею 0,1711 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0905, площею 0,1607 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0904, площею 7,0409 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0901, площею 2,5334 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0902, площею 1,4951 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0902, площею 1,3621 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0903, площею 3,8965 га з кадастровим номером 3221884000:33:026:0902, площею 160,6866 га з кадастровим номером 3221884000:32:043:0901, площею 1,6637 га з кадастровим номером 3221884000:33:027:0902, площею 745,2401 га з кадастровим номером 3221884000:34:164:0001;

- визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 23.08.12 №1759 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області" в частині земельних ділянок площею 5,0845 га з кадастровим номером 3221884000:33:010:0001, площею 34,8278 га з кадастровим номером 3221884000:34:054:0001, площею 18,2194 га з кадастровим номером 3221884000:34:061:0001, площею 0,1711 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0905, площею 0,1607 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0904, площею 7,0409 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0901, площею 2,5334 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0902, площею 1,4951 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0902, площею 1,3621 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0903, площею 3,8965 га з кадастровим номером 3221884000:33:026:0902, площею 160,6866 га з кадастровим номером 3221884000:32:043:0901, площею 1,6637 га з кадастровим номером 3221884000:33:027:0902, площею 745,2401 га з кадастровим номером 3221884000:34:164:0001;

- визнати недійсними державні акти на право постійного користування земельними ділянками, видані державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство": серії ЯЯ №140212 на площу 5,0845 га з кадастровим номером 3221884000:33:010:0001; серії ЯЯ №140216 на площу 34,8278 га з кадастровим номером 3221884000:34:054:0001; серії ЯЯ № 140215 на площу 18,2194 га з кадастровим номером 3221884000:34:061:0001; серії ЯЯ № 140207 на площу 0,1711 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0905; серії ЯЯ №140206 на площу 0,1607 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0904; серії ЯЯ №140205 на площу 7,0409 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0901; серії ЯЯ № 140198 на площу 2,5334 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0902; серії ЯЯ № 140195 на площу 1,4951 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0902; серії ЯЯ № 140193 на площу 1,3621 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0903; серії ЯЯ № 140185 на площу 3,8965 га з кадастровим номером 3221884000:33:026:0902; серії ЯЯ № 140179 на площу 160, 6866 га з кадастровим номером 3221884000:32:043:0901; ЯЯ №140183 на площу 1,6637 га з кадастровим номером 3221884000:33:027:0902; ЯЯ №140203 на площу 745,2401 га з кадастровим номером 3221884000:34:164:0001.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави, оскільки протиправне отримання відповідачем-2 земельних ділянок у постійне користування на частину земель суперечить чинному законодавству. В зв`язку з чим, розпорядження Вишгородської РДА №1385 від 03.07.2012 та №1759 від 23.08.20.12, а також державні акти на право постійного користування земельними ділянками видано з порушенням вимог закону, внаслідок чого є незаконними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/2984/19 позов задоволено у повному обсязі.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що прокурором доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги, а також останнім не пропущено передбаченим законом строк на звернення до суду із захистом порушених прав держави за спірними правовідносинами.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - 2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020 по справі № 911/2984/19 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3221884000:34:164:0001 745,2401 га та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпоряджень та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою в цій частині у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, скаржник зазначає, що посилання прокурора на те, що відповідач-1 не мав повноважень надавати землі у постійне користування є безпідставними, оскільки останній не надавав у постійне користування, а провів оформлення земельних ділянок після проведеної інвентаризації земель.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що прокуратура обґрунтовуючи позовні вимоги не встановлює та не показує графічно, де знаходиться земельні ділянки, цільове призначення яких було змінено та які було передано у приватну власність. При цьому, експертиза для порівняння даних меж не проводилась та не заявлялось клопотань щодо її проведення.

Теж скаржник стверджує, що строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив 03.07.2015 та 23.08.2015 щодо оскарження розпоряджень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020, справу №911/2984/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/2984/19 залишено без руху, а також повідомлено Державне підприємство "Вищедубичанське лісове господарство" про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

04.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 шляхом подачі доказів сплати судового збору у розмірі 8 644,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/2984/19, а також розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/2984/19 призначено на 13.10.20 об 13:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 07.10.2020-24.10.2020, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3697/20 від 08.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2984/19.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №911/2984/19, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/2984/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Остапенко О.М., а також розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/2984/19 ухвалено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 13.10.2020 об 13:45 год.

13.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду скаржником подано клопотання про долучення доказів по справі. Колегія суддів в судовому засіданні, яке відбулося 13.10.2020, ухвалила долучити вказані у клопотанні докази до матеріалів справи.

Відповідач -1 наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 13.10.2020 не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача-1.

13.10.2020 в судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині.

Прокурор в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" є користувачем земельних ділянок для ведення лісового господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району загальною площею 1446,5 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 24.09.1998 серії II-КВ № 003309 та матеріалів лісовпорядкування (планшети, таксаційні описи, тощо).

Листом Вишгородської районної державної адміністрації від 14.10.2009 №7-25/5936 надано дозвіл Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" на проведення інвентаризації земельної ділянки на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядженням Вишгородської райдержадміністрації від 07.09.2010 № 2173 створено комісію з проведення інвентаризації зазначених земель лісогосподарського призначення. У пункті другому даного Розпорядження комісії доручено, зокрема, опрацювати та погодити площі земель державної власності, які можуть бути надані під заліснення в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. За результатами, внести державній адміністрації, сільській, селищній, міській радам пропозиції щодо передачі таких земель під заліснення та забезпечити оперативне виготовлення державним лісогосподарським підприємствам Держкомлісгоспу необхідної документації із землеустрою.

Також доручено визначити площі земель державної власності, на яких відбулося природне самозаліснення та внести пропозиції державній адміністрації щодо передачі їх у постійне користування лісогосподарським підприємствам, що належать до сфери управління Держкомлісгоспу.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 25.05.2012 №1116 Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру.

На підставі зазначеного Розпорядження ПП "Експертиза-Центр" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок.

Згідно з пояснюючою запискою до технічної документації, вказана вище інвентаризація проводилась у зв`язку з вилученням лісових земель загальною площею 115,7818 га.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 03.07.2012 №1385 затверджено вищезазначену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, наданих в постійне користування Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 23.08.2012 №1759 надано дозвіл Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" загальною площею 1287,2770 га на території Лебедівської сільської ради (за межами населеного пункту).

10.10.2012 ДП "Вищедубечанське лісове господарство" видано нові державні акти на право постійного користування земельними ділянками на загальну площу лісів 1287,2770 га, у тому числі серії ЯЯ №140212 на площу 5,0845 га з кадастровим номером 3221884000:33:010:0001; серії ЯЯ №140216 на площу 34,8278 га з кадастровим номером 3221884000:34:054:0001; серії ЯЯ №140215 на площу 18,2194 га з кадастровим номером 3221884000:34:061:0001; серії ЯЯ №140207 на площу 0,1711 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0905; серії ЯЯ №140206 на площу 0,1607 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0904; серії ЯЯ №140205 на площу 7,0409 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0901; серії ЯЯ №140198 на площу 2,5334 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0902; серії ЯЯ №140195 на площу 1,4951 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0902; серії ЯЯ №140193 на площу 1,3621 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0903; серії ЯЯ №140185 на площу 3,8965 га з кадастровим номером 3221884000:33:026:0902; серії ЯЯ №140179 на площу 160, 6866 га з кадастровим номером 3221884000:32:043:0901; ЯЯ №140183 на площу 1,6637 га з кадастровим номером 3221884000:33:027:0902; ЯЯ №140203 на площу 745,2401 га з кадастровим номером 3221884000:34:164:0001, які управлінням Держкомзему у Вишгородському районі у встановленому законом зареєстровані.

За твердженням прокурора, межі та площа земельної ділянки, на які видано спірні державні акти, не відповідають межам земельних ділянок ДП "Вищедубечанське лісове господарство" відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003309 від 24.09.98.

Прокурор зазначає, що в результаті інвентаризації земель ДП "Вищедубечанське лісове господарство" набуло право постійного користування на земельні ділянки, рішення про надання яких жоден орган державної влади у встановленому ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України порядку не приймав.

Крім того, без передбаченої ст. 149 Земельного кодексу України процедури вилучення земель та прийняття органом виконавчої влади відповідного рішення вказане державне підприємство позбавлено права користування на частину лісових земель.

Вказані обставини, на думку прокурора, призвели до незаконної зміни цільового призначення земель, що не перебували у користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство", та безпідставного виведення вказаних земель державної власності з категорії лісогосподарського призначення, які відповідно до ст.164 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 №610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" перебувають під особливою охороною від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

З огляду на викладене, прокурор стверджує, що зазначені розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації прийнято та Державні акти на право постійного користування земельними ділянками видано з порушенням вимог закону, внаслідок чого вони є незаконними і повинні бути визнані недійсними.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що в результаті інвентаризації земель ДП "Вищедубечанське лісове господарство" набуло право постійного користування на земельні ділянки, рішення про надання яких жоден орган державної влади у встановленому ст.ст.116, 123 Земельного кодексу України порядку не приймав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

У відповідності до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.20 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтями 116, 123 Земельного кодексу України передбачено, що набуття прав на землю державної та комунальної власності юридичною особою здійснюється виключно за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Так само, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За результатами вивчення вищевказаної технічної документації встановлено, що при фактичному збереженні загальної площі лісових земель, що залишилась після вилучення, конфігурація, межі та площа окремих земель лісогосподарського призначення значно змінилися, проте такі зміни не пов`язані з раніше прийнятими рішеннями органів державної влади про вилучення земель з постійного користування державного підприємства та держлісфонду. Тобто, в одних випадках, землі, які ніколи не відносились до земель лісогосподарського призначення включено до цієї категорії земель, а в інших - землі лісогосподарського призначення, які ніколи не вилучались з державного лісового фонду, виключено з цієї категорії земель.

Таким чином, з урахуванням вилучених земель розташування, конфігурація, межі та площа земельної ділянки, на які видано державні акти серії ЯЯ №140212 на площу 5,0845 га з кадастровим номером 3221884000:33:010:0001; серії ЯЯ №140216 на площу 34,8278 га з кадастровим номером 3221884000:34:054:0001; серії ЯЯ №140215 на площу 18,2194 га з кадастровим номером 3221884000:34:061:0001; серії ЯЯ № 140207 на площу 0,1711 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0905; серії ЯЯ №140206 на площу 0,1607 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0904; серії ЯЯ №140205 на площу 7,0409 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0901; серії ЯЯ №140198 на площу 2,5334 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:0902; серії ЯЯ №140195 на площу 1,4951 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0902; серії ЯЯ №140193 на площу 1,3621 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0903; серії ЯЯ №140185 на площу 3,8965 га з кадастровим номером 3221884000:33:026:0902; серії ЯЯ №140179 на площу 160,6866 га з кадастровим номером 3221884000:32:043:0901; ЯЯ №140183 на площу 1,6637 га з кадастровим номером 3221884000:33:027:0902; ЯЯ №140203 на площу 745,2401 га з кадастровим номером 3221884000:34:164:0001, не відповідають межам земельних ділянок ДП "Вищедубечанське лісове господарство" відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003309 від 24.09.98.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в результаті інвентаризації земель ДП "Вищедубечанське лісове господарство" набуло право постійного користування на земельні ділянки, рішення про надання яких жоден орган державної влади у встановленому ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України порядку не приймав.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, землі лісогосподарського призначення.

Положеннями статті 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У відповідності до ст.35 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.166 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (ч.ч.1,2,4 ст. 20 ЗК України, в редакції на момент винесення спірних розпоряджень).

У відповідності до ст.21 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення спірних розпоряджень) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

До того ж, статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення спірних розпоряджень) було передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

В той же час, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

За таких обставин, в порушення наведених норм законодавства, за спірними розпорядженнями частина земель вибула з лісогосподарських земель, а частина земель набула статусу лісогосподарських, тобто відбулась зміна цільового призначення земель без розроблення проектів землеустрою, як того вимагає чинне законодавство.

При цьому, зміна цільового призначення земель та надання земельних ділянок у користування, що пов`язано зі зміною цільового призначення та зміною меж земельних ділянок, має відбуватись на підставі проектів землеустрою, а не на підставі технічної документації.

Згідно з ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У відповідності до ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація, зокрема, розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ст.32 Лісового кодексу України (на момент видання спірних розпоряджень) районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території, зокрема приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті (ч.3 ст.122 ЗК України, в редакції чинній на момент винесення спірних розпоряджень).

Згідно з ч.ч.5,9 ст.149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті). Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацію шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Крім того, Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин, зокрема, передає у власність, надає у постійне користування для несільськогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності (п.5 ч.1 ст.27 ЛК України, в редакції чинній на момент видання спірних розпоряджень).

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів (ст.152 ЗК України).

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про перевищення повноважень Вишгородською районною державної адміністрацією при прийнятті розпоряджень від 03.07.2012 року №1385 та від 23.08.2012 року №1759, а також про наявність підстав для визнання вказаних розпоряджень недійсними в частині спірних земельних ділянок.

Відповідно до ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Також положеннями статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

При цьому, за статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Припинення права власності особи на земельну ділянку можливе шляхом припинення дії правового титулу як підстави виникнення такого права, тобто визнанням недійсних державних актів на право власності на земельні ділянки.

Отже, оскільки отримані ДП "Вищедубечанське лісове господарство" державні акти на право постійного користування земельними ділянками видано на підставі незаконних розпоряджень Вишгородської райдержадміністрації, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні акти підлягають визнанню недійсними.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові 05.11.2020 по справі №911/1090/18.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором правомірно подано даний позов в інтересах держави, як позивачем, зважаючи на те, що у органу, уповноваженого державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до суду з даною категорією позовів.

Стосовно тверджень скаржника на те, що строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив 03.07.2015 та 23.08.2015 щодо оскарження розпоряджень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до положень ст.ст. 253, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначав прокурор, про відповідні порушення передачі у користування відповідачу-2 земельних ділянок згідно спірних розпоряджень та на підставі спірних державних актів Прокуратурі Київської області стало відомо лише у 2019 році за результатами отриманих від Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/27 від 11.03.2019 схем накладення земельних ділянок. Вказаний лист прокуратура отримала 13.03.2019.

Таким чином, з викладеного випливає, що останнім днем трирічного строку на звернення прокурора до суду за захистом порушених прав держави шляхом визнання недійсними спірних розпоряджень та актів є 14.03.2022.

Разом з тим, як вбачається із відмітки поштового відділення на конверті, у якому надійшла позовна заява заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, відповідний позов було подано до суду першої інстанції 27.11.2019, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурором не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду із захистом порушених прав держави за спірними правовідносинами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку відсутні підстави для застосування позовної давності, про яку заявлено відповідачами, оскільки прокурор у даній справі виступає не як сторона у спірних правовідносинах (в тому числі представляючи інтереси держави) і не на рівних засадах з іншими учасниками, натомість позов поданий у зв`язку з необхідністю відновлення законності в тому числі через протиправні дії посадових осіб відповідних державних органів, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються.

Отже, враховуючи викладене та те, що прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави з тих підстав, що районною держаною адміністраціє було ухвалено розпорядження з перевищенням повноважень та в порушення існуючої процедури, що призвело до порушення права держави на розпорядження особливо цінними землями (лісовий фонд), посилання скаржника на початок перебігу строку позовної давності з моменту ухвалення таких розпоряджень відхиляються судом, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів обізнаності заявника про такі обставини.

Твердження скаржника про те, що Вишгородська районна державна адміністрація не надавала землі у постійне користування, а провела лише оформлення земельних ділянок після проведення інвентаризації земель, а також про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що прокуратура обґрунтовуючи позовні вимоги не встановлює та не показує графічно, де знаходиться земельні ділянки, цільове призначення яких було змінено та які було передано у приватну власність, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

На підставі розпорядження №1759 від 23.08.2012 скаржнику видані державні акти на право постійного користування земельною ділянкою та відповідно внесені відомості до Державного земельного кадастру про нові земельні ділянки з іншими площами та межами з присвоєнням їм кадастрових номерів.

У відповідності до приписів ст. 35 Закону України Про землеустрій (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Отже, за наслідками інвентаризації земельних ділянок не набувається право власності на земельні ділянки, які не відводились у користування та не можуть бути вилучені з постійного користування.

Крім того, спірні земельні ділянки були сформовані саме при виготовлені технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, тобто до початку інвентаризації цих земельних ділянок не існувало та в користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство вони не перебували. Лише частина земель, які перебували у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998 увійшли в межі новостворених земельних ділянок та відповідно безпідставно за відсутності рішення уповноваженого органу землі, які не перебували у користуванні лісового господарства передані йому у постійне користування.

Як вбачається з копій технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками, на яких відображено контури земельних ділянок, які інвентаризуються та земельних ділянок згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998, встановлено, що при фактичному збереженні загальної площі лісових земель, що залишилась після вилучення, конфігурація, межі та площа окремих земель лісогосподарського призначення значно змінилися, проте такі зміни не пов`язані з раніше прийнятими рішеннями органів державної влади про вилучення земель з постійного користування державного підприємства та держлісфонду. Отже, в одних випадках, землі, які ніколи не відносились до земель лісогосподарського призначення включено до цієї категорії земель, а в інших - землі лісогосподарського призначення, які ніколи не вилучались з державного лісового фонду, виключено з цієї категорії земель.

З урахуванням вилучених земель розташування, конфігурація, межі та площа земельної ділянки, на які видано спірні державні акти не відповідають межам земельних ділянок ДП Вищедубечанське лісове господарство відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998.

Долучені скаржником до клопотання (вх. №09.1-13/20192/20 від 13.10.2020) в якості доказів документи до матеріалів справи жодним чином не спростовують вказаних вище висновків суду, а також не впливають правильність вирішення справи.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/2984/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/2984/19 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №911/2984/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.М. Остапенко

В.В. Куксов