Рішення

від 16.10.2020 по справі 915/549/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року Справа № 915/549/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : прокурора Миколаївської області, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28,

в інтересах держави в особі

позивача-1: Кабінету Міністрів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

позивача-2: Державного підприємства «Березнегуватське лісове господарство» ,

56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. Спартака, 4 (код ЄДРПОУ 05453953),

до відповідача: Приватного малого підприємства «Дайяна» ,

56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. В. Букача, 18, кв. 3 (код ЄДРПОУ 31600881),

про: визнання недійсним договору, зобов`язання повернути земельні ділянки, -

за участю представників учасників справи:

від позивача 1: Галицький С.О., згідно довіреності

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

прокурор Бескровна І.І.

В С Т А Н О В И В:

17.04.2020 року прокурор Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Березнегуватське лісове господарство» із позовом №05/2-335вих-20 від 16.04.2020 року до Приватного малого підприємства «Дайяна» , в якому просить:

1. Визнати недійсним укладений між Державним підприємством «Березнегуватське лісове господарство» (код 05453953) та Приватним малим підприємством «Дайяна» (код 31600881) договір №18 про обробіток землі від 04.09.2019.

2. Зобов`язати Приватне мале підприємство «Дайяна» (код 31600881) повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування Державним підприємством «Березнегуватське лісове господарство» , земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 35,2 га, вартістю 951 738 грн., що розташовані в межах території Сергіївської сільської ради Березнегуватського району (Маліївське лісництво квартал 12 виділ 11 площа 12 га, квартал 16 виділ 6 площа 23,2 га) та використовуються Приватним малим підприємством «Дайяна» на підставі договору №18 про обробіток землі від 04.09.2019.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/549/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18 травня 2020 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

06.05.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача Приватного малого підприємства Дайяна на позовну заяву від 05.05.2020, яким відповідач вважає, що порушень закону при укладенні спірного договору немає, підстави для визнання його недійсним відсутні, позов не підлягає задоволенню.

15.05.2020 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив ПМП Дайяна на позовну заяву. Прокурор вважає позовну заяву законною та обгрунтованою, спрямованою на задоволення суспільної потреби у попередженні незаконного використання земель лісогосподарського призначення.

Ухвалою суду від 18.05.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 15 червня 2020 року о 10:30 год.

01.06.2020 на адресу суду надійшла відповідь Кабінету Міністрів України на відзив ПМП Дайяна . Позивач вважає, що позовна заява прокурора законна та обгрунтована, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

15.06.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 03.08.2020.

16.06.2020 на адресу суду надійшло клопотання ПМП Дайяна про проведення підготовчого засідання 18.06.2020 за відсутності представника ПМП Дайяна .

Відзивом від 16.07.2020 ПМП Дайяна просить суд закрити провадження у справі за відсутністю предмета спору у зв`язку з тим, що договір №18 від 04.09.2019, укладений між ДП Березнегуватське лісове господарство та ПМП Дайяна про обробіток землі, достроково припинений 15.07.2020.

До відзиву відповідачем додано копію додаткової угоди від 15.07.2020 не засвідчену належним чином.

03.08.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2020.

17.08.2020 відповідачем повторно подано до суду відзив від 16.07.2020 з доданою до нього належним чином засвідченою копією додаткової угоди від 15.07.2020.

25.08.2020 на адресу суду надійшов лист Державного підприємства Березнегуватське лісове господарство за вих. №195/57-Б від 21.08.2020, яким позивач повідомляє суду, що 15.07.2020 між ДП Березнегуватське лісове господарство та ПМП Дайяна укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої припинено дію договору №18 від 04.09.2019 про обробіток землі. З 15.07.2020 припинено обробіток земельних ділянок, розташованих в кварталі 12 виділ 11 площею 12 га, квартал 16 виділ 6 площею 23.2 га в межах Маліївського лісництва поблизу с. Сергіївка, які перебувають в площині земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 4821185100:02:000:0217 та вищевказані земельні ділянки фактично перебувають у постійному користуванні ДП Березнегуватське лісове господарство .

Позивач просить суд закрити провадження у справі на підстав п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору у зв`язку з добровільним виконанням ПМП Дайяна позовних вимог прокурора.

08.09.2020 прокурором подано суду письмові пояснення за вих. №05/1-457вих-20 від 07.09.2020. Прокурор зазначає, що сторонами розірвано оспорюваний договір про обробіток землі, з 15.07.2020 відповідачем ПМП Дайяна обробіток землі не здійснюється, зазначені землі перебувають у користуванні позивача ДП Березнегуватське лісове господарство , тобто зобов`язання за спірним договором є припиненими. У зв`язку з зазначеним, прокурор погоджується з позицією ДП Березнегуватське лісове господарство та ПМП Дайяна щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання підприємства повернути земельні ділянки у розпорядження держави за відсутністю предмету спору. Прокурор вважає, що клопотання про закриття провадження у справі підлягають задоволенню частково в частині позовних вимог про повернення земель.

Разом з тим, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, прокурор зазначає, що предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Представник позивача - Кабінету Міністрів України підтримав позицію прокурора у повному обсязі.

Ухвалою суду 08.09.2020 закрито провадження у справі № 915/549/20 в частині позовних вимог про зобов`язання Приватного малого підприємства «Дайяна» (код ЄДРПОУ 31600881) повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування Державним підприємством «Березнегуватське лісове господарство» , земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 35,2 га, вартістю 951 738 грн., що розташовані в межах території Сергіївської сільської ради Березнегуватського району (Маліївське лісництво квартал 12 виділ 11 площа 12 га, квартал 16 виділ 6 площа 23,2 га).

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги в частині визнання недійсним укладеного між Державним підприємством «Березнегуватське лісове господарство» (код 05453953) та Приватним малим підприємством «Дайяна» (код 31600881) договір №18 про обробіток землі від 04.09.2019.

Ухвалою суду 11.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідння 08.09.2020 постановлено про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті 16 жовтня 2020 року .

В ході судового засіданння учасники справи підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID - 19» від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції « COVID-19» , зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд» , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом тобто з 07.08.2020.

Враховуючи, що відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений наведеними нормами права.

16.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

ДП «Березнегуватське лісове господарство» на підставі державних акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №193826 та серії ЯЯ 193828, виданих 29.08.2012, використовуються землі площею 54,6047 га за кадастровим номером 4821185100:02:000:0217 та площею 73,8176 га з кадастровим номером 4821185100:02:000:0219 відповідно, що розташовані в межах території Сергіївської сільської ради Березнегуватського району (за межами населеного пункту). Відповідно до державного акту цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства.

04.09.2019 між Державним підприємством «Березнегуватське лісове господарство» та Приватним малим підприємством «Дайяна» укладено Договір №18 про обробіток землі (надалі - Договір) зі строком дії на 1 рік до повного виконання сторонами своїх зобовязань та розрахунків.

Згідно п.1.1. Договору сторони уклали його з метою співпраці із ПМП Дайяна і залучення додаткових джерел фінансування лісогосподарського виробництва, охорони лісів від пожеж та шкідників, створення захисних лісових насаджень Сторони за цим Договором домовилися про обробіток землі. Сторона -1 без утворення юридичної особи з використання землі, яка виділена Стороні - 1 для ведення лісового господарства та можливостей Сторони - 2 спільно діяти для досягнення спільних цілей, а саме: обробіток землі, вирощування зернових, технічних культур та їх збирання.

У відповідності до п.2.1. Договору Сторони беруть на себе зобов`язання проводити обробіток землі на земельних ділянках Маліївського лісництва: квартал 12 виділ 11 площа 12 га; квартал 16 виділ 6 площа 23,2 га. Сторона - 1 нараховує та сплачує податок на землю (п.2.2 Договору). Сторона - 1 здійснює охорону посівів сільгоспкультур від пожеж, пошкодження тваринами та ін.(п.2.3 Договору).Сторони беруть на себе зобов`язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена Договором(п.2.4 Договору). Після закінчення збирання врожаю 2020 року Сторона - 2 не має права проводити будь-які сільськогосподарські заходи на даній земельній ділянці(п.2.5 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору сторона -2 надає стороні -1 частину врожаю, що за середніми цінами по регіону , які узгоджені сторонами на менше 2000 грн. з 1 га.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору винна сторона несе відповідальність визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п. 5.2 Договору порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання з порушенняи умов визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Відповідно до п. 6.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Цей договір укладений строком на 1 рік і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та розрахунків(п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до інформації ДП Березнегуватське ЛГ від 14.11.2019 № 286/82-Б, наданої на запит Баштанської місцевої прокуратури від 11.11.2019 № 33/1-1771вих-19, на підставі договору № 18 від 04.09.2019 ПМП Дайяна власними силами та коштами проведено необхідний комплекс заходів по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельних ділянках площею 12 га (озима пшениця) та 23,2 га (ріпак), а ДП Березнегуватське ЛГ сплачує податок на землю, здійснює охорону посівів сільгоспкультур від пожеж, пошкодження тваринами та інше. Техніка ДП Березнегуватське ЛГ для обробітку зазначених земельних ділянок не використовувалась.

Факт використання ПМП Дайяна спірних земельних ділянок загальною площею 35,2 га підтверджується наданим ДП Березнегуватське ЛГ актом часткового обстеження земельної ділянки лісогосподарського призначення по Маліївському лісництву, складеного 14.11.2019 представниками ДП Березнегуватське ЛГ та директором МПМ Дайяна (а.с. 27).

Комісією проведено обстеження земельних ділянок з кадастровим номером 4821185100:02:000:0217 площею 54,6047 га та кадастровим номером 4821185100:02:000:0219 площею 73,8176 га, які на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 193826 та серії ЯЯ № 193828 від 29.08.2012 надані у постійне користування ДП Березнегуватське ЛГ для ведення лісового господарства.

Обстеженням встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 4821185100:02:000:0217 площею 12 га розташована у кварталі 12 виділу 11 в межах Маліївського лісництва поблизу с Сергіївка. Обстежувана частина земельної ділянки площею 12 га на підставі договору про обробіток землі № 18 від 04.09.2019 оброблена ПМП Дайяна та на час обстеження на ній єдиним масивом вирощується сільськогосподарська культура озима пшениця.

Також обстеженням встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 4821185100:02:000:0219 площею 23,2 га розташована у кварталі 18 виділу 6 в межах Маліївського лісництва поблизу с. Сергіївка. Обстежувана частина земельної ділянки площею 23,2 га на підставі договору про обробіток землі № 18 від 04.09.2019 оброблена ПМП Дайяна та на час обстеження на ній єдиним масивом вирощується сільськогосподарська культура ріпак.

Дві схеми розміщення земель, які згідно Договору обробляються ПМП Дайяна долучені до зазначеного акту (а.с. 28-30) .

Взаєморозрахунки за Договором між ДП Березнегуватське ЛГ та ПМП «Дайяна» будуть проведені після збирання врожаю у 2020 році. Будь-яких документів або інформації, підтверджуючих проведення ДП Березнегуватське ЛГ спільних заходів за договором про обробіток землі не надано.

Відповідно до інформації відділу у Березнегуватському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 30.01.2019 № 166/166-20 нормативна грошова оцінка земельних ділянок з кадастровими номерами 4821185100:02:000:0217 та 4821185100:02:000:0219 не проводилась. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь по Миколаївській області станом на 01.01.2020 1 га ріллі становить 27 038 грн.

Таким чином, загальна вартість спірних земель становить 951 738 грн. (35,2 га. х 27 038 грн.).

Зазначений договір № 18 про обробіток землі від 04.09.2019 укладено усупереч вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зокрема зазначив, що вказаний договір є удаваним, оскільки його вчинено для приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. При цьому, сам договір укладений з порушенням земельного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до змісту ч.2 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За приписами ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно інформації прокурора, Кабінетом Міністрів України не вжито заходів для їх захисту у суді шляхом пред`явлення позову про повернення спірних земель держлісфонду загальною площею 35,2 га у розпорядження держави, що свідчить про не здійснення ним захисту інтересів держави. Вказане підтверджується листом секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 №3229/0/2-19, згідно якого про факт укладання спірного договору секретаріату КМУ стало відомо лише із запиту прокуратури області від 07.02.2019 №05/2-96вих-19, який надіслано Мінюсту, Мінагрополітики, Держгеокадастру та Держлісагенству для розгляду в установленому порядку. Водночас, листом від 11.03.2019 №9414/1991-4-19/9.1.1 Міністерство юстиції України повідомило, що у разі звернення прокуратури області до суду із зазначеним позовом, Міністерством буде забезпечено представництво інтересів КМУ у відповідній судовій справі. Також, листами Держгеокадастру та Держлісагентства від 27.02.2019 №5-28-0.19-1804/2-19 та №21587-61-19 відповідно, повідомлено прокуратуру області, що заходи претензійно-позовного порядку щодо усунення зазначеного порушення не вживались. Зазначене є підставою для захисту прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, шляхом пред`явлення цього позову.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі (п.«а» ч.1).

Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення.

Землекористувачі також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п.«б» ч.1 ст.95 ЗК України).

Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч.2 ст.189 ЦК України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Так, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Відтак, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у вигляді її продажу або надання її в оренду.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Згідно ст.13 Закону України »Про оренду землі» (в редакції на дату укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Отже з умов спірного Договору вбачається, що ПМП Дайяна на підставі цього Договору фактично отримало на платній основі право користування земельною ділянкою лісового призначення для вирощування сільськогосподарських культур, а ДП Березнегуватське ЛГ фактично отримує плату за користування цією земельною ділянкою.

Договір № 18 про обробіток землі вчинено без наміру щодо настання реальних правових наслідків (для досягнення спільної мети), які передбачено договором про обробіток землі, так як, за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 908/546/17, від 15.03.2018 у справі № 915/581/17, від 20.02.2018 у справі № 916/937/17.

Зміст спірного Договору та його правова природа не залежить від його назви, а умови укладеного між ДП Березнегуватське ЛГ та ПМП Дайяна Договору відповідають змісту договору оренди, визначеному у ст. 12 Закону України Про оренду землі , згідно з якою договір оренди землі є угодою сторін щодо взаємних зобов`язань за якими орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, а отже положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Спірний Договір не може вважатись договором про обробіток землі (про спільну діяльність) через відсутність у ньому всіх істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки. Неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Зазначене також узгоджується з позицією Касаційного господарського суду Верховного суду, викладеною у постанові від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, предметом розгляду якого також була земельна ділянка, що використовувалася приватним підприємством на підставі удаваного правочину.

Згідно ст.2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Положеннями ч.ч.1, 8 ст.93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки ДП «Березнегуватське лісове господарство» надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Оскаржуваним Договором ДП «Березнегуватське лісове господарство» фактично передало Приватного малого підприємства «Дайяна»в обробіток земельні ділянки загальною площею 35,2 га для вирощування сільськогосподарських культур за умови сплати останньою фіксованої орендної плати за використання земель упродовж року.

Окрім формальних обов`язків державного підприємства щодо підготовки земель для виконання сільськогосподарських робіт, створення належних умов для їх виконання та сплати земельного податку, Договір не містить будь-яких фактичних обов`язків державного підприємства щодо здійснення господарської діяльності на спірних земельних ділянках з вирощування сільськогосподарських культур або ведення лісомисливського господарства.

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» , в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди земельних ділянок.

Крім того, в частині визначення істотних умов Договору оренди відповідно до ч.1 ст.15 Закону України »Про оренду землі» зазначено об`єкт (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельних ділянок), строк дії договору оренди (з можливістю його пролонгації) та відомості про орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядків її внесення.

Визначення у договорі фіксованої суми, яку отримує ДП «Березнегуватське лісове господарство» за результатами спільної діяльності, як фактичний користувач спірних земельних ділянок, свідчить про те, що сторонами при укладенні Договору не враховано розмір вкладу кожного учасника у спільну діяльність, господарський результат та комерційний ризик. За таких обставин, вказаний платіж за своєю правовою природою фактично є платою ПМП «Даяна» . за користування землею.

Строк дії Договору встановлений сторонами 1 рік (п.6.1. Договору).

Вказаний пункт Договору в свою чергу є істотною умовою саме договору оренди.

Таким чином, судом встановлено, що в спірному Договорі про спільну діяльність сторонами зазначено об`єкти оренди (п.п.2.1 Договору), строк дії договору (п.6.1.), а також дані щодо орендної плати та порядку її внесення (п.2.4.).

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу означеного договору, суд вважає, що укладенням Договору №65 про спільну діяльність від 13.11.2018 відповідачі фактично приховали укладення договору оренди земельних ділянок.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Спірні ділянки належать до земель держлісфонду та перебувають у постійному користуванні ДП «Березнегуватське лісове господарство» , яке засноване на державній власності, належить до сфери управління Кабінету Міністрів України.

Тобто, саме Кабінет Міністрів України є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За приписами ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У відповідності до ч.ч.2, 3 ст.202 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Основні положення Договору №18 про обробіток земель від 04.09.2019 стосуються умов платного використання ПМП «Дайяна» земельними ділянками з метою їх обробітку, посіву та вирощування сільськогосподарської продукції, тобто використання їх для сільськогосподарського виробництва, що по своїй суті є договором оренди землі.

Тобто, виходячи з наведених умов договору та обставин, фактично ДП «Березнегуватське лісове господарство» за спірним договором передало ПМП «Дайяна» у платне користування земельні ділянки для виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, при цьому не уклавши Договір оренди земельних ділянок у відповідності до вимог Земельного кодексу України та статей 4, 15 Закону України «Про оренду землі» .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору №18 про спільний обробіток земельної ділянки від 04.09.2019, укладеного між Державним підприємством «Володимирівське лісове господарство» та Фізичною особою - підприємцем Новгородською І.В. підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача цих обставин не спростовують.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України розподіл судових витрат покладається на обох відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 177-185, 196, 201-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним укладений між державним підприємством Березнегуватське лісове господарство (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. Спартака, 4, код ЄДРПОУ 05453953) та Приватним малим підприємством «Дайяна» (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. В. Букача, 18, кв. 3, код ЄДРПОУ 31600881) договір №18 про обробіток землі від 04.09.2019.

3. Стягнути з Приватного малого підприємства «Дайяна» (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. В. Букача, 18, кв. 3, код ЄДРПОУ 31600881) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340) 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

особа, яка звернулась до суду в інтересах держави: прокурор Миколаївської області, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28,

позивач-1: Кабінет Міністрів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

позивач-2: Державне підприємство «Березнегуватське лісове господарство» , 56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. Спартака, 4 (код ЄДРПОУ 05453953),

відповідач: Приватне мале підприємство «Дайяна» , 56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. В. Букача, 18, кв. 3 (код ЄДРПОУ 31600881).

Повний текст судового рішення складено і підписано 26.10.2020.

Суддя В.О.Ржепецький