Постанова

від 26.10.2020 по справі 911/2697/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Справа№ 911/2697/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Кропивної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Київської області від 17.07.2020 у справі № 911/2697/19 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Ржищівського будівельного технікуму

про стягнення 46 390,28 гривень

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Ржищівського будівельного технікуму про стягнення 46 390,28 грн, з яких: 27 482,66 грн пені, 4 204,86 грн 3% річних та 14 702,76 грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.07.2020 у справі №911/2697/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Ржищівського будівельного технікуму на користь АТ НАК Нафтогаз України 27 482,66 грн пені, 4 204,86 грн 3% річних, 14 624,95 грн інфляційних втрат. У задоволені позовних вимог в частині стягнення 77,81 грн інфляційних втрат відмовлено з огляду на арифметичну помилку у розрахунку позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 77,81 грн інфляційних втрат, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що здійснивши власний перерахунок суми інфляційних втрат, суд першої інстанції не навів жодних аргументів чи розрахунків з приводу того, чому саме така сума підлягає до стягнення з відповідача. Крім цього, на думку скаржника, залишивши поза увагою , що нарахування інфляційних втрат на суму несвоєчасно сплаченого відповідачем боргу за кожний наступний місяць здійснюється, виходячи з суми основного боргу, скорегованої на індекс інфляції за попередній місяць, за вирахуванням суми часткового погашення боргу у відповідному місяці, господарський суд першої інстанції припустився помилки при перерахунку спірної суми інфляційних втрат та неправомірно частково відмовив у задоволенні вказаної вимоги.

18.08.2020 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пашкіна С.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2697/19, розгляд справи визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України на рішення суду першої інстанції подано лише в частині відмови у стягненні спірної суми інфляційних збитків, виходячи з положень вищенаведеної норми ГПК України, рішення господарського суду Київської області у даній справі підлягає апеляційному перегляду лише в межах його оскаржуваної частини відповідно до вимог заявника апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства в частині позовних вимог стосовно заявлених до стягнення інфляційних збитків, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом попередньої інстанції, 19.12.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , найменування якого на підставі постанови КМУ від 14.12.2016 №1044 (у редакції постанови КМУ від 06.03.2019 №226) змінено на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - постачальник), та Відокремленим структурним підрозділом Ржищівським будівельним коледжем КНУБА (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу №00545/17-ТЕ(Т)-17 від 19.12.2016 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі просторочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2017 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими внесено до договору зміни, зокрема, відповідно до додаткової угоди № 2 від 24.07.2017 сторонами погоджено по тексту договору слова Ржищівський будівельний коледж замінити словами Ржищівський будівельний технікум із відповідною зміною адреси останнього.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором АТ НАК Нафтогаз України протягом січня-березня 2017 року поставило споживачу природний газ загальною вартістю 430552,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: б/н від 31.01.2017 на суму 168 174,29 грн, б/н від 28.02.2017 на суму 134 827,64 грн та б/н від 31.03.2017 на суму 127 551,05 грн.

Однак, споживач взятого на себе обов`язку зі своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши відповідні розрахунки у повному обсязі з порушенням передбачених п. 6.1 договору строків, а саме: 23.10.2017 та 16.11.2017, що підтверджується відомістю по операціям за підписом заступника головного бухгалтера АТ НАК Нафтогаз України , копіями листів відповідача про зарахування в рахунок погашення заборгованості по договору сплачених ним коштів за отриманий природний газ по іншому договору, а також виписками по банківському рахунку позивача.

Виходячи з викладених обставин справи, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 482,66 грн пені, нарахованої за періоди: з 28.03.2017 по 27.09.2017 на 134 827,64 грн заборгованості за лютий 2017 року, з 26.04.2017 по 22.10.2017 на 127 551,05 грн заборгованості за березень 2017 року, а також 4 204,86 грн 3% річних, нарахованих за періоди: з 28.03.2017 по 22.10.2017 на 134 827,64 грн заборгованості за лютий 2017 року, з 26.04.2017 по 22.10.2017 на 127 551,05 грн заборгованості за березень 2017 року, з 23.10.2017 по 15.11.2017 на 875,93 грн заборгованості за березень 2017 року.

Крім цього, позивачем також було заявлено до стягнення 14702,76 грн інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями лютого 2017 року на суму 134 827,64 грн за період квітень - вересень 2017 року та за зобов`язаннями березня 2017 року на суму 127551,05 грн. період травень - жовтень 2017 року.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат у межах заявлених ним періодів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що арифметично правильний розмір інфляційних втрат складає 14 624,95 грн, а відтак у стягненні 77,81 грн інфляційних втрат відмовив.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Зі змісту ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України слідує, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 вказаної норми).

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу ч. 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України закріплено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону, а саме: ч. 2 ст. 625 ЦК України, виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора, відповідно, виникає право вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції незалежно від вини боржника, сплати ним неустойки та наявності відповідного погодження в умовах договору.

Оскільки Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання, тому за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 вказаної постанови КМУ).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У випадку часткового погашення суми основного боргу у відповідному місяці до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового місяця, помножена на індекс інфляції у цьому місяці і від зазначеного добутку необхідно відняти суму погашення боргу у цьому місяці. У результаті отримаємо залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць, тобто вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці.

Вказаний залишок боргу разом з інфляційною складовою буде базовою сумою для розрахунку індексу інфляції за наступний місяць, тобто його необхідно помножити на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку відняти суму погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці.

Якщо таке погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то вказаний залишок основного боргу з інфляційною складовою перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, необхідно від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, що нараховані позивачем за зобов`язаннями лютого 2017 року, він має початкову суму основного боргу 134 827,64 грн станом на 01.04.2017 року та враховує загальний індекс інфляції за період з квітня - по вересень 2017 року включно (106,029741125%), у якому не відбувалося погашення вказаної суми боргу.

Колегія суддів погоджується з такою методикою розрахунку інфляційних збитків, однак, вважає помилковим визначення величини приросту індексу споживчих цін у вигляді показника 106,029741125%, адже такий має заокруглюватися до десяткового числа після коми, а відтак за період з квітня - по вересень 2017 року включно становить 106,0% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

З огляду на викладене, розмір інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого 2017 року, виходячи із суми основного боргу у розмірі 134827,64 грн та величини приросту індексу споживчих цін за визначений позивачем період нарахування, становитиме: (134827,64 * 106,0%) - 134827,64 = 8089,66 грн.

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, що нараховані позивачем за зобов`язаннями березня 2017 року, він має початкову суму основного боргу 127 551,05 грн станом на 01.05.2017 року та враховує загальний індекс інфляції за період з травня - по вересень 2017 року включно (105,083985258%), у якому не відбувалося погашення вказаної суми боргу. У жовтні 2017 року відповідачем було частково погашену заборгованість на суму 126 675,12 грн, яку позивач відняв від основного боргу з урахуванням інфляційної складової станом на початок розрахункового місяця (жовтня 2017 року), а різницю помножив на індекс інфляції у цьому місяці (101,200000000%).

Однак, виходячи з вищенаведеної методики розрахунку інфляційних втрат, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником у жовтні 2017 року, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував станом на початок визначеного позивачем періоду нарахувань (тобто на 01.05.2017), а також не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця (тобто жовтня 2017), а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (тобто фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів).

Крім цього, як уже зазначалося, показник величини приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми, адже саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

Отже, інфляційні втрати за зобов`язаннями березня 2017 року за заявлений позивачем період з травня по жовтень 2017 року включно становлять: 1) 127 551,05 * 105,1% = 134 056,15 грн (сума основного боргу з інфляційною складовою за травень - вересень 2017 року); 2) (134 056,15 * 101,2%) - 126 675,12 = 8 989,70 грн (залишок основного боргу з інфляційною складовою за жовтень 2017 року); 3) 8 989,70 грн - 875,93 грн (основний борг, який залишався непогашеним на кінець жовтня 2017 року) = 8 113,77 грн. (відокремлена сума інфляційних збитків).

Водночас, оскільки за приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у загальній сумі 14 662,66 грн. (8089,66 грн - за зобов`язаннями лютого 2017 року згідно з перерахунком, виконаним судом апеляційної інстанції + 6573,00 грн - за зобов`язаннями березня 2017 року згідно з розрахунком, виконаним позивачем).

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов`язання за період, заявлений позивачем, підлягає задоволенню, однак, не в сумі, обчисленій місцевим господарським судом.

У силу ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

У розумінні вказаних норм зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок, зокрема, до резолютивної частини рішення (наприклад, зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах.

За таких обставин Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення в частині розрахунку суми інфляційних втрат підлягає зміні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково .

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.07.2020 у справі № 911/2697/19 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Ржищівського будівельного технікуму (09231, Київська обл., м. Ржищів, вул. Освіти, 1, ідентифікаційний код 41289356) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 27 482,66 грн (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 66 коп.) пені, 4 204,86 грн (чотири тисячі двісті чотири грн. 86 коп.) 3% річних, 14 662,66 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дві грн. 66 коп.) інфляційних втрат та 1919,34 грн (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 34 коп.) судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили .

3. Стягнути з Ржищівського будівельного технікуму (09231, Київська обл., м. Ржищів, вул. Освіти, 1, ідентифікаційний код 41289356) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 3 147,28 грн (три тисячі сто сорок сім грн. 28 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 911/2697/19 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Кропивна