Постанова

від 15.10.2020 по справі 237/2326/13-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2972/20

237/2326/13-ц

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.

за участі секретаря Сікори М.М.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АВ Сервіс , в особі арбітражного керуючого Степанова Олексія Юрійовича;

відповідач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 21 червня 2016 року, постановленого у складі судді Ліпчанського С.М., -

в с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2013 року позивач ТОВ АВ Сервіс , в особі арбітражного керуючого Степанова О.Ю., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми доходів від неправомірного використання нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 389,2 кв.м. у розмірі 544 000,00 грн. за період з 28 листопада 2007 року по 10 листопада 2013 року. В подальшому збільшив позовні вимоги, додатково просив солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ АВ Сервіс суму доходів від неправомірного використання цього майна у розмірі 112 000,00 грн. за період з 10 січня 2013 року по 10 березня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 16 березня 2007 року за договором купівлі-продажу ТОВ АВ Сервіс , в особі генерального директора ОСОБА_8., продав ОСОБА_3 вбудоване приміщення А-ІХ, загальною площею 391,9 кв.м. розташоване по АДРЕСА_1 , за 247 000,00 грн.

28 листопада 2007 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 нежитлове приміщення А-ІХ, загальною площею 389,2 кв.м. розташоване по АДРЕСА_1 , за 307 304,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20 червня 2011 року порушено провадження у справі (№ 42/44Б ) про банкрутство ТОВ АВ Сервіс . Постановою господарського суду Донецької області від 10 січня 2012 року ТОВ АВ Сервіс визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Степанова О.Ю.

В процесі перевірки діяльності ТОВ АВ Сервіс ліквідатором було встановлено протизаконне відчуження нерухомого майна ТОВ АВ Сервіс колишнім генеральним директором товариства ОСОБА_5 , шляхом підроблення підписів учасників ТОВ АВ Сервіс на Протоколі загальних зборів учасників №2/06 від 23 грудня 2006 року та підписанням договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року, що встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 29 вересня 2011 року по справі № 12/213пн. За даним фактом порушено кримінальну справу № 12012051030000134 за обвинуваченням громадянина ОСОБА_5 у скоєнні злочину за ч.1 ст.366 та ч. 2 ст. 364 КК України щодо незаконності відчуження майна товариства.

Рішенням Центрально - Міського районного суду м.Горлівки від 10 січня 2013 року у справі № 2-409/11 задоволені позовні вимоги ТОВ АВ Сервіс та визнано недійсним договори купівлі-продажу від 16 березня 2007 року та 28 листопада 2007 року.

Посилаючись на те, що відповідачі незаконно користувалися нерухомим майном шляхом здачі його в оренду та суборенду, просив стягнути на підставі ст.1214 ЦК України суми отриманих ними доходів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 21 червня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ АВ Сервіс грошові кошти у розмірі 544 000,00 грн. від неправомірного використання нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 389,2 кв.м. отриманих за період з 2011-2012 роки. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 на протязі 2011-2012 років здавала в оренду нерухоме майно належне ТОВ АВ Сервіс та отримала з цього прибуток у розмірі 544 000,00 грн.

Надходження апеляційної скарги до апеляційної інстанції та її короткий зміст

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 вересня 2020 року за заявою представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у даній справі. Зупинено дію рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 21 червня 2016 року до закінчення апеляційного провадження.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове судове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2013 року (справа № 2-109/11) було скасовано рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 10 січня 2013 року в частині визнання недійсним договору купівлі продажу від 28 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В касаційному порядку рішення не оскаржувалось. Отже, договір купівлі-продажу вбудованого приміщення площею 389,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є дійсним, а користування ОСОБА_2 даним приміщенням з моменту його придбання є правомірним, оскільки вона є добросовісним набувачем. Відповідач ОСОБА_2 розрахувалась за придбане нерухоме майно з продавцем ОСОБА_3

Оскаржуване судове рішення ґрунтується на припущеннях, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_2 отримувався дохід від здавання в оренду майна, придбаного за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28 листопада 2007 року. При цьому у відповідачки ОСОБА_2 наявне інше нерухоме майно, що підтверджується матеріалами справи, яке здавалося в оренду. Даними податкової Служби не підтверджується, дохід від здачі в оренду якого саме майна отримувала відповідачка, та його розмір.

Вважає, що розгляд справи про стягнення заборгованості на користь ТОВ АВ Сервіс повинен був відбуватися в межах справи про банкрутство №42/44Б задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника та залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси для забезпечення вимог кредиторів.

Відповідачка ОСОБА_2 не повідомлялась належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що призвело до позбавлення можливості здійснення процесуальних прав.

Аргументи учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

2.Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду до суду не надали.

Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Справа розглянута апеляційним судом у режимі відео конференції з Дарницьким районним судом міста Києва.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 сторонами не оскаржується, тому в цій частині відповідно до ст.367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2013 року рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 10 січня 2013 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року вбудованого приміщення А-ІХ загальною площею 391,9 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , укладеного між ТОВ АВ Сервіс та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Алєєвою А.М., залишено без змін.

Це ж рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу вбудованого приміщення площею 389,2 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Полєжаєвою А.Н., скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ АВ Сервіс відмовлено.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили 08 липня 2013 року і в касаційному порядку не оскаржувалось.

Згідно листа Горлівського ОДПІ від 22 травня 2013 року СПД - фізична особа ОСОБА_2 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності в Центрально-міському районі Горлівської ОДПІ з 03 жовтня 2008 року № 22560000000014436:

- за період з 03 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року працювала на загальній системі оподаткування (декларація надавалась без доходів);

- за період 01 січня 2009 року по 31 вересня 2009 року платник єдиного податку з видом діяльності здавання в оренду власного нерухомого майна (адреса АДРЕСА_1 не відображена в заяві на спрощену систему оподаткування);

- за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року платник єдиного податку з видом діяльності здавання в оренду власного нерухомого майна по АДРЕСА_1 (звіт надавався без доходів);

- за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року працювала на загальній системі оподаткування (декларація надавалась без доходів);

- за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року платник єдиного податку з видом діяльності здавання в оренду нерухомого майна по АДРЕСА_1 ;

- за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року працювала на загальній системі оподаткування з видом діяльності здавання в оренду власного нерухомого майна (адреса в декларації не відображена);

- за період з 01 січня 2013 року по теперішній час (22 травня 2013 року) платник єдиного податку з видом діяльності здавання в оренду власного нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо юрисдикції суду

У справі, що переглядається спір стосується права володіння нерухомим майном як однієї з правомочностей власника - юридичної особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, при цьому позовні вимоги про стягнення грошових коштів від неправомірного використання цього майна заявлено боржником до відповідачів, один із яких є фізичною особою, яка не є підприємцем, тому розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ст.15 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення до суду, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 20 червня 2011 року за заявою ФОП ОСОБА_7 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ АВ Сервіс . Постановою Господарського суду Донецької області від 10 січня 2012 року у справі № 42/44Б ТОВ АВ Сервіс визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI Про внесення змін до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.

Частиною першою ст.2 Закону № 2343-XII встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У п.11 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно п.7 ч.1 ст.12 ГПК України, в редакції до 15 грудня 2017 року, господарськи суди розглядають справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсним правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Зазначені майнові спори підлягали розгляду та вирішенню за правилами цивільного судочинства або ж відносились до повноважень суду господарської юрисдикції та мали розглядатися останнім в окремому позовному провадженні (не у межах провадження у справі про банкрутство) залежно від суб`єктного складу.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Отже, позовні вимоги боржника ТОВ АВ Сервіс , стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, мали розглядатися із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру правовідносин у порядку цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог про стягнення доходу за використання

відповідачкою нежитлового приміщення

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За змістом положень ст.1214 ЦК України особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його у себе, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. Під доходом у даному випадку розуміються гроші або матеріальні цінності, одержувані вказаною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької тощо). При цьому слід враховувати реально отримані або можливі доходи, починаючи з моменту, коли боржник довідався або міг довідатися, що володіє майном без достатньої правової підстави.

У ч.2 ст.89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Позивач як на підставу своїх вимог про стягнення з ОСОБА_2 544 000,00 грн. доходу, одержаного від неправомірного використання нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , не надав суду жодного належного та допустимого доказу про те, що у заявлений період відповідачка одержала чи могла одержати грошові кошти від використання цього майна. Вказані обставини не встановлені судовими рішеннями, на які посилається позивач, а твердження останнього про отримання або можливе отримання відповідачкою такого доходу ґрунтуються на припущеннях, на яких судове рішення ґрунтуватися не може (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи та не дав належної оцінки зібраним у справі доказам.

Будь-якої інформації від податкового органу із зазначенням суми отриманого ОСОБА_2 доходу у розмірі 544 00,00 грн. від здавання в оренду нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , лист Горлівської ОДПІ від 22 травня 2013 року (т.1 а.с.37) не містить.

Так само і матеріали цивільної справи взагалі не містять будь-яких звітів ОСОБА_2 , які вона подавала до податкової інспекції щодо отриманих доходів, і які були покладені судом першої інстанції в основу судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ АВ Сервіс у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю його позовних вимог.

Крім того, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого не має відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи є порушенням принципу рівності сторін, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч.ч.1,3 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв`язку з цим апеляційна скарга представника відповідачки підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 21 червня 2016 року в частині задоволення позову ТОВ АВ Сервіс скасувати і ухвалити нове.

У задоволені позову ТОВ АВ Сервіс до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів від неправомірного використання нерухомого майна розташованого за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею 389,2 кв.м., відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

М.Ю. Лопатіна

Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2020 року.

Суддя І.П. Мироненко