Рішення

від 26.10.2020 по справі 922/2716/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2716/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства "Виробнича фірма "БМР-сервіс" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід ЛІЗ" (61080,м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 201) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Виробнича фірма "БМР-сервис" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ЛІЗ", в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ЛІЗ" (61080, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 201, код ЄДРПОУ 32029443) на користь дочірнього підприємства "Виробнича фірма "БМР-сервис" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 24346163) суму основного боргу у розмірі 153300,00 грн., втрати від інфляції у сумі 2758,07 грн., 3 % річних у сумі 5069,81 грн., судовий збір у розмірі 2416,93 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 10-2019 від 27.02.2019 в частині своєчасної оплати за отриману продукцію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2716/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ЛІЗ" зареєстровано за адресою: 61080, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 201.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Ухвала господарського суду Харківської області від 26.08.2020 була направлена на адресу відповідача вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повідомлення про вручення поштового відправлення на даний час повернуто не було.

Зважаючи на сказане, судом здійснено роздруківку трекінга поштових відправлень Укрпошти № 6102252993680 та встановлено, що ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.2020 було вручено відповідачу 07.10.2020, проте відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 26.10.2020.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

27.02.2019 між Дочірнім підприємством "Виробнича фірма "БРМ-сервис" (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД ЛІЗ" (відповідачем, замовником) укладено договір поставки № 10-2019.

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язався в порядку і на умовах даного договору виготовити і передати Замовнику продукцію, а Замовник прийняти і оплатити поставлену продукцію на умовах цього Договору.

Сторони домовились вважати під "Продукцією" - ливарні заготовки деталей, що виготовляються за технологією лиття по виплавлюваних моделях.

Відповідно до п. 2.1. Договору найменування продукції, кількість деталей і вартість робіт за договором визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата продукції здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно п. 3.2. Договору сторони погодили, що Замовник здійснює попередню оплату за продукцію у розмірі 50% від вартості продукції протягом 10-ти календарних днів після отримання рахунку-фактури.

Остаточний розрахунок за отриману продукцію Замовник зобов`язаний провести протягом 10-ти днів від дати поставки.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п. 3.2. Договору, 28.02.2019 відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 153300,00 грн.

Позивач (виконавець), в свою чергу, на виконання умов Договору, виготовив та поставив Замовнику (відповідачу) деталі "Корпус 765-10-1772" у кількості 35 одиниць на суму 122500,00 (без ПДВ) та деталі "Корпус 765-10-1773" у кількості 38 одиниць на суму 133500,00 грн. (без ПДВ), а всього вартість поставки продукції по договору склала 306600,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 144 від 24.05.2019 на суму 71400,00 грн., № 151 від 30.05.2019 на суму 67200, 00 грн., № 159 від 07.06.2019 на суму 71400,00 грн., № 168 від 19.06.2019 на суму 71400,00 грн., № 175 від 25.06.2019 на суму 16800,00 грн., № 182 від 03.07.2019 на суму 03.07.2019.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про прийняття відповідачем продукції без зауважень.

З матеріалів справи також вбачається, що з урахуванням п. 3.2. Договору, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок з позивачем за отриману продукцію на суму 153300,00 грн. до 13.07.2019.

Однак, зважаючи на те, що відповідач у встановлені договором строки за продукцію не розрахувався, 15.07.2020 позивач звернувся до нього з листом за вих. № 67 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 153300,00 грн. протягом 7 днів з дня отримання вимоги.

Лист-вимога був направлений на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, відповідач відповіді на лист позивача не надав та заборгованість у розмірі 153300,00 грн. за Договором поставки № 10-2019 від 27.02.2019 не сплатив.

Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 153300,00 грн., втрати від інфляції у розмірі 2758,07 грн. та 3 % річних у розмірі 5069,81 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки № 10-2019 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 306600,00 грн. що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами. (а.с. 12-17)

Проте, в порушення умов Договору, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково та сплатив лише попередню оплату у розмірі 153300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5492 від 28.02.2019 (а. с. 19). Заборгованість у розмірі 153300,00 грн. залишилась відповідачем не погашеною.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 153300,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором поставки №10-2019 від 27.02.2019.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 153300,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5069,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2758,07 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 5069,81 грн. за період з 14.07.2019 по 19.08.2020 та інфляційні втрати у розмірі 2758,07 грн. за період липень 2019 року - липень 2020 року.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 5069,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2758,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Виробнича фірма "БМР-сервис" є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2416,92 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ЛІЗ" (61080, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 201, код ЄДРПОУ 32029443) на користь Дочірнього підприємства "Виробнича фірма "БМР-сервис" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, код ЄДРПОУ 24346163) суму основного боргу у розмірі 153300,00 грн., втрати від інфляції у розмірі 2758,07 грн., 3 % річних у розмірі 5069,81 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2416,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Дочірнє підприємство "Виробнича фірма "БМР-сервис" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, код ЄДРПОУ 24346163).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ЛІЗ" (61080, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 201, код ЄДРПОУ 32029443).

Повне рішення складено "26" жовтня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2716/20