ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2340/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А) до 1. Фермерського господарства "Олежське-Агро" (64821, Харківська обл., с. Дунине, вул. Квітнева, 17) 2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 88434,42 грн. без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач) до відповідачів: 1. Фермерського господарства "Олежське-Агро", 2. ОСОБА_1 про стягнення 88434,42 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача 1 умов Договору фінансового лізингу №20-18-25 ств-пл/92 від 21.02.2018 в частині здійснення своєчасних та повних лізингових платежів, а також наявністю забезпечення зобов`язання за Договором поруки № 94 від 21.02.2018, з урахуванням чого, до стягнення з відповідачів солідарно заявлено суму основного боргу у розмірі 69452,10 грн., пеню у розмірі 1963,11 грн., 25 % річних у розмірі 3040,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 464,01 грн. та штраф у розмірі 13515,00 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2340/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідачі 1, 2 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, про розгляд даної справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 21.09.2020 за № 022006.
На підставі викладеного, суд вважає відповідачів 1, 2 такими, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
21.02.2018 між позивачем - Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та відповідачем 1 -Фермерським господарством "Олежське-Агро" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 20-18-25 ств-пл/92 (далі - Договір) (а.с. 15-24), відповідно до умов якого, позивач передав відповідачу 1 у користування трактор Беларус 82.1 зав. №82008639 (1 од.) строком на 3 (три) роки, а останній зобов`язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах Договору.
Факт отримання предмета лізингу відповідачем 1 підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 27.03.2018 № 1 (а.с. 27).
Відповідно до умов п. 4.2. Договору з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору; комісію за супроводження Договору в розмірі 11 (одинадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткуванням податком на додану вартість.
Лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження Договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно (п. 4.3. Договору)
Згідно з положеннями п. 4.4. Договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до Договору.
Отже, враховуючи те, що акт приймання-передачі був підписаний сторонами 27.03.2018, відповідач 1 зобов`язаний був здійснити чергові лізингові платежі:
- № 23 в сумі 14119,84 грн. не пізніше 27.02.2020;
- № 24 в сумі 14005,13 грн. не пізніше 27.03.2020;
- № 25 в сумі 13890,42 грн. не пізніше 27.04.2020;
- № 26 в сумі 13775,71 грн. не пізніше 27.05.2020;
- № 27 в сумі 13661,00 грн. не пізніше 27.06.2020.
Однак, відповідач 1 не здійснив сплату вказаних лізингових платежів з урахуванням чого, станом на 01.07.2020, заборгованість в частині лізингових платежів склала 69452,10 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 39-40).
Із обставин справи також убачається, що позивачем здійснювались заходи досудового врегулювання спору, про що свідчить направлена позивачем до відповідача 1 вимога від 14.05.2020 № 14/340, з доказом відправлення та отримання (а.с. 45-47), що залишена останнім без належного реагування.
Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором 21.02.2018 між позивачем та ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2, поручитель) було укладено договір поруки № 94 (надалі - Договір поруки) (а.с. 41-44), згідно з яким відповідач 2 поручається у повному обсязі на виконання відповідачем 1 зобов`язань, що випливають із Договору з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього, укладеним між позивачем та відповідачем 1, в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірі сплати лізингових платежів, сплати можливих штрафних санкцій, пені, індексу інфляції, збитків, будь-яких інших умов відповідно до умов Договору.
За неодноразові систематичні порушення умов Договору в частині оплати лізингових платежів відповідачем 1, позивачем направлялась відповідачу 2 вимога від 06.07.2020 № 14/518, як поручителю (а.с. 45-47), яка залишена без належного реагування.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України.
За приписами частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
За приписами ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов`язання. Забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки доказів належної оплати заборгованості лізингових платежів узгоджених сторонами у Договорі та додатках до нього, з урахуванням умов Договору поруки, відповідачі не надали, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з останніх основного боргу у розмірі 69452,10 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідачів пеню у розмірі 1963,11 грн., 25 % річних у розмірі 3040,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 464,01 грн. та штраф у розмірі 13515,00 грн.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За вимогами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до п. 3.4.3. Договору лізингоодержувач (відповідач 1) зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
Згідно з п. 8.1. Договору, за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. Договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
На прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмір 25% річних (п. 8.3. Договору).
Відповідно до п. 10.3. Договору строк позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Пунктом 8.9. Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, таким, що був здійснений з урахуванням умов Договору та положень чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про солідарне стягнення пені у розмірі 1963,11 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищезазначених положень, позивачем за час прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачам нараховано 25 % річних у розмірі 3040,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 464,01 грн. та штраф у розмірі 13515,00 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем 25% річних та інфляційних втрат, враховуючи умови спірного договору та приписи ст. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 13515,00 грн. на підставі п. 8.1. Договору, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 8.1. Договору за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. Договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов Договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця 3 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
Отже, сума штрафу за розрахунком позивача становить 13515,00 грн. (530000,00 - 79500,00) х 3 % = 13515,00), вказаний розрахунок перевірено судом, є арифметично вірним, тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для солідарного стягнення з відповідачів заявленої заборгованості, а судом не виявлено на підставі наявних у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та враховуючи висновки господарського суду про повне задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Олежське-Агро" (64821, Харківська область, с. Дунине, вул. Квітнева, 17; ідентифікаційний код 37896274) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А; ідентифікаційний код 30401456) - 69452,10 грн. основного боргу, 1963,11 грн. пені, 3040,20 грн. 25 % річних, 464,01 грн. інфляційних втрат та 13515,00 грн. штрафу.
Стягнути з Фермерського господарства "Олежське-Агро" (64821, Харківська область, с. Дунине, вул. Квітнева, 17; ідентифікаційний код 37896274) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А; ідентифікаційний код 30401456) - 1051,00 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А; ідентифікаційний код 30401456) -1051,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "26" жовтня 2020 р.
Суддя Г.І. Сальнікова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 26.10.2020 |
Оприлюднено | 27.10.2020 |
Номер документу | 92427699 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Сальнікова Г.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні