Рішення

від 26.10.2020 по справі 904/3867/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3867/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ", м. Дніпро

відповідача-2 ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Мар`ївка

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" та відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів -1,2 заборгованість за кредитним договором №ID4863175 від 27.06.2018 у розмірі 99 931,58 грн., з яких: 67 945,41 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 0,02 грн. - заборгованість по відсоткам; 26 250,00 грн. - заборгованість по комісії; 1 382,46 грн. - штраф; 4 353,69 грн. - пеня.

Позовні вимоги до відповідача-1 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID4863175 від 27.06.2018, в частині повного та своєчасного повернення кредиту.

В обґрунтування позовних вимог до відповідача-2 позивач посилається на невиконання останнім договору поруки №НІ5685 від 27.06.2018 року, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" (відповідачем-1) своїх обов`язків за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID4863175 від 27.06.2018.

Одночасно з позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності відповідачу-1 (позичальнику) Товариству з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ", а саме на легковий автомобіль Chevrolet Cruze, 2016 р.в, зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" 20.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020, відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову - відмовити.

Оскільки позивачем у складі учасників провадження визначено фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідач-2), суд, в порядку абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 21.07.2020 витребував у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформацію про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .

Також, 21.07.2020 судом було направлено запит до Адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Дніпропетровській області про надання інформації про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .

04.08.2020 до суду від Адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Дніпропетровській області надійшла відповідь, якою повідомлено зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 своїм правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду від 10.08.2020, направлена на адресу відповідача-1, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вул. Фучика, 18, офіс 320, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем-1 вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач-1, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Відповідач-2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, ухвалу суду від 10.08.2020 отримав особисто 24.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.69).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який вирішує спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У зв`язку із перебуванням судді Кармазіної Л.П. на лікарняному в період з 29.09.2020 по 23.10.2020, рішення у даній справі прийнято 26.10.2020, з урахуванням розумності строків розгляду справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладанням кредитного договору, строку дії договору, погодженого кредитного ліміту, строку користування кредитом, погодженого розміру процентів за кредитом, комісій та інших платежів, графіку погашення кредиту, штрафних санкції, наявність прострочень з боку відповідача-1. Також, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин пов`язаних з укладенням договору поруки, строку дії договору, обсягу відповідальності поручителя перед позивачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" своїх обов`язків за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2018 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" (відповідач-1, позичальник) підписано заяву-договір № ID4863175 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").

Договір ID4863175 від 27.06.2018 є договором приєднання у розмінні статті 634 Цивільного кодексу України. В зв`язку з чим, умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку та укладаються лише шляхом приєднання до договору в цілому. Підписання договору є підтвердженням наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладення договору.

Відповідно до пункту 1.1 заяви-договору, за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 заяви-договору, кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Розділом 2 договору "Умови надання кредиту" передбачено:

- розмір кредиту: 300 000,00 грн.;

- валюта кредиту: гривня;

- вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди: 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно);

- тип процентної ставки: фіксована;

- терміни і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору;

- термін повернення кредиту: 27.06.2020.

За умовами пункту 3.2 договору, остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в пункті 2.6 цього договору.

В розділі 4 договору "Інші умови" визначено, що цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначені статті 634 Цивільного кодексу України, в зв`язку із чим: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.

Відповідно до пункту 4.3 договору, підписання договору є підтвердженням наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладення договору.

Згідно пункту 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт-кредитний ліміт на поточний рахунок в ТАС24/Бізнес) - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк/інтернет клієнт банк "ТАС24/БІЗНЕС", або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через веріфікований номер телефону, якій належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" в особі директора Мелетича Д.О., скористався своїм правом та на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис" вчинив правочин, підписавши Заяву-договір № ID4863175 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") електронно-цифровим підписом.

Із наданої позивачем банківської виписки вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу-1 кредит у сумі 300 000,00грн.

Відповідач-1, в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов`язань, на підтвердження викладених в позовній заяві обставин позивач надав виписки по особовому рахунку за період з 27.06.2018 по 10.07.2020.

У зв`язку з порушенням відповідачем-1 строків повернення кредиту, позивач звернувся до відповідача-1 з повідомленням-вимогою від 09.01.2020, в якому вимагав у відповідача-1 дострокового повернення кредиту.

Відповідач-1 на вимогу позивача не відреагував, заборгованість за заявою-договором № ID4863175 від 27.06.2018 - не сплатив.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язань за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID4863175 від 27.06.2018, в частині повного та своєчасного повернення кредиту.

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, станом на 08.07.2020 заборгованість за кредитом складає 99 931,58 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту (у т.ч. прострочена) - 67 945,41 грн.

- заборгованість за комісії (у т.ч. простроченій) - 26 250,00 грн.

- заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) - 0,02 грн.

- пеня на суму простроченої заборгованості - 4 353,69 грн.

- штраф за період з 08.01.2020 по 08.07.2020 - 1382,46 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На час розгляду спору доказів сплати заборгованості по кредиту господарському суду не надано, обставин наведених позивачем у позовній заяві не спростовано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення заборгованості по тілу кредиту - 67 945,41 грн., 0,02 грн. - заборгованість по відсоткам та 26250,00 грн. - заборгованості по комісії.

Щодо нарахування пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (за ч.4 цієї статті), а штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (за ч.6 цієї статті).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 3.3 договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до пункту 18.2.1.5 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товариству "Таскомбанк", у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п. 18.2.1.2., клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

У зв`язку із порушенням відповідачем-1 строків повернення кредитних коштів та сплати комісії, позивач нарахував пеню у розмірі 4 353,69 грн. за період з 08.01.2020 по 08.07.2020.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги про стягнення пені на суму 4 353,69 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахованого позивачем штрафу у розмірі 1 382,46 грн. за період з 08.01.2020 по 08.07.2020, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у загальному розмірі 1 382,46 грн. не обґрунтовано нормами закону та/або положеннями кредитного договору, за якими для відповідача-1 встановлена відповідальність у вигляді штрафу за порушення грошових зобов`язань за кредитним договором та/або узгоджений розмір штрафу. За таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 1 382,46 грн. необґрунтованими та безпідставними.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27.06.2018 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № НІ5685, у відповідності до якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" боржником зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви-договору про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") № ID4863175 від 27.06.2018, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Поручитель ОСОБА_1 скористався своїм правом та на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис" вчинив правочин, підписавши договір поруки № НІ5685 від 27.06.2018 електронно-цифровим підписом.

Згідно пункту 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі:

- повернути кредитору кредит у вигляді кредиту у розмірі 300 000,00 гривень 00 копійок, у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше " 27" червня 2020 року;

- щомісяця сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором;

- сплатити комісії в порядку та в розмірах, встановлених кредитним договором.

- сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.

- у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору поруки, виконанням зобов`язань, забезпечених цим договором, вважається виконання боржником своїх зобов`язань, зазначених в пункті 1.2 цього договору в повному обсязі в строк, порядку та на умовах кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що впливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник.

Пунктом 3.1. договору визначено, що у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя, зазначену в розділі 7 цього договору, та копію надсилає боржнику.

У пункті 5.2 договору поруки визначено, що порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя.

Також, 09.01.2020 позивач надіслав повідомлення-вимогу на адресу відповідача-2 (поручителя), в якому вимагав достроково повернути кредит. Відповідач-2 на вимогу позивача не відреагував, заборгованість за кредитним договором не сплатив.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки, позивач набув право вимоги до поручителя (відповідача-2), як солідарного боржника щодо погашення заборгованості за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID4863175 від 27.06.2018.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, в ході вирішення спору судом встановлений факт наявності заборгованості відповідачів-1,-2, за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID4863175 від 27.06.2018 у таких розмірах:: 67 945,41 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 0,02 грн. - заборгованість по відсоткам; 26 250,00 грн. - заборгованість по комісії та 4 353,69 грн. - пеня.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості за кредитом; заборгованості за відсотками, заборгованість по комісії, пені, сторонами не надано.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів-1,2 67 945,41 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 0,02 грн. - заборгованості по відсоткам; 26 250,00 грн. - заборгованості по комісії та 4 353,69 грн. - пені.

В решті позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів-1,2 штрафу у розмірі 1382,46 грн. суд відмовляє.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: з відповідача-1 на користь позивача в розмірі 1 036,46 грн., з відповідача-2 на користь позивача в розмірі 1 036,46 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що сума судового збору за подання до суду позову про стягнення 99 931,58 грн. повинна була складати 2 102,00 грн.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 197,00 грн., відповідно до платіжного доручення №631789320 від 13.07.2020.

Таким чином, переплата судового збору складає 95,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю

З огляду на викладене, позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Таскомбанк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" та відповідача-2 ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів -1,2 заборгованість за кредитним договором №ID4863175 від 27.06.2018 у розмірі 99 931,58 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" (49000, м. Дніпро, вул. Фучика, 18, офіс 320, код ЄДРПОУ 39714139) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 67 945,41 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 0,02 грн. - заборгованості по відсоткам; 26 250,00 грн. - заборгованості по комісії та 4 353,69 грн. - пені, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ОРБІТА-СОФТ" (49000, м. Дніпро, вул. Фучика, 18, офіс 320, код ЄДРПОУ 39714139) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 09806443) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 036,46 грн., про що видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 09806443) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 036,46 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.10.2020

Суддя Л.П. Кармазіна