Рішення

від 23.09.2020 по справі 335/2020/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/2020/20 2/335/1259/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участю секретаря судового засідання Шутіної Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Нева-М про стягнення заробітної плати, зобов`язання видати трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Нева-М про стягнення заробітної плати, про зобов`язання видати трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01 вересня 2004 року, працював головним бухгалтером за сумісництвом, а з 17 червня 2006 року за основним місцем роботи. В січні 2018 року позивач вирішив звільнитись з роботи, про що написав відповідну заяву про звільнення з займаної посади. Відпрацювавши два тижні позивач звернувся до директора підприємства ОСОБА_2 з вимогою про видачу трудової книжки та проведення розрахунку, проте трудову книжку видано не було. Впродовж декількох місяців позивач телефонував до відповідача з вимогою про видачу трудової книжки та проведення розрахунку, однак відповідач не реагував на дзвінки, у зв`язку з чим, 17 вересня 2019 року позивач на домашню адресу відповідача та на адресу підприємства надіслав письмові заяви про видачу йому трудової книжки та проведення розрахунку, однак листи повернулися як неотриманні відповідачем. З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 15.01.2020 позивач дізнався, що звільнений з підприємства 28.02.2018, остання заробітна плата нарахована та отримана позивачем в січні 2018 року. Позивач зазначає, що такою неправомірною поведінкою роботодавця, яка виразилась у не видачі трудової книжки та проведення належних сум виплат при звільнені призвело до приниження чоловічої та людської гідності позивача, оскільки він був позбавлений можливості влаштуватися на роботу за фахом та утримувати свою родину, крім того він був позбавлений права звернутися до Державного центру зайнятості, у зв`язку з чим, позивач вважає, що йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 50000 гривень.

Станом на час подання позову, позивачу не повернуто трудову книжку та не проведено з ним розрахунку, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ПП Нева-М на його користь заробітну плату за лютий 2018 року у розмірі 3723,00 грн., середній заробіток за весь період затримки видачі трудової книжки у розмірі 205920 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень, судовий збір у розмірі 4581,60 грн., зобов`язати відповідача видати оригінал трудової книжки та зобов`язати внести зміни до трудової книжки в частині дати звільнення з 28.02.2018, зазначивши дату звільнення фактичний день видачі ОСОБА_1 трудової книжки.

10.03.2020 ухвалою судді залишено позовну заяву без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

24.03.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою судді від 25.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

В судове засідання позивач та його представник адвокат Дерев`янко І.О. не з`явилися, представник позивача суду надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, просила провести судове засідання без фіксації судового процесу технічними засобами, зазначивши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі на підставах викладених у позові, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Згідно частини 1,3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12,ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПП Нева-М . 08 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 написав відповідну заяву про звільнення з займаної посади.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 15.01.2020 за №73476 позивач ОСОБА_1 звільнений з підприємства 28.02.2018, остання заробітна плата нарахована та отримана позивачем в січні 2018 року. (а.с.12).

На теперішній час, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне Підприємство Нева-М в процесі припинення не перебуває.

Станом на дату розгляду даного позову, позивачу не повернуто трудову книжку, не проведено з ним відповідні розрахунки.

Вказані правовідносини регулюються наступними нормами законодавства.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За статтею 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Ст. 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1998 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

У відповідності до вимог п. 4.1, п. 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 6 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний в день звільнення позивача, видати йому належним чином оформлену трудову книжку та провести повний розрахунок.

Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995 р.,- нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, - передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1995 року № 100, визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 416 грн., відповідно до розрахунку середньоденної заробітної плати, а саме: 7446+9600=17046 (заробіток за два місяці до звільнення); 17046 : 41 (кількість робочих днів у цих місяцях) = 416.

Беручи до уваги вимоги чинного законодавства для встановлення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню, до розрахунку беруться робочі дні у відповідному році: в 2018 році - з 01 лютого по 31 грудня - 229 днів, в 2019 році з 01 січня по 31 грудня - 249 робочих днів, в 2020 році з 01 січня по 31 січня - 17. Разом 495 днів.

У зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає сума середнього заробітку позивача за час його вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки, в розмірі: 416 грн. х 495 дн.= 205920 грн. (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи): 41 дні (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи) = 416 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 495 днів (кількість днів вимушеного прогулу на дату звернення до суду).

Зазначений розрахунок позивача, який суд бере до уваги та вважає вірним, відповідачем не спростовано, заперечень щодо вимог позивача або даних, які б спростовували викладені у позові обставини не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.

При цьому, враховуючи, що заробітна плата позивачу ОСОБА_1 за лютий 2018 року не нарахована та не виплачена, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача невиплачена заробітна плата, у відповідності до ухваленого Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік , за лютий місяць 2018 року у розмірі 3723, 00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд бере до уваги твердження позивача, що у наслідок незаконних дій роботодавця, а саме не видачі трудової книжки, позивач на протязі тривалого часу не міг влаштуватися на роботу за фахом та звернутися до Державного центру зайнятості, чим була завдана йому моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змін в емоційному стані, яку він оцінив у розмірі 50000,00 гривень, яка підлягає стягненню судом як обґрунтована.

За викладених обставин, з урахуванням встановлених обставин та відповідних їм правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено невиконання відповідачем своїх обов`язків, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 4581,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 48, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Зобов`язати Приватне підприємство Нева-М видати ОСОБА_1 оригінал його трудової книжки.

Зобов`язати Приватне підприємство Нева-М внести зміни до трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_1 , в частині дати звільнення з 28 лютого 2018 року на фактичний день видачі йому трудової книжки.

Стягнути з Приватного підприємства Нева-М на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за лютий 2018 року у розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три гривні) 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства Нева-М на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2018 по 31.01.2020 у розмірі 205 920 (двісті п`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень) 00 коп., який визначено без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті.

Стягнути з Приватного підприємства Нева-М на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч гривень) 00 копійок та судовий збір у розмірі 4581 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривня) 60 копійок, а всього у розмірі 54 581 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривень) 60 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду, в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2020 року.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Приватне підприємство Нева-М (ЄДРПОУ 32551385, адреса: м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 15, кв. 112)

Суддя І.А. Крамаренко