Рішення

від 26.10.2020 по справі 918/872/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/872/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд Агро" (23213, Вінницька обл., Вінницький р-н, с.Мізяківські Хутори, вул.Центральна, 1А, код ЄДРПОУ 39995667)

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (35415, Рівненська обл., Гощанський р-н., с.Тучин, вул.С.Наливайка, 13, код ЄДРПОУ 00729592)

про стягнення 556 376, 18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд Агро" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 556 376, 18 грн, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №27-02/2020 від 27.02.2020, з яких: 428 519,00 грн основного боргу, 85 703,80 грн штрафу, 12 706,37 грн пені та 29 447,01 грн 30% річних.

Ухвалою суду від 04.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу відповідно до статті 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 денного строку з дня вручення ухвали.

Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Приписами ч.ч. 1, 2, 6, 8, 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву на позов не подав, однак, 23.09.2020 подав до суду заяву про визнання позову.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

27.02.2020 між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Покупець) було укладено договір поставки №27-02/2020 (далі Договір, а.с. 5-9), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупцю товар, а Покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити його вартість. Перелік найменувань товару, його асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами в додатках до цього договору, які складають його невід`ємну частину, та оформлюються окремо на кожну партію товару (п. п. 1.1, 1.3 Договору).

У відповідності до п.1.2. Договору Товаром для цілей цього Договору є, зокрема (але не виключно): засоби захисту рослин; посівний матеріал; мінеральні добрива; тощо.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що ціна Товару, що поставляється за цим Договором, встановлюється у національній валюті України - гривні. Ціна за одиницю Товару кожного найменування в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США) зазначається у Додатках до цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору.

Так, згідно з Додатком 1 до Договору від 05.05.2020 року Покупцю поставляється Постачальником (Продавцем) 80 мішків насіння соняшнику Р64НЕ133 (П64ГЕ133) загальною вартістю 418 128,00 грн (15 509,20 доларів США) (а.с. 10).

Крім того, у Додатку 1 від 05.05.2020 року сторони погодили такий строк оплати: 100% загальної вартості поставленого Товару сплачується Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки Товару.

Договір та Додаток 1 підписані представниками позивача та відповідача і скріплені відбитками печаток цих юридичних осіб.

Так, в період дії Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 418 128,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №11 від 05.05.2020, яка містить підписи уповноважених осіб та відтиски печаток Постачальника та Покупця (а.с. 11).

Відповідачем отримано товар без зауважень, однак, Підприємство за отриманий товар не розрахувалося, що стало підставою для звернення позивачем з даним позовом до суду.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що під час прийняття Покупець зобов`язаний оглянути Товар і перевірити його на відповідність заявленому вигляду та комплектності Товару, а також перевірити цілісність упаковки. У разі відсутності претензій до поставленого Товару Покупець розписується у видатковій накладній, що підтверджує одержання Товару. Підпис свідчить про те, що претензій до Товару Покупцем не заявлено, Продавець повністю і належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі Товару Покупцю.

Разом з тим, пунктом 2.4. Договору передбачено наступне: у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту https://minfin.com.ua/currencу/mb/ більш ніж на 1 (один) % відносно курсу, обрахованого у відповідному Додатку до Договору, до завершення Покупцем остаточних розрахунків за Товар Продавець має право без підписання додаткових угод до Договору змінити ціну та загальну вартість неоплаченого Товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це Покупця. Повідомлення про зміну загальної вартості Товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу Покупця, зазначену у реквізитах даного Договору, рахунку Фактури із зазначенням нової ціни та загальної вартості Товару.

Судом встановлено, що станом на 20.07.2020 року, як і зазначає позивач, курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ був більшим відносно курсу, обрахованого у Додатку 1 від 05.05.2020 року до Договору, на 2,485163205 %.

У зв`язку з цим, Позивач на підставі п.2.4. Договору направив на адресу Відповідача рахунок №26 від 21.07.2020 із зміною вартості неоплаченого Товару, згідно з яким вартість поставленого Товару становить 428 519 гривень 04 копійки (а.с. 15).

Виходячи з дати видаткової накладної №11 та додатку 1 до Договору, вартість поставленого Продавцем Товару мала би бути сплачена Покупцем до 04.06.2020 включно, чого останнім зроблено не було.

Крім того, підписанням акту звірки взаєморозрахунків відповідачем визнано факт наявної заборгованості перед позивачем за Договором (а.с. 14).

Доказів оплати боргу у розмірі 428 519,04 грн за Договором відповідач суду не надав. Станом на момент прийняття даного рішення, докази про погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у матеріалах справи відсутні.

Розділом 4 Договору передбачена відповідальність сторін. Так, згідно з п. 4.3. Договору за порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Тож у зв`язку з порушенням Відповідачем строків сплати грошового зобов`язання на суму такого простроченого зобов`язання позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки з 04.06.2020 року по 31.08.2020 року, що складає 12 706,37 грн (розрахунок на а.с. 3).

Водночас пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі порушення строку оплати Товару Покупець відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України сплачує Продавцю 30 % (тридцять відсотків) річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати Товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений Товар. Продавець здійснює нарахування річних шляхом виставлення Покупцю рахунку. Покупець зобов`язаний сплатити річні протягом 2 (двох) робочих днів з дати виставлення рахунку Продавцем. Для уникнення непорозумінь Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Позивачем, на підставі п. 4.5 Договору за період з 04.06.2020 по 27.08.2020 нараховано відповідачу 29 447,01 грн 30% річних.

Крім того, пунктом 4.6. Договору передбачено, що уразі порушення строку оплати Товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф в розмірі 20 % (двадцять відсотків) від загальної вартості неоплаченого Товару.

Тож у зв`язку з порушенням Відповідачем строку оплати Товару понад 15 календарних днів позивач нарахував відповідачу 85 703 грн 80 коп. штрафу, що розрахований наступним чином: 428 519,04 грн. (сума неоплаченого Товару, борг) * 20 % = 85 703,80 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України врегульовано наступне: якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відтак, заборгованість в сумі 428 519,00 грн яка виникла на підставі Договору, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Так, згідно ч.ч. 1 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач порушував терміни оплати Товару згідно умов Договору, допустивши прострочення понад 15 календарних днів, та не здійснив оплату по дату прийняття рішення.

Враховуючи викладені обставини справи, положення чинного законодавства та умови Договору, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 85 703,80 грн штрафу, оскільки розрахунок є вірним.

Також судом перевірено розрахунок пені та 30% річних наведений позивачем у позові, та встановлено, що останній є не в повній мірі вірними. Так, зокрема, позивачем не враховано, що прострочення виконання зобов`язання починається не з 04.06.2020 а з наступного дня - 05.06.2020, оскільки 04.06.2020 є останнім днем для сплати заборгованості. Відтак, судом проведено перерахунок пені за період з 05.06.2020 по 31.08.2020 на суми боргу вказані позивачем, розмір якої склав 12 523,58 грн, а також проведено перерахунок 30% річних за період з 05.06.2020 по 27.08.2020 на суми боргу вказані позивачем, розмір яких склав 29 104,28 грн.

Відтак, за розрахунком суду підставним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 12 523,58 грн пені та 29 104,28 грн - 30% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 182,79 грн пені та 342,73 грн 30% річних суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства до Підприємства, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 428 519,00 грн боргу за Договором, 85 703,80 грн штрафу, 12 523,58 грн пені та 29 104,28 - 30% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 182,79 грн пені та 342,73 грн 30% річних необхідно відмовити за безпідставністю.

Судом при прийнятті рішення також враховано, що заборгованість у відповідному розмірі визнається відповідачем у поданій 23.09.2020 заяві про визнання позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст.46 та ч.1 ст.191 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.ч.2, 4, 5 ст. 191 ГПК України).

Суд зазначає, що заява про визнання позовних вимог підписана директором Підприємства Зарудняком І.М., наявності обмежень у вчиненні дій яким не встановлено. Відсутні також докази порушення поданою заявою прав чи інтересів інших осіб.

Крім цього, суд зазначає, що заборгованість в сумі 555 850,66 грн підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами, є обґрунтованою та доведеною.

Враховуючи, що заборгованість в сумі 525,52 грн матеріалами справи не підтверджена, у її задоволенні суд відмовляє за безпідставністю, не зважаючи на визнання позову відповідачем в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В зв`язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору (в даному випадку 50% від суми, яка покладається саме на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто 8 337,76 грн :2 = 4 168,88 грн).

Решта сплаченого позивачем судового збору за вимогою до відповідача у сумі 4 168,88 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 130, 178, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд Агро" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про стягнення 556 376, 18 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (35415, Рівненська обл., Гощанський р-н., с.Тучин, вул.С.Наливайка, 13, код ЄДРПОУ 00729592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд Агро" (23213, Вінницька обл., Вінницький р-н, с.Мізяківські Хутори, вул.Центральна, 1А, код ЄДРПОУ 39995667) 428 519 (чотириста двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 00 коп боргу за Договором, 85 703 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот три) грн 80 коп. штрафу, 12 523 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять три) грн 58 коп. пені, 29 104 (двадцять дев`ять тисяч сто чотири) грн 28 коп. - 30% річних та 4 168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд Агро"- 182,79 грн пені та 342,73 грн 30% річних відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд Агро" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 168 грн 88 коп. Ухвалу винести після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 26.10.2020.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич