Рішення

від 26.10.2020 по справі 922/2795/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2795/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Об`єднання співвласнисків багатоквартирного будинку "Елефант", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 15217,52 грн., у тому числі: пеня у сумі 11697,18 грн., три проценти річних у сумі 2293,57 грн., інфляційні втрати у сумі 43,73 грн. та збитки у сумі 1183,04 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору №1588/18-ТЕ-32 від 12.10.2018. Витрати, пов`язані з розглядом справи, позивач просить суд покласти на відповідача. Також у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2020 відкрито провадження у справі №922/2795/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали.

Позивачем копію ухвали отримано 11.09.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №022416/1.

Судова кореспонденція направлена на адресу відповідача була повернута поштою на адресу суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання".

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи, а тому не були позбавлені можливості реалізувати власні процесуальні права в межах даної справи.

З огляду на вказані обставини, а також встановлений законом строк розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати спір по суті за наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як зазначає позивач, 12.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" (споживач, відповідач) був укладений договір був укладений договір №1588/18-ТЕ-32 постачання природного газу.

Додатковою угодою № 4 від 29.11.2018 до договору постачання природного газу сторони погодили викласти розділи 1-12 договору у редакції викладеній у додатковій угоді.

Сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1. додаткової угоди № 4).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. додаткової угоди № 4).

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди № 4, постачальник передає споживачу у період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 276 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях: жовтень 2018 року - 0,685, листопад 2018 року - 43, грудень 2018 року - 60,315, січень 2019 року - 60, лютий 2019 року - 56, березень 2019 року - 47, квітень 2019 року - 9.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1. додаткової угоди № 4).

Згідно підпункту 2 пункту 5.3. додаткової угоди № 4 до договору, сторони погодили, що у будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору.

15.03.2019 між сторонами підписано додаткову угоду № 5 до договору постачання природного газу від 12.10.2018 року №1588/18-ТЕ-32, відповідно до пункту 1 сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2, абзац 2) підпункт 3.9.2., пункти 3.9., 3.13, 5.7 абзац п`ятий підпункт 5) пункт 6.2, підпункт 8) пункт 6.2., підпункт 4) пункт 6.3, абзац третій підпункту 2 пункту 6.4. цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019.

29.03.2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору постачання природного газу, у якій сторони погодили по тексту "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивачем було передано у власність відповідача природний газ на суму 1763620,98 грн. що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу:

- акт приймання - передачі природного газу від 31.10.2018 в обсязі 0,685 тис.куб.м. на суму 4062,32 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 у обсязі 43,977 тис.куб.м. на суму 329062,82 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2018 у обсязі 57,646 тис.куб.м. на суму 431342,65 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2019 у обсязі 55,453 тис.куб.м. на суму 414933,29 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2019 у обсязі 40,841 тис.куб.м. на суму 305597,35 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 у обсязі 31,829 тис.куб.м. на суму 238164,06 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 31.04.2019 у обсязі 5,407 тис.куб.м. на суму 40458,48 грн.

Відповідні акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за спірним договором постачання природного газу в частині порушення строків оплати за поставлений газ та відповідачем у березні 2019 року спожито газу у меншому обсязі ніж визначено пунктом 2.1. договору, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Отже, предмет спору у даній справі становить вимога позивача про стягнення із відповідача 11697,18 грн. пені, 2293,57 грн. 3% річних, 43,73 грн. інфляційних втрат та 1183,04 грн. збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Із урахуванням вищевикладеного, позивачем нараховано відповідачу три проценти річних у розмірі 2293,57 грн. та 43,73 грн. інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахованих позивачем збитків у розмірі 1183,04 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції додаткової угоди №4), пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз.5 підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз.3 підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначеному у п. 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.

Згідно пункту 3.13 договору, передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 договору; Ц- ціна природного газу за цим договором; К- коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Вказані пункти договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджуються з положеннями пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами).

Підпунктом 8 пункту 6.2 договору, сторони погодили, що споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу зокрема у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 37 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 31,82900 тис..куб.м.

Таким чином, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 5,17100 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно пунктом 2.1 договору.

15.05.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№26-759-19,змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 за вих.№26/9-3744-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору, пункту 1 Розділу VI Правил за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором у розмірі 1183,04 грн.

Станом на момент звернення із цим позовом до суду, відповідачем збитки в добровільному порядку позивачеві не відшкодовані.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України та, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов`язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок збитків наданий позивачем, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем пункту 2.1 договору, розрахований на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та пункту 1 розділу VI Правил, суд дійшов висновку що нарахування здійснено вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 1183,04 грн. підлягають до задоволення.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 11697,18 грн. суд зазначає наступне.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2. договору та пункт 7.2. додаткової угоди 4).

Відповідно до пункту 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та умов договору, позивачем на прострочену суму боргу (із урахуванням часткових оплат) було здійснено нарахування пені, сума якої за розрахунком позивача становить 11697,18 грн.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені у системі "Законодавство" за зазначений позивачем період відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог та встановлено, що нарахування здійснено вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 11697,18 грн. є обґрунтованими.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи на наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" (61070, м. Харків, вул. Професорська, 34, код ЄДРПОУ 38385945) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 11697,18 грн. пені, 2293,57 грн. три проценти річних, 43,73 грн. інфляційних втрат, 1183,04 грн. збитків та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елефант" (61070, м. Харків, вул. Професорська, 34, код ЄДРПОУ 38385945).

Рішення підписано 26 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова