Рішення

від 26.10.2020 по справі 916/2475/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2475/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2475/20

за позовом: Концерну Військторгсервіс (вул. Молодогвардійська, №.28-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії Південна Концерну Військторгсервіс (пров. Штабний, №1, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 35123222)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грант (вул. Шільна, № 6, с. Маринівка, Біляївський район, Одеська область, 67631, код ЄДРПОУ 23511401)

про стягнення 30 777,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Концерн Військторгсервіс в особі філії Південна Концерну Військторгсервіс звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Грант , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №ВКС-2896 від 26.11.2019р. про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг в розмірі 30 777,08 грн.

Так, позивач зазначає, що між Концерном Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс , яка наразі перейменована у філію Південна наказом від 20.11.2019 №99, та Товариством з обмеженою відповідальністю Грант було укладено договір №ВКС-2896 від 26.11.2019 про надання послуг зберіганняТМЦ та додаткових послуг, предметом якого є надання зберігачем (Концерном) послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать поклажодавцю (ТОВ Грант ).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 26.11.2019р. і діє до 31.12.2019р.

Позивач вказує, що на виконання п. 2.1.1 договору, Концерном Військторгсервіс прийнято від ТОВ Грант за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (майна) до договору №ВКС-2896 від 26.11.2019 на відповідальне зберігання майно, а саме тару у кількості 120 одиниць.

Згідно підписаного сторонами акту надання послуг від 31.12.2019р. № 4432, ТОВ Грант отримало послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, вартість яких становить 3 397,00 грн.

Однак, в порушення договірних зобов`язань відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за отримані послуги, що зумовило виникнення заборгованості за договором №ВКС-2896 від 26.11.2019 у сумі - 2 723,17 грн., у зв`язку з чим позивачем також нараховано штраф в сумі 1361,59 грн. та пеню в сумі 312,33 грн.

Крім того, позивач відзначив, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору №ВКС-2896 від 26.11.2019, між Концерном Військторгсервіс в особі філії Південна Концерну Військторгсервіс та ТОВ Грант укладено договір №ВКС-2975 від 01.01.2020р. про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг.

Відповідно до п. 5.1., вказаний договір діє з 01.01.2020р. по 31.12.2020р., або до моменту його дострокового розірвання, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання п. 2.1.1 договору між Концерном Військторгсервіс та ТОВ Грант укладено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (майна) до договору №ВКС-2975 від 01.01.2020, за яким Концерн прийняв на відповідальне зберігання від ТОВ Грант тару у кількості 100 бутлів.

Як стверджує позивач, між Концерном Військторгсервіс та ТОВ Грант укладено акти надання послуг від 31.01.2020р. № 242, від 29.02.2020р. № 476, від 31.03.2020р. № 301, від 30.04.2020р. № 1216, від 31.05.2020р. № 1452, від 30.06.2020р. № 2132, від 30.06.2020р. № 1890, акт надання послуг від 31.07.2020 № 2057 направлено на адресу ТОВ Грант листом від 05.08.2020 № 814 для його підписання.

Однак, в порушення договірних зобов`язань ТОВ Грант не здійснив у повному обсязі оплату за отримані послуги за договором №ВКС-2975 від 01.01.2020, що зумовило виникнення заборгованості за договором №ВКС-2975 у сумі - 23 981,81 грн.

Також, позивач зазначив, що у зв`язку із порушенням ТОВ Грант істотних умов договору, листом від 20.07.2020р. № 748 відповідача повідомлено про розірвання договору №ВКС-2975 від 01.01.2020р. з 31.07.2020р., в порядку п. 5.3 договору та , враховуючи порушення ТОВ Грант договірних зобов`язань, Концерном Військторгсервіс нараховано штраф, який складає - 2 398,18 грн.

Таким чином, заборгованість за договором №ВКС-2975 від 01.01.2020 з урахуванням штрафу становить - 26 379,99 грн.

Отже, з метою досудового врегулювання спору філією Південна Концерну Військторгсервіс направлено на адресу ТОВ Грант претензію від 07.07.2020р. № 703 та претензію від 20.07.2020р. № 749 з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги, однак вимоги вказаних претензій виконані не були, внаслідок чого Концерн Військторгсервіс в особі Філії звернувся до суду з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та інтересів.

Відповідач відзив на позов до суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2020р. позовна заява вх.№2563/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.08.2020р. прийнято позовну заяву (вх.№2563/20) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/2475/20 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвали суду від 26.08.2020р. (вх. № 39277/20 від 10.09.2020р., вх. № 39808/20 від 14.09.2020р.).

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою: вул. Шільна, № 6, с. Маринівка, Біляївський район, Одеська область, 67631, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№39283/20 від 10.09.2020р., повернуте на адресу суду з відміткою про вручення.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

26.10.2020 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

26.11.2019р. між Концерном Військторгсервіс (позивач, за умовами договору - зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грант (відповідач, за умовами договору - поклажодавець) був укладений Договір № ВКС-2896 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг (далі - Договір).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

Предметом цього Договору є надання зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать поклажодавцю (п.1.1. Договору).

Зберігач зобов`язаний прийняти від поклажодавця товарно-матеріальні цінності (надалі "ТМЦ") на зберігання в кількості, одиницях виміру, вартості одиниці та загальної суми ТМЦ відповідно до видаткових накладних поклажодавця та Акту приймання-передачі, забезпечити їх облік та зберігання у цілісності та належному стані. Якщо специфіка ТМЦ не дозволяє точно визначити кількість одиниць ТМЦ, які передаються на зберігання, ТМЦ передаються в упакованій тарі (ящики, контейнери, тощо) (п.2.1.1 Договору).

Послуги зазначені в п. 1.1. Договору поклажедавець зобов`язується оплатити зберігачу в строки та на умовах, передбачених цим Договором, за вартістю визначеною в Додатку № 1 та поданої заявки. (п.3.1. Договору).

Поклажодавець здійснює попередню оплату у розмірі 100% за надання послуг зберігання ТМЦ на займаній площі в термін до 05 числа поточного місяця. У зв`язку з постійним підвищенням цін на комунальні послуги (електроенергія, опалення, водопостачання, тощо) поклажодавець та зберігач погодили, що ціна за надання послуг зберігання не включає в себе понесені зберігачем витрати на комунальні послуги в процесі зберігання відповідно до умов цього Договору. Поклажодавець зобов`язується відшкодувати витрати понесені зберігачем на комунальні послуги в процесі зберігання згідно виставлених рахунків в термін не пізніше 15 числа наступного за звітнім місяцем (п. 3.2. Договору).

По завершенні обслуговування в кожному звітному місяці сторони підписують акти приймання-передачі наданих послуг станом на останній робочий день звітного періоду (п. 3.8. Договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг має бути підготовлений зберігачем та наданий на підписання поклажодавцю не пізніше 08 числа місяця, що слідує за звітним. Цей акт має бути розглянутий та підписаний поклажодавцем не пізніше 13 числа місяця, що слідує за звітним, або в аналогічний термін, має бути надана письмова вмотивована відмова. У разі неподання у вказаний строк мотивованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги - прийнятими (п. 3.9. Договору).

За несвоєчасну або неповну оплату за надані зберігачем послуги, поклажодавець сплачує на користь зберігача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, з одночасним припиненням відпуску ТМЦ, а за порушення строків оплати понад 20 днів з поклажодавця на користь зберігача стягується штраф в розмірі 50% від суми заборгованості. (п. 3.6. Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору, цей договір набуває чинності з 26.11.2019р. і діє до 31.12.2019р.

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо поклажодавець заявив та узгодив, але не оплатив та не надав для зберігання на заявленій площі ТМЦ, зберігач має право, без узгодження з поклажодавцем, використати вільну площу.

Відповідно до Додатку №1 до Договору зберігання визначено, що зберігання ТМЦ в підвальних приміщеннях №2, 1 будівлі громадського будинку за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 складає - 3397,00 грн.

Відповідно до Додатку № 2 від 26.11.2019р. до Договору № ВКС-2896 про надання послуг зі зберігання ТМЦІ та додаткових послуг від 26.11.2019р., який є невід`ємною частиною цього Договору, між сторонами підписано протокол узгодження договірних цін за яким сторонами було визначено ціни за додаткові послуги.

Договір № ВКС-2896 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 26.11.2019р. та додатки до нього підписані представниками та скріплені печатками сторін.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання по наданню послуг зі зберігання за даним Договором № ВКС-2896 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 26.11.2019р. виконав належним чином, на підтвердження чого надав акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (майна) до Договору від 26.11.2019р., акт надання послуг № 4432 від 31.12.2019р. на суму 3397,00 грн.

01.01.2020р. між Концерном Військторгсервіс (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грант (поклажодавець) був укладений Договір № ВКС-2975 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг (далі - Договір).

Предметом цього Договору є надання зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей (надалі "ТМЦ"), що належать поклажодавцю (п.1.1. Договору).

Зберігач зобов`язаний прийняти від поклажодавця товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості, одиницях виміру, вартості одиниці та загальної суми ТМЦ відповідно до видаткових накладних поклажодавця та Акту приймання-передачі, забезпечити їх облік та зберігання у цілісності та належному стані. Якщо специфіка ТМЦ не дозволяє точно визначити кількість одиниць ТМЦ, які передаються на зберігання, ТМЦ передаються в упакованій тарі (ящики, контейнери, тощо) (п.2.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору послуги зазначені в п. 1.1. Договору поклажедавець зобов`язується оплатити зберігачу в строки та на умовах, передбачених цим Договором, за вартістю визначеною в Додатку № 1 та поданої заявки.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що поклажодавець здійснює попередню оплату послуг зберігання у день укладення Договору на підставі наданого зберігачем рахунку.

Відповідно до п. 3.3. у подальшому Поклажодавець здійснює оплату послуг зберігання в період з 20 по 25 число поточного місяця за наступний місяць надання послуг на підставі виставлених рахунків зберігача. У зв`язку з постійним підвищенням цін на комунальні послуги (електроенергія, опалення, водопостачання тощо.) поклажодавець та зберігач погодили, що ціна за надання послуг зберігання не включає в себе понесені зберігачем витрати на комунальні послуги в процесі зберігання відповідно до умов цього Договору. Поклажодавець зобов`язується відшкодувати витрати понесені зберігачем на комунальні послуги в процесі зберігання згідно виставлених рахунків в термін не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем.

У кожному звітному місяці сторони підписують акти приймання-передачі наданих послуг станом на останній робочий день звітного періоду (п. 3.7. Договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг має бути підготовлений зберігачем та наданий на підписання поклажодавцю не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним. Цей акт має бути розглянутий та підписаний поклажодавцем, на протязі п`яти календарних днів з дати отримання, або у цей же термін має бути надана письмова вмотивована відмова. У разі неподання у вказаний строк мотивованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги - прийнятими (п. 3.9. Договору).

Згідно п. 3.10. поклажодавцю-юридичній особі, або фізичній особі-підприємцю, зберігач має право направляти рахунки на оплату, акти наданих послуг, акти приймання-передачі майна, засобами електронного документообігу (1C, M.E.Doc, Paperless, тощо) та використанням електронно-цифрового підпису.

Пунктом 4.10. Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну або неповну оплату за надані зберігачем послуги, поклажодавець сплачує на користь зберігача суму заборгованості із урахування штрафу у розмірі 10% від суми щомісячного платежу за кожен випадок несвоєчасної або неповної оплати.

Згідно з п. 5.1 Договору, цей договір діє з 01.01.2020р. до 31.12.2020р., або до моменту його дострокового розірвання, а в частині розрахунків - повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також, відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку невиконання, або неналежного виконання своїх обов`язків за Договором, інша сторона має право розірвати договір, з обов`язковим попередженням іншої сторони не менше, ніж за п`ять календарних днів (не враховуючи час поштового обігу) до моменту розірвання.

Згідно п.5.6. договір може бути розірваний в односторонньому порядку, із обов`язковим повідомленням іншої сторони не менше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до моменту розірвання договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору зберігання визначено, що вартість зберігання ТМЦ в підвальних приміщеннях №2, 1 будівлі громадського будинку за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 складає 3397,00 грн. в місяць.

Також позивач залучив до матеріалів позовної заяви акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (майна) від 01.01.2020р., акт надання послуг № 242 від 31.01.2020р. на суму 3397,00 грн., акт надання послуг № 476 від 29.02.2020р. на суму 3397,00 грн., акт надання послуг № 301 від 31.03.2020р. на суму 3397,00 грн., акт надання послуг № 1216 від 30.04.2020р. на суму 3397,00 грн., акт надання послуг № 1452 від 31.05.2020р. на суму 3397,00 грн., акт надання послуг № 2132 від 30.06.2020р. на суму 202,81 грн., акт надання послуг № 1890 від 30.06.2020р. на суму 3397,00 грн., акт надання послуг № 2057 від 31.07.2020р. на суму 3397,00 грн.

З метою врегулювання погашення боргу в позасудовому порядку, позивач направляв на адресу відповідача претензію від 20.07.2020р. за № 748, претензію від 07.07.2020р. за № 703, претензію від 20.07.2020р. за № 749 та претензію від 05.08.2020р. за № 814 про погашення суми заборгованості за надані послуги в розмірі за договором № ВКС-2896 від 26.11.2019р. та за договором № ВКС-2975 від 01.01.2020р., які залишені відповідачем без виконання.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги згідно вищевказаних Договорів про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг склала 30777,08 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг № № ВКС-2896 від 26.11.2019р. в сумі 4397,09 грн. та за Договором про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг № № ВКС-2975 від 01.01.2020р. в сумі 26379,99 грн.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов`язків по оплаті наданих послуг за Договорами про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг № ВКС-2896 від 26.11.2019р. та № ВКС-2975 від 01.01.2020р.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати виконаних послуг.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно за приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст.903 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами зберігання.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № ВКС-2896 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 26.11.2019р. позивач надав обумовлені цим Договором послуги на загальну суму 3397,00 грн., про що свідчить акт надання послуг № 4432 від 31.12.2019р. на суму 3397,00 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою.

Відповідач в порушення договірних зобов`язань оплату наданих позивачем послуг в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 2723,17 грн. Доказів того, що відповідач здійснив оплату послуг матеріали справи не містять.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 312,33 грн. пені за період з 01.01.2020р. по 20.08.2020р. та 1361,59грн. штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості.

У відповідності умов Договору відповідач має здійснити оплату послуг за актом надання послуг № 4432 від 31.12.2019р. у термін до 05 числа поточного місяця. Таким чином, останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну - 04.01.2020р.

Враховуючи, що 04.01.2020р. припадає на неробочий день, останнім днем виконання такого зобов`язання є 06.01.2020р.

За несвоєчасну або неповну оплату за надані зберігачем послуги, поклажодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення, з одночасним припиненням відпуску ТМЦ (п. 3.5. Договору).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг за актом надання послуг № 4432 від 31.12.2019р. настав 06.01.2020р. (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України). Отже, починаючи з 07.01.2020р. у позивача виникло право на нарахування пені протягом наступних шести місяців та можливість звернення з вказаними вимогами до суду протягом року.

Умовами договору про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України , строку, за які нараховуються штрафні санкції.

Договором не передбачено збільшення строків нарахування пені.

З огляду на зазначене , позивач мав право на нарахування пені за актом надання послуг № 4432 від 31.12.2019р. за період з 07.01.2020р. по 07.07.2020р.

Як вбачається з розрахунку, позивачем невірно визначено дату початку нарахування пені та недотримано шестимісячного строку її нарахування.

Отже, позивач безпідставно здійснив нарахування пені за період з 01.01.2020р. по 20.08.2020р.

Здійснивши перерахунок пені за період у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов до висновку, що за період з 07.01.2020р. по 07.07.2020р. сума пені складає 260,99 грн. В іншій частині позовні вимоги в частині стягнення пені заявлені неправомірно.

Крім того, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу встановив, що заявлений до стягнення розмір штрафу відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору № ВКС-2896 від 26.11.2019р. Отже, позовні вимоги в частині стягнення штрафу судом задовольняються у повному обсязі в сумі 1361,59 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором №ВКС-2975 від 01.01.2020 року і не оплатив надані послуги зберігання та не відшкодував витрати на комунальні послуги у встановлені договором строки. За таких обставин, у ТОВ Грант утворилась заборгованість перед Концерном "Військторгсервіс" зі сплати суми основного боргу у розмірі 23779,00 грн. та відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 202,81 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про своєчасну та повну оплату за отримані послуги зберігання ТМЦ та додаткових послуг.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження вчасної та повної оплати за отримані послуги у строки, які обумовлені сторонами в договорах. За таких обставин, оскільки відповідач не оплатив позивачу вартість наданих йому послуг, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 23981,81 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченого пунктом 4.10 Договору № ВКС-2975 від 01.01.2020р. штрафу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу встановив, що заявлений до стягнення розмір штрафу відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору № ВКС-2975 від 01.01.2020р. та підлягає задоволенню в сумі 2398,18 грн.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26704,98 грн. основного боргу за надані послуги зберігання ТМЦ, 260,99 грн. пені, та 3759,77 грн. штрафу обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грант (вул. Шільна, № 6, с. Маринівка, Біляївський район, Одеська область, 67631, код ЄДРПОУ 23511401) на користь Концерну Військторгсервіс (вул. Молодогвардійська, №.28-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії Південна Концерну Військторгсервіс (пров. Штабний, №1, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 35123222) заборгованість в сумі 26 704 (двадцять шість тисяч сімсот чотири) грн. 98 коп., пеню в сумі 260 (двісті шістдесят) грн. 99 коп., штраф в сумі 3759 (три тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2098 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн. 49 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський