Рішення

від 26.10.2020 по справі 904/4192/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4192/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпро

до Професійно-технічного училища № 48 м. Новомосковська, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ

про стягнення заборгованості за розподіл природного газу та штрафних санкцій за договором розподілу природного газу №42СВ490-912-19 від 21.01.2019 у розмірі 12 065,10 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Професійно-технічного училища № 48 м. Новомосковська про стягнення заборгованості за розподіл природного газу та штрафних санкцій за договором розподілу природного газу №42СВ490-912-19 від 21.01.2019 року у розмірі 12 065,10 грн., з яких: 10 667,51 грн. - сума основного боргу, 1 009,33 грн. - пені, 162,64 грн. - 3% річних, 225,62 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу №42СВ490-912-19 від 21.01.2019 року, в частині повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу у грудні 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.40), правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який вирішує спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У зв`язку із перебуванням судді Кармазіної Л.П. на лікарняному в період з 29.09.2020 по 23.10.2020, рішення у даній справі прийнято 26.10.2020, з урахуванням розумності строків розгляду справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин пов`язаних з укладенням договору, умов, строку надання послуг та строків оплати за послуги, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2019 між Публічним акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (назву якого змінено на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ") (позивач - оператор ГРМ) та Професійно-технічним училищем № 48 м. Новомосковська (відповідач - споживач) укладено типовий договір №42СB490-912-19, шляхом підписання заяви - приєднання №42СB490-912-19 від 21.01.2019 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Цей типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 договору).

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору (п. 1.3 договору).

Згідно п.2.1 договору, оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

21.01.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору №42СB490-912-19, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до додатку №2 заяви-приєднання №42СB490-912-19 до умов типового договору розподілу природного газу від 21.01.2019, виклавши п. 6 в наступній редакції:

Пункт 6. Інша інформація, передбачена вимогами чинного законодавства:

- загальна ціна договору - 37 661,20 грн., з ПДВ;

- обсяги розподілу природного газу - 54055 м 3 ;

- вартість тарифу (на послуги з розподілу природного газу) - 696,72 грн. за 1000 м 3 з ПДВ (станом на 01.01.2019);

- строк надання послуги з 01.01.2019 року 31.12.2019 року;

- документ, що підтверджує повноваження представника споживача.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата вартості послуг оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Згідно п. 6.3 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з врахування раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору, у грудні 2019 року позивачем було виконано розподіл природного газу відповідачу на загальну суму 10 667,51 грн., що підтверджується актом №ДГП89015633 від 31.12.2019, який підписано та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень.

Оплату за розподіл природного газу у грудні 2019 року на суму 10 667,51 грн. відповідач не здійснив.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу №42СВ490-912-19 від 21.01.2019 року, в частині повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу у грудні 2019 року та просить суд стягнути з відповідача 10 667,51 грн. - основного боргу; 1 009,33 грн. - пені за період з 10.01.2020 по 10.07.2020; 162,64 грн. - 3% річних за період з 10.01.2020 по 13.07.2020; 225,62 грн. - інфляційних втрат за період з 01 березня 2020 року по 13 липня 2020 року.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт надання послуг з розподілу природного газу, підтверджується матеріалами справи, а саме актами наданих послуг, які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін.

Як встановлено судом, строк оплати наданих позивачем послуг відповідачу є таким, що настав.

На момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг у розмірі 10 667,51 грн. до суду не надано, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10 667,51 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1009,33 грн. за період з 10.01.2020 по 10.07.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач, на підставі п. 8.2 договору, нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 009,33 грн. на заборгованість за розподіл природного газу у грудні 2019 року на суму 10 667,51 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги про стягнення пені на суму 1009,33 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 162,64 грн. - 3% річних за період з 10.01.2020 по 13.07.2020; 225,62 грн. - інфляційних втрат за період з 01 березня 2020 року по 13 липня 2020 року.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов`язанням є сам факт порушення зобов`язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних на суму 162,64 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом було встановлено, що позивачем було здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2020 по червень 2020, при цьому враховуючи, що оплата заборгованості відповідачем мала бути здійснена у січні 2020 року, то розрахунок інфляційних втрат необхідно було здійснювати за період з лютого 2020 (в якому мала місце дефляція - 99,7) по червень 2020 року.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з лютого 2020 по червень 2020 року складають 192,94 грн.

В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 32,68 грн. суд відмовляє.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 10 667,51 грн. - суми основного боргу, 1009,33 грн. - пені, 162,64 грн. - 3% річних, 192,94 грн. - інфляційних втрат.

В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" до Професійно-технічного училища № 48 м. Новомосковська про стягнення заборгованості за розподіл природного газу та штрафних санкцій за договором розподілу природного газу №42СВ490-912-19 від 21.01.2019 року у розмірі 12065,10 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Професійно-технічного училища № 48 м. Новомосковська (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Леваневського, буд. 27А, код ЄДРПОУ 02541763) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03340920) 10 667,51 грн. - суму основного боргу, 1009,33 грн. - пені, 162,64 грн. - 3% річних, 192,94 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 065,69 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.10.2020

Суддя Л.П. Кармазіна