Ухвала

від 26.10.2020 по справі 927/957/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

26 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/957/20

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., в порядку наказного провадження розглянувши матеріали заяви № 1284/ГО/ЮД від 21.10.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна , пр-т Шевченка, 4А, м. Одеса, 65044; до Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Е 95 , вул. Заньковецької, 30, м. Чернігів, 14010; про видачу судового наказу про стягнення 15821,02грн основного боргу, 525,42грн пені, 131,35грн трьох відсотків річних та 2531,36грн штрафу

ВСТАНОВИВ:

23.10.2020, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Е 95 основного боргу в сумі 15821,02грн за товар, поставлений за видатковими накладними № ЧН20-000049925 від 03.07.2020, № ЧН20-000050752 від 07.07.2020, складеними на виконання умов договору поставки від 14.05.2020 № 11733-ЧН/20; 525,42грн пені за порушення грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару, нарахованої відповідно до умов п.6.6. вказаного договору за період з 10.07.2020 по 21.10.2020; 2531,36грн штрафу за порушення грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 16 % від суми неоплаченого товару, нарахованого відповідно до умов п.6.7. вказаного договору; 131,35грн трьох відсотків річних за порушення грошових зобов`язань за період з 10.07.2020 по 21.10.2020, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення: пені в сумі 525,42грн пені за період з 10.07.2020 по 21.10.2020, 2531,36грн штрафу в розмірі 16% від суми неоплаченого товару, 131,35грн трьох відсотків річних за період з 10.07.2020 по 21.10.2020, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема в порядку наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, визначені ГПК України.

Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ ГПК України.

Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту даної заяви про видачу судового наказу вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного в письмовій формі договору поставки №11733-ЧН/20 від 14.05.2020.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (статті 610, 611 ЦК України).

З огляду на зміст статті 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Виходячи з визначення наведеного в статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, за правовою природою неустойка (в формі пені та штрафу) є заходом відповідальності за порушення договірних зобов`язань, а не заборгованістю за письмовим договором у розумінні частини 1 статті 148 ГПК України.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїм правовим змістом інфляційні втрати та три відсотка річних, право на стягнення яких передбачено вказаною нормою, є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.

З урахуванням зазначеного, вимоги про сплату неустойки (пені, штрафу) та трьох відсотків річних за порушення договірних зобов`язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є безспірною заборгованістю за письмовим договором (основним зобов`язанням, про яке йде мова в частині 1 статті 148 ГПК України). Неустойка (пеня, штраф) є заходом відповідальності за порушення договірних зобов`язань, три відсотка річних є додатковим способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, що ґрунтуються на прямій нормі Закону, що можуть бути стягнуті в порядку позовного провадження, в той час як у порядку наказного провадження можливо стягнути лише неоспорювану (безспірну) заборгованість незначного розміру (до ста розмірів прожиткового мінімуми для працездатних осіб), яка виникла за письмовим договором.

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 525,42грн пені, 131,35грн трьох відсотків річних та 2531,36грн штрафу не відповідають вимогам статті 148 ГПК України та не можуть бути розглянуті судом саме в порядку наказного провадження.

Згідно з п. 3 частини 1, частинами 2 та 3 статті 152 ГПК України суддя відмовляє в видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Про відмову в видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову в видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна про видачу судового наказу в частині стягнення 525,42грн пені, 131,35грн трьох відсотків річних та 2531,36грн штрафу задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 2 статті 153 ГПК України відмова в видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.3 частини 1 статті 152 цього Кодексу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами впозовному порядку.

Керуючись статтями 147, 148, п. 3 частини 1 статті 152, статтями 153, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна (пр-т Шевченка, 4А, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 30622532) у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Е 95 (вул. Заньковецької, 30, м. Чернігів, 14010, код ЄДРПОУ 37804859) 525,42грн пені, 131,35грн трьох відсотків річних та 2531,36грн штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Ухвала складена та підписана 26.10.2020.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Документи по справі можуть бути направлені на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв`язку - факс 77-44-62, тел. 676-311.

Суддя А.В. Романенко