Рішення

від 02.09.2020 по справі 911/2959/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа № 911/2959/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Величко Д. М. (адвокат - ордер серії КС № 449587 від 01.07.2020 р.);

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: Романюк Х. П. (адвокат - ордер серії КС № 683938 від 25.02.2020 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс", м. Васильків;

2) ОСОБА_2 , м. Васильків;

про визнання недійсним договору

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Будремсервіс", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 1/ФД від 15.09.2014 р. поворотної фінансової допомоги, укладеного між ТОВ „Будремсервіс" та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невідповідністю договору № 1/ФД поворотної фінансової допомоги, укладеного між ТОВ „Будремсервіс" та ОСОБА_2 , положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно-правових актів, так як вказаний договір був укладений і підписаний відповідачами без наміру створення правових наслідків, і відповідачем-2 був підписаний вказаний договір від імені відповідача-1, якого він представляв, у своїх інтересах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2019 р. відкрито провадження у справі № 911/2959/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Будремсервіс", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 08.01.2020 р.

26.11.2019 р. до канцелярії суду від позивача, одночасно із позовною заявою, надійшло клопотання б/н 15.11.2019 р. про витребування доказів, у якому він просив суд витребувати від відповідача-1 додаткові докази.

08.01.2020 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 08.01.2020 р. про закриття провадження у справі, у якому він просив суд закрити провадження у справі, оскільки такий спір не належить до господарських справ та не підлягає розгляду в господарських судах.

08.01.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 05.02.2020 р.

05.02.2020 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 26.02.2020 р.

25.02.2020 р. до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення б/н від 25.02.2020 р., що долучені судом до матеріалів справи.

26.02.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 25.03.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2020 р. постановлено повідомити учасників справи, що розгляд даної справи у підготовчому засіданні - 25.03.2020 року не відбудеться, і призначено проведення підготовчого засідання із викликом та за участю представників учасників справи на 13.05.2020 р.

13.05.2020 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення б/н від 12.05.2020 р. проти клопотання про закриття провадження у справі, у яких він просив суд відмовити відповідачу-1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

13.05.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.05.2020 р.

17.05.2020 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н 26.05.2020 р. про долучення доказів до матеріалів справи із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

25.05.2020 р. до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли заперечення б/н від 25.05.2020 р. на клопотання про витребування доказів, у яких він просив суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

27.05.2020 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення б/н від 26.05.2020 р. проти письмових пояснень, що долучені судом до матеріалів справи.

27.05.2020 р. у підготовчому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання позивача про витребування доказів судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки вказані у клопотання докази не належними, так як не мають жодного відношення до предмету позову і спору у даній справі.

Також у підготовчому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, так як спір у даній справі виник з корпоративних відносин між юридичною особою та її учасником, пов?язаний із діяльністю такої юридичної особи.

27.05.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 10.06.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 01.07.2020 р.

01.07.2020 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 30.06.2020 р., що долучені судом до матеріалів справи.

01.07.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.07.2020 р.

29.07.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 02.09.2020 р.

28.08.2020 р. до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 28.08.2020 р., що долучені судом до матеріалів справи.

02.09.2020 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державна реєстрація створення Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс", як юридичної особи була здійснена 08.12.1995 р. із статутним фондом в розмірі 400, 00 грн, що підтверджується відомостями реєстраційної справи товариства.

Відповідно до пункту 1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс", затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) № 1 від 10.12.2009 р. та зареєстрованого державним реєстратором 10.12.2009 р. (надалі - Статут від 10.12.2009 р.), учасниками товариства є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до пункту 5.1 Статуту від 10.12.2009 р. для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал в розмірі 10 000, 00 грн. Статутний капітал формується за рахунок грошових внесків учасників товариства. Частки учасників товариства складають: ОСОБА_5 - 90 % статутного капіталу або 9 000, 00 грн; ОСОБА_6 - 10 % статутного капіталу або 1 000, 00 грн.

Рішеннями загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс" від 20.04.2011 р., оформленими протоколом загальних зборів засновників (учасників) № 1 від 20.04.2011 р., було задоволено нотаріально посвідчені заяви від 14.04.2011 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та виключено їх зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс"; прийнято до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс" ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ; затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс".

Відповідно до пункту 1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс", затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) № 1 від 20.04.2011 р. та зареєстрованого державним реєстратором 21.04.2011 р. (надалі - Статут від 21.04.2011 р.), учасниками товариства є: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Відповідно до пункту 5.1. Статуту від 21.04.2011 р. для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал в розмірі 10 000, 00 грн. Статутний капітал формується за рахунок грошових внесків учасників товариства. Частки учасників товариства складають: ОСОБА_2 - 50 % статутного капіталу або 5 000, 00 грн; ОСОБА_9 - 50 % статутного капіталу або 5 000, 00 грн.

Рішеннями загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс" від 20.04.2011 р., оформленими протоколом загальних зборів засновників (учасників) № 2 від 20.04.2011 р., було задоволено заяву ОСОБА_7 та виключено його зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс"; прийнято до складу засновників ОСОБА_1 ; обрано ОСОБА_1 директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс"; затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс".

ОСОБА_1 набув частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс" в розмірі 50% вартістю 5 000, 00 грн на підставі договору дарування частки від 21.04.2011 р., укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Відповідно до пункту 1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс", затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) № 2 від 20.04.2011 р. та зареєстрованого державним реєстратором 22.04.2011 р. (надалі - Статут від 22.04.2011 р.), учасниками товариства є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 5.1. Статуту від 22.04.2011 р. для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал в розмірі 500 000, 00 грн. Статутний капітал формується за рахунок грошових внесків учасників товариства. Частки учасників товариства складають: ОСОБА_2 - 50 % статутного капіталу або 250 000, 00 грн; ОСОБА_1 - 50 % статутного капіталу або 250 000, 00 грн.

14 листопада 2017 року відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс", які оформлені протоколом загальних зборів учасників № 3 від 14.11.2017 р.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників № 3 від 14.11.2017 р. на спірних загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс" були прийняті наступні рішення: 1.1. Обрати головою загальних зборів ОСОБА_2 ; 2.1. Виключити ОСОБА_1 зі складу учасників товариства; 2.2. Продати частку в статутному капіталі, яка становить 50 %, ОСОБА_13 , яка зобов`язана внести таку частку протягом року з дня прийняття рішення про продаж; 2.3. Включити ОСОБА_13 до складу учасників товариства; 3.1. Затвердити нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс"; 3.2. З метою реалізації прийнятих рішень уповноважити ОСОБА_14 , ОСОБА_15 подати визначені законодавством України документи для проведення їх державної реєстрації; 4.1. Затвердити види економічної діяльності товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2019 р. у справі № 911/1089/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Будремсервіс" за участю третіх осіб ОСОБА_13 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів вирішено позов задовольнити повністю та визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Будремсервіс" про виключення ОСОБА_1 із складу учасників ТОВ „Будремсервіс", продаж його частки ОСОБА_13 та включення ОСОБА_13 до складу учасників ТОВ „Будремсервіс", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Будремсервіс" від 14.11.2017 р. № 3; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Будремсервіс" про затвердження нової редакції статуту ТОВ „Будремсервіс", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Будремсервіс" від 14.11.2017 р. № 3.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 р. рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2019 р. у справі № 911/1089/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2020 р. рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2019 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 р. у справі № 911/1089/19 змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2019 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 р. у справі № 911/1089/19 залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені Постановою Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 911/1089/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Будремсервіс" за участю третіх осіб ОСОБА_13 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

15.09.2014 р. між ТОВ „Будремсервіс" в особі директора ОСОБА_2. та ОСОБА_2 було укладено договір № 1/ФД поворотної фінансової допомоги, згідно з умовами пунктів 1.1.-1.3. якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей коштів (суму позики).

1.2. Цей договір є укладеним з моменту передачі грошей від Позикодавця Позичальнику, що підтверджується видачею відповідного письмового документа (квитанція, розписка, тощо).

1.3. Сума позики за цим договором становить: 250 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору позикодавець надав суму позики строком на три роки.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що цей договір припиняється з моменту виконання сторонами прийнятих на себе зобов?язань.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним договір № 1/ФД від 15.09.2014 р. поворотної фінансової допомоги, укладений між ТОВ „Будремсервіс" та ОСОБА_2 .

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із позикою грошових коштів здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 цього ж кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 . 05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували відсутність у сторін спірного договору будь-яких намірів на створення правових наслідків при його укладенні.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження фіктивності спірного договору поворотної фінансової допомоги, а саме прибуткові касові ордери та видаткові касові ордери, перелік яких зазначений у позовній заяві, касова книга за 2017 р., журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів 2017 року та інші не є належними та достатніми доказами, що підтверджують відсутність у сторін спірного договору будь-яких намірів на створення правових наслідків при його укладенні.

Відповідно до ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірний договір № 1/ФД поворотної фінансової допомоги з однієї сторони був підписаний від імені ТОВ „Будремсервіс" директором товариства фізичною особою ОСОБА_2 , діючим на підставі статуту товариства (у відповідності до умов договору), та скріплений печаткою даного товариства, а з іншої сторони тією ж фізичною особою ОСОБА_2 , і за умовами договору останньому товариством передавались у власність грошові кошти у якості позики.

Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що спірний договір № 1/ФД поворотної фінансової допомоги був підписаний від імені позикодавця та позичальника однією і тією фізичною особою, тобто такий договір був укладений в інтересах однієї особи і направлений на реалізацію її інтересів, що суперечить положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 23.09.2014 р. у справі № 911/3556/13 (3-110гс14), Верховного Суду, викладеною у його постанові від 19.02.2019 р. у справі № 927/100/19, постанові від 31.07.2019 р. у справі № 925/968/18.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір № 1/ФД поворотної фінансової допомоги з однієї сторони був підписаний від імені ТОВ „Будремсервіс" директором товариства фізичною особою ОСОБА_2 , діючим на підставі статуту товариства (у відповідності до умов договору), та скріплений печаткою даного товариства, а з іншої сторони тією ж фізичною особою ОСОБА_2 , і за умовами договору останньому товариством передавались у власність грошові кошти у якості позики, таким чином такий договір був підписаний від імені позикодавця та позичальника однією і тією фізичною особою, тобто такий договір був укладений в інтересах однієї особи і направлений на реалізацію її інтересів всупереч положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, і такий договір порушує права та законні інтереси позивача як учасника товариства, а тому позовна вимога позивача до відповідачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 1/ФД від 15.09.2014 р. поворотної фінансової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс" (08600, вул. Чехова, 2, м. Васильків, Васильківський район, Київська область; ідентифікаційний код 22206541) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс" (08600, вул. Чехова, 2, м. Васильків, Васильківський район, Київська область; ідентифікаційний код 22206541) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати 960 (дев?ятсот шістдесят) грн 50 (п?ятдесят) коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати 960 (дев?ятсот шістдесят) грн 50 (п?ятдесят) коп. судового збору.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

19 жовтня 2020 р.