Рішення

від 19.10.2020 по справі 911/1414/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2020 р. Cправа № 911/1414/20

за позовом :Дочірнього підприємства "ШЕНКЕР" (вул. Компресорна,3, с. Білогородка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08140)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" (вул. Батозька, 16 - Б, м. Вінниця, 21007)

про стягнення заборгованості 34 435,24 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.О.

за участю представників:

позивача: Андрійчук Л.І. (в режимі відеоконференції)

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

19.08.2020 р. в Господарський суд Вінницької області за підсудністю з Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "ШЕНКЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" про стягнення заборгованості 34 435,24 грн.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: між Дочірнім підприємством "ШЕНКЕР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" було укладено договір №SCH-130617 про надання логістичних послуг. На виконання умов договору Позивач виконав свої зобов`язання на підтвердження чого свідчить Акт приймання-передачі наданих послуг №6274 від 19.11.2019 р. Натомість Відповідач свої зобов`язання відповідно до договору в частині розрахунку за поставлений товар не здійснив, що і стало підставою звернення Позивача з позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/1414/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою від 21.08.2020 р. відкрито провадження у справі № 911/1414/20 за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою підготовче засідання у справі призначено на 21.09.2020 р.

01.09.2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив (вих. № 255/84 від 31.08.2020 р.) на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову про стягнення боргу, в зв`язку із його сплатою відповідачем.

21.09.2020 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь від 17.09.2020 року на відзив, в якій останній зазначив про сплату відповідачем лише суми боргу та просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3 % річних.

Також 21.09.2020 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання від 20.09.2020 року про проведення судового засідання (21.09.2020 р. на 11:30 год.) без участі представника позивача.

На визначену судом дату, 21.09.2020 р., у підготовче засідання представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 21.08.2020 р.

Ухвалою суду від 21.09.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 911/1414/20 для судового розгляду по суті на 19.10.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

13.06.2017 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №SCH-130617 про надання логістичних послуг.

Умовами договору було передбачено, що ДП Шенкер (Виконавець) бере на себе зобов`язання забезпечити надання логістичних послуг за винагороду та за рахунок ТОВ «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод» (Замовник). З іншої сторони Замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані послуги у порядку та строки, визначені у договорі (п.1.1. договору).

Матеріалами справи стверджується, що 17.09.2019 р. Позивач прийняв від Відповідача Заявку №4 на транспортно-експедиційне обслуговування щодо організації перевезення вантажу від Shenzhen/Shekow port (China) до місцезнаходження Відповідача на адресу Україна, м. Вінниця, вул. Батозька 16-Б.

Пунктом 18 даної Заявки сторонами погоджено оплату за надані послуги в еквіваленті 2460,00 дол. США в національній валюті по курсу міжбанку на день виставлення рахунку.

У відповідності до пункту 19 Заявки Відповідач гарантував оплату відповідно до умов договору.

Згідно пункту 5.1. договору оплата послуг здійснюється шляхом внесення попередньої оплати на рахунок Виконавця, або за рішенням Виконавця за фактом надання послуг протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку на оплату. Всі розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі відповідних рахунків.

Пунктами 5.2. - 5.3. договору встановлено, що після завершення надання послуг за відповідною заявкою Виконавець передає Замовнику примірники акту прийняття - передачі наданих послуг та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний розглянути акт прийому-передачі наданих послуг, підписати його та повернути виконавцю один примірник, або надати письмову мотивовану відмову від підписання із зазначенням зауважень щодо наданих Виконавцем послуг. За відсутності таких зауважень протягом 10 робочих днів з моменту передачі Замовнику акту прийому-передачі наданих послуг, а також у разі неповернення підписаного Замовником Акту в зазначений термін, послуги надані виконавцем за відповідною заявкою вважаються належним чином виконаними та прийнятими Замовником, а Виконавець у свою чергу має право одностороннього підписання Акту.

Позивач виконав свої зобов`язання у відповідності до умов договору про що свідчить Акт приймання-передачі наданих послуг № 6274 від 19.11.2019 р., який підписаний Замовником без заперечень.

У відповідності до зазначених умов договору 12.11.2019 р. Позивач виставив до оплати рахунок №30000237 на суму 60 183,90 грн.

Даний рахунок Відповідач 18.11.2019 р. оплатив частково в розмірі 50% в сумі 30 091,95 грн. Решту частину боргу відповідач зобов`язався сплатити до 21.11.2019 р., про що видав гарантійний лист № 256/23 від 18.11.2019 р..

Натомість як стверджується матеріалами справи борг станом на день подання позову до суду залишається неоплаченим і становить 30 091,95 грн.

19.03.2020 р. Позивачем на адресу Відповідача була направлена письмова претензія про сплату заборгованості на суму 30 091,95 грн, яка залишилася без відповіді, що і стало підставою звернення позивача з позов до суду.

Відповідач проти позову заперечує, про що зокрема зазначає у відзиві на позовну заяву, де зокрема вказує, що останнім суму основного боргу сплачено в повному обсязі, що і є підставою у відмові в позові.

У відповіді на відзив, позивач не погоджується із доводами позивача, оскільки вважає що відповідачем порушено умови договору в частині оплати. При цьому зазначає, що повна оплата здійснена фактично після подання позову до суду, що в свою чергу підтверджує визнання останнім позову та неоплаченим залишились штрафні санкції.

Дослідивши матеріалами справи, подані сторонами докази і пояснення проаналізувавши законодавство яке регулює спірні відносини та надавши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогієюпороджують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст.173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи слідує, що договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. Правовідносини сторін щодо транспортного експедирування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 65 ЦК України.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ч.1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Позивачем було надано транспортно-експедиційні послуги згідно умов договору, а Відповідачем зазначені послуги було прийнято, що підтверджується, зокрема, підписаним обома сторонами актами здачі-прийому виконаних робіт (надання послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 5.1. договору оплата послуг здійснюється шляхом внесення попередньої оплати на рахунок Виконавця, або за рішенням Виконавця за фактом надання послуг протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку на оплату.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зазначає, що відповідачем станом на день розгляду справи в суді погашено суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями: № 6834 від 27.05.2020 р. на суму 6 091,95 грн; № 6837 від 28.05.2020 р. на суму 6 000,00 грн; № 6839 від 01.06.2020 р. на суму 6 000,00 грн; № 6843 від 02.06.2020 р. на суму 6 000,00 грн; № 6842 від 02.06.2020 р. на суму 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов`язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сума основного боргу була погашена відповідачем після відкриття провадження у справі.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 30 091,95 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.

Відтак, предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 3 422,24 грн за період з 19.11.2019 р. по 13.05.2020 р., 483,27 грн інфляційних нарахувань та 437,78 грн 3 % річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.3 договору між сторонами було погоджено, що за порушення термінів оплати згідно виставлених Виконавцем рахунків, Замовник оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє протягом періоду, за який вона сплачується за кожен день прострочення оплати, при цьому Виконавець має право призупинити видачу вантажу та/або транспортних документів Замовнику до погашення замовником суми заборгованості. У цьому випадку Замовник так само повинен відшкодовувати Виконавцю додаткові витрати, пов`язані із зберіганням вантажу.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем факту прострочення боржника.

В той же час за результатами перевірки розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом виявлено помилки у правильності нарахування.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" калькулятора правильності розрахунку пені судом визначено її в розмірі 3 417,54 грн, інфляційних втрат в розмірі 391,55 грн та 436,87 грн 3 % річних які підлягають до стягнення. В решті стягнення слід відмовити.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню з мотивів наведених вище.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того представником позивача, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу представника позивача долучено Договір про надання правової допомоги від 07.05.2020 р.; угодою № 1 про узгодження договірної ціни за правову допомогу та порядку її виплати від 07.05.2020 р.; рахунком фактурою № 1-ГС від 01.06.2020 р. на суму 9 000,00 грн; платіжним дорученням № 5038 від 16.06.2020 р. на 9 000,00 грн; актом № 1-ГС від приймання - передачі виконаних послуг 01.06.2020 р.

За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У свою чергу, сума судових витрат була визначена в позовній заяві (позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат), а тому відповідач не скориставшись своїм правом подати заяву щодо зменшення розміру таких витрат.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Окрім того, у зазначеній постанові висловлено позицію, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.

Разом з тим, у відповідності до п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача понесених судових витрат у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 8 974,56 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" (вул. Батозька, 16 - Б, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 35370339) на користь Дочірнього підприємства "ШЕНКЕР" (вул. Компресорна,3, с. Білогородка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08140, код ЄДРПОУ 24382029) інфляційних втрат в сумі 391,55 грн; пені в сумі 3 417,54 грн; 3 % річних в сумі 436,87 грн; витрати на правничу допомогу в сумі 8 974,56 грн та відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2 096,05 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору в частині вимоги про стягнення 30 091,95 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 жовтня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Компресорна,3, с. Білогородка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08140)

3 - відповідачу (вул. Батозька, 16 - Б, м. Вінниця, 21007)