Рішення

від 26.10.2020 по справі 453/1085/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1085/20

№ провадження 2/453/416/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.

без учасників справи,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агенство необхідних кредитів про визнання недійсним договору про надання надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7462482 від 08 серпня 2018 року,-

в с т а н о в и в:

10.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агенство необхідних кредитів , в якій просить визнати недійсним договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7462482 від 08 серпня 2018 року, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агенство необхідних кредитів (місцезнаходження: площа Арсенальна, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ 39861924).

Ухвалою судді від 15.09.2020 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі.

Розгляд справи відбувся 26.10.2020 року без учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у зв`язку з важкими матеріальними обставинами та широкою, всеохоплюючою інтернет рекламою, 08 серпня 2018 року уклала договір з 1 Безпечне агенство необхідних кредитів про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7462482.

Як на підставу вимог щодо визнання недійсний вищезазначеного договору позики, посилається на ту обставину, що спірний договір не відповідає вимогам ЗУ Про захист прав споживачів , оскільки містить несправедливі умови щодо позичальника, які полягають у надмірному розмірі відсотків за користування кредитом.

Зазначає, що відповідно до ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У зв`язку з наведеним вище, просить суд задовольнити її позовні вимоги.

20.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача в особі директора ТОВ 1 Безпечне агенство необхідних кредитів В.Д. Стензя, в якому такий повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки обставини, викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинами справи, а самі вимоги не можуть були задоволені внаслідок їх безпідставності, необгрунтованості з огляду на наступне.

Товариство є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК № 146 від 20.10.2015 року. Товариством отримано Ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг від 19.11.2015р., яка є безстроковою та оформлена в бездокументарній формі (розміщена на офіційному сайті НБУ за постанням НіІрз://кіз.Ьапк.§оу.иа/).

08 серпня 2019 року між Товариством та ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Позивач) було укладено Договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7462482 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику у власність грошові кошти у вигляді Позики, а Позичальник приймає на себе обов`язок повернути Позику та сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору, (договір додається).

Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України Про електронну комерцію у сторін такого Договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір було укладено згідно з ч.2. ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг в порядку, передбаченому Законом України Про електронну комерцію (далі - Закон).

Відповідно до вищезазначеного порядку, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти /оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону. Згідно п. 6 ч. 1 ст. З Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.

До моменту укладення Договору Позичальнику надавалася можливість ознайомитись з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на веб-сайті Товариства https://mусгеdit.uа/ru/.

08 серпня 2018 року Позичальником було підписано Договір позики № 7462482 шляхом введення одноразового ідентифікатора у особистому кабінеті Позичальника. Підписанням Договору одноразовим ідентифікатором Позичальник засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами Договору. При укладанні Договору Позичальник мав обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Підписавши Договір Позичальник підтвердив, що вивчив умови Договору та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, а їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Позичальник на момент укладення Договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та, в подальшому, прийняв надані Товариством грошові кошти. Тобто, Договір був укладений і підписаний сторонами у відповідності з умовами Закону. При цьому, Позивач через особистий кабінет на веб-сайті Товариства подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики шляхом натискання кнопки Згоден , після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було використано для підтвердження укладення Договору. Договір містить персональні дані Позивача, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, контактний номер телефону, які відповідають відомостям, які містяться в позовній заяві самого Позивача. Таким чином, без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету Договір між Позивачем та Товариством не був би укладений. Відтак. Укладення Договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі Позивача та Позивачем було вчинено чітку сукупність дій, спрямовану на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до ч. З ст. 5 Закону правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те. що він має електронну форму, а допустимість електронного документа, як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Під час укладення договору Позичальником було вчинено певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики від Товариства, крім того. Відповідач самостійно визначав для себе необхідний обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Товариством у договірні відносини на умовах, визначених Правилами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону, електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення ('відсилання') до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа. В п. 10,1.7 Договору закріплено посилання на інформацію про Товариство та послуги, що надаються Товариством, а також посилання на Правила. Прийнявши умови Договору Позичальник підтвердив, що ознайомився з повного інформацією про Товариство та його послуги, вивчив умови Договору та Правила, а їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання Договору Позичальнику зрозумілі. Відповідно до Правил, зобов`язаннями Позичальника є грошові кошти (сума Позики та нарахованих Процентів), що підлягають поверненню та сплаті Позичальником Позикодавцю на умовах, встановлених Договором позики та Правилами. Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманої Позики та сплатити нараховані Проценти в строк, визначений Договором позики, будь-яким доступним йому способом, зазначеним у Договорі позики та/чи на сайті Товариства. Розмір процентів узгоджений Сторонами до підписання Договору позики та зазначений в Договорі позики.

В додатку №1 до Договору зазначено про умови надання позики, в тому числі:

Сума позики - 3 000, 00 грн.;

Строк, на який надається позика - 18 днів;

Річна процентна ставка - 584.00%

Базова процентна ставка за користування позикою в день - 1,6% ;

Процентна ставка за кожний день прострочення в день - 2,70%.

Жодних змін будь-яких умов договору Товариством не здійснювалося.

Згідно положень Правил, зобов`язаннями Позичальника є грошові кошти (сума Позики та нарахованих Процентів), що підлягають поверненню та сплаті Позичальником Позикодавцю на умовах, встановлених Договором позики та Правилами. Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманої Позики та сплатити нараховані Проценти в строк, визначений Договором позики, або достроково, будь-яким доступним йому способом, зазначеним у Договорі позики та/чи на сайті Товариства. Розмір процентів на позику і процентів на прострочену позику узгоджений Сторонами до підписання Договору позики та зазначений в Договорі позики. Протягом строку позики у Позичальника жодних застережень та претензій щодо умов позики та її погашення не виникало.

Даний Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №7462482 від 08 серпня 2018 року був виконаний Позичальником у повному обсязі 25 серпня 2018 року.

У позовній заяві Позивач вказав на умови, строк та додатки до Договору, який жодним чином не відноситься до укладеного Договору № 7462482 від 08 серпня 2018 року.Усі викладені у позовній заяві пукти не належать до укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, тому, відповідно, не повинні прийматись судом у якості обґрунтування позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7462482 від 08 серпня 2018 року - відмовити в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.08.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агенство необхідних кредитів було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7462482.

Вказаний договір укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства.

З копії договору № 7462482 від 08.08.2018 року вбачається, що позивачкою було використано для підписання такого електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст. 3 Закону України Про електронну комерцію , електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України Про електронну комерцію , вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону України Про електронну комерцію , є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття пропозиції в порядку визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір; - підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію ).

Відповідно до ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно зі ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Розділу 2 Договору, Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти у вигляді Позики, а Позичальник приймає на себе обов`язок повернути Позику та сплатити Позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору. Позичальник повертає Позикодавцю позику в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором, на умовах повернення, строковості, платності та у сумі, визначеній в п. 2.3 Договору (далі-Позика). Сума Позики становить 3 000 (три тисячі гривень) 00 коп., а строк Позики - 18 днів до 26.08.2018 року (вкючно), але не більше 30 днів.

Відповідно до п.п. 2.5.1, 2.5.2 п. 2.5 Розділу 2, процентна ставка (проценти) за користування позикою становить 1,60% від суми позики щоденно за кожен день користування позикою в межах строку позики, зазначеного в п. 2.4 цього Договору (річна процентна ставка за Договором складає 584,00%), які нараховуються від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; 2,70% від суми Позики за кожний день прострочення сплати заборгованості за Позикою (річна процентна ставка да Договором складає 985,50%), починаючи з першого дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов).

В якості додатку до Договору позики долучено розрахунок орієнтованої сукупної вартості Позики та графік погашення заборгованості за позикою, з якого вбачається що сукупна вартість позики складає: 128,80% від суми Позики (у процетнтному вираженні), 3 864 грн. у грошовому вираженні та включає в себе: проценти за користування Позикою 28,80% від суми позики (у процентному вираженні); 864 грн. у грошовому вираженні; сума позики 3 000 грн.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стяттями 16, 203, 215 ЦК передбачено, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорення правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оскільки відповідно до умов спірного кредитного договору відповідач надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України Про захист прав споживачів .

Частиною 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий ; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повергнення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотківта про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Частинами 1, 2, 5 статті 18 Закону визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним

В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови кредитного договору, суд приходить обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір не містить несправедливих умов, визначених частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Крім того, позивачка з умовами договору про надання позики, графіком розрахунку до договору позики та сукупною вартістю позики була ознайомлена, підтвердила свою згоду з такими, підписавши спірний договір та отримавши кошти внаслідок його укладення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні оспорюваного договору позики сторонами було додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України "Про захист прав споживачів".

За вказаних обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7462482 від 08 серпня 2018 року, укладеного між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія 1 Безпечне агенство необхідних кредитів .

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 203, 204, 215, 216, 217, 626, 627, 628 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія 1 Безпечне агенство необхідних кредитів про визнання недійсним договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7462482 від 08 серпня 2018 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , факично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія 1 Безпечне агенство небхідних кредитві , місцезнаходження: площа Арсенальна, 1б, м. Київ, код ЄДРПОУ 39861924.

Суддя