Рішення

від 20.10.2020 по справі 916/1698/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1698/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Житсервіс до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-МЕТ про стягнення 76138,47грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради Житсервіс звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-МЕТ про стягнення 76138,47грн.

В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради Житсервіс посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ЮНІ-МЕТ умов укладеного між сторонами договору поставки №13/02-2019 від 13.02.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2020р. було відкрито провадження у справі №916/1698/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.07.2020р. о 11:00.

13.07.2020р. за вх.суду№18174/20 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В судове засідання від 14.07.2020р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. відкладено судове засідання на 11.08.2020р. о 12:20 та повідомлено учасників справи по дату судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 11.08.2020р., судове засідання 11.08.2020р. о 12:20 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 17.08.2020р. справу №916/1698/20 призначено до розгляду на 15.09.2020р. о 10:50 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 02.09.2020р., судове засідання 15.09.2020р. о 10:50 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2020р. справу №916/1698/20 призначено до розгляду на 20.10.2020р. о 12:15 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 20.10.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1698/20.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

13.02.2019р. між Комунальним підприємством Ізмаїльської міської ради Житсервіс (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮНІ-МЕТ (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №13/02-2019 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів - ДСТУ 4121-2002 (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.3.1. - 3.6. договору поставка товару здійснюється окремими партіями залізничним транспортом на умовах БСА ( Франко перевізник ) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року з урахуванням особливостей, передбачених умовами цього договору. Поставка товару здійснюється на станції Постачальника. За погодженням з Покупцем може бути встановлена інша станція поставки товару. Постачальник повинен не пізніше ніж через 5 годин з моменту надання товару для перевезені повідомити Покупцю інформацію про номери вагонів, залізничних накладних, станції, да - відправлення, вагу товару по кожній транспортній одиниці (повагонно) шляхом надані факсимільної копії залізничної квитанції про прийняття товару до перевезення. Постачальник забезпечує належне оформлення провізних та товаросупровідних документів, яі передає перевізнику разом з товаром. Поставка супроводжується оформленням наступних документів: залізничної накладної; сертифікату якості відправника на метали чорні вторинні з обов`язковим зазначенням ви; лому; посвідчення про вибухонебезпеку, хімічну та радіологічну безпеки брухту чорних металів; протоколу (посвідчення) радіологічного контролю; акту про походження брухту. У товаросупроводжувальних документах графу Найменування вантажу Постачальник заповнює відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002 з зазначенням виду (видів) брухту.

Приймання товару здійснюється відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002. Дані по кількості і якості Товару, зазначені у товаросупроводжувальних документі Постачальника, є попередніми. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється шляхом складання видаткової накладної. Датою переходу до Покупця права власності на товар та усіх ризиків його пошкодження аб втрати є дата оформлення видаткової накладної. Претензії по кількості та якості товару можуть бути заявлені Постачальнику протягом 10 календарних днів від дати постачання товару (п.п. 4.1. - 4.5. договору).

Розділом 5 договору сторон передбачили, що ціна на товар узгоджується між сторонами даного договору та вказується в видатковій накладної. Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій товару, поставлених Покупцю за цим договором. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування 100% його вартості протягом 10 днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. За домовленістю сторін допускається передплата.

Відповідно до п.6.5. договору у разі прострочення Покупцем терміну остаточного розрахунку за поставлений товар, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення, від вартості неоплаченого товару.

Згідно п.п.9.1., 9.2. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021р., а частині невиконаних на момент закінчення строку дії договору зобов`язань - до повної виконання. Договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, якщо жодна зі сторін до спливу терміну його дії письмово не заявила про намір припинити договір.

Як вказує позивач, 13.12.2019р. сторони підписали видаткову накладну №РН-0000006, загальна сума якої становила 71194,50грн. Жодних претензій щодо якості поставленого товару і щодо оформлення росупроводжувальних документів відповідачем не заявлялось. На підставі цієї видаткової накладної позивач надав відповідачу рахунок-фактуру від 13.12.2019р. №СФ-0028151, про що свідчить підпис представника відповідача. З огляду на це відповідач мав перерахувати оплату до 23.12.19р. включно.

Позивач вказує, що відповідач не виконав п. 5.3 договору та не оплатив прийнятий брухт відходів чорних металі-ДСТУ 4121-2002 в установлений строк, тобто порушив свої договірні зобов`язання. Позивачем 24.02.2020р. за №137 та повторно 10.03.2020р. за №193 було направлено відповідачу претензію із вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар, однак, станом на 20.05.2020р. жодної відповіді позивачем від відповідача не отримано.

Як зазначає позивач, 22.04.2020р., з порушенням строків оплати, відповідачем було оплачено частину поставленого товару на суму 1194,50грн., 27.04.2020р. відповідачем було вдруге оплачено частину поставленого товару на суму 1000,00грн.

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день, враховуючи суми коштів, сплачені у результаті взаємозаліку та часткової виплати боргу, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно накладних складає 69000,00грн., що підтверджується рахунком та видатковою накладною.

Позивач стверджує, що ним виконано свої зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000006 від 13.12.2019р. У свою чергу, згідно вимог п. 1.1. договору поставки та пункту 5.3 та відповідно до положень статей 526, 530, 692 і 712 ЦК України та положень статей 193, 198 і 265 ГК України, відповідач зобов`язаний сплатити вартість поставленого товару протягом 10 днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної, однак, відповідачем не виконано свої грошові зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, таким чином, відповідач вчинив дії, передбачені положеннями статей 610- 612 ЦК України, за які встановлено відповідальність згідно вимог статей 614 і 623-625 ЦК країни та статей 216, 218, 220 і 224-232 ГК України. У відповідності до положень пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 69000,00грн. основного боргу, 793,27грн. 3% річних, 497,36грн. інфляційних витрат, 5847,84грн. пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав прострочення виконання зобов`язання перед позивачем та зазначив, що у відподіача склалися обставини, що ускладнюють виконання взятих перед позивачем зобов`язань у зв`язку із затримкою оплати покупцями за поставку відвантаженого товару на металургійні комбінати України (брухту чорних металів), а саме у ТОВ Укр-Мет Альянс станом на травень 2020р. перед відповідачем існує заборгованість у сумі 9958376,78грн. з погашення даної заборгованості керівництво підприємств в усній формі визначли трьох місячний термін погашення.

Враховуючи викладене, відповідач, посилаючись на ст.ст. 238, 239 ГК України просить відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 13.02.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №13/02-2019 за яким позивач зобов`язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів - ДСТУ 4121-2002.

На виконання умов договору, на підставі видаткової накладної №РН-0000006 від 13.12.2019р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 71194,50грн. Зазанчена накладна підписана обома сторонами договору. Жодних претензій щодо якості поставленого товару і щодо оформлення росупроводжувальних документів відповідачем не заявлялось. На підставі цієї видаткової накладної позивач надав відповідачу рахунок-фактуру від 13.12.2019р. №СФ-0028151, про що свідчить підпис представника відповідача.

На підставі видаткової накладної №РН-0000006 від 13.12.2019р. та рахунку-фактуру №СФ-0028151 від 13.12.2019р. відповідач повинен був здійснити оплату товару до 23.12.2019р. включно.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 22.04.2020р., з порушенням строків оплати, відповідачем було оплачено частину поставленого товару на суму 1194,50грн., 27.04.2020р. відповідачем було вдруге оплачено частину поставленого товару на суму 1000,00грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав прострочення виконання зобов`язання перед позивачем та зазначив, що у відподіача склалися обставини, що ускладнюють виконання взятих перед позивачем зобов`язань у зв`язку із затримкою оплати покупцями за поставку відвантаженого товару на металургійні комбінати України (брухту чорних металів), а саме у ТОВ Укр-Мет Альянс станом на травень 2020р. перед відповідачем існує заборгованість у сумі 9958376,78грн.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості поставленого товару за договором №13/02-2019 від 13.02.2019р., таким чином заборгованість відповідача перед пеозивачем складає 69000,00грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №13/02-2019 від 13.02.2019р. у сумі 69000,00грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 5847,84грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.5. договору у разі прострочення Покупцем терміну остаточного розрахунку за поставлений товар, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення, від вартості неоплаченого товару.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 5847,84грн. за період з 24.12.2019р. по 22.04.2020р. на суму боргу у розмірі 71194,50грн., за період з 23.04.2020р. по 27.04.2020р. на суму боргу у розмірі 70000,00грн., за період з 28.04.2020р. по 07.05.2020р. на суму боргу у розмірі 69000,00грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 5847,84грн.

Щодо стягнення з відповідача 497,36грн. інфляційних витрат, 793,27грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 793,27грн. за період з 24.12.2019р. по 22.04.2020р. на суму боргу у розмірі 71194,50грн., за період з 23.04.2020р. по 27.04.2020р. на суму боргу у розмірі 70000,00грн., за період з 28.04.2020р. по 07.05.2020р. на суму боргу у розмірі 69000,00грн., вважає його вірним та зазнчає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 793,27грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 497,36грн. за період з січня 2020р. по березень 2020р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 793,27грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить надати відстрочку виконання рішення на 6 місяців.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що у відподіача склалися обставини, що ускладнюють виконання взятих перед позивачем зобов`язань у зв`язку із затримкою оплати покупцями за поставку відвантаженого товару на металургійні комбінати України (брухту чорних металів), а саме у ТОВ Укр-Мет Альянс станом на травень 2020р. перед відповідачем існує заборгованість у сумі 9958376,78грн. з погашення даної заборгованості керівництво підприємств в усній формі визначли трьох місячний термін погашення.

Позивачем будь яких пояснень або заперечень щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до суду не надано.

Суд, розглянувши клопотання відповідача по відстрочення виконання рішення зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17 жовтня 2012 року №9 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

На підтвердження наявності правових підстав для відстрочення виконання рішення суду по даній справі відповідачем був наданий акт звірки розрахунків за січень - травень 2020р. між відповідачем та ТОВ Укр-Мет Альянс за яким заборгованість ТОВ Укр-Мет Альянс перед відповідачем складає 9958376,78грн.

За результатами надання правової оцінки наданим відповідачем доказам на підтвердження наявності правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, суд зауважує, що наявні в матеріалах справи документи, а саме акт звірки розрахунків за січень - травень 2020р. між відповідачем та ТОВ Укр-Мет Альянс не відображає у повній мірі інформацію про фінансовий стан відповідача станом на момент вирішення судом даного спору.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження важкого фінансового стану відповідача, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем передбачених ст. 331 ГПК України правових підстав для відстрочення виконання судового рішення, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення на 6 місяців.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Житсервіс до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-МЕТ про стягнення 76138,47грн. у тому числі 69000,00грн. основного боргу, 5847,84грн. пені, 793,27грн. 3% річних, 497,27грн. інфляційних витрат, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Житсервіс до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-МЕТ про стягнення 76138,47грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-МЕТ (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А, офіс 1101, код ЄДРПОУ 41240771) на користь Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Житсервіс (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Болградська, 98, код ЄДРПОУ 21009324) 69000,00грн. основного боргу, 5847,84грн. пені, 793,27грн. 3% річних, 497,27грн. інфляційних витрат, 2102,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-МЕТ про відстрочення виконання рішення по справі №916/1698/20 - відмовити.

Повне рішення складено 26 жовтня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова