Рішення

від 20.10.2020 по справі 922/1982/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1982/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс", м. Харків про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії, за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський, Донецький та Луганській областях, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс", відповідач, в якому просить суд:

- розірвати договір оренди №6781-Н від 27.06.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс", на державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення 12-поверхової будівлі Центру науково-технічної та економічної інформації, літ. "А-12", інв. № 00001, а саме: у підвалі: кімн. № 0-1, 0-2, 0-18, 0-20, 0-21, 0-22, 0-23 площею 420,0 кв.м. та на 1-му поверсі: кімн. № 1-34, № 1-35, № 1-36 площею 219,0 кв.м. загальною площею 639,0 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, яке не увійшло до статутного капіталу ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" у процесі приватизації;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" вчинити певні дії, а саме: звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення 12-поверхової будівлі Центру науково-технічної та економічної інформації, літ. "А-12", інв. № 00001, а саме: у підвалі: кімн. № 0-1, 0-2, 0-18, 0-20, 0-21, 0-22, 0-23 площею 420,0 кв.м. та на 1-му поверсі: кімн. № 1-34, № 1-35, № 1-36 площею 219,0 кв.м, загальною площею 639,0 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, шляхом підписання акту приймання - передачі з Балансоутримувачем - ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" (61010, м. Харків, пр. Гагаріна. 4, ідентифікаційний код 02736461).

Судові витрати які складаються з судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем істотних умов договору оренди №6781-Н від 27.06.2019, а саме: орендар не використовує орендоване державне майно за цільовим призначенням; орендар має випадки несвоєчасного страхування державного майна; орендарем не виконуються істотні умови договору оренди в частині укладання з відповідними комунальними службами договорів на надання комунальних послуг.

Ухвалою суду від 25.06.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У поданих до суду письмових поясненнях, третя особа вказує на те, що підтримує позов у повному обсязі, вважає його цілком обґрунтованим та просить суд його задовольнити. Зокрема, вказує на те, що фактично відповідач не користується приміщеннями з тією метою, яка була зазначена при передачі приміщень йому в оренду та не виконує свого обов`язку по утриманню орендованого майна, не виконує інші умови користування нерухомим майном, які відповідно до чинного законодавства України та усталеної господарської практики зазвичай покладаються на орендаря. Відповідач не виконує свого обов`язку, передбаченого п.п. 5.1., 5.12 договору щодо утримання об`єкту оренди в належному стані. Зараз всі витрати по утриманню приміщень переданих в оренду та зберіганню бібліотечного фонду покладено на ПрАТ «ХЦНТЕІ» . ПрАТ «ХЦНТЕІ» , як балансоутримувач, стежить за станом приміщень, які передані в оренду відповідачу, регулярно за правилами техніки безпеки перевіряє стан приміщення, вогнегасників, опломбовує приміщення. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди, ПрАТ «ХЦНТЕІ» несе збитки по утриманню в належному стані бібліотечного фонду та приміщень, в яких він розміщений. Загальна сума витрат, понесених ПрАТ "ХЦНТЕІ" на утримання бібліотечного фонду і приміщень на даний момент складає близько 302 196,72 грн.

Відповідач, у поданому до суду відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував, вказував на його необґрунтованість та безпідставність, та просив суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, в обґрунтування заперечень вказував на те, що відповідно до п. 8.2 договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору. Пунктом 10.6 договору оренди передбачено, що чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Відповідно до пункту 10.7 договору сторони погоджуються, що цей договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов цього договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд; не робить згідно з умовами цього договору поточний ремонт майна; без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частку у користування іншій особі; перешкоджає співробітникам орендодавця та/або уповноваженого органу управління здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору. Відповідач вказує на те, що з вище наведеного вбачається, що сторони, керуючись принципом свободи договору, дійшли згоди про те, що орендодавець має право ініціювати розірвання договору оренди у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору лише за умови погіршення стану орендованого майна. Між тим, в дійсності стан орендованого майна з моменту передачі його в оренду відповідачу не змінився, у позовній заяві посилання позивача на погіршення стану орендного майна взагалі відсутні, матеріали справи також не містять відомостей, які б свідчили про завдання шкоди орендованому майну. Відповідач вказує на те, що у спірних правовідносинах орендна плата сплачується відповідачем у повному обсязі, заборгованості за орендарем не обліковується, зауважень позивача стосовно збереження майна не має, що підтверджує дотримання відповідачем свого визначального обов`язку за договором оренди та досягнення орендодавцем основної мети, з якою спірний договір укладався. Отже, доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов спірного договору не підтверджені належними та допустимими доказами. Навпаки, внаслідок розірвання спірного договору можуть настати негативні наслідки для держави через неотримання до бюджету орендної плати, яка є одним з джерел наповнення бюджету та яка справно сплачується відповідачем. ПрАТ «ХЦНТЕІ» чинить перешкоди відповідачу у користуванні орендованим майном, фактично представники орендаря допускаються до приміщень лише з дозволу керівництва ПрАТ «ХЦНТЕІ» , про що Орендар повідомляв позивача листом від 18.05.2020. Орендовані приміщення опечатані балансоутримувачем протиправно, оскільки ні позивач, ні орендар на це волевиявлення не висловлювали, балансоутримувач не наділений такими повноваженнями ні чинним законодавством України, ні договором оренди. В дійсності в спірних приміщеннях розташований бібліотечний фонд, який є власністю держави, що вбачається і з фотографій, які є додатками до звіту періодичного комплексного контролю з оглядом державного майна від 17.01.2020. Орендодавцем не встановлено факту передачі майна в суборенду або розміщення в них об`єкту іншого функціонального призначення, як то салон краси або офісних приміщень, або передачі нерухомого майна в суборенду без дозволу орендодавця. Періодичний комплексний контроль з огляду орендованого майна проведений робочою групою позивача не у відповідності з планом графіком, як то передбачено Наказом Фонду державного майна України від 14.05.2012 а на підставі листа ПрАТ «ХЦНТЕІ» , тобто протиправно. Орендоване державне майно на виконання вказаного пункту договору було застраховане у ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» 20.11.2019 (строк дії договору до 20.11.2020), що підтверджується договором добровільного страхування майна №121003-1111-0000094, а страховий платіж сплачено відповідачем 25.11.2019. Вказаний договір страхування разом із копією банківської квитанції неодноразово надавався працівникам позивача, у тому числі разом із листом від 18.05.2020, на який посилається і позивач і який додано ним до позовної заяви.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі - Фонд, Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Том Люкс» (далі - ТОВ «НВП «Том Люкс» , Відповідач, Орендар) був укладений договір оренди № 6781-Н від 27.06.2019 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення 12-поверхової будівлі Центру науково-технічної та економічної інформації, літ. «А-12» , інв. № 00001, а саме: у підвалі: кімн. № 0-1, 0-2, 0-18, 0-20, 0-21, 0-22, 0-23 площею 420,0 кв.м та на 1-му поверсі: кімн. № 1-34, № 1-35, № 1-36 площею 219,0 кв.м, загальною площею 639,0 кв.м (далі - Майно), за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, яке не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «Харківський центр науково-технічної та економічної інформації» (в подальшому ПрАТ «Харківський центр науково-технічної та економічної інформації» ; далі - Балансоутримувач) у процесі приватизації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 10.05.2019 і становить за незалежною оцінкою 2406000,00 грн. без ПДВ.

Нормативно-правовим актом, яким було врегульовано організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі - Закон про оренду від 10.04.1992 № 2269-ХІІ).

27.06.2019 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до п. 1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення бібліотечного фонду.

Відповідно до п. 5.1 договору орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умову цього договору.

У п. 5.8 договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів після укладення цього Договору застрахувати Майно на суму, не меншу ніж вартість за висновком про вартість у порядку, визначеному законодавством, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха. Постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії цього Договору Майно було застрахованим, і надавати Орендодавцю копії завірених належним чином договору страхування (договорів страхування) і платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу (страхових платежів).

Згідно п. 5.12 Договору, Орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна, а саме: протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг Орендарю, з наданням Орендодавцю копій цих договорів.

Відповідно до п. 6.1. договору оренди, Орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору.

Згідно п. 8.1. зазначеного Договору оренди, Орендодавець має право контролювати виконання умов Договору та використання Майна, переданого в оренду за Договором, і у разі необхідності спільно з Балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 27.06.2019 до 27.06.2029.

Як вказує позивач у позовній заяві, фактичним оглядом об`єкту оренди встановлено, що Орендар не використовує орендоване державне майно, з метою, визначеною у договорі оренди - розміщення бібліотечного фонду, що не відповідає ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України, п. п. 1.2., 5.1. та 6.1. договору оренди № 6781-Н від 27.06.2019. Приміщення опечатані Балансоутримувачем. Позивач також вказує на те, що в порушення умов договору, орендоване майно не було застраховане у період з 28.06.2019 по 19.11.2019 включно. На час здійснення огляду Орендарем не укладено договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг по вищевказаному договору оренди.

Результати проведеного комплексного контрольного огляду зазначеного об`єкта оренди та пропозиції щодо усунення виявлених недоліків були узагальнені у Звіті від 17.01.2020, який було направлено на адресу ТОВ «НВП «Том Люкс» .

Крім того, листом від 02.03.2020 № 11-03-02-01823 Фонд просив керівника ТОВ «НВП «Том Люкс» прибути до Регіонального відділення для ознайомлення та підписання звіту періодичного комплексного контролю з оглядом державного майна.

При цьому, відповідно до пропозицій, викладених у Звіті періодичного комплексного контролю з оглядом державного майна від 17.01.2020, Орендарю - ТОВ «НВП «Том Люкс» необхідно було вжити вичерпних заходів щодо усунення виявлених порушень, встановлених на момент проведення контрольного заходу, а саме:

- Орендарем не виконуються Істотні умови договору оренди № 6781-Н від 27.06.2019 в частині своєчасного перерахування орендної плати до Державного бюджету України, Орендар допустив, що протягом дії договору оренди орендна плата до Державного бюджету України систематично перераховувалась несвоєчасно. За несвоєчасне перерахування орендної плати до державного бюджету була нарахована пеня у сумі 775,38 грн. На момент проведення контрольних заходів заборгованість перед Державним бюджетом України у Орендаря зі сплати орендної плати складає 8058,84 грн., Орендарем не сплачено пеню у розмірі 96,04 грн.;

- Орендарем не виконано зобов`язання по договору оренди щодо внесення до державного бюджету завдатку у розмірі 4038,07 грн.;

- на момент здійснення періодичного комплексного контролю з оглядом державного майна орендарем не виконуються істотні умови договору оренди № 6781-Н від 27.06.2019 в частині страхування орендованого державного майна. В порушення п. 5.8 розділу 5 «Обов`язки Орендаря» договору оренди № 6781-Н від 27.06.2019, Орендар допустив, що впродовж строку дії договору оренди № 6781-Н від 27.06.2019 нерухоме державне майно не застраховано;

- на час здійснення огляду Орендарем не виконуються істотні умови договору оренди № 6781-Н від 27.06.2019 в частині утримання орендованого майна. В порушення п. 5.12 розділу 5 «Обов`язки Орендаря» договору оренди № 6781-Н від 27.06.2019, Орендарем не укладено договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг по вищевказаному договору оренди;

- Орендар не використовує орендоване державне майно відповідно до ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України, п.п. 1.2., 5.1. та 6.1. договору оренди №6781-11 від 27.06.2019;

- Орендарю необхідно негайно погасити заборгованість перед державним бюджетом з орендної плати, пені, завдатку та в подальшому своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України;

- Орендарю необхідно в найкоротший термін застрахувати Майно та надати копію завіреного належним чином договору страхування з копією платіжного доручення з підтвердженням сплати страхового платежу, та надалі постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору;

- Орендарю необхідно в найкоротший термін укласти договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг Орендарю та надати до регіонального відділення копії цих договорів;

- Регіональне відділення пропонує Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Том Люкс» згідно зі ст. 188 ГКУ, розірвати Договір оренди № 6781-Н від 27.06.2019. Про результати розгляду пропозиції щодо розірвання договору оренди Вам необхідно повідомити регіональне відділення в термін, визначений ч. З ст. 188 ГКУ.

Проте, ТОВ «НВП «Том Люкс» з зауваженням, викладеними у Звіті періодичного комплексного контролю з оглядом державного майна не погодився, відмовився від його підписання та від пропозиції щодо добровільного розірвання договору оренди № 6781-Н від 27.06.2019.

Станом на момент подання позову Орендарем не проведено вичерпних заходів щодо усунення виявлених порушень, встановлених на момент проведення періодичного комплексного контролю з оглядом державного майна, Орендар не використовує майно за цільовим призначенням, договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг Орендарю не укладено та не надано їх до Регіонального відділення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6781-Н від 27.06.2019.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін.

У відповідності до п.10.6. договору, чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

З урахуванням наведених умов договору, припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності допускається за взаємної згоди сторін або за рішенням суду.

Згідно п. 10.7 договору, сторони погодились, що цей договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов цього договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд; не робить згідно з умовами цього договору поточний ремонт майна; без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншій особі; перешкоджає співробітникам орендодавця та/або уповноваженого органу управління здійснювати контроль за використання майном, виконанням умов цього договору.

Відповідно до п. 10.13 договору, взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

На відносини, пов`язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (чинного на момент виникнення спірних відносин).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на момент виникнення спірних відносин) визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписами частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому, вказана норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Так, згідно із ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до положень статті 651 Цивільного кодексу України, котрі є загальними для розірвання договору, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

За приписами цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі №908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону про оренду передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, доведеного доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди №6781-Н від 27.06.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс", на державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення 12-поверхової будівлі Центру науково-технічної та економічної інформації, літ. "А-12", інв. № 00001, а саме: у підвалі: кімн. № 0-1, 0-2, 0-18, 0-20, 0-21, 0-22, 0-23 площею 420,0 кв.м. та на 1-му поверсі: кімн. № 1-34, № 1-35, № 1-36 площею 219,0 кв.м. загальною площею 639,0 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, яке не увійшло до статутного капіталу ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" у процесі приватизації.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" вчинити певні дії, а саме: звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення 12-поверхової будівлі Центру науково-технічної та економічної інформації, літ. "А-12", інв. № 00001, а саме: у підвалі: кімн. № 0-1, 0-2, 0-18, 0-20, 0-21, 0-22, 0-23 площею 420,0 кв.м. та на 1-му поверсі: кімн. № 1-34, № 1-35, № 1-36 площею 219,0 кв.м, загальною площею 639,0 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, шляхом підписання акту приймання - передачі з Балансоутримувачем - ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" (61010, м. Харків, пр. Гагаріна. 4, ідентифікаційний код 02736461).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" (61022, м. Харків, провулок Криничний, 10, ідентифікаційний код 02736461) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м. Харків, м. Театральний, 1, ідентифікаційний код 43023403, р/р UA188201720343160001000122001, МФО 820172, ДКС України) витрати по оплаті судового збору у сумі 4204,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м. Харків, м. Театральний, 1, ідентифікаційний код 43023403).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" (61022, м. Харків, провулок Криничний, 10, ідентифікаційний код 02736461).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" (61010, м. Харків, пр. Гагаріна. 4, ідентифікаційний код 02736461).

Повне рішення підписано 26 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова