Рішення

від 15.10.2020 по справі 748/1420/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/614/20 Єдиний унікальний № 748/1420/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2020 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді: Кухти В.О.,

при секретарі: Сидор А.В.,

з участю позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Скумін М.Г., представника третьої особи Ларченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача: Деснянська районна у місті Чернігові рада, як орган опіки та піклування, про визначення способів у спілкуванні з дитиною та її вихованні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визначити з урахуванням віку дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи його участі у вихованні доньки, як систематичні проживання побачення: кожної середи з 17 години вечора до 10 години ранку четверга; два рази на місяць через тиждень забирати дитини у 10 ранку суботи до 20 години неділі. Свої вимоги мотивує тим, що він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Після розірвання шлюбу відповідач постійно створює перешкоди у спілкуванні з дитиною та не надає можливості приймати участь у її вихованні. Незважаючи на те, що він добровільно надав матеріальну допомогу на утримання доньки, відповідач подала заяву про видачу судового наказу, в зв`язку з чим, він був вимушений ще раз офіційно сплатити аліменти. На даний час всі аліментні зобов`язання погашені та заборгованості немає.

Представником відповідача подано відзив, в якому позов не визнається, оскільки, відповідач не створює перешкоди у спілкуванні з донькою. Подання цього позову є помстою з боку позивача, за стягнення з нього аліментів. Позивач належним чином не виконував рішення суду про стягнення аліментів та була заборгованість зі сплати аліментів. Відповідач ніколи не порушувала права батька на спілкування з дитиною та її виховання.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Зазначив, що заява підписана ним не свідчить про врегулювання спору, бо дитину йому почали давати лише після подання ним позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Представника третьої особи в судовому засіданні при вирішенні спору поклалася на розсуд суду, зазначила, що органом опіки та піклування рішення не приймалося, бо сторони надали заяву про встановлення графіку зустрічей батька з дитиною. Вважає за можливе визначити способи участі батька у вихованні спільної дитини у судовому порядку за графіком з урахуванням тих обставин, що дитина малолітня та дошкільного віку.

Свідок ОСОБА_4 , батько ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що сторони зараз проживають окремо. ОСОБА_1 бере доньку коли забажає, ніхто йому не забороняв брати дитину. Коли їздив на заробітки не брав дитину, а зараз часто бере.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що знайома з сторонами близько 10 років. ОСОБА_2 ніколи не казала, що вона проти зустрічей батька з дитиною. Одного разу він хотів взяти дитину, але у ОСОБА_6 були свої плани і вона не змогла дати дитину. Протягом півроку позивач брав дитину, бачила їх разом.

Свідок ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що зі слів ОСОБА_1 , той неоднаково скаржився, що домовлявся з ОСОБА_6 , щоб та дала дитину, а потім вона йому відмовляла. ОСОБА_7 також повідомив, що одного разу виїжджав з позивачем щоб забрати дитину, але перед виїздом відповідач зателефонувала ОСОБА_1 та сказала, що не зможе дати дитину.

Заслухавши покази свідка, пояснення позивача, відповідача, та її представника, дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 30.09.2011 року перебували в зареєстрованому щлюбі, який було розірвано рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24.12.2019 року, яке набрало законної сили 24.01.2020 року /а.с.5/.

Від шлюби сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.4/.

26.02.2020 року Чернігівським районним судом Чернігівської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, починаючи з 21 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Під час розгляду справи, 11.08.2020 року сторони склали спільну заяву щодо визначення способів у спілкуванні з дитиною та її вихованні з метою виключення на майбутнє непорозуміння (спору) між батьками щодо дитини, які майже аналогічні позовним вимогам.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, § 78).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, кожна сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивач та відповідач). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює докази належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Наявні у матеріалах справи фото дитини разом з батьком, та відео, свідчать про проведення разом вільного часу позивача з дитиною, але не може достовірно доводити факт, що відповідач після розірвання шлюбу не чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 між сторонами часто виникали конфлікти по телефону з приводу спілкування позивача з дитиною. Їх показання підтверджують, що між сторонами відсутня домовленість та взаєморозуміння з питань часу коли батько може зустрічатися з дитиною, на що і посилається позивач обгрунтовуючи свої вимоги.

Представника відповідача, що показання цих свідків не слід брати до уваги, бо вони є друзями позивача та знають все з його ж слів. Суд не погоджується з такою думкою, оскільки ці свідки підтвердили, що між сторонами виникали конфлікти при спілкуванні телефоном, а суть конфліктів позивач повідомляв їм при особистому спілкуванні.

Позивач не заперечував, що дитину йому давали, як це показали свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але зазначав, що це відбувалося рідко і не мало системного характеру через що він не може планувати свій час для зустрічей з донькою.

Зважаючи на покази свідків, пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, спільна заява сторін від 11.08.2020 не носить обов`язкового характеру, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати по справі, які поніс позивач, слід стягнути з відповідача. Судові витрати відповідача у зв`язку з задоволенням позову покладаються на неї.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 141, 142, 153, 157-159 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача: Деснянська районна у місті Чернігові рада, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 04061949, місцезнаходження: Проспект Перемоги, 141) про визначення способів у спілкуванні з дитиною та її вихованні - задовольнити .

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як систематичні побачення, а саме: кожної середи з 17 години вечора до 10 години ранку четверга; два рази на місяць через тиждень забирати дитину о 10 години ранку суботи до 20 години неділі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23.10.2020 року.

Суддя В.О.Кухта