Постанова

від 21.10.2020 по справі 915/1220/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/1220/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Могила С.К.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 (колегія суддів: Разюк Г.П. - головуючий, Головей В.М., Колоколов С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-СЕРВІС"

до Миколаївської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач), Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-СЕРВІС" (далі - позивач) просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №10116 від 13.03.2014 земельної ділянки площею 3472 кв.м, розташованої у м. Миколаєві по вул. Айвазовського, 18-а, укладеного між позивачем та відповідачем, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди землі у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою, а орендодавець протягом місяця після закінчення строку дії договору не надіслав листа про заперечення у поновленні договору.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2019 (суддя Ржепецький В.О.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що, позивач із заявою про поновлення договору на новий строк, в установлені умовами договору строки не звертався.

2.2. Оскарженою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" , не вимагається, а позивач після закінчення строку договору продовжував користуватися орендованою земельною ділянко.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

3.2. В скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, для поновлення договору оренди у справі необхідним також є повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Як встановлено судами, 13.03.2014 сторонами укладено договір оренди землі №10116, згідно умов п.2.1. якого в оренду передано земельну ділянку площею 3472 кв.м, кадастровий номер 4810136600:07:004:0016.

Відповідно до п.3.1. Договору від 13.03.2014, договір діє до 13.06.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

06.12.2018 позивачем направлено заяву до Миколаївської міської ради із проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування автостоянки.

Листом від 21.12.2018 за № 17-5411 Управління містобудування та архітектури ММР повідомило позивача про погодження поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування автостоянки. Проте рішень стосовно поновлення земельної ділянки відповідачем не приймалось.

Предметом позову у даній справи є визнання додаткової угоди укладеною на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" .

4.2. Відповідно до положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на момент закінчення строку дії договору, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5).

Відповідно до положень частин 6 статті 33 цього Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч.8).

4.3. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач своїм переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не скористався, звернувся з заявою про поновлення договору на новий строк 06.12.2018 вже після закінчення строку дії договору, у позові відмовив з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, відповідно до якої для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору). При цьому повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

При цьому суд апеляційної інстанції послався на подібну правову позицію, викладену в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, та інших постановах Верховного Суду.

Отже, судами були враховані різні правові підходи щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

4.4. Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 N 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч.5). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6).

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 302 цього кодексу визначені підстави передачі справ на розгляд, зокрема, Великої Палати Верховного Суду, де передбачено, що справа передається на розгляд Великої Палати, крім інших підстав, для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так в постановах від 22.09.2020, які є останніми, прийнятими за подібних правовідносин, зі справи № 313/350/16-ц та зі справи № 159/5756/18, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Велика Палата Верховного Суду вказала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спору у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, врахуванню при застосуванні вказаної норми підлягає правова позиція, викладена у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

4.5. Відтак, оскільки суд першої інстанції застосував норми статті 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідності до актуальної, остатньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, яка є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права, то колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з правильним застосуванням норм права, а постанова апеляційного суду підлягає скасуванню. Рішення суду першої інстанції при цьому має бути залишено в силі згідно приписів статті 312 Господарського процесуального кодексу України.

4.6. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України судові витрати відповідача за розгляд касаційної скарги у сумі 3 842,00 грн у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2019 у справі №915/1220/19, залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32507692, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 18-а) на користь Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді К.М. Пільков

С.К. Могил