Постанова

від 19.10.2020 по справі 910/18010/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. Справа№ 910/18010/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Адамант-Сервіс" та Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020

у справі № 910/18010/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Адамант-Сервіс"

до Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродінвест"

2. Приватне підприємство "Агромашторг"

про стягнення грошових коштів

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Адамант-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича про стягнення 524 216,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором-доручення № 2726 з надання транспортно-експедиторського обслуговування від 11.07.2019 року, чим завдано позивачу збитки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/18010/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на користь Приватного підприємства "Адамант-Сервіс" грошові кошти - 426 081,13 грн, судовий збір - 6 391,21 грн та витрати на правничу допомогу - 24 383,89 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "Адамант-Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/18010/19 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення збитків та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 98 135,20 грн та витрати на правничу допомогу 5 616, 11 грн, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову прийнято з порушенням норм матеріального права, на підставі невірної оцінки та дослідження доказів, що були подані сторонами у справі. Так, апелянт стверджує, що судом помилково було відмовлено у задоволенні позову з відшкодування збитків у вигляді стягнення з відповідача сплачених позивачем сум податку на додану вартість, оскільки виконання відповідачем зобов`язань за договором залежало від здійсненої позивачем оплати податку. Також апелянт вказує на безпідставність відмови суду в задоволенні позову про стягнення збитків у вигляді понесених позивачем витрат на відрядження його співробітників для вирішення питання поставки товару, оскільки позивачем до матеріалів справи було долучено достатньо доказів на їх підтвердження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020, справа № 910/18010/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Адамант-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Кравчук С.Г. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача вартість транспортно-експедиційних послуг у розмірі 56 778, 93 грн, а в задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. Так, апелянт стверджує, що судом не було надано належної оцінки обставинам укладення між позивачем та третьою особою-2 договору перевезення, що, на думку відповідача, створило ситуацію неможливості виконання відповідачем умов договору в повному обсязі. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що вантаж не втрачений, а утримується третьою особою-2 у зв`язку з невиконанням позивачем договору, що був укладений в процесі здійснення перевезення між ним та перевізником на пряму. Також відповідач зазначає, що задовольняючи частково позов у даній справі судом неповно було досліджено обставини відсутності у відповідача вини та причинно-наслідкового зв`язку між його діями та наявності у позивача збитків в сумі 366 552,20 грн, оскільки ним вчинялись усі необхідні дії для належного виконання договору-доручення № 2726 від 11.07.2019. Однак укладений між позивачем та третьою особою-2 договір міжнародного перевезення позбавив відповідача можливості впливати на кінцевий результат перевезення.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 14.08.2020, справа № 910/18010/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кравчука С.Г. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 справу № 910/18010/19 за апеляційною скаргою ПП "Адамант-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2020.

В межах встановлених судом процесуальних строків від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПП "Адамант-Сервіс".

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між сплатою позивачем сум податку на додану вартість та діями відповідача щодо незабезпечення прибуття вантажу в обумовлену дату і місце доставки. Також відповідач зазначає, що він не повинен нести відповідальність за сплату позивачем податку, обов`язок щодо сплати якого при розмитненні вантажу згідно чинного законодавства покладено саме на позивача та не передбачений умовами договору-доручення. На переконання відповідача, саме неправомірні дії позивача з укладення договору міжнародного перевезення під час здійснення доставки вантажу призвели до ситуації, в якій третя особа-2 відмовляється передати вантаж позивачу. За доводами відповідача, в матеріалах справи відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та, як зазначає позивач, збитками, понесеними в результаті відрядження співробітників ПП "Адамант-Сервіс" для вирішення питань поставки товару.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кравчука С.Г. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому сторона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кравчука С.Г. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача, позивач зазначає, що позивач не розривав укладений з відповідачем договір-доручення. Послуги відповідача були оплачені в повному обсязі, однак вантаж вчасно не був доставлений позивачу, відповідач не повідомляв замовника про затримку вантажу та місце його знаходження. За доводами позивача, в матеріалах справи відсутні докази знаходження вантажу у третьої особи-2. Також позивач зазначає, що між позивачем і третьою особою-2 відсутні договірні правовідносини, оскільки відсутні рахунки на оплату послуг перевезення, а під час досудового розслідування з кримінального провадження № 42019131370000122 водієм третьої особи-2 було надано договір-доручення та інші документи, пов`язані з його виконанням. Крім того, позивач звертає увагу на те, що правові наслідки втрати вантажу настають з встановлених в ст. 20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення підстав незалежно від того чи втрачено вантаж фактично чи ні.

22.09.2020 від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 апеляційні скарги ПП "Адамант-Сервіс" та Фізичної особи-підприємця Кравчука С.Г. об`єднано в одне провадження; справу № 910/18010/19 за апеляційними скаргами ПП "Адамант-Сервіс" та Фізичної особи-підприємця Кравчука С.Г. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 призначено до спільного розгляду в судовому засіданні на 28.09.2020.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

В судовому засіданні 28.09.2020 оголошено перерву до 19.10.2020, про що постановлено ухвалу суду.

13.10.2020 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

Від третьої особи-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ПП "Агромашторг" за наявними матеріалами.

В судове засідання 19.10.2020 представники третіх осіб не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення третьою особою-2 поштову кореспонденцію суду отримано 08.10.2020. Процесуальні документи суду, що надсилалися на юридичну адресу третьої особи-1, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися на адресу суду із відміткою установи поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що повідомлення третьої особи-1 про дату, часу та місце проведення судового засідання здійснювалось за місцезнаходженням юридичної особи, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи іншої адреси сторони, судова колегія вважає, що третя особа-1 в розумінні приписів ст. ст. 120, 242 ГПК України є належним чином повідомленою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін та третіх осіб судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на подане третьою особою-2 клопотання про розгляд справи без участі його представника, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, повідомлених належним чином про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представники позивача в судовому засіданні 19.10.2020 підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечували.

Представники відповідача в судовому засіданні 19.10.2020 підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача 56778,93 грн.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.07.2019 між Приватним підприємством "Адамант-Сервіс" (продавець за договором, позивач у справі) та Фермерським господарством Альтаир (покупець) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 273/03.0701, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку іноземного виробництва - плуг марки Lemken 8Т 6 + 1 L105, серійний номер 370918, 2011 року, на умовах специфікації № 1, а покупець зобов`язався прийняти товар згідно акта приймання-передачі та видаткової накладної, сплатити за нього ціну (вартість) у відповідності до договору.

03.07.2019 між ПП "Адамант-Сервіс" (покупець за договором, позивач у справі) та Kompost-Service Fernekeb (продавець) було укладено договір № 273/03.0702, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку - плуг марки Lemken 8Т 6 + 1 L105, серійний номер 370918, 2011 року), на умовах специфікації № 1, а покупець зобов`язався прийняти товар згідно акта приймання-передачі та видаткової накладної, сплатити за нього ціну (вартість) у відповідності до договору у розмірі 14 000,00 EUR.

Платіжним дорученням в іноземній валюті № 27 від 08.07.2019 вказаний товар був оплачений покупцем.

11.07.2019 між ПП "Адамант-Сервіс" (позивач у справі, замовник за договором) та Фізичною особою-підприємцем Кравчуком С.Г. (відповідач у справі, експедитор за договором) укладено договір-доручення № 2726 з надання транспортно-експедиторського обслуговування (далі - договір-доручення), за умовами якого експедитор взяв на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень вантажів замовника.

На підставі підписаної заявки № 443 від 11.07.2019 року експедитор взяв на себе зобов`язання доставити вантаж: товар - с/г техніка, 1 шт., розмір (Д*Ш*В*): 8.6*1,9*2.1 м, об`єм 34,314 м. куб, вага з т.; марка автомобіля: DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 (тягач)/ НОМЕР_2 (причіп); водій: ОСОБА_1 ; митне оформлення: виконується водієм; маршрут: Ваттенгайм (Німеччина) - Хворостянівка (Україна); дата навантаження: з 12.07.2019 року по 12.07.2019 року; дата митного очищення: з 24.07.2019 року по 25.07.2019 року; вимоги до автомобіля: консолідація (догрузом); тент; завантаження бокове; СМR; адреса вивантаження: с. Хворостянівка Старобільський район Луганської області (Україна); вартість перевезення: 1950 EUR + оформлення ЕХ, безготівковий розрахунок, за курсом НБУ на день завантаження, оплата до вивантаження, після отримання сканкопій документів: рахунок.

Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. договору-доручення експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агенціями, експедиторськими, митно-брокерськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим договором. Представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками, митно-брокерськими організаціями, портами, аеропортами і іншими організаціями. Залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші організації та особи.

Згідно з п. 2.2.1. договору-доручення № 2726 від 11.07.2019 року експедитор зобов`язаний забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів Замовника різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки Замовника.

11.07.2019 між Фізичною особою-підприємцем Кравчуком С.Г. (експедитор за договором, відповідач у справі) та ТОВ Агропродінвест (експедитор-1 за договором, третя особа-1 у справі) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2725 та підписано заявку № 443 від 11.07.2019 року.

11.07.2019 між ТОВ Агропродінвест (замовник за договором, третя особа-1 у справі) та ПП Агромашторг (перевізник за договором, третя особа-2 у справі) було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні №44 від 11.07.2019 року та підписано заявку № 11/1 від 11.07.2019 року.

12.07.2019 вантаж був завантажений до перевезення, що сторонами не заперечується.

29.07.2019 товар було розмитнено, що підтверджується митною декларацією № UA205090/2019/090888.

У зв`язку із знаходженням автомобіля на митному терміналі з 27.09.2019 по 28.07.2019 ПП "Адамант-Сервіс" згідно рахунку № 1588 від 31.07.2019 та акта надання послуг № 1596 від 31.07.2019 було сплачено послуги митного складу в сумі 1350,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1100 від 30.07.2019.

На підставі виставленого рахунку № 361 від 29.07.2019 згідно платіжного доручення № 1101 від 30.07.2019 позивач оплатив транспортні послуги відповідача у розмірі 56 778,93 грн.

Як стверджує позивач, вантаж у визначені в договорі-дорученні строк та місце не прибув. У зв`язку з цим, 07.08.2019 позивач звернувся до Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури із заявою щодо протиправних дій ПП Агромашторг . Матеріали про дане правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019131370000122, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України, яке в подальшому постановою від 07.11.2019 було закрите у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення.

15.08.2019 позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути сплачену 30.07.2019 винагороду в розмірі 56 778,93 грн, а також сплатити штрафні санкції за недотримання термінів доставки вантажу в сумі 1300,00 євро (станом на 15.08.2019 згідно курсу НБУ складає 36 723,62 грн), відшкодувати збитки понесені ПП "Адамант-Сервіс" внаслідок невиконання експедитором умов договору-доручення № 2726 від 11.07.2019 в сумі 11 984,37 грн, збитки у розмірі дійсної вартості непоставленої сільськогосподарської техніки в сумі 14 000,00 євро, що згідно курсу НБУ станом на 15.08.2019 складає 395 485,10 грн, відшкодувати вартість сплаченого ПДВ (20%) у розмірі 86 150,83 грн та відшкодувати вартість послуг декларування товарів у розмірі 1400,00 грн.

Оскільки вказана вимога позивач була залишена без задоволення, ПП "Адамант-Сервіс" пред`явлено позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кравчука С.Г. збитків в сумі 524 216,33 грн, в т.ч. сплаченої експедитору за договором-дорученням винагороди в сумі 56778,93 грн; понесених витрат на відрядження співробітників підприємства в сумі 11984,37 грн; вартості непоставленої сільськогосподарської техніки в сумі 366552,20 грн; витрат за знаходження автомобіля на митному терміналі в сумі 1350,00 грн; вартості сплаченого податку на додану вартість в сумі 86150,83 грн; вартості послуг декларування товарів в сумі 1400,00 грн.

Таким чином, спір у даній справі стосується встановлення наявності підстав для відшкодування збитків, завданих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору-доручення з надання транспортно-експедиторського обслуговування.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України: договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Водночас, за приписами ст. 311 ГК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. ст. 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Наведені приписи кореспондуються з ч. 2 ст. 307 ГК України.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В силу п.1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ст. 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

За приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, щодо відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Так, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 12.07.2019 вантаж був завантажений до перевезення перевізною компанією ПП "Агромашторг".

Листом № 8 від 22.07.2019 (а.с. 102 том 1) ПП "Агромашторг" звернулось до позивача з приводу перевезення сільськогосподарської техніки (плугу) з Німеччини, в якому повідомило про виникнення незрозумілих проблем з митним оформленням вказаного вантажу, що зумовило простій автопоїзду в м. Люблені, Польща впродовж 5 діб. Також третя особа-2 повідомляла, що замовником перевезення є ТОВ "Агропродінвест", однак в перевізних документах значиться: отримувач вантажу ПП "Агромашторг". З огляду на викладене, перевізник просив повідомити реальні причини простою автопоїзда, конкретну дату коли буде проведено митне оформлення, а також чому на час завантаження авто (12.07.2019) водію не надали належним чином та повністю оформлені документи на перевезення та митне оформлення вантажу.

Позивач листом № 60 від 23.07.2019 повідомив третю особу-2, що проблема з митним оформленням вантажу виникла в день завантаження, про що було повідомлено представника компанії-експедитора близько 15-ї години. Вказана проблема виникла після того, як позивач дізнався, що продавець товару не має коду EORI, через що неможливо оформити експортну декларацію від імені продавця. Також позивачем наведено обставини ситуації, що склалась із затримкою в перевезенні, та запевнення експедитора щодо можливості здійснення вигрузки вантажу в Польщі у випадку відсутності коду EORI (а.с. 66-67 том 1).

Листом № 61 від 25.07.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою роз`яснити чому останнім була надана неправдива інформація щодо можливості розвантаження техніки в Польщі у випадку відсутності коду EORI, а також щодо неможливості розвантаження авто в день його загрузки. Крім того, позивач зазначав, що у зв`язку з простоєм авто має місце нарахування штрафу, що, на думку замовника, сталось з вини експедитора. Позивач, серед іншого, також повідомив експедитора про те, що у випадку відсутності відповіді на цей лист він буде змушений вирішувати ситуацію особисто з виконавцем перевезення, оскільки відповідачем не виконано свої обов`язки як експедитора за договором-доручення (а.с. 69-70 том 1).

Відповідачем листом № 443/1 від 25.07.2019 на вказаний лист позивача надано відповідь, що ним у відповідності до договору-доручення виконувались договірні зобов`язання, а саме вантажівка прибула в місце загрузки вчасно, вантаж був завантажений та водію надано супровідні документи, вірність і повноту яких перевізник згідно Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 не зобов`язаний перевіряти. Також відповідач зазначав, що компанія замовника до дати завантаження 12.07.2019 не переконалась в тому, що вантажовідправник має код EORI і попередили експедитора про його відсутність вже після заповнення дозволу на перевезення та завантаження. Крім того, відповідач повідомляв, що станом на 25.07.2019 вантаж знаходиться у м. Люблені, Польща цілий та неушкоджений, водій чекає поки вантажовідправник оформить код EORI та надасть довіреність експедиторській компанії для оформлення експортної декларації. Простій транспортного засобу, за доводами відповідача, виник через необачність ПП "Адамант-Сервіс" і повинен бути оплачений ним повністю, згідно договірних зобов`язань (а.с. 72-73 том 1).

Позивач листом № 62 від 29.07.2019 звернувся до третьої особи-2 з рядом питань щодо обставин перевезення (а.с. 77 том 1).

Листом № 15 від 29.07.2019 третя особа-2 у відповідь на вказаний лист повідомила, що вантажовідправник не надав водію на місці завантаження доручення для замитнення вантажу. Водій 12.07.2019 об 7:00 прибув в місце завантаження; до 11:30 сільськогосподарська техніка була завантажена на автопоїзд та надано лише інвойс. Водієм об 13:02 за вказівками замовника здійснено оформлення СRM. Інших документів не надано. Замовник (ТОВ "Агропродінвест") не повідомляв перевізника про відсутність коду EORI та його необхідність для митного оформлення (а.с. 79-80 том 1).

Таким чином, з наявної у справі переписки між учасниками спірних правовідносин вбачається, що у зв`язку з відсутністю у вантажовідправника спеціального дозволу митних органів країни експортера - коду EORI неможливо було здійснити оформлення усього пакету документів, необхідного для вивезення сільськогосподарської техніки з країн ЄС.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься договір міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019, який укладений між ПП "Агромашторг" (перевізник за договором, третя особа-2 у справі) та ПП "Адамант-Сервіс" (замовник за договором, позивач у справі), яким регулюються взаємовідносини між замовником і перевізником при виконанні внутрішньодержавних та міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом і розрахунки за такі перевезення (а.с. 157-159 том 2 - приєднаний до матеріалів справи позивачем).

Перевезення вантажів виконується перевізником на підставі Заявки, наданої замовником в письмовій формі (п. 4.1 договору).

Вказаний договір містить відбиток печатки та підпис уповноваженої особи позивача та третьої особи-2. Докази визнання недійсним вказаного правочину або його розірвання в матеріалах справи відсутні.

З наявної в матеріалах справи заявки № 260720191 від 26.07.2019 (а.с. 216 том 1; а.с. 270 том 3) (яка містить відбиток печатки підприємства та підпис уповноваженої особи позивача) вбачається, що позивачем надано доручення ПП "Агромашторг" на здійснення перевезення, а саме: маршрут Ваттенгайм (Німеччина) - Хворостянівка (Україна); замовник ПП "Адамант-Сервіс"; вантаж Плуг Lemken, 2,7 т.; місце завантаження 67319, Баумгартен, 1, Ваттенгайм, Німеччина; дата завантаження 12.07.2019.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як договір № 26072019-1 від 26.07.2019, так і заявка № 260720191 від 26.07.2019 надавались позивачем і третьою особою-2 до матеріалів справи. Копії цих документів містять відбитки печаток сторін та підписи уповноважених осіб, а також вони завірені у встановленому законом порядку. Доказів того, що печаткою позивача заволоділи сторонні особи та без достатньої правової підстави здійснили відбиток на договорі і заявці суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів встановила, що в період знаходження вантажу в стані очікування усіх необхідних документів, необхідних для митного оформлення та доставки вантажу в рамках договірних правовідносин за договором-доручення № 2726 від 11.07.2019 позивачем здійснено укладення договору міжнародного перевезення безпосереднього з перевізником вантажу.

Твердження позивача про те, що вказаний договір є неукладеним з огляду на те, що ним не було передано вантаж до перевезення судова колегія відхиляє, оскільки підписавши заявку № 260720191 від 26.07.2019 позивач вчинив достатні дії необхідні для їх кваліфікації як такі, що спрямовані на надання перевізнику доручення на здійснення перевезення сільськогосподарської техніки.

Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що у відповідності до п. 8.1 договору міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019 будь-який документ, що передбачений даним договором, оформлений уповноваженими особами сторони і переданий факсимільним зв`язком, вважається оригіналом, який зобов`язує обидві сторони виконувати умови даного договору. Сторони зобов`язуються в найкоротші строки здійснити обмін оригіналами документів, які були раніше передані факсимільним зв`язком (п. 8.2 договору).

Посилання позивача на відсутність оригіналів вказаних документів не можуть бути підтвердженням відсутності договірних зобов`язань між позивачем та третьою особою-2, оскільки відмова позивача, зокрема, від обов`язку узгодженого в п. 8.2 договору № 26072019-1 від 26.07.2019, з обміну оригіналами документів після фактичного виконання перевезення вантажу та настання строку оплати цих послуг суперечить принципам цивільного судочинства щодо обов`язковості договірних зобов`язань для сторін правочину.

Листом № 19 від 30.07.2019 (після розмитнення вантажу та прямування його до адреси вивантаження) третя особа-2 направляла для обміну оригінал договору міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019, який до цього був підписаний та скріплений печатками сторін та надсилався засобами електронного зв`язку (а.с. 123 том 1).

В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлені вище обставини дають підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконанні обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у справі докази свідчать про укладення між позивачем та третьою особою-2 договору міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019, який був прийнятий перевізником до виконання на підставі заявки № 260720191 від 26.07.2019.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно листа № 18 від 30.07.2019 третя особа-2 направила позивачу рахунок-фактуру № 342 від 30.07.2019 на суму 65984,00 грн, а також повідомила, що заявкою позивача визначено термін оплати - до моменту розвантаження; дата розвантаження - 02.08.2019 (а.с. 121 том 1).

В Листі № 20 від 01.08.2019 третя особа-2 повідомила позивача, що надісланий згідно листа № 18 від 30.07.2019 рахунок-фактура не оплачений, тоді як, основаною умовою розвантаження вантажу є оплата за послуги перевезення до моменту розвантаження (а.с. 132 том 1, а.с. 280 том 3).

ПП "Агромашторг" з листом № 21 від 02.08.2019 звернулось до позивача, в якому зазначало, що на підставі укладеного між позивачем та третьою особою-2 договору міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019 та заявки до нього, перевізник у зв`язку з бездіяльністю замовника не може доставити вантаж. На неодноразові звернення підприємства до замовника щодо оплати послуг перевезення, визначення точної адреси розвантаження та даних уповноваженої особи на отримання вантажу ПП "Адамант-Сервіс" не реагує, у зв`язку з цим третя особа-2 просила негайно надати необхідну інформацію та оплатити послуги (а.с. 133 том 1).

В листі № 23 від 05.08.2019 третя особа-2 повідомила позивача, що вантаж простоює четверту добу в очікуванні оплати вартості наданих послуг з перевезення. Крім того, ПП "Агромашторг" зазначило, що вантаж знаходиться у належному підприємстві автопоїзді у повній схоронності (а.с. 134 том 1).

Листом № 25 від 08.08.2019 третя особа-2 повідомила про нарахування понаднормованого простою авто в сумі 8550 грн та пені в сумі 5938 грн, які будуть щоденно зростати у випадку подальшої бездіяльності ПП "Адамант-Сервіс" в частині непроведення оплати за надані послуги. Крім того, третя особа-2 зазначила, що директор ПП "Адамант-Сервіс" разом з працівниками Рубіжанського відділу поліції провели огляд автопоїзду з належним позивачу вантажем та пересвідчились в його схоронності (а.с. 137-138 том 1).

Перебування вантажу у перевізника - ПП "Агромашторг" також підтверджено постановою слідчого СВ Рубежівського ВП ГУНП в Луганській області від 07.11.2019 про закриття кримінального провадження (а.с. 274 том 1).

Крім того, згідно наданих в суді першої інстанції письмових пояснень ПП "Агромашторг" вбачається, що у зв`язку із ситуацією щодо настання простою автопоїзду та безпідставного залучення посередника керівництвом позивача та третьої особи-2 було вирішено укласти договір міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019, перевезення якого вже було розпочато підприємством 12.07.2019. Однак, у зв`язку з відмовою замовника здійснити оплату вартості перевезення, ПП "Агромашторг" здійснюється утримання та зберігання вказаного вантажу. Крім того, ПП "Агромашторг" зазначав, що вважає юридично чинним укладений між замовником - ПП "Адамант-Сервіс" та перевізником - ПП "Агромашторг" договір міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019; вантаж є фізично наявним, в тому стані, в якому був прийнятий до перевезення та зберігається у закритому транспортному засобі, який спеціально експлуатується для вказаних цілей; вантаж не є фактично втраченим; вирішення спірної ситуації щодо розвантаження вантажу, за доводами третьої особи-2, можливо у разі виконання позивачем договірних зобов`язань за договором міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019 (а.с. 219-233 том 3).

Таким чином, факт підписання позивачем договору міжнародного перевезення та заявки розцінено третьою особою-2 як висловлення позивачем волевиявлення на здійснення перевезення вантажу безпосередньо ПП "Агромашторг".

При цьому, судова колегія відхиляє посилання апелянта-позивача на лист № 70 від 08.08.2019, в якому останній повідомляє про відсутність підстав для оплати рахунку № 342 від 30.07.2019, виставленого третьою особою-2, оскільки відмова позивача від правовідносин за договором міжнародного перевезення вантажу № 26072019-1 від 26.07.2019 висловлена вже після прийняття ПП "Агромашторг" до виконання заявки № 260720191 від 26.07.2019 та виставлення останнім відповідного рахунку, що суперечить приписам ст. 629 ЦК України.

Враховуючи вещевстановлене, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання експедитором - відповідачем у даній справі умов договору-доручення, зокрема, в частини доставки та отримання позивачем вантажу пов`язано безпосередньо з діями самого позивача щодо укладення під час вже розпочатого перевезення в рамках надання експедиторських послуг договору міжнародного перевезення безпосереднього з перевізною компанією, яка, в свою чергу, керуючись умовами договору № 26072019-1 від 26.07.2019 притримує відвантаження сільськогосподарської техніки. Отже, невиконання умов договору-доручення у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача у даній справі не встановлено.

Посилання апелянта-позивача на те, що відповідачем виставлялись рахунки на оплату винагороди та перевезення за договором-дорученням, а також встановлення в рамках досудового кримінального розслідування обставин надання водієм саме договору-доручення та пов`язаних з ним правочинів визнаються судовою колегією неспроможними, оскільки не спростовують обставин вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення договірних зобов`язань перед ПП "Агромашторг" та, відповідно, відмови останнього у видачі вантажу до повного розрахунку за здійснене перевезення згідно договору міжнародного перевезення.

В контексті вищенаведеного, апеляційна інстанція вважає, що позивачем у даній справі належними засобами доказування не було доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками, а відтак і усього складу цивільного правопорушення. Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача.

Отже, беручи до уваги те, що факт наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення позивачем не доведено, судова колегія вважає, що підстави для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем, у даній справі відсутні.

Однак, місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов передчасного висновку про доведеність позовних вимог та необґрунтовано задовольнив позов, залишивши поза увагою недоведеність позивачем усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді сплаченої позивачем експедитору за договором-дорученням винагороди в сумі 56778,93 грн судова колегія зазначає, що оскільки відповідачем у своїй апеляційній скарзі визнано позовні вимоги в даній частині, то у відповідності до ст. 191 ГПК України вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського міста Києва від 30.06.2020 - частковому скасуванню на підставі п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Апеляційна скарга Приватного підприємства "Адамант-Сервіс" на рішення Господарського міста Києва від 30.06.2020 підлягає залишенню без задоволення. Суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, понесені учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, в порядку ст. 129 ГПК України, підлягають перерозподілу пропорційно задоволеним вимогам.

Так, в суді першої інстанції позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 грн, в підтвердження понесення яких стороною до матеріалів справи приєднано оригінал договору № 01-02/08/19 від 02.08.2019; ордер № 164324 від 26.12.2019; рахунок № 44/19 від 20.08.2019; платіжні доручення № 1242 від 20.08.2019 та № 1834 від 19.12.2019; акт № 1 від 28.12.2019 приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору № 01-02/08/19 від 02.08.2019; детальний опису робіт, виконаних адвокатом на виконання договору № 01-02/08/19 від 02.08.2019 (а.с.232-246 том 2).

В суді апеляційної інстанції позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить відшкодувати йому вказані витрати в сумі 15 000 грн. На їх обґрунтування надано договір № 01-20/70/20 про надання правничої допомоги від 20.07.2020; ордер № 190720 від 15.09.2020; рахунок № 32/20 від 20.07.2020; копію платіжного доручення № 1115 від 28.07.2020; акт № 1 від 17.09.2020 приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно договору № 01-20/70/20 від 20.07.2020; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання договору № 01-20/70/20 від 20.07.2020.

Відповідачем в суді першої інстанції заявлено до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, в підтвердження понесення яких надано договір про надання правової допомоги № 2/19 від 20.01.2020; акт № 1 про надання послуг за договором про надання правової допомоги; видатковий касовий ордер від 20.01.2020.

В обґрунтування понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9 000 грн відповідачем до матеріалів апеляційної скарги було приєднано договір про надання правової допомоги № 37 від 10.08.2020; акт № 1 про надання послуг за договором № 37 від 10.08.2020; видатковий касовий ордер від 10.08.2020; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1803.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги в даній справі частково задоволені судом, з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді першої інстанції, в сумі 3 249,00 грн. Судові витрати на правничу допомогу, що понесені відповідачем в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в сумі 8 917,00 грн, а в суді апеляційної інстанції - в сумі 8 025, 30 грн.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги ПП "Адамант-Сервіс" судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта-позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича на рішення Господарського міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/18010/19 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Адамант-Сервіс" на рішення Господарського міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/18010/19 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/18010/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Приватного підприємства "Адамант-Сервіс" до Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства "Адамант-Сервіс" (ідентифікаційний код 36324393, адреса: 36021, м. Полтава, вул. Алмазна, 3, кв. 16) 56 778 (п`ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят вісім) 93 грн, 851 (вісімсот п`ятдесят одну) грн 59 коп. судового збору та 3 249 (три тисячі двісті сорок дев`ять) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Адамант-Сервіс" (ідентифікаційний код 36324393, адреса: 36021, м. Полтава, вул. Алмазна, 3, кв. 16) на користь Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) 8 917 (вісім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, понесених стороною в суді першої інстанції; 8 025 (вісім тисяч двадцять п`ять) грн 30 коп. витрат на правничу допомогу, понесених стороною в суді апеляційної інстанції та 8 309 (всім тисяч триста дев`ять) грн 30 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство "Адамант-Сервіс".

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

7. Справу №910/18010/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 26.10.2020