Постанова

від 27.10.2020 по справі 904/2403/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2403/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Чус О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 (повний текст складено та підписано 21.07.2020 суддя Фещенко Ю.В.) у справі №904/2403/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Вільненського житлово-комунального підприємства (с. Вільне, Криворізького району, Дніпропетровської області)

про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 3026/1718-БО-5 від 05.09.2017 у загальному розмірі 11 317 грн. 93 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Вільненського житлово-комунального підприємства суму пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 3026/1718-БО-5 від 05.09.2017 у загальному розмірі 11 317 грн. 93 коп, з яких: 9 109 грн. 66 коп. - пені, 426 грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 1 781 грн. 83 коп. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2403/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Вільненського житлово-комунального підприємства на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 4 554 грн. 83 коп. - пені, 426 грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 1 781 грн. 83 коп. - 3% річних та 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, вмотивовано тим, що відповідач поставлений у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року природний газ оплатив у повному обсязі, але із простроченням.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с. 10-12) та визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, місцевий господарський суд зменшив розмір пені до 50%, а саме: до 4 554 грн. 83 коп.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнені 4 554,83 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь позивача пеню у розмірі 4 554,83 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Позивач не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2403/20 в частині зменшення пені і вважає, що воно прийняте в цій частині з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

На переконання скаржника, місцевий господарський суд неправомірно прийняв до уваги клопотання про зменшення пені з доданими до нього доказами як відзив на позовну заяву, позбавивши при цьому позивача можливості надати відповідь на нього.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції не досліджено майновий стан сторін.

Відповідачем не надано і будь-яких доказів проведення судової/позасудової роботи з контрагентами щодо прискорення розрахунків за отриманий товар, що свідчить про пасивну поведінку підприємства.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2403/20 законним та обгрунтованим, на його думку, суд першої інстанції не припускався порушень норм матеріального чи процесуального права.

У своїх доводах Вільненське житлово-комунальне підприємство щодо доводів апелянта про порушення строків подачі клопотання про зменшення пені зазначає, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 р. до 03 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Відповідно до частини 4 розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки зокрема, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, Вільненським ЖКП у встановлений законом термін, що був автоматично продовжений на строк дії карантину, були реалізовані права, визначені пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу, шляхом подачі до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про зменшення розміру пені.

Доводи апеляційної скарги про позбавлення можливості позивача належно реалізувати свої процесуальні права при розгляді судом клопотання про зменшення розміру пені не відповідають дійсності, оскільки відповідачем по справі, було забезпечено завчасне направлення поштою на адресу AT НАК Нафтогаз України клопотання про зменшення розміру пені, копій доданих до нього документів листами з описом вкладення. Даний факт підтверджується наявністю в матеріалах справи доказів направлення AT НАК Нафтогаз України клопотання про зменшення розміру пені.

Щодо не врахування судом першої Інстанції матеріальних інтересів ЛТ НАК Нафтогаз України , його фінансового стану, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин відповідач вказує, що позивачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належно завіреної копії консолідованого звіту про фінансовий стан за 6 місяців 2019 року з підписами відповідальних посадових осіб. Вільненське ЖКП вважає, що всі доводи AT НАК Нафтогаз України про нестачу коштів базуються виключно на припущеннях та не заслуговують на увагу.

Також відповідач вважає за необхідне зазначити, що ним було добровільно сплачено AT НАК Нафтогаз України заборгованість по пені в сумі 4554 грн. 83 коп., заборгованість по інфляційним втратам в сумі 426 грн. 44 коп., З % річних в сумі 1781 грн. 83 коп. та відшкодовано витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. Даний факт документально підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2020 року № 223.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2403/20. Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

05.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Вільненським житлово-комунальним підприємством (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 3026/1718-БО-5 (далі - договір, а.с.13-22), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору. Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1. та 1.2. договору).

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 117 714 грн. 34 коп., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 37 347 грн. 29 коп. (а.с. 24);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 180 938 грн. 88 коп. (а.с. 25);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 209 290 грн. 93 коп. (а.с. 26);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 264 752 грн. 03 коп. (а.с. 27);

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 224 973 грн. 65 коп. (а.с. 28);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 на суму 200 409 грн. 56 коп. (а.с. 29).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягу, строку чи якості поставленого у спірний період позивачем природного газу; з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані сторонами без заперечень.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року природний газ оплатив із порушенням визначеного у пункті 6.1. договору терміну

Так, позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року природного газу на суму 1 117 714 грн. 34 коп., який на теперішній час є оплаченим. У зв`язку з чим за прострочення виконання зобов`язань на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 16.08.2018 у сумі 9 109 грн. 66 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за квітень 2018 року в сумі 426 грн. 44 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 16.08.2018 в сумі 1 781 грн. 83 коп., які у добровільному порядку відповідачем не сплачені, що і є причиною спору.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення, на 50 % і, відповідно, відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення пені на суму 4 554,83 грн з заявлених до стягнення 9 109,66 грн.

15.07.2020р. в канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області зареєстровано клопотання відповідача про зменшення розміру пені, до якого додано докази на підтвердження викладених в клопотанні обставин. Копію клопотання спрямовано на адресу позивача (а.с. 81-98).

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020р. у даній справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощенного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу запропоновано протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а його копію з додатками надіслано іншим учасникам справи.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строку подання клопотання про зменшення пені відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи вищевикладене, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для залишення без розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, як такого, що подано у відповідності до приписів пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, яким продовжено процесуальні строки на строк дії карантину.

Як вбачається з тексту заперечень на клопотання про зменшення пені (а.с. 107-113), 17.07.2020р. на адресу Позивача надійшло клопотання про зменшення пені. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що рекомендоване відправлення , яким відповідач 14.07.2020р. спрямував на адресу позивача своє клопотання про зменшення пені, отримано адресатом через три дні.

Свої заперечення проти заявленного клопотання, позивач спрямував на адресу місцевого господарського суду 23.07.2020р.

Відповідно до частин 2,3 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вищевикладеного, колегія судів констатує, що заперечення на клопотання про зменшення пені не відноситься до заяв по суті і, відповідно, обов`язковість його подання, а також строки для цього не визначені процесуальним кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд мав визначені процесуальним законом повноваження для розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені за відсутності відповідних заперечень з боку позивача.

Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції в частині визнання клопотання відповідача від 15.07.2020р. відзивом на позовну заяву не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заявленноо клопотання про зменшення пені з огляду на наступне:

В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що Вільненське ЖКП є об`єктом критичної інфраструктури, єдиним виконавцем - надавачем житлово-комунальних послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, водопостачання на території Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Крім цього відповідач є соціально значущим підприємством в життєдіяльності на території Вільненської сільської ради Криворізького району та не являється кінцевим споживачем послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії. Вільненське ЖКП створено органом місцевого самоврядування саме для забезпечення надання таких послуг. Відповідно, здійснення розрахунків перед постачальником АТ НАК Нафтогаз України за поставку газу, залежить від розрахунків кінцевих споживачів таких послуг перед Вільненським ЖКП.

Вільненське ЖКП є збитковим підприємством, перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене наявністю загальної дебіторської заборгованості перед підприємством в розмірі 358 499,00 грн. при цьому основним дебітором є населення з заборгованістю у розмірі 214 453 грн.

Заборгованість в період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби має стійку тенденцію зростання, оскільки громадян України законодавець звільнив від юридичної відповідальності за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

На Вільненське ЖКП законодавцем покладено щомісячні першочергові фінансові зобов`язання з виплати заробітної плати працівникам, сплати до загальнодержавного та місцевого бюджетів податків, зборів та обов`язкових платежів. Як наслі док, після виконання першочергових фінансових зобов`язань, Вільненське ЖКП не Мало фінансової можливості здійснення повних розрахунків з АТ НАК Нафтогаз України не з власної вини або ініціативи, а через незадовільний стан розрахунків кінцевих споживачів послуги, втрат води, аварійний стан комунальних водоводів, які потребують постійних витрат на їх ремонт.

Відповідно до виписки з банківського рахунку вихідний залишок грошових коштів Вільненського ЖКП становить 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 96 коп.

Відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що АТ НАК Нафтогаз України в позовній заяві не надало доказів несення збитків внаслідок неналежного виконання Вільненським ЖКП своїх зобов`язань за договором або погіршання матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням Вільненським ЖКП умов договору.

Стягнення штрафних санкцій та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом АТ НАК Нафтогаз України та не може впливати на його господарську діяльність. Нарахування та стягнення АТ НАК Нафтогаз України з Вільненського ЖКП 3 % річних та інфляційних втрат у значній мірі може компенсувати негативні наслідки, пов`язані з порушенням умов договору, а стягнення з Вільненського ЖКП пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке передбачене частиною третьою статті 551 ЦК України. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція послідовно викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19).

Приймаючи рішення про можливість зменшення пені, місцевим господарським судом враховано причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, а також, що:

- що основний борг за спірний період є погашеним до звернення із позовом до суду;

- відповідач не є кінцевими споживачем за спірним договором, а відповідно до змісту пункту 1.2. договору природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями;

- те, що об`єктивна можливість здійснити розрахунок за спожитий природний газ у даному випадку залежала, в тому числі, від платіжної дисципліни кінцевих споживачів такого газу - бюджетних установ та організацій;

- з наданих позивачем виписок по рахунку вбачається, що відповідачем спожитий у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року за спірним договором природний газ оплачувався частково декількома платежами на місяць, з чого можна зробити висновок, що відповідачем учинялися дії щодо якнайшвидшої оплати спожитого природного газу;

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухиляється від відповідальності за порушення умов договору, наявність прострочення під час розгляду даної справи судом не заперечував;

- підприємство відповідача має стратегічне значення для регіону, метою діяльності підприємства є безперебійне постачання споживачам теплової енергії;

- відповідачем належними доказами підтверджено, що його підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі (а.с.90-96);

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Місцевим господарським судом було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що діяльність АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення для надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи, взято до уваги наявність у позивача правомірного очікування своєчасної оплати відповідачем спожитого у спірний період природного газу, у відповідності до умов договору, а також правове призначення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано майнові інтереси сторін, зокрема Позивача є такими, що не відповідають змісту оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави."

На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги щодо наявності дебіторської заборгованості перед Позивачем з боку Споживачів та несвоєчасність розрахунків з їх боку , як підстави для відмови в задоволені клопотання відповідача про зменшення розміру пені відхиляються колегією суддів як такі, що суперечать принципам справедливості і розумності.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

В рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначав , що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Скаржником не надано доказів на спростування висновків суду першої інстанції щодо фінансового становища підприємства відповідача, в зв`язку із чим, відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються, як необгрунтовані.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що Держава не виконує перед позивачем взяті зобов`язання відхиляються як такі, що не підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Крім цього, позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, яке є правом суду, і відхиляються як такі, що суперечать вищенаведеним фактичним обставинам.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано майнові інтереси сторін, зокрема Позивача є такими, що не відповідають змісту оскаржуваного рішення.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на судове рішення у справі № 908/1453/14, 922/1010/16 оскільки висновки в зазначеній справі і у справі № 904/2403/20 а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, у кожній з зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм матеріального права і не містять в собі посилань на зміст рішення місцевого господарського суду, який не відповідає цим нормам, в зв`язку із чим відхиляються як такі, що носять декларативний характер.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, неправильного тлумачення закону, застосування закону, який не підлягав би застосуванню або незастосування закону, який підлягав би застосуванню, в зв`язку із чим, з урахуванням положень частин1,2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2403/20 прийняте судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення його без змін, а апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 грн. (а.с.130) покладаються особу, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2403/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 у справі №904/2403/20 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 грн. покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Чус