Рішення

від 15.10.2020 по справі 308/8355/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8355/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Лупак В.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому зсіданні в залі суду в м. Ужгород, позовну заяву ОСОБА_4 до Баранинської сільської ради, ОСОБА_5 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про скасування рішення Баранинської сільської ради від 05.06.2018 року про затвердження технічної документації на земельну ділянку та передачу її у власність,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 15.10.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2020 року.

ПозивачОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеною позовною заявою доБаранинської сільської радита просить суд скасувати рішення ІІ сесії сьомого скликання Баранинської сільської ради від 05.06.2018 №18, яким затверджено технічну документацію на земельну ділянку кадастровий номер 2124887300:11:010:0028 площею 0,0795 га за адресою: АДРЕСА_1 , та передано її у власність ОСОБА_5 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 відповідно договору дарування від 24.03.2008 р. №42 є власником житлового будинку в АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано в реєстрі прав власності під № 7962466.Даний будинок знаходиться на земельній ділянці яка не має окремого виходу до вулиці Петефі . Історично склалося що домоволодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , яке перебуває у власності відповідача по справі користується частиною ділянки для спільного проходу та проїзду до будинків.

Зазначає, що ще до придбання позивачем будинку, попередній його власник звертався до Холмецької сільської ради з відповідною заявою щодо проходу та проїзду до домоволодіння та відведення частини земельної ділянки для цієї мети. Власником житлового будинку в АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - що доводиться інформаційною довідкою з реєстру РРП № 125248256.

Вказує, що на даний час склалася ситуація із-за якої позивач та його сім`я позбавлена доступу до будинку, так як відповідачі в незаконний спосіб оформили у власність ділянку що використовувалася для проходу та проїзду до будинку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2018 у справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання.

03.04.2019 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Олашин В.В. подано відзив на позовну заяву, відповідно змісту якого представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не додано жодного належного та допустимого доказу того, що саме ті 0,02 га, які були відведені для дороги загального користування увійшли у площу земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_2 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.11.2019 постановлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовити; залучити ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) до участі у справі №308/8355/18 на стороні відповідача в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2019 постановлено закрити підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити такі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідачаОСОБА_2 - адвокат Олашин В.В. в судовому засіданнізаперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в позові.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник Баранинської сільської ради в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що згідно даних Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18392574, сформованого 06.04.2008, реєстраційний номер 7962466, позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер довідки 125248256, сформованої 24.05.2018, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності в частці 4/6 ОСОБА_5 , в частці 1/6 ОСОБА_6 , в частці 1/6 ОСОБА_7 .

Рішенням ІI сесії VII скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №18 від 05 червня 2018затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (кадастровий номер: 2124887300:11:010:0028) гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ; передано у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_5 загальною площею 0,0795 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер довідки 131694582, сформованої 23.07.2018, земельна ділянка кадастровий номер 2124887300:11:010:0028 площею 0,0795 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності в частці 1/1 ОСОБА_5 , на підставі рішення Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №18 від 05 червня 2018.

У ст. 21 ЦК України зазначено, що тільки суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Підпунктом 1.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)(у редакції чинній на момент видачі оскаржуваного державного акта)встановлено, що Державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Згідно із правовою позицією Верховного суду України в справі № 6-67цс14 (постанова від 25 червня 2014 року) державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду України від 04 червня 2014 року в справі № 6-46цс14 у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, всупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, оскільки правовою підставою видачі державного акта на право власності на земельну ділянку слугує рішення органу місцевого самоврядування, то такий правовстановлюючий документ має похідний характер від відповідного рішення, видається на зазначену у рішенні земельну ділянку і є документом, що підтверджує та посвідчує відповідне право.

Окрім того, Верховний Суд України в постанові від 16 грудня 2015 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-251цс 15 на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах сформулював наступну правову позицію. Із урахуванням висновків Конституційного Суду України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно ч.1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними, а згідно ст. 107 цього ж Кодексу, - основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно ч.1 ст. 67 ЗК України, - громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

В свою чергу, згідно ст. 22 вказаного Кодексу, - право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Водночас, пунктом 1 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 року, передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Так, відповідно до п.2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом №376 Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 року, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється зокрема на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а згідно п. 2.3. цієї Інструкції, - комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно п. 3.12. Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

В судовому засіданні встановлено, що згідно відповіді Виконавчого комітету Баранинської сільської ради на адвокатський запит представника позивача - адвоката Бойко Б.Б. від 18.06.2018 року за № 180, згідно погосподарської книги та обліку земель сільської ради за наступними громадянами та їх домогосподарствамиоблікуються земельні ділянки для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків в наступних розмірах: За гр. ОСОБА_4 , / АДРЕСА_2 \ - земельна ділянка для ОЖБ площею 0,11 (га). За гр. ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 / земельна ділянка для ОКБ площею 0,06(га). Земельний податок нараховується на вказану площу, однак за наявності податкової пільги, ОСОБА_2 звільнена від його оплати. Також повідомлено, що відповідно до рішення 2-ої сесії п`ятого скликання Холмецької сільської ради від 12.05.2006року, в результаті проведеної інвентаризації вище наведених дворогосподарств, прийняте рішення про виділення земельної частки площею 0.02 га для дороги загального користування - для забезпечення проїздної частини до господарського двору АДРЕСА_2 . Вказані відомості містяться також в наданому Холмецької сільської ради абрису встановлення і узгодження меж земельної ділянки загальною площею 0,11 (га), що знаходиться за АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 ..

Згідно копії рішення 2-ої сесії п`ятого скликання Холмецької сільської ради від 12.05.2006року, в результаті проведеної інвентаризації дворогосподарствОСОБА_8 та ОСОБА_2 , прийняте рішення про зменшення реєстрації земельної ділянки з дворогосподарством ОСОБА_2 на 0,02 (га) для дороги загального користування.

Згідно наданого витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.05.2019 року за кадастровим номером 2124887301:01:001:0201 площею 0,011 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власностіОСОБА_4. Згідно наявного кадастрового плану наявні межи від В до Г землі загального користування (проїзд).

Згідно копії технічної документаціїіз землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за гр. ОСОБА_4 наявні експлікації земельної ділянки від 23.09.2008 року згідно якої наявні відомості про розташування землі загального користування (проїзду) біля землі гр. ОСОБА_2 , а також акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами зокрема й відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розробленої ПП Закарпатський геодезично-кадастровий центр Земля , за результатами кадастрового знімання визначена фактична площа земельної ділянки, яка становить 0,0795 га. Склад та площу угідь земельної ділянки наведено в експлікації згідно форми 6-зем (площа земельної ділянки - 0,0795 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код класифікації видів цільового призначення земель - 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), угіддя згідно з класифікацією видів земельних угідь - 007,00 землі під житловою забудовою.

Згідно рішення №9 ІІ сесії VІІ скликання від 18.04.2018 вирішено погодити межі земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку без підпису сусіда ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 .

Виходячи із аналізу ст.ст.126, 198 ЗК України у зміст терміну „погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами" покладений принцип добровільності вчинення зазначених дій суб"єктами земельних відносин. Погодження меж є допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок, при цьому приписистатті 198 Земельного кодексу Українивказують, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. За даних обставин, підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.Непогодження межземельної ділянкикористувачем суміжноїземельної ділянкисамо пособі не єпідставою длявідмови увидачі державногоакта наземлю чивизнання йогонедійсним.

Разом з тим, згідно копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_2 наявні кадастровий план земельної ділянки, абрис такої від 15.03.2018 року згідно якої відсутні відомості про розташування землі загального користування (проїзду) біля землі гр. ОСОБА_2 до ділянки позивача.

Порядок видачі державних актів на право власності на земельні ділянки (на час виникнення спірних правовідносин) регулювався ''Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі'', затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43.

В свою чергу ч. 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Підставами набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель комунальної власності відповідно до статті 116 ЗК є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 цього Кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема:безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. б ); приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (п. в ).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Частина 2 цієї статті передбачає набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування.

Ст.125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Згідно п. а і б ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч.ч. 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Також, за приписами ч. 1 статті 155 Земельного кодексуУкраїни у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені норми Конституції України та Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини закріплюють основні права осіб на власність, зокрема на землю. Ці положення передбачають заборону на позбавлення права власності інакше як в інтересах суспільства та виключно на підставі закону.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13, зазначив про необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Там же зазначено як правовий висновок, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У рішенні по справі Христов проти України (Заява № 24465/04) (п.46) Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності підтримання справедливої рівноваги між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе особистий і надмірний тягар .

Положеннями статті 172ЦК України закріплено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянамиУкраїни визначено у статті 118 ЗК України.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частина 6 вказаної статті закріплює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частина 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч. ч. 1 ст. 122 ЗК України до повноваження сільський, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відносяться землі комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Частиною 1, 2, 6 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно акту розгляду скарги щодо дороги загального користування від 17.09.2012 постійною комісією по землекористуванню і сільському господарству та адміністративною комісією при участі дільничного інспектора проведено обстеження проїзної частини дороги загального користування, де виявлено перешкоджання руху транспортного засобу, будівельним матеріалом/пісок,щебень/, що призвело до конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . У висновку проведеної перевірки комісія у складі: голови комісії ОСОБА_9 , секретар ОСОБА_10, в присутності сільського голови, який завірив підписи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вирішила зобов`язати ОСОБА_2 прибрати з проїзної частини дороги будівельний матеріал і ніяким чином не перешкоджати проїзд до дворогосподарстваОСОБА_4 ; рекомендувати на калітку, яка веде до проїзної частини дороги вмонтувати замок, яким користуватимуться власники обох домоволодінь на рівних умовах, не перешкоджаючи один одному.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статтей 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій, тобто цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки можливістю її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонуванням земель, а також правовим режимом відповідної категорії земель.

Таким чином, земельні ділянки віднесені до тієї чи іншої категорії мають використовуватися лише за тим цільовим призначенням, до якого вони віднесені відповідно до затвердженої документації із землеустрою.

Частиною другою статті 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Тобто, земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів для ведення фермерського господарства.

Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що землі України за своїм цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, та мають використовуватися лише за тим цільовим призначенням до якого вони віднесені, а зміна цільового призначення земельної ділянки тієї чи іншої категорії, можлива лише при дотриманні встановленої законодавством процедури.

Згідно п. а ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Як встановлено у ході судового розгляду, зокрема зі змісту наданої суду технічної документації із землеустрою,спірна земельна ділянка була надана у приватну власність ОСОБА_2 із земель загального користування, що суперечить вимогам земельного законодавства, позивач користується для доступу до його домоволодіння земельною ділянкою (приблизно площею 0,02 га), яка передана у власність ОСОБА_2 . На вказаній ділянці розташовується проїзна дорога, на даний час вказана земельна ділянка відповідача огороджена парканом, що позбавляє можливості доступу до домоволодіння позивача та порушує його права як власника домоволодіння.

При цьому, документи, на підставі яких були прийнято оскаржуване рішення сільською радою про передачу у приватну власність земельної ділянки відповідачу не містить жодних відомостей про наявність та розташування земель загального користування (проїзду) біля землі гр. ОСОБА_2 до ділянки позивача. Крім того, відсутні відомості про врахування радою при прийнятті оскаржуваного рішення наявність іншого рішення 2-ої сесії п`ятого скликання Холмецької сільської ради від 12.05.2006року, про зменшення реєстрації земельної ділянки з дворогосподарством ОСОБА_2 на 0,02 (га) для дороги загального користування, та наявність відомостей які надавались самою Баранинською сільською радою від 18.06.2018 року про облік за відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,06 га., а не 0,0795 га, як вказується в оскаржуваному рішенні.

За нормами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з аналізу вказаної норми матеріального права, можна дійти висновку, що власник має право вимагати усунення будь яких порушень свого права від будь яких осіб і будь яким шляхом, що є прийнятним для власника. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до п. п. г , е ч. 1 ст.91ЗК України вбачається, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст.103ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, вказані вище норми права та встановлені в справі обставини дають підстави вважати, що позивач, як власник суміжної земельної ділянки, права якого порушені має право вимагати усунення перешкод у користуванні його земельною ділянкою.

Тому, суд приходить до висновку, що відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2124887300:11:010:0028) та передача у власність рішенням Баранинської сільської ради від 05.06.2018 №18 порушує права позивача на користування своїм домоволодінням, оскільки унеможливлює доступ до нього.

Як зазначено у ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 81, 247, 263-265, 354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до першого відповідача - Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, другого відповідача - ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про скасування рішення сільської ради - задовольнити.

Скасувати рішення ІІ сесії сьомого скликання Баранинської сільської ради від 05.06.2018 №18, в частині яким затверджено технічну документацію на земельну ділянку кадастровий номер 2124887300:11:010:0028 площею 0,0795 га за адресою: АДРЕСА_1 , та передано її у власність ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1500 грн. (одну тисячу п`ятсот гривень).

Стягнути з Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1500 грн. (одну тисячу п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Перший відповідач: Баранинська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 22095099, адреса місцезнаходження: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, буд. 42)

Другий відповідач: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_7 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош