ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м.Харків, пр.Науки, 5
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21.10.2020 Справа № 905/1279/20
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Харченко Ю.С.,у судовому засіданні, розглянувши матеріали по справі
за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут - Енергія , м.Бахмут
про стягнення боргу в сумі 1 844 804,92 грн., у тому числі: 952 831,56 грн. - пеня, 283 629,03 грн. - 3% річних, 608 344,33 грн. - інфляційні втрати.
Представники сторін:
від позивача: Єфременко О.О.-за довіреністю, адвокат .
від відповідача: Степанова О.В. (в режимі відео конференції) - на підставі довіреності, статуту товариства, наказу, протоколу загальних зборів.
Суть справи:
Позивач, Акціонерне товариство Національна компанія Нафтогаз України , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут - Енергія про стягнення боргу в сумі 1 844 804,92 грн., у тому числі: 952 831,56 грн. - пеня, 283 629,03 грн. - 3% річних, 608 344,33 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №3343/1718-БО-6 від 25.10.2017р. в частині своєчасної оплати природного газу.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09 липня 2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху.
22 липня 2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 27 липня 2020 року зазначену заяву було розглянуто та вирішено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог в частині стягнення пені заперечує з огляду на приписи Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , яким введено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/ виробниками житлово - комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Відповідач також зауважив, що відповідно до рішення виконавчого комітету Артемівської міської ради він є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради і здійсню свою діяльність, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Позивач надав відповідь на відзив, згідно якої заперечує проти доводів викладених ТОВ Бахмут-Енергія у відзиві, зважаючи на те, що норми Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси на нього не розповсюджуються і він не є енергопостачальною компанією, оскільки лише здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам за умовами укладених договорів.
Представники сторін з`явились у судове засідання, наполягали на власних позиціях, які були ним висловлені в ході розгляду справи.
З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,-
ВСТАНОВИВ:
25 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бахмут - Енергія м.Бахмут (далі - Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 3343/1718-БО-6 (далі - Договір), за змістом якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 1 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року природний газ обсягом до 5446,8 тис. кубічних метрів в місяць, в тому числі в місяцях жовтень -274,3 тис.куб.м., листопад 833,1 тис.куб.м, грудень 1110,9 тис.куб.м., 4кв.2017р - 2218,3тис.куб.м., січень- 1233,6 тис.куб.м., лютий - 1075,1тис.куб.м., березень - 919,8тис.куб.м., 1 кв.2018р -3228,5тис.куб.м.
Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акту приймання - передачі газу відповідно до Розділу3 Договору (п.2.3 Договору).
Підписаний сторонами акт приймання - передачі природного газу, відповідно до п.3.7 цього Договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п.2.4 Договору).
Згідно з п. 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці (п.3.10 Договору).
П. 5.2. Договору ціна на газ встановлена у розмірі 9488,64 грн. (з ПДВ) за 1 000 куб. метрів.
У відповідності до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Розділом 8 сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.
Так, відповідно до п.8.2 у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 10.3 Сторони Договору передбачили строк, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань і він становить 5 років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного здійснення. (п. 12.1. Договору).
Додатковою угодою №1 від 11.01.2018р внесені зміни до Договору щодо викладення пункту 8.2 розділу 8 Відповідальність сторін Договору в новій редакції: 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення .
Додатковою угодою від 10.04.2018р №2 внесли наступні зміни до Договору:
- розділ 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу додати пунктом 2.1 наступної редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 142,8 тис.куб.м., у тому числі: квітень 142,8 тис.куб.м., травень -, всього 142,8тис.куб.м. ;
- розділ 12 Строк дії Договору викласти у наступній редакції 12.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017року по 31 травня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .
Договір та додаткові угоди до нього складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
На підтвердження факту приймання-передачі природного газу позивачем надано акти приймання-передачі природного газу, зокрема за листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року та квітень 2018року, відповідно до яких:
- Актом від 30.11.2017р. передано 660,600 тис. куб. м. вартістю 6268195,58 грн.;
- Актом від 31.12.2017р. передано 661,500 тис. куб. м. вартістю 6276735,36 грн.;
- Актом від 31.01.2018р. передано 911,600 тис. куб. м. вартістю 8649844,22 грн.;
- Актом від 28.02.2018р. передано 806,200 тис. куб. м. вартістю 7649741,57 грн;
- Актом від 31.03.2018р. передано 791,800 тис. куб. м. вартістю 7513105,15 грн;
- Актом від 30.04.2018р. передано 91,806 тис. куб. м. вартістю 871114,08 грн.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останнім оплату за зазначеними актами здійснено з порушенням строків, внаслідок чого позивачем нараховані пеня та штрафні санкції.
Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони пов`язані із поставкою. За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином здійснював свої зобов`язання за договором, оплату товару за договором виконував з порушенням строків, у зв`язку з чим позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 283629,03грн та інфляційні втрати у сумі 608344,33грн за порушення термінів оплати за Договором.
Ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу за період, в який відбулося порушення, здійснено вірно.
В ході розгляду справи відповідач не заперечував проти вимог щодо стягнення 3% річних та інфляції.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у сумі 952831,56грн, то суд вважає їх такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року
№ 984-VIII Про перейменування окремих населених пунктів та районів місто Артемівськ перейменоване на місто Бахмут.
24.07.2007р між Артемівською міською радою (Концесієдавець) та ТОВ Артемівськ - енергія (Концесіонер) укладено концесійний договір, за яким відповідач отримав право управління об`єктом концесії: цілісним майновим комплексом строком на 40 років з метою задоволення потреб у сфері надання послуг з теплопостачання на території міст Артемівськ та Солідар.
Рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради від 11.08.2010р №344 Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у місті Артемівську вирішено визначити виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання горячої води зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю Артемівськ - енергія на території територіальної громади міста Артемівська.
14 березня 2016р найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідністю Артемівськ - Енергія замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмут-Енергія (наказ від 14.03.2016р №63-ос). Згідно даного наказу ТОВ Бахмут-Енергія є правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ Артемівськ - Енергія .
Відповідач має ліцензії на постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими тепловими мережами, виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії).
Отже, ТОВ Бахмут - Енергія є постачальником теплової енергії на території міст Бахмут та Соледар для споживачів і для виконання покладених на нього обов`язків був укладений з ПАТ НАК Нафтогаз України договір постачання природного газу.
Відповідно до ст.ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.
Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов`язань у відносинах суб`єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .
Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси (далі Закон) до 31 грудня 2020 року встановлені додаткові гарантії щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.
Частиною 2 ст. 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням КМУ №1053-р від 30.10.2014р місто Бахмут внесено до переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Указом Президента України від 30.04.2018р №116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях .
Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів - статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнено абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".
Таким чином, антитерористична операція не припинилася та встановлений ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси продовжує діяти.
Виходячи з зазначеного вище, можливість застосування приписів цього Закону до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.
Отже, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем таких послуг є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. У свою чергу,споживачами є фізичні або юридичні особи, які є власниками (співвласниками) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої ст.13 названого Закону в зазначеній редакції).
Як вже зазначалося, згідно п.1.2 договору газ, який постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для надання послуг з централізованого опалення споживачами.
При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Бахмут Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмут-Енергія споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
Доводи позивача про те, що він не є енергопостачальною організацією і тому норми Закону не можуть бути застосовані до нього, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", яка діяла до 04.12.2019, НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.
Згідно з пунктом 6 Статуту "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженим постановою КМУ 05.12.2015 №1002, предметом діяльності Компанії є постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату.
Законом України Про енергозбереження встановлено, що енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу , енергоносіями, крім іншого, є газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси).
Таким чином можна дійти висновку, що природний газ є матеріальним об`єктом, різновидом палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси і на компанію поширюється встановлений Законом мораторій.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що позивач є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси розповсюджують свою дію на спірні правовідносини, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору.
Висловлена позиція суду кореспондується із правовими висновками, зробленими Верховним судом у постанові від 26.06.2020 року у справі №905/21/19.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут - Енергія про стягнення боргу в сумі 1 844 804,92 грн., у тому числі: 952 831,56 грн. - пені, 283 629,03 грн. - 3% річних, 608 344,33 грн. - інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут - Енергія (84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41, код ЄДРПОУ 34776960) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, Вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 % річних у розмірі 283629,03 грн., інфляційні витрати у розмірі 608344,33 грн., судові витрати у розмірі 13379,59грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.
Суддя Демідова Поліна Віталіївна
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2020 р.
Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua)
Дата ухвалення рішення | 21.10.2020 |
Оприлюднено | 28.10.2020 |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні