Постанова

від 08.09.2020 по справі 925/94/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 925/94/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

учасники справи в судове засідання не з"явились згідно з протоколом судового засідання від 08.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 22.04.20 (повне рішення підписано 08.05.2020)

у справі №925/94/20 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія";

2. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу

Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни

про визнання незаконним, скасування рішення та припинення права оренди

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Сільськогосподарське приватне підприємство "Павлівське" (далі - позивач, СПП Павлівське ) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" (далі - відповідач-1, ТОВ "Лебединська аграрна компанія") та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни (далі - відповідач-2, ПНХМНО Харківської області Свергунова В.А.), у якому просив (з урахуванням здійснених уточнень):

- визнати незаконним та скасувати рішення індексний номер 29107472 від 05.04.2016, яке прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 на підставі договору оренди землі серія та номер 5, який виданий 09.12.2015 орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем ОСОБА_1 ;

- припинити право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог законодавства України, державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі №5 від 09.12.2015, який укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія", належним чином не перевірено наявність права оренди на дану земельну ділянку за позивачем, внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію права оренди однієї тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одна і та ж земельна ділянка була передана в оренду різним орендарям. Разом з цим, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося. Позивач зазначає, що одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач-2 проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що приватний нотаріус, як державний реєстратор вчинив усі дії, які були необхідними для встановлення наявності чи відсутності будь-якого іншого належним чином зареєстрованого договору оренди землі на вказану земельну ділянку. Зважаючи на повну відповідність поданих документів вимогам законодавства та відсутність законних підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, приватний нотаріус прийняла рішення від 05.04.2016 про держану реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 на підставі договору оренди землі №5, який укладений 09.12.2015 між орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія") та орендодавцем ( ОСОБА_1 ).

Отже, відповідачем (приватним нотаріусом) як державним реєстратором були вчинені всі дії, які були необхідними для встановлення наявності чи відсутності будь-якого іншого належним чином зареєстрованого договору оренди землі на спірну земельну ділянку, внаслідок чого встановлено, що будь-яка інформація про користувачів земельної ділянки була відсутня, а отже земельна ділянка з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 не була обтяжена будь-якими правами третіх осіб на момент прийняття оскаржуваного рішення

Від відповідача-1 відзив на позов до суду першої інстанції - не надходив.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.04.20 у справі №925/94/20 позов Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське" задоволено повністю.

Вирішено скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 на підставі договору оренди землі від 09.12.2015 №5, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та ОСОБА_1 : індексний номер: 29107472 від 05.04.2016 14:32:29.

Вирішено припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358.

Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське" 4 204,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" були подані відповідачу-2 для здійснення права державної реєстрації права оренди документи: договір оренди №5 від 09.12.2015, Акт визначення меж земельної ділянки в натурі, Акт приймання-передачі об`єкта оренди за договором, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Водночас, відповідач-1 не повідомив, що вказана земельна ділянка, хоча і з іншим кадастровим номером знаходиться у користуванні третьої особи, згідно з договором оренди, який укладений у 2010 році між позивачем та громадянином ОСОБА_1 . Отже, на момент проведення реєстраційних дій нотаріуса, а саме 05.04.2016 право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 площею 3,8891 га вже було зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Таким чином, внесення відповідачем (приватним нотаріусом) запису №29107472 від 05.04.2016 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 площею 3,8891 га було проведено без врахування наявного речового (права оренди) права позивача на цю ділянку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач-1 (ТОВ "Лебединська аграрна компанія") 28.05.2020 (згідно штемпеля печатки вхідної кореспонденції Господарського суду Черкаської області) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.20 у справі №925/94/20 та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі. Крім того, судові витрати покласти на позивача у справі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника, має місце ситуація, що одна і та ж сама земельна ділянка одночасно перебуває в оренді у різних юридичних осіб за самостійними договорами із одним орендодавцем - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відповідний спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктивним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок, у зв`язку з чим скаржник наголошував на тому, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Також, скаржник посилався на те, що вчинення на договорі оренди землі від 30.10.2010 запису про те, що він зареєстрований у Шполянському районному відділі ЧРФ ДП Центр ДЗК не може беззаперечно свідчити про державну реєстрацію вказаного договору, оскільки належним доказом такого підтвердження є саме Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі та Поземельна книга на ділянку з кадастровим номером 7125785200:04:005:0578. В свою чергу, реєстрацію вказаного договору проведено з порушенням вимог чинного законодавства, і він не тягне за собою жодних правових наслідків та не призводить до виникнення взаємних прав та обов`язків у його сторін.

Крім того, скаржник наголошував, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано тих обставин, що при зверненні до відповідача-2, представником відповідача-1 було надано документи: договір оренди № 5 від 09.12.2015., акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання - передачі об`єкта оренди за договором, витяг з ДЗК про земельну ділянку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №925/94/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.20, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзиву, заяв, клопотань, пояснень по суті спору, призначено розгляд справи на 02.07.2020.

01.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 (скаржника) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що призначена на 02.07.2020 на іншу дату після карантину.

В судове засідання 02.07.2020 відповідач-1 (скаржник) не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Позивач та відповідач-2 про причини неявки суду апеляційної інстанції не повідомили, своїх представників в судове засідання 02.07.2020 не направили, заяв чи клопотань не подавали, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 оголошено перерву в судовому засідання до 16.07.2020.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №925/94/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 для розгляду справи №925/94/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 прийнято справу №925/94/20 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2020 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 розгляд справи призначено на 08.09.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №925/94/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 для розгляду справи №925/94/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 прийнято справу №925/94/20 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2020 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

В свою чергу, на момент проголошення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент проголошення вказаної ухвали), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

В подальшому, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.

Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань, відзивів та заперечень на відзив - сплив.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 08.09.2020 учасники спору своїх представників не направили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження, що підтверджується поштовими рекомендованими повідомленнями про вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 (а саме: позивачу - 2063100062215, відповідачу-1: 2060302748136, відповідачу-2: 6117002248979).

Ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, дійшов висновку, що неявка в судове засідання 08.09.2020 представників учасників спору та неподання ними відзивів та пояснень по суті спору в силу приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 30.12.2010 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Павлівське" (орендарем - позивач у справі), в особі директора Видай В.Ю., що діє на підставі Статуту, було укладено договір оренди землі №5 (далі - договір, а.с. 12-14), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,89 га, у тому числі рілля 3,89 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Відповідно до пункту 2.4 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 1995 рік становить 21371 грн. Станом на 2010 рік з врахуванням коефіцієнту індексації - 68387 грн.

У розділі 3 договору визначено, що договір укладено на одинадцять років з урахуванням вегетації сільськогосподарських культур. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 4.1 договору, орендна плата становить у 2010 році з розрахунку 3 відсотки від проіндексованої грошової оцінки угідь та вноситься орендарем у формі та розмірі згідно з додатком до договору, але не пізніше 30 грудня кожного року.

Орендна плата вноситься у такі строки: до 25.12, але не пізніше 30 грудня кожного року (пункт 4.3 договору).

Договір зареєстрований у Шполянському районному відділі ЧРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 за №041079900166.

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки, який підписаний орендодавцем та повноважним представником орендаря, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3,89 га, яка знаходиться в адмінмежах Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області (а.с. 15).

Матеріалами справи підтверджується, що з моменту укладення та реєстрації договору і до цього часу позивач користується земельною ділянкою на правах оренди та відповідно сплачує орендну плату орендодавцю, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 09.10.2017 (а.с. 17) та від 04.12.2018 (а.с. 18), податковим розрахунком сум доходу форм №1ДФ за звітний період 2018 року і 3 квартал 2019 року (а.с. 19-24), платіжним дорученням №1 від 25.09.2019 (а.с. 25) та відомістю по розподілу виплат СПП "Павлівське" від 25.09.2019 (а.с. 26).

Позивач у позові вказував, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди (30.12.2021), з метою завчасно підготувати необхідні для поновлення договору оренди землі документи, 07.11.2019 позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою №ЗВ-7112650372019 про надання відомостей із Державного земельного кадастру України про земельну ділянку з кадастровим номером 7125785200:04:005:0578, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯГ №637827 та є об`єктом договору оренди.

07.11.2019 Державний кадастровий реєстратор Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняв рішення про відмову у наданні інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7125785200:04:005:0578 з підстав відсутності відомостей про земельну ділянку з зазначеним кадастровим номером у Державному земельному кадастрі (а.с. 28).

Листом від 29.11.2019 Державний кадастровий реєстратор Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомив позивача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125785200:04:005:0578 площею 3,8891 га знаходиться в адміністративних межах Матусівської сільської ради, Шполянського району Черкаської області і що належала громадянину ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності серії ЯГ №637827. У зв`язку із зміною нумерації кадастрових зон та/або кварталів земельній ділянці кадастровий номер 7125785200:04:005:0578 площею 3,8891 га, що належала громадянину ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності серії ЯГ №637827 присвоєно новий кадастровий номер 7125785200:04:001:0358 (а.с. 29).

02.12.2019 позивач отримав Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого вбачається, що орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" з дня внесення запису про державну реєстрацію речового права з 05.04.2016 Приватним нотаріусом Харківського міського округу Свергуновою В.А., зі строком дії речового права до 09.12.2030 (а.с.30-32).

23.12.2019 позивач отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у формі інформаційної довідки №194489733, з якої вбачається, що 05.04.2016 приватним нотаріуссом Харківського нотаріального округу Свергуновою В.А. вчинено запис №14082682 про речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі серія та номер 5, виданого 09.12.2015 орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем: ОСОБА_1 , зі строком дії речового права до 09.12.2030 (а.с. 36-38).

Як наголошував позивач у позові, використання неналежним чином повноважень державним реєстратором, зокрема, щодо направлення запиту до органів Держземагентства про отримання інформації про зареєстровані до 01.01.2013 права на земельну ділянку, не з`ясування певних обставин призвело до прийняття помилкового рішення, яким порушено права позивача за укладеним раніше та чинним на даний час договором оренди, що стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права оренди.

З предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного права користування земельною ділянкою до особи, за якою зареєстровано право оренди на ту ж саму земельну ділянку, тобто, спір, який виник із майнових відносин приватноправового характеру, а також до державного реєстратора, який вчинив відповідну реєстраційну дію.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 Кодексу). Залучення до справи співвідповідача чи заміна відповідача судом передбачена у статті 48 Господарського процесуального кодексу України, проте таке залучення чи заміна можлива виключно за клопотанням позивача у визначеному цим Кодексом порядку.

Доводи скаржника про те, що відповідний спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктивним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок, у зв`язку з чим скаржник наголошував на тому, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки виходячи з предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом на захист порушеного права користування земельною ділянкою до особи, за якою зареєстровано право оренди на ту ж саму земельну ділянку, тобто, спір, який виник із майнових відносин приватноправового характеру, а також до державного реєстратора, який вчинив відповідну реєстраційну дію, визначивши вказаних осіб відповідачами, що узгоджується з приписами ст. ст. 2, 14 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з огляду на наведені положення Господарського процесуального кодексу України та права позивача самостійно визначати спосіб захисту свого порушеного права та пред`явлення позовних вимог до визначених відповідачів, без пред`явлення будь-яких вимог до власника земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ініційований позивачем спір підвідомчий господарським судам, а тому підстави для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України - у суду апеляційної інстанції відсутні, і відповідно, ініційований позивачем спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, з огляду на визначене позивачем коло учасників справи з наведених позивачем підстав.

В свою чергу, правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України (в ред. 2010 року, з часу виникнення відносин з оренди), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (стаття 126 Земельного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 17, 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції 2010 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 20 цього Закону визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Починаючи з 2004 року та до теперішнього часу правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

Частинами 3, 4 та 5 статті 3 Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

16.03.2010 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", яким статті 18 та 20 Закону "Про оренду землі", статтю 6 доповнено частиною 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що до 01.01.2012 державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів, 09.12.2011 дію вказаної норми продовжено до 01.01.2013. Встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Отже, необхідність державної реєстрації права оренди земельної ділянки виникла тільки з 1 січня 2013 року, коли почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В результаті введення в дію нової системи реєстрації - реєстрація правовстановлюючих документів на нерухомість (свідоцтв про право власності, державних актів, договорів оренди та ін.) замінена реєстрацією відповідних речових прав та обтяжень.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Водночас, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав (частини 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

До 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель.

Як встановлено судом та підтверджується наданими позивачем доказами, згідно з укладеним договором оренди, позивач за актом приймання-передачі отримав у користування спірну земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлено вимоги як про визнання незаконним та скасування рішення індексний номер 29107472 від 05.04.2016, яке прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 на підставі договору оренди землі серія та номер 5, який виданий 09.12.2015 орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем - ОСОБА_1 , так і вимогу про припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія", тобто позивачем заявлено вимоги не тільки про скасування рішення державного реєстратора, а й вимогу про припинення права оренди земельної ділянки, яке наявне у відповідача-1 на підставі чинного договору оренди.

При цьому, фактично спір стосуєтья майнових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358, яка належить фізичній особі ОСОБА_1 , що учасниками спору не заперечувалось, і відповідно, вимоги позивача фактично заявлені до вказаної особи, як власника земельної ділянки, і яким вчинено відповідні розпорядчі дії щодо належного йому майна, а саме: передачу в оренду іншій особі на підставі договору оренди та проведення відповідної подвійної державної реєстрації, з чим позивач не погоджується.

При цьому, аналогічна позиція стсоовно того, що саме власник земельної ділянки має виступати відповідачем у такому спорі, як і відповідний ефективний спосіб захисту стосовно відповідного права оренди, висловлена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц.

Крім того, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції в контексті способу обраного позивачем способу захисту, вважає за необхідне врахувати і його ефективність, що також наголошується і у статті 13 Конвенції прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04 ) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18 ).

В аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59 ); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158 ) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07 ).

Таким чином, ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України , статтею 20 Господарського кодексу України , який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд установив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав позивача у такий спосіб. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що фактично позов заявлено позивачем до неналежних відповідачів, а обраний позивачем спосіб захисту в контексті спірних правовідносин сторін - є неефективним, і у суду апеляційної інстанції відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним та/або залучення іншого відповідача.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське" (з урахуванням здійснених уточнень) задоволенню не підлягають, оскільки заявлені до неналежних відповідачів, а обраний позивачем спосіб захисту в контексті спірних правовідносин сторін та визначеного кола учасників справи - є неефективним.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, як суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське" (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання незаконним та скасування рішення індексний номер 29107472 від 05.04.2016, яке прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 на підставі договору оренди землі серія та номер 5, який виданий 09.12.2015 орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем ОСОБА_1 , припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" - слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір покладається на позивача повністю, а за подачу апеляційної скарги - судовий збір також покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.20 у справі №925/94/20 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.20 у справі №925/94/20 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське" про визнання незаконним та скасування рішення індексний номер 29107472 від 05.04.2016, яке прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 на підставі договору оренди землі серія та номер 5, який виданий 09.12.2015 орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем ОСОБА_1 , припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0358 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Сільськогосподарським приватним підприємством "Павлівське".

5. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське" (вул.Івана Богуна, 1, с.Матусів, Шполянський район, Черкаська область, 20630, ідентифікаційний код 36037009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" (вул.Заводська, 17, с.Лебедин, Шполянський район, Черкаська область, 20635, ідентифікаційний код 38009235) 6 306 (шість тисяч триста шість) грн.. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Матеріали справи №925/94/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст підписано 26.10.2020 (після виходу головуючого судді Станіка С.Р. з лікарняного та судді-учасника колегії Дикунської С.Я. з відпустки).

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська