Постанова

від 15.10.2020 по справі 649/1399/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_____ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року місто Херсон

єдиний унікальний номер справи 649/1399/19

номер провадження 22-ц/819/1370/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя (суддя-доповідач) Базіль Л.В.,

суддів: Бездрабко В.О., Приходько Л.А.,

секретар Дундич А.О.,

за участю:відповідача, ОСОБА_1 , його представника, адвоката АнтипенкоВ.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29 липня 2020 року ухвалене у складі судді Гапоненка Р.В. зі складенням повного тексту рішення 07 серпня 2020 року у цивільній справі № 649/1399/19 за позовом Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року Великолепетиська селищна рада Великолепетиського району Херсонської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХС № 052185 (кадастровий номер 6521255100:08:028:0417) площею 7,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП імені "Петровського", виданий на ім`я померлої ОСОБА_2 , на території Великолепетиської селищної ради на підставі розпорядження голови Великолепетиської дежавної адміністрації Херсонської області від 08 серпня 2003 року № 364 Про затвердження технічної документації зі складання Державних актів на право власності на земельну частку (пай) та скасувати його державну реєстрацію, визнати право комунальної власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою Великолепетиської селищної ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході звірки земель сільськогосподарського призначення селищною радою було виявлено, що ОСОБА_2 мала сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХС № 0081655, на підставі якого їй було видано державний акт на право приватної власності на землю II-ХС №020466. Підставою видачі державного акту стало рішення Великолепетиської селищної ради від 30.05.2001 року. Після смерті ОСОБА_2 за вказаним державним актом було переоформлено спадщину на ОСОБА_1 .

Однак, на той же самий сертифікат на право на земельну частку (пай) 20 січня 2003 року ОСОБА_2 отримала ще один державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХС № 052185 з іншим кадастровим номером, а саме 6521255100:08:028:0417 площею 7,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП імені Петровського . Підставою видачі дежавного акта зазначено розпорядження голови Великолепетиської державної адміністрації Херсонської області від 08 серпня 2003 року № 364 Про затвердження технічної документації зі складання Державних актів на право власності на земельну частку (пай).

Позивач вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС №052185 від 20 січня 2003 року є недійсним, оскільки виданий з порушенням вимог ст.ст.116,118 ЗК України.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29 липня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХС № 052185 (кадастровий номер 6521255100:08:028:0417) площею 7,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП імені Петровського виданий на ім`я померлої ОСОБА_2 на території Великолепетиської селищної ради на підставі розпорядження голови Великолепетиської державної адміністрації Херсонської області від 08 серпня 2003 року №364 Про затвердження технічної документації зі складання Державних актів на право власності на земельну частку (пай) та скасовано його державну реєстрацію. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просить рішення Великолепетиського районного суду від 29.07.2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що він як спадкоємець померлої ОСОБА_2 , яка померла в 2014 році, не може нести відповідальність через помилку державного органу - Великолепетиської районної державної адмінстрації. При цьому апелянт посилається на рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України та постанову Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 460/762/16-ц. Крім того, вказує, що суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідки спливу строку позовної давності, про які ним було заявлено.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

09.10.2020 року на адресу апеляційного суду від Селищного голови Великолепетиської селищної ради Херсонської області М.В.Сінкевич надійшла заява, в якій він просив розгляд справи призначений на 15.10.2020 року провести за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , його представника, адвоката Антипенко В.Г., які просили задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам права не відповідає.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, серії ХС № 052185 від 20 січня 2004 року ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 7,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП імені Петровського , яка розташована на території Великолепетиської селищної ради. Підставою видачі державного акта зазначено розпорядження голови Великолепетиської державної адміністрації Херсонської області від 08 серпня 2003 року № 364 Про затвердження технічної документації зі складанням Державних актів на право власності на земельну частку (пай).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.06.2015 року, посвідченого державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори Херсонської області Жолуденко О.О., спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син, ОСОБА_1 .. Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 7,640 га у межах згідно з планом, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області.

Великолепетиська селищна рада, звертаючись до суду зазначала, що в ході звірки земель сільськогосподарського призначення було виявлено, що ОСОБА_2 на підставі одного сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХС №0081655 отримала два державних акти про право на приватну власність на землю - перший виданий на підставі рішення Великолепетиської селищної ради від 30.05.2001 року серія II-ХС № 020466, другий виданий на підставі розпорядження голови Великолепетиської державної адміністрації Херсонської області від 08 серпня 2003 року № 364 №Про затвердження технічної документації зі складання Державних актів на право власності на земельну частку (пай), серії ХС № 052185, який позивач вважає було видано з порушенням вимог ст.ст.116,118 ЗК України.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ХС №052185 та скасування його державної реєстрації, суд першої інстанції керувався ст.155 ЗК України, якою передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Однак такі висновки суду першої інстанції не можна вважати правильними, оскільки суд дійшов їх без повного з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно п. 4 ч. 2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, якщо ці питання не були вирішені раніше.

У ч.1 ст.125 ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХС № 052185 від 20 січня 2004 року) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 1 статті 126 ЗК України, редакція якої діяла на час видачі спірного державного акту, було визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Належними відповідачами у справах про визнання недійсним актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняли рішення про його видачу.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, залишив поза увагою, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, ухвалив рішення, яким вирішив права та обов`язки Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області, за рішенням якої було видано спірний державний акт на право власності на земельну ділянку, без залучення останньої до участі у справі, та без з`ясування повноважень останньої на вчинення дій щодо видачі оспорюваного Державного акта на право власності на землю, не з`ясував та не зазначив у рішенні характер порушеного права позивача, тим самим порушив право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Оскільки суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.12,197 ЦПК України не вирішив питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості пред`явити позов до належного кола відповідачів у даній справі.

Понесені відповідачем судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4353,00 гривні відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених вимог не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст.367,374,376 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29 липня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати і постановити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4353,00 гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Базіль Л.В.

Судді Бездрабко В.О.

Приходько Л.А.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2020 року.

Головуючий Базіль Л.В.