Рішення

від 26.10.2020 по справі 924/728/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2020 р. Справа № 924/728/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Дідика Р.Р., розглянувши справу у залі судового засідання № 204

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес", смт. Рокитне Рівненської області

до товариства з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани", м. Красилів Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Літковець Н.Ю. , смт. Турійськ, Волинська обл.

про стягнення суми нанесених збитків в розмірі 386291,10 грн. за договором перевезення вантажу № 05/06Z від 05.06.2019р.,

Представники сторін:

позивача: Кибукевич В.В. - представник згідно ордеру

відповідача: Діденко Т.В. - представник за довіреністю адвокат

третьої особи: Бейлик А.Б. - адвокат

У судовому засіданні 26.10.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 30.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/728/20 на 30 днів.

Ухвалою суду від 27.08.2020р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Літковець Н.Ю. Замінено позивача (назву) у справі № 924/728/20 приватне підприємство фірма "Верес" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес".

Ухвалою суду від 28.09.2020р. закрито підготовче провадження, призначено справу № 924/728/20 до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" звернулась до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани", у якій просить суд стягнути суму нанесених збитків в розмірі 386291,10 грн. за договором перевезення вантажу № 05/06Z від 05.06.2019р. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на те, що між сторонами укладено договір перевезення вантажу № 05/06 Z від 05.06.2019р. Згідно вказаного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" було подано заявку № 2 від 10.06.2019р. на перевезення грибів лисички свіжі охолоджені для одержувача німецької фірми Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH за адресою: Industristr.1 92439 Bodenwohr (Німеччина). У вказаній заявці вказано особливі умови: температурний режим перевезення для свіжих грибів лисички охолоджені має становити +2 - +4 °С. Для виконання перевезення згідно заявки № 2 від 10.06.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" було залучено фізичну особу-підприємця Літковець Н.Ю. 11.06.2019р. відбулася передача товару для перевезення згідно специфікації № 5 та рахунку-фактури № 5 від 11.06.2019р., а саме гриби лисички свіжі охолоджені загальною вагою нетто 5184 кг, вага брутто 6336 кг, про що складено міжнародну вантажну накладну CMR № 295458 від 11.06.2019р. Загальна вартість всієї партії в кількості 5184 кг становить 37843,20 євро. Крім того, як зазначено у позовній заяві, під час приймання товару одержувачем було виявлено невідповідність вантажу вимогам по якості, а саме встановлено, що гриби лисички під час транспортування були заморожені, так як під час приймання температура грибів становила -1°С. Оскільки партія в кількості 5184 кг грибів стала непридатна для реалізації в свіжому вигляді, в результаті переговорів з одержувачем позивачем усно було досягнуто домовленості про приймання даної партії грибів на склад одержувача для їх подальшої заморозки з метою технічної переробки за іншою ціною (4,80 євро/кг). Лише після цього за твердженням позивача 14.06.2019р. товар було передано одержувачу з відповідним зазначенням умов приймання (стану, в якому перебував товар) в міжнародній товарній вантажній накладній CMR № 295458 від 11.04.2019р. Вартість зіпсованого товару в пункті призначення становила всього 24883,20 євро, що підтверджено експертним висновком № В-121 від 26.06.2019р. Сарненського відділення Рівненської торгово-промислової палати. Таким чином, за розрахунком позивача сума збитку внаслідок неналежного виконання договору перевезення перевізником, товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани", станом на 11.06.2019р. становить 386291,10 грн. (12960 євро * 29,806412 грн. (офіційний курс НБУ України гривні до євро станом на 11.06.2019р.).

15.10.2020р. на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" надійшла відповідь на пояснення третьої особи, у яких вказує, що доводи третьої особи є безпідставними з огляду на наступне.

Так, згідно даних термореєстратора за час всього перевезення температура в рефрижераторі коливалась від +0,6°С до +28°С, що не заперечується самим перевізником. Отже, згідно цих даних температура транспортування вже не була дотримана. Як доказ дотримання температурного режиму, третя сторона акцентує увагу на тому, що визначена середня температура по кузову за весь час транспортування становить +4,5°С, що у даному випадку взагалі є неприпустимим доказом.

Крім того, роздруківку температурного режиму, на яку, як на доказ, посилається третя особа та відповідач, отримано з реєстратора температури Euroskan, серійний номер (SNR) 11216105. Виробником даного обладнання є компанія Euroskan Development (Нідерланди). Даний реєстратор температури, як стверджує позивач, є окремим пристроєм, що призначений для моніторингу температури в приміщеннях та транспортних засобах, він ніяким чином не пов`язаний з холодильною установкою напівпричепа-рефрижератора, він не може показувати наявність чи відсутність помилок і несправностей в роботі холодильного обладнання, як це зазначає третя особа.

Хибним також є посилання третьої особи на протокол випробувань транспортного засобу від 04.06.2018р. № 5208, як на підтвердження справності реєстратора температури Euroskan, оскільки під час випробувань транспортного засобу перевірка реєстратора температури не передбачена.

Також, як відмічає позивач у відповіді на пояснення третьої особи, відповідно до абз. 2 доповнення 1 додатку 1 до Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень (УПШ) вимірювальні пристрої, що дають можливість записувати температуру під час перевезення, мають бути допущені до використання компетентними органами країни, в якій зареєстровано транспортний засіб.

Однак, причеп-рефрижератор НОМЕР_1 зареєстровано в Україні, при цьому ні відповідачем, ні третьою особою не надано доказів, які підтверджують той факт, що реєстратор температури (його складові) Euroskan проходив періодичну повірку або калібровку, що передбачено ст.ст. 3, 16, 17, 27 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014р. № 1314-VII.

Як відмічено позивачем, п. 7 доповнення 2 додатку 2 УПШ передбачає, що при розвантаженні швидкопсувних продуктів харчування передбачено відбір чотирьох проб в різних місцях партії вантажу, тому доводи третьої особи про те, що отримувачем вантажу під час приймання не було проведено заміри температури у всіх 1728-ми ящиках є абсолютно безпідставними.

Посилання третьої особи на висновок № ЕD-1725-6-1478.20 від 08.04.2020р. експертного товарознавчого дослідження як на доказ того, що під час транспортування грибів лисички свіжих в період 11.06.2019р. - 14.06.2019р. були відсутні умови, що могли призвести до їх підмерзання, є безпідставними з огляду на наступне: фактичне перевезення грибів лисички здійснювалось 11.06.2019р.-14.06.2019р., а перевірка на працездатність холодильного обладнання причепа-рефрижератора проводилась через 8 місяців, 09.02.2020р.; під час перевезення холодильне обладнання працювало в режимі охолодження, а під час перевірки експертом, воно працювало в режимі підігріву; під час експертного дослідженні перевірка фактичної температури, заданої (досягнутої) температури звірялась експертом термогігрометром DТ321 (виробник Китай), що згідно з технічними характеристиками виробника має допустиму похибку у вимірюванні температури +/- 2 °С; висновок експерта не дає відповіді на запитання про те, як холодильне обладнання працювало в період з 11.06.2019р. по 14.06.2019р. та які режими роботи задавались водієм під час транспортування; експертом для аналізу температурного режиму всередині рефрижератора за період 11.06.2019 - 14.06.2020 було взято інформацію з реєстратора температури Euroskan (серійний номер 11216105), однак також не надає підтвердження наявності у зазначений період дійсної повірки або калібровки на даний пристрій температурного контролю. Разом з тим, самим експертом не враховано допустимих похибок та не визначено реальних похибок даного обладнання.

Позивач у відповіді на пояснення третьої особи також звертає увагу, що частиною 1, 2 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19.05.1956р). передбачено перелік інформації, що в обов`язковому порядку та у випадку необхідності має бути внесена до вантажної накладної, а ч. 3 ст. 6 передбачено, що сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною. При цьому, обмежень щодо інформації, яку мають право внести до накладної сторони, Конвенцією не встановлено. Наприклад, ст. 8 Конвенції, як стверджує позивач, передбачено право сторін вносити свої зауваження щодо якісного стану вантажу і упаковки, та результатів перевірки вантажу по кількості. Крім того, згідно умов Конвенції передбачається внесення до вантажної накладної заяв та застережень у вигляді відповідних записів. Зокрема, внесення до вантажної накладної "заяв" прямо передбачено пунктом "к" ч. 1 ст. 6, пунктом "а" ч. 2 ст. 6, частиною 3 ст. 7, частиною 2 ст. 9, частиною 2 ст. 26, а внесення застережень прямо передбачено частиною 2 ст. 8, частиною 2 ст. 9, статтею 10 Конвенції.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив від 27.07.2020р., у відповідності до якої товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" стверджує, що прилад для вимірювання температурного режиму в рефрижераторі (термописець, термограф, термореєстратор) з вбудованим принтером для друку є лише засобом моніторингу температури і не може визнаватися офіційним засобом вимірювання. Відповідачем не надано підтвердження сертифікації та результатів державної повірки засобу моніторингу температури та його складових, які в ньому використовуються. Термореєстратор є автономним приладом моніторингу значень температури в рефрижераторі, він ніяким чином не пов`язаний з холодильною установкою та з роботою агрегатів установки, а тому на основі даних термореєстратора неможливо визначити правильність заданих параметрів роботи холодильного обладнання водієм та правильність роботи холодильного обладнання. Твердження відповідача про те, що приймання товару по якості здійснювалось одноособово одержувачем без залучення представників не відповідає дійсності, оскільки передача товару одержувачу є прямим обов`язком перевізника (відповідача) згідно з п. 1.1. договору перевезення від 05.06.2019р., яким передбачено, що перевізник зобов`язується приймати до перевезення і доставляти довірений йому вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання (одержувачу). Крім того, деталі приймання 14.06.2019р. партії грибів в кількості 5189 кг наведено в листах одержувача (фірма Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH) від 02.07.2019р. та від 03.04.2020р., де зазначено, що заміри температури товару здійснювались уповноваженою на це особою в присутності водіїв перевізника. Водії не мали власних портативних засобів вимірювання температури, результати вимірювання ними не заперечувались, вимірювання температури грибів відповідно до правил приймання охолодженої продукції, саме вимірювання проводилося спеціальним харчовим термометром Testo 112, що має відповідні характеристики, передбачені правилами приймання охолодженої продукції, декларацію відповідності від виробника та мав чинну на момент приймання товару калібровку. Відсутність складених за участю представника перевізника актів за результатами приймання товару в пункті доставки, на думку позивача, не є фактом, що спростовує результат такого приймання, оскільки Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не передбачено обов`язковості складання таких актів як конкретною особою, так і загалом.

У відзиві на позовну заяву від 24.07.2020р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення товариство з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" обґрунтовує тим, що 08.08.2019р. відповідач отримав від перевізника, фізичної особи-підприємця Літковець Н.Ю., відповідь на претензію про те, що згідно підтверджуючих документів температурний режим у рефрижераторі транспортного засобу НОМЕР_2 / НОМЕР_1 дотримувався на рівні температурного режиму, що був вказаний у заявці та CMR. Відповідно у транспортному засобі не фіксувався температурний режим 0 °С та нижче, що могло призвести до псування товару - замороження. Відповідачем зауважено, що в жодному документі, що надані позивачем в якості додатків до позовної заяви не міститься відомостей щодо температури товару, що перевозився на момент завантаження товару та прийняття вказаного товару до перевезення. При цьому, єдиним підтвердженням позивача в обґрунтування позовних вимог є посилання на запис вантажоодержувача в міжнародній товарно-транспортній накладній зробленій на німецькій мові. В той же час, позовна заява не містить жодних відомостей чи доказів про складання відповідного акта про недоліки товару, складеного за участю представників перевізника (водіїв) у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997р. У наданій позивачем рекламації від 14.06.2019р. вантажоотримувача не зазначено жодних відомостей щодо приладу, яким здійснювалося вимірювання, марки, серії, наявності відповідних сертифікатів такого обладнання (датчика температури). На думку відповідача, усі документи вантажоодержувача щодо заявленої претензії щодо якості товару є такими, що складені лише в односторонньому порядку без залучення відповідних незалежних спеціалістів (експертів).

Представником Літковець Н.Ю. надано суду пояснення (заперечення) третьої особи щодо позову від 07.09.2020р. Свої заперечення Літковець Н.Ю. аргументує тим, що будь-яких перевірок зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" щодо температури грибів при завантаженні не було. Також дані щодо температури вантажу при завантаженні не вказано та не узгоджувалось у вантажній накладній. Водієм проводився зовнішній огляд вантажу, який по кількості відповідав даним в накладній. У поясненнях також зазначено, що на території митного посту "Сарни" внаслідок потрапляння сміття на сітку в паливній апаратурі рефрижератор зупинився. Несправність була усунута водієм на протязі 25 хв. 14.06.2019р. після розвантаження вантажу уповноваженими особами вантажоодержувача у накладній поставлено печатку із позначкою -1 °С. В подальшому водієм зроблено роздруківку температурного режиму із апарату рефрижератора, однак працівники вантажоодержувача відмовились її отримувати. В кількох вибіркових ящиках було здійснено заміри температури, яка коливалась від +1,8 °С до +3,5 °С. Разом з тим, згідно пояснень Літковецької Н.Ю. представники німецької фірми будь-яких актів не складали, заміри температури грибів в кожному ящику не робили, а декілька ящиків, що були ними заміряні, ніяким чином документально не оформлено. Окрім того, 15.06.2019р., коли приймався вантаж, також будь-яких замірів температури працівниками німецької фірми не проводилось, документи не складались.

На підтвердження своїх заперечень Літковець Н.Ю. також вказано, що відсутність порушення температурного режиму підтверджується роздруківкою даних з обладнання, за допомогою якого в рефрижераторі підтримувався температурний режим - Vector 1800-04. Так, згідно показників та роздруківки даного приладу температура перевезення коливалась в діапазоні від +0,6 °С до +28 °С. Мінімальні температури за одним із датчиків (недовготривалі) від +0,6 °С до +0,9 °С були зафіксовані декілька разів 12.06.2019р. та 14.06.2019р. При цьому, з урахуванням показників другого датчика, середня температура по кузову в ці періоди була +1,1 °С, а середня температура по кузову за весь час перевезення була + 4,5 °С. Будь-яких помилок, як стверджує Літковець Н.Ю., в роботі апаратури Vector 1800-04 не виявлено. Крім того, 24.07.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Термо Кінг-Захід" здійснено перевірку апаратури та повторну роздруківку з апарату Vector 1800-04, яка була також ідентичною первинній роздруківці від 14.06.2019р. Третьою особою звернуто також увагу, що згідно висновку експертного товарознавчого дослідження від 08.04.2020р. встановлено справність обладнання, яке відповідало за дотримання температурного режиму в кузові рефрижератора під час перевезення грибів.

Згідно пояснень Літковець Н.Ю. позивачем також не надано доказів фактичного понесення збитків та доказів того, що литовська компанія не сплатила або сплатила меншу вартість за отриманий товар.

Представником Літковець Н.Ю. 22.10.2020р. надано суду додаткові письмові пояснення, відповідно до яких вважає, що надана позивачем відповідь на пояснення третьої особи є необґрунтованою з огляду на наступне.

Так, представник третьої особи звертає увагу суду на те, що посилання позивача на абз. 2 доповнення 1 додатку 2 УПШ щодо того, що транспортний засіб має обов`язково мати пристрій щодо запису температури та те, що такий пристрій має бути допущений компетентними органами держави є необґрунтованим, оскільки додаток № 2 стосується "швидкозаморожених" швидкопсувних продуктів, а в даному випадку перевозились "охолоджені" продукти.

Крім того, представник третьої особи зауважує, що згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" сферою законодавчо регульованої метрології є визначені цим Законом види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки. При цьому, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. № 374 затверджено "Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці", згідно якого відсутніми є такі прилади як прилад запису температури (термописці, автономні реєстратори температури). Тому, за висновком третьої особи, прилади запису температури не є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки та не підлягають будь-якій обов`язковій повірці та калібрування.

Згідно норм УПШ не передбачено обов`язкової наявності приладу запису температури при перевезенні охолоджених продуктів, але задля уникнення спірних ситуацій Літковець Н.Ю. здійснювала перевезення саме із даним приладом, інформація та видрук з якого доводить відсутність будь-яких порушень зі сторони перевізника та дотримання температурного режиму.

Також, як стверджує представник третьої особи, представники вантажоодержувача зобов`язані були перевірити покази термописця та у випадку, якщо б у них були обґрунтовані сумніви щодо контролю температури під час перевезення, то тільки в такому випадку вони б мали право здійснювати заміри та відбір проб температури продукції. Тому, відмовляючи в отриманні записів термописця, вантажоодержувач діяв в порушення п. 3 доповнення 2 додатку 2 УПШ.

Представник Літковець Н.Ю. у додаткових письмових поясненнях також зазначає, що будь-яких доказів здійснення замірів та відібрання проб згідно п. 7-11 додатку 2 доповнення 2 УПШ, а саме здійснення замірів та відібрання 4-ох проб, а також відібрання проб в найбільш охолоджених місяцях, тобто ще декілька проб (6-8 проб), матеріали справи не місять. Також у п. 10 вказано про перевірку неруйнівного методу вимірювання з спеціальним щупом із плоскою голівкою між ящиками. Однак, такий метод взагалі не проводився вантажоодержувачем, про що ТОВ "Шталь" підтверджує у своєму листі. Жодних доказів здійснення будь-яких замірів, відібрання зразків (проб), їх реєстрації та фіксації результатів матеріали справи не місять. Також немає доказів відібрання проб (зразків) товару та їх подальшої перевірки в лабораторії та відповідних експертних організаціях (враховуючи, що у ТОВ "Шталь" є своя лабораторія). Відсутні також докази фіксації (письмової, фото або відео) здійснення замірів та відібрання проб товару. Жодних актів, протоколів замірів або будь-яких інших документів за участю вантажоодержувача та перевізника не складено.

Представники учасників справи в судовому засіданні підтримали позиції викладені у заявах.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

12.11.2018р. між приватним підприємством фірма "Верес" (продавець) та UAB "Forest Goods" (покупець) укладено контракт № 12/11/2018 від 12.11.2018р., відповідно до п. 1 якого продавець продає, а покупець купляє продукцію в наступному асортименті: гриби лисички свіжі охолоджені.

Відповідно до п. 2.2. контракту якість продукції повинна відповідати вимогам і нормативно-технічним документам, що є обов`язковими для сторін.

Згідно п. 2.3. контракту (в редакції доповнення № 4 від 10.06.2019р.) ціна за один кілограм грибів лисичок свіжих охолоджених становить 7,30 євро.

Як передбачено у п. 5.1. контракту, отримання продукції здійснюється на складі покупця або іншого вантажоодержувача, що узгоджується перед відправленням партії товару шляхом укладення додатку до контракту або офіційного повідомлення покупцем продавця.

У відповідності до п. 5.2. контракту продукція рахується переданою продавцем і прийнятою покупцем по якості згідно п. 2.2. контракту.

Рекламації по відношенню кількості і якості поставленої продукції можуть бути заявлені покупцем продавцю в строк не більше 7 днів з моменту отримання партії продукції (п. 5.3. контракту).

Відповідно до п. 5.5. контракту продавець повинен розглянути отриману рекламацію протягом 20 днів, починаючи з дати її отримання. Якщо по спливу вказаного терміну від продавця не надійде відповіді, то рекламація рахується визнаною продавцем.

Термін дії даного контракту встановлюється з 12.11.2018р. по 31.12.2019р. (п. 8.5. контракту).

22.11.2018р. між фізичною особою-підприємцем Літковець Н.Ю. (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" (експедитор) укладено договір № 22/11Е, відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов`язується надати експедитору автотранспортні послуги по перевезенню вантажів і інших матеріальних цінностей, які не заборонені до перевезення законодавством країн слідування вантажу, в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору перевізник надає експедитору автотранспортні послуги після надання експедитору письмової заявки на перевезення вантажу і досягнення згоди по всіх викладених в ній обов`язкових пунктах, до яких відноситься: точна дата і час надання автотранспортного засобу під завантаження, маршрут перевезення, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), адреса місць завантаження і розвантаження, відправник і отримувач вантажу, фрахтова ставка за один автопоїзд, умови оплати, особливі умови перевезення конкретного виду вантажу (температурний режим та ін.), а також інші умови.

Згідно п. 1.3. договору письмова заявка направляється не пізніше 3-х календарних днів до планової дати завантаження і вважається прийнятою до виконання лише після письмового підтвердження перевізником.

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену положеннями Конвенції КДПГ і нормами діючого законодавства України (п. 4.1. договору).

Як передбачено п. 4.4. договору, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться.

Якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не виявить бажання його розірвати, то даний договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих самих умовах (п. 7.8. договору).

05.06.2019р. між приватним підприємством фірма "Верес" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" (перевізник) укладено договір № 05/06 Z перевезення вантажу, відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов`язується приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити надані послуги по перевезенню вантажу.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, вид, кількість (об`єм, маса), характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення, відправника і отримувача, спосіб і місце завантаження і розвантаження, особливі умови перевезення зазначаються замовником у письмовій заявці, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1. договору замовник зобов`язаний в письмовій формі (заявці) повідомити перевізника про необхідність подачі автомобільного транспорту для завантаження вантажу (пп. 2.1.1. договору); забезпечити своєчасне (не більше 48 годин) завантаження (розвантаження) транспортного засобу (пп. 2.1.2. договору); забезпечити своєчасне і правильне оформлення усіх необхідних супроводжуючих документів на вантаж (пп. 2.1.3. договору).

Як передбачено п. 2.2. договору, перевізник зобов`язаний вчасно подати транспортний засіб для перевезення вантажу у справному стані, придатному для перевезення, чистим, без стороннього запаху, з усіма необхідними документами (пп. 2.2.2. договору); прийняти вантаж для перевезення, перевіривши при цьому його відповідність даним вказаним в CMR (пп. 2.2.3. договору); забезпечити збереження вантажу під час перевезення, не допустити його втрати, нестачі і пошкодження (пп. 2.2.6. договору).

У відповідності до п. 4.1. договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором.

Пунктом 4.2. договору визначено, що у випадку заподіяння шкоди з вини однієї з сторін, винна сторона зобов`язана відшкодувати шкоду в повному об`ємі.

За шкоду заподіяну втратою, нестачею, псуванням або пошкодження вантажів під час перевезення відповідальність несе перевізник (п. 4.6. договору).

Відповідно до п. 4.7. договору перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди.

Згідно п. 7.1. договору даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" та товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" погоджено заявку № 2 від 10.06.2019р. на перевезення вантажу (лисички свіжі охолоджені) з смт. Рокитне Рівненської обл. до Bodenwohr (Німеччина) зі строком доставки - 14.06.2016р. на 06:00 год. Дата загрузки: 11.06.2019р. Вантажоодержувач: фірма Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH за адресою: Industristr.1 92439 Bodenwohr (Німеччина). Вартість перевезення: 1300 євро. Інші умови: температурний режим +2°С - +4°С. Марка, № а/м, № п/п: НОМЕР_2 , НОМЕР_1 .

Товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" та фізичною особою-підприємцем Літковець Н.Ю. погоджено заявку на транспортно-експедиторські перевезення № 10/06-Е від 10.06.2020р., а саме: маршрут перевезення: Україна - Німеччина; тип транспортного засобу: реф. 20 т, 86 кв.м, t +1°С - + 5 °С; № транспортного засобу: ДАФ НОМЕР_2 , НОМЕР_1 ; дата завантаження: 11.06.2019р.; вантаж: гриби свіжі охолоджені; місце вивантаження: Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH за адресою: Industristr.1 92439 Bodenwohr (Німеччина); строк прибуття вантажу: 14.06.2019р. на 06:00 год.

Відповідно до рахунку-фактури (інфойс) № 5 від 11.06.2019р. ціна грибів лисички свіжі охолоджені (24 піддона, 1728 ящиків), вагою брутто 6336 кг, нетто 5184 кг, становить 37843,20 євро (7,30 євро/кг). Платником є UAB "Forest Goods" (Литва, м. Вільнюс, Виршулишкю, 75 Б-24). Вантажоожежувачем є Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH за адресою: Industristr.1. Контракт: 12/11/2018 від 12.11.2018р., доповнення № 4 від 10.06.2019р. Автомобіль: НОМЕР_2 . Причеп: НОМЕР_1 .

Згідно специфікації № 5 від 11/06/2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" продано UAB "Forest Goods" (Литва, м. Вільнюс, Виршулишкю, 75 Б-24) гриби вагою нетто 5184 кг.

11.06.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" (відправник), фізичною особою-підприємцем Літковець Н.Ю. (перевізник) та ТОВ "Шталь" (одержувач вантажу) підписано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 295458 на перевезення грибів лисички свіжі вагою 3184 кг у 1728 дерев`яних ящиках на 24 піддонах на суму 37843 євро. Одержувачем вантажу є Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH за адресою: Industristr.1 92439 Bodenwohr (Німеччина) для UAB "Forest Goods" (Литва, м. Вільнюс, Виршулишкю, 75 Б-24). Відправником у накладній зазначено, що товар швидко псується, температура транспортування +2°С - +4 °С. Крім того, на вказаній накладній стоїть штамп одержувача вантажу із зазначенням "якість, кількість і вага прийнято з умовою. Продукція була заморожена при температурі -1 °С ".

Згідно реєстру руху ВМД № UA204040/2019/007825 від 11.06.2019р. реєстрація митної декларації здійснена о 14:42 год. 11.06.2019р., завершення митного оформлення відбулось о 15:38 год. 11.06.2019р.

Відповідно до рекламації на поставку лисички від 14.06.2019р. ТОВ "Шталь" повідомлено ТОВ "Форест Гудс" про неможливість прийняття вантажу, оскільки лисички знаходяться в замерзлому стані. Температура становить -1 °С.

Директором UAB "Forest Goods" листом від 17.06.2019р. (рекламація) повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес", що при поставці 14.06.2019р. грибів лисички свіжі було виявлено, що гриби були заморожені, всього 5184 кг. Температура в рефрижераторі була -1 °С, хоча на CMR було відмічено, що температура при поставці грибів лисички свіжі повинна бути +2°С - +4°С. Вказані гриби можна використати тільки для індустрії. Враховуючи, що лисички не підходять для свіжого ринку, ціна за індустріальні лисички становить 4,8 євро/кг. Тому, кредитний рахунок становить -12960 євро.

Згідно кредитного рахунку-фактури (інвойс) № 1 від 18.06.2019р. ціна складає -2,50 євро, а сума товару становить -12960 євро.

Як вбачається із експертного висновку Сарненського відділення Рівненської торгово-промислової палати № В-121 від 26.06.2019р., фактична вартість партії грибів лисичок свіжих охолоджених, поставленої приватним підприємством "Верес" згідно контракту № 12/11/2018 від 12.11.2018р. та рахунку-фактури № 5 від 11.06.2019р. для "Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH" склала 24883 євро, що підлягають до сплати за дану партію товару.

Відповідно до листа від 02.07.2019р. (рекламація на поставку лисички від 14.06.2019р.) ТОВ "Шталь" повідомлено ТОВ "Форест Гудс", що замерзли гриби, температура -1 °С. Ці лисички можна використати лише як промислові товари за ціною 4,8 євро/кг. Також у листі зазначено, що доставка була здійснена 14.06.2019р. близько 08:30 год. ранку. Під час перевірки було помічено, що товар був надзвичайно холодний. Показники при вимірюванні температури в декількох різних піддонах показали температуру -1 °С. Датчик термометра був встановлений в ящики з лисичками. Розвантаження було припинено і піддони з лисичками були знову завантажені на автомобіль та відправлені на автостоянку. Два водії є свідками. Після з`ясування проблеми вантажівку було розвантажено близько 13:00 год., а товар прийнято за погодженою ціною. Вимірювання або моніторинг температури товару на вантажівці є відповідальністю водія вантажівки або експедитора. Вантажоодержувач не робить жодних перевірок. Вантажоодержувач не отримував роздруківку температури від водіїв, були записи лише на CMR (транспортній накладній). Лисички були заморожені як промислові товари, та після відтавання вони стануть м`якими і слизькими приблизно через два дні, а в подальшому будуть непридатними для використання.

Приватним підприємством фірма "Верес" надіслано товариству з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" претензію від 05.07.2019р., відповідно до якої просить відшкодувати суму завданого збитку у розмірі 12960 євро внаслідок неналежного виконання перевізником своїх обов`язків під час перевезення вантажу за договором № 05/06 Z від 05.06.2019р. та втрати товарної якості грибів лисички свіжі, що в результаті призвело до зменшення ціни даного товару з 7,3 євро за 1 кг до 4,8 євро за 1 кг.

Фізичною особою Літковець Н.Ю. надано товариству з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" відповідь на претензію № 1 від 07.08.2019р., у якій зазначено, зокрема, що транспортний засіб НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , що здійснював перевезення, облаштований технічно справним приладом вимірювання температурного режиму № 1351882, що здійснював фіксацію температурного режиму під час всього руху транспортного засобу. Відповідно до даних роздруківки за період з 11.06.2019р. по 15.06.2019р., зробленою спеціалістами технічної автостанції, рефрижератор працював в належному режимі без будь-яких помилок під час всього маршруту руху транспорту, а температура у рефрижераторі дотримувалась на рівні +2°С - +4 °С, що цілком відповідає умовам заявки на перевезення № 10/06-Е від 10.06.2019р. Крім того, перевізником зазначено, що не заперечує проти проведення додаткової спеціальної перевірки (експертизи) даних приладів транспортного засобу, що здійснював перевезення.

Товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" листом від 16.08.2019р. № 1 надано відповідь на претензію приватного підприємства фірма "Верес", у якій зазначено, що 08.08.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" отримало від перевізника, фізичної особи-підприємця Літковець Н.Ю., відповідь на претензію про те, що згідно підтверджуючих документів температурний режим у рефрижераторі транспортного засобу дотримувався на рівні температурного режиму, що був вказаний у заявці та CMR, а саме +2 °С - +4 °С.

Рішенням приватного підприємства фірми "Верес" № 1 від 22.11.2019р. вирішено, зокрема, припинити (реорганізувати) шляхом перетворення приватного підприємства фірми "Верес" у товариство з обмеженою відповідальністю.

Листом від 11.12.2019р. Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" повідомлено приватне підприємство "Верес", що автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер причепа-рефрижератора НОМЕР_3 заїхав в зону митного контролю за адресою: Рівненська обл., м. Сарни, вул. Технічна, 2 о 14:00 год. 11.06.2019р. та виїхав із зони митного контролю о 18:00 хв. 11.06.2019р., про що свідчить запис під № п/п 3421 в журналі "Зона митного контролю "Митного поста Сарни".

Приватне підприємство фірма "Верес" звернулось із листом від 02.03.2020р. до генерального директора ПрАТ "Страхова компанія "Перша", у якому просило надати інформацію: 1) чи відкривалась за заявою фізичної особи-підприємця Літковець Н.Ю. страхова справа за подією від 14.06.2019р.; 2) дату відкриття справи та прийняте рішення по справі.

На вказаний лист ПрАТ "Страхова компанія "Перша" надано відповідь № 3040/С від 06.03.2020р., де вказано, що страховиком 14.06.2019р. було відкрито страхову справу, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що заявник був повідомлений відповідним листом.

03.04.2020р. ТОВ "Шталь" (Німеччина) повідомлено листом директора фірми "Верес" обставин, що стосуються події 14.06.2019р. Так, під час перевірки якості навіть органолептичним методом було помітно, що гриби були надто холодні. При перевірці з використанням термометра температура грибів лисички на час приймання у різних піддонах становила -1 °С. Відбір зразків для замірів та метод замірів проводився як того вимагають правила приймання охолодженої продукції. Зокрема, температура вимірювалась методом заглиблення датчика (щупа, зонда) термометра в ящик з грибами на глибину не менше 2,5 см. Замір проводився у різних піддонах, що були розташовані під час транспортування у різних місцях. Представники перевізника не заперечували результати наших вимірювань. Станом на 14.06.2019р. термометр мав дійсне свідоцтво калібровки від уповноваженого органу. Перевізнику було зроблено заяву про приймання вантажу із застереженням про невідповідність якості, зокрема, недотримання температурного режиму, про що було зазначено в CMR.

Відповідно до протоколу випробування № 5208 від 04.06.2018р., складеного у відповідності з положеннями Угоди про міжнародні перевезення швидкопсуючих харчових продуктів та про спеціальні транспортні засоби, призначені для таких перевезень (СПС), 31.05.2018р. - 01.06.2018р. Центром випробувань транспортних засобів і обладнання Республіканського унітарного підприємства Білоруського науково-дослідного інституту транспорту "Транстехніка" проведено випробування з перевірки ізотермічних властивостей і ефективності термічного обладнання транспортних засобів, що знаходяться в експлуатації, а саме: напівпричеп-рефрижератор Schmitz, 2004 року, що належить фізичній особі-підприємцю Літковець Н.Ю., холодильне обладнання - Carrier, тип - Vector 1800-04. За результатами випробувань встановлено, що транспортний засіб відповідає класу FRC і йому може бути видано свідоцтво про відповідність СПС зі строком дії не більше 3-х років і з розпізнавальним літерним зазначенням: FRC (-20°С).

Фізичною особою-підприємцем Літковець Н.Ю. (замовник) та Білоруським науково-дослідним інститутом транспорту "Транстехніка" (виконавець) укладено акт приймання-передачі № 14/1459 від 05.06.2018р., згідно якого сторонами погоджено, що виконана робота підтверджена умовами договору і в належному порядку оформлена.

Судовою незалежною експертизою України, проводячи експертне товарознавче дослідження рухомого майна, а саме грибів, та відповідаючи на запитання "Чи могли бути заморожені гриби під час перевезення на підставі заявки на транспортно-експедиторські перевезення № 10/06Е від 10.06.2019р. в умовах температурного режиму зазначеного в роздруківках реєстратора температури, засвідчених печаткою ТОВ "Термо Кінг-Захід"?", зроблено висновок, що під час перевезення на підставі заявки на транспортно-експедиторські перевезення № 10/06Е від 10.06.2019р. в умовах температурного режиму зазначеного в роздруківках реєстратора температури, посвідчених печаткою ТОВ "Термо Кінг-Захід" гриби не могли бути заморожені (висновок № ED-1725-6-1478.20 від 08.04.2020р.).

Крім того, в матеріалах справи наявні копії: роздруківки температурного режиму транспортного засобу АС6697ХР (Т1, Т2) за період з 10.06.2019р. (06:56 год.) по 14.06.2019р. (23:48 год.), статуту приватного підприємства фірми "Верес", затвердженого рішенням № 03 від 16.02.2009р., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006725104 від 04.06.2020р., роздруківки курсу валют станом на 11.06.2019р., фото термометра Testo 112, декларації про відповідність товару (Testo 112) від 26.03.2015р., протоколу калібрування приладу Testo 112 від 20.03.2015р., роздруківки з калібрування термометра за період 22.08.2018р. - 20.08.2019р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Норму такого ж змісту викладено і у ст. 509 ЦК України.

Серед підстав виникнення господарських зобов`язань ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема визначає господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок організації відповідачем, на замовлення позивача, міжнародного перевезення вантажу.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, з системного аналізу норм Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956р.) вбачається, що суб`єкти господарювання вправі самостійно (на власний розсуд) обумовлювати умови договору, які стосуються правовідносин щодо перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18).

Предметом спору у даній справі є саме матеріально-правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" (замовника) до товариства з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" (перевізника) про стягнення збитків за неналежне виконання умов договору перевезення вантажу № 05/06 Z від 05.06.2019р., що спричинені внаслідок недотримання, обумовленого у заявці на перевезення вантажу, температурного режиму, що призвело до псування продукції (грибів лисички свіжі охолоджені ) та її знецінення.

Умови п. 1.1 договору № 05/06 Z від 05.06.2019р. передбачають, що перевізник зобов`язується приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити надані послуги по перевезенню вантажу.

На виконання даного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" та товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" погоджено заявку № 2 від 10.06.2019р. на перевезення вантажу (лисички свіжі охолоджені) з смт. Рокитне Рівненської обл. до Bodenwohr (Німеччина) зі строком доставки - 14.06.2016р. на 06:00 год., та передбачено інші умови: температурний режим +2 - +4 °С.

В подальшому товариством з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани" та фізичною особою-підприємцем Літковець Н.Ю. погоджено заявку на транспортно-експедиторські перевезення № 10/06-Е від 10.06.2020р. за маршрутом Україна - Німеччина на перевезення вантажу - гриби свіжі охолоджені, із дотриманням температурного режиму +1 - + 5 °С.

Згідно із ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

За статтями 929 ЦК України та 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

У ст. 310 ГК України передбачено, що перевізник зобов`язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

У ст. 3 Конвенції передбачено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Частиною 1 статті 17 Конвенції зазначається, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частинами другою та третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

У п. 4.2. договору перевезення вантажу визначено, що у випадку заподіяння шкоди з вини однієї з сторін, винна сторона зобов`язана відшкодувати шкоду в повному об`ємі.

За шкоду заподіяну втратою, нестачею, псуванням або пошкодження вантажів під час перевезення відповідальність несе перевізник (п. 4.6. договору).

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди (п. 4.7 цього ж договору).

Статтею 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків, як зазначено у частині 1 ст. 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У частині 2 статті 224 ГК України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду від 12.08.2020р. у справі № 910/3501/18).

Відтак, вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного із них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Згідно зі ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Тобто, позивач належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами повинен довести наявність самого цивільного правопорушення і його склад в порядку ст.ст. 73-81 ГПК України.

У ст. 314 ГК України вказано, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Позивач зазначає, що перевізником доставлено одержувачу товар (лисички свіжі) з порушенням обумовленого в заявці № 2 від 10.06.2019р. температурного режиму, що призвело до невідповідності якісним характеристикам товару, а тому такий товар неможливо використовувати для свіжого ринку, а лише для технічної переробки. На підтвердження даного факту позивач посилається на запис одержувача у примірниках CMR № 295458 від 11.06.2019р. (продукція була заморожена при температурі -1 °С), експертним висновком № В-121 від 26.06.2019р., а також листами одержувача фірми Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH від 02.07.2019р. та від 03.04.2020р.

Листи представника ТОВ "Шталь" (Stahl Wild, Pilz-und Waldfruchte GmbH) від 02.07.2019р. та від 03.04.2020р., у яких останнім стверджується про встановлення показників температури товару -1 °С за допомогою спеціального харчового термометра Testo 112 не можуть бути належними доказами, оскільки позивачем не додано у справу доказів, зокрема фотографій даного вимірювального пристрою із прив`язкою із часом здійснення таких вимірювань та місця фотозйомки. Будь-яких двосторонніх документів, зокрема актів, які б підтверджували як зі сторони одержувача, так зі сторони перевізника, визначення температурного режиму -1 °С матеріали справи також не містять.

Натомість, представниками відповідача та третьої особи надано суду роздруківки, засвідчених печаткою ТОВ "Термо Кінг-Захід", температурного режиму кузова рефрижератора транспортного засобу НОМЕР_1 за період з 10.06.2019р. (06:56 год.) по 14.06.2019р. (23:48 год.), тобто на час здійснення перевезення товару, а також висновку № ED-1725-6-1478.20 від 08.04.2020р. експертного товарознавчого дослідження рухомого майна, а саме грибів, яким встановлено, що замерзання грибів починається при температурі 0 °С, оскільки 88% гриб лисичка складається з води. У експертному висновку враховано, що під час перевезення згідно наданої інформації середня температура в кузові рефрижератора не опускалась нижче 1,1 °С. Тому, були відсутні обставини, за яких могло відбутись замороження грибів. Короткочасне пониження температури до +0,6 °С (зафіксоване в одному з датчиків) також не могло спричинити замерзання. Середня температура по кузову (між двома датчиками) за весь період перевезення становила +4,5 °С, тобто з дотриманням умов заявки № 10/06-Е від 10.06.2019р. (+2 °С - +5 °С). Крім того, при виконанні експертного дослідження експертом було оглянуто напівпричеп д.н.з. НОМЕР_1 , в якому здійснювалось перевезення грибів. Огляд відбувався у присутності фізичної особи-підприємця Літковець Н.Ю. та інженера по обслуговуванню автомобілів даного типу. Під час дослідження було встановлено, що обладнання, яке відповідало за дотримання температурного режиму в кузові рефрижератора під час перевезення грибів за заявкою на транспортно-експедиторські перевезення № 10/06-Е від 10.06.2019р. працює. Фактичні температурні показники в середині кузова рефрижератора в цілому відповідають показникам на дисплеї обладнання. Надані роздруківки реєстратора температури, засвідчені печаткою ТОВ "Термо Кінг-Захід", містять інформацію про їх належність до д.н.з. НОМЕР_1 , що відповідає д.н.з. рефрижератору, в якому здійснювалось перевезення грибів.

Отже, за висновком експерта під час перевезення на підставі заявки на транспортно-експедиторські перевезення № 10/06-Е від 10.06.2019р. в умовах температурного режиму, зазначеного у роздруківках реєстратора температури, засвідчених печаткою ТОВ "Термо Кінг-Захід", гриби не могли бути заморожені.

Відповідно до положень ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Тобто, висновок експертизи є одним із доказів, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами, однак висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.

За змістом ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, вищевказаний висновок експерта відповідає вимогам статей 98, 101 ГПК України та приймається судом як належний та допустимий доказ у справі.

Доводи позивача стосовно того, що роздруківки не є офіційним документом підтвердження того, що прилад, розміщений в причепі-рефрижераторі, перебував у справному стані та він ніяким чином не пов`язаний з холодильною установкою спростовується висновком експерта від 08.04.2020р., яким у присутності експерта та інженера встановлено відповідність фактичним температурним показникам в середині кузова рефрижератора показникам на дисплеї обладнання, а також протоколом випробування від 04.06.2018р. № 5208, яким встановлено, що холодильне обладнання Carrier Vector 1800-04, серійний номер RB444087, розміщене в напівпричепі-рефрижераторі д.н.з. НОМЕР_1 , що належить фізичній особі-підприємцю Літковень Н.Ю., відповідає класу FRC зі строком дії не більше 3 років . Тобто, на час здійснення перевезення товару (11.06.2019р. - 14.06.2019р.) транспортний засіб НОМЕР_1 був придатним до використання із працюючим холодильним обладнанням.

Водночас, оскільки, як встановлено у висновку експертного дослідження, температурні показники в середині кузова рефрижератора відповідають показникам на дисплеї обладнання, аргументи позивача, стосовно того, що роздруківки з термореєстратора не є доказом його справності і перебування в належному стані на момент перевезення, зважаючи що зовнішнє програмне забезпечення пристрою не є метрологічно значимим і призначене лише для зберігання раніше записаної в його пам`ять інформації, також не заслуговують на увагу.

Крім того, позивач у відповіді на пояснення третьої особи вказує на недотримання перевізником температури транспортування, яка коливалася від +6 °С до +28 °С. Однак, такі твердження позивача є хибними, оскільки такі температурні коливання виключають можливість замороження грибів до -1 °С, при дотриманні середньої температури по кузову під час перевезення +4,5 °С.

Щодо позиції позивача про те, що перевірка на працездатність холодильного обладнання причепа-рефрижератора проводилась через 8 місяців (09.02.2020р.) з дати фактичного перевезення грибів (11.06.2019р. - 14.06.2019р.), судом звертається увага на те, що протоколом випробувань від 04.06.2018р. зроблено висновок, що транспортний засіб відповідає класу FRC і йому надано свідоцтво у відповідності до положень Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень (УПШ) зі строком дії не більше 3 років. Тобто проведення 09.02.2020р. огляду напівпричепа д.н.з. НОМЕР_1 , яким встановлено працездатність обладнання та відповідність температурних показників, лише підтвердило гарантійний трирічний термін результатів випробувань транспортного засобу, проведених 31.05.2018р. - 01.06.2018р., та свідоцтва про відповідність УПШ.

Окрім того, судом звертається увага, що відповідно до ст. 49 Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень (УПШ) стосовно транспортних засобів-рефрижераторів проводиться перевірка на предмет виявлення того, що при зовнішній температурі не менше 15 град. С внутрішня температура порожнього транспортного засобу, яка попередньо була доведена до зовнішньої температури, може бути доведена протягом періоду тривалістю не більше 6 годин: для класів А, В чи С до мінімальної температури, передбаченої для даного класу транспортних засобів в даному додатку.

Якщо результати є задовільними, то ці транспорті засоби можуть залишатися в експлуатації в якості транспортних засобів-рефрижераторів в первісно встановленому класі на новий період не більше трьох років.

Як вбачається із протоколу досліджень № 5208, при дослідженні холодильного обладнання напівпричепа-рефрижератора була досягнута температура -23,7 град. С (не менше 15 град. С) при зовнішній температурі 23,1 град. С. Час роботи холодильного обладнання складав 3 год. 30 хв. (не більше 6 год.) Із сертифікату № 18-9105 АТР (а.с. 205) вбачається, що напівпричіп-рефрижератор відповідає класу С. Тобто, із вищезазначеного слідує, що результати проведених досліджень відповідають вимогам ст. 49 Угоди (УПШ) та є дійсними на період не більше 3-х років.

Посилання позивача на приписи Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" судом до уваги не беруться, оскільки даними нормами не конкретизовано, а позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами порядок та періодичність проведення повірки або калібровки, у тому числі, реєстратора температури Euroskan, як і не доведено, що даний пристрій не допущений компетентним органом країни, в якій зареєстровано транспортний засіб. Разом з тим, як слідує з абз. 3 ч. 1 ст. 16 Закону порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами. Однак, позивач у своїх поясненнях не наводить, яким технічним регламентом встановлено порядок проведення оцінки відповідності засобу вимірювальної техніки (реєстратор температури Euroskan) та з якою періодичністю проводиться повірка вищезазначеної вимірювальної техніки. В той же час, ст. 17 Закону визначено, що стосовно законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, може також проводитися позачергова, експертна та інспекційна повірка. Натомість, як уже неодноразово судом зверталася увага, справність обладнання та відповідність температурних показників, що виводяться на дисплей підтверджено висновком експерта від 08.04.2020р.

Твердження позивача, що у листах ТОВ "Шталь" зазначено про присутність водіїв під час вимірювання температури та ними не заперечувались результати таких вимірювань не беруться судом до уваги, оскільки дані твердження, окрім вказаних листів, жодними іншими належними доказами не підтверджені. Разом з тим, як зазначено відповідачем, представниками перевізника запис одержувача вантажу у примірниках CMR № 295458 був незрозумілий, оскільки виконаний на німецькій мові. Судом зауважується, що позивачем на підтвердження своїх доводів не заявлялись клопотання про виклик свідків (водіїв) в порядку ст. 89 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суперечливими для суду є твердження позивача, що перевізник погодився з результатами перевірки приймання товару, оскільки останній звернувся до страхової компанії про настання страхового випадку. Саме звернення до страхової компанії ніяким чином не може підтвердити факт завдання збитків стосовно події 14.06.2019р. При цьому, судом враховується, що ПрАТ "СК Перша" було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Критично оцінюється судом експертний висновок № В- 121 від 26.06.2019р. Сарненського відділення Рівненської торгово-промислової палати, оскільки він здійснений без врахування біржового котирування або поточної ринкової ціни вартості вантажу, як того вимагають положення ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.).

Судом враховується, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 (заява № 22750/02) у справі Бендерський проти України (BENDERSKIY v. Ukraine) суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

У даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість суду зробити наступний висновок, ґрунтуючись на встановлених судом фактах та неявних в матеріалах справи доказах, зокрема роздруківках температурного режиму, протоколу випробувань № 5208 від 04.06.2018р., експертного висновку № ED-1725-6-1478/20 від 08.04.2020р., що більш вірогідним є дотримання перевізником температурного режиму на підставі заявки на транспортно-експедиторські перевезення № 10/06-Е від 10.06.2019р. в умовах температурного режиму зазначеного в роздруківках реєстратора температури, та, як наслідок, виключення обставин для замороження грибів, аніж недотримання температури перевезення товару, що відмічено у листах вантажоодержувача та CMR № 295456.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 76-79, 86 ГПК України, здійснивши аналіз встановлених фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, приймаючи до уваги принцип більшої вірогідності, суд дійшов висновку, що у даній справі позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність усіх складових цивільного правопорушення, як то: протиправної поведінки відповідача та його вини, завдання самих збитків і їхній розмір, що є обов`язковою умовою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Також, позивачем не доведено, а судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача.

Окрім того, презумпція вини має на увазі те, що особа буде вважатися винною у завданні збитків, поки вона не доведе, що вони завданні не з її вини, але це при умові, що позивачем доведено наявність самого цивільного правопорушення і усіх елементів складу цього правопорушення належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами, які передбаченні законом.

Розмір заявленої приватним підприємством фірма "Верес" шкоди в сумі 386291,10 грн. не доведений жодними доказами. Можливість зменшення ціни товару є домовленістю саме позивача та UAB "Forest Goods" (Литва) у відносинах купівлі-продажу товару, про що свідчить рекламація від 17.06.2019р., листи від 18.06.2019р. UAB "Forest Goods" (Литва) та рахунок № 1 від 18.06.2019р. товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес", а тому дані докази не є беззаперечними та вірогідними в підтвердження суми понесеної шкоди. Водночас, не доведено обґрунтованості зменшення ціни грибів лисички свіжі саме з 7,3 євро до 4,8 євро, оскільки перевірка товару здійснювалася у декількох ящиках, а не всієї партії поставки. Таким чином позивачем не доведено, кількості пошкодженого товару, для розрахунку ймовірної суми шкоди.

Відтак, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності усіх складових цивільного правопорушення, наведене вище виключає можливість задоволення позову про стягнення із відповідача 386291,10 грн. в якості збитків.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача, згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес", смт. Рокитне Рівненської області до товариства з обмеженою відповідальністю спільно українсько-німецького підприємства "Горгани", м. Красилів Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Літковець Н.Ю. , смт. Турійськ, Волинська обл. про стягнення суми нанесених збитків в розмірі 386291,10 грн. за договором перевезення вантажу № 05/06Z від 05.06.2019р., відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.10.2020 року.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук. 4 примірн.:

1- до справи;

2 - позивачу (34200, Рівненська обл., смт. Рокитне, вул. Радянська, 3 б);

3 - відповідачу (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Я. Мудрого, 17/58);

4 - третій особі (Волинська обл., смт. Турійськ, вул. Козацька, 10).

Всім рекоменд. з повідомленням.