Рішення

від 22.10.2020 по справі 905/1487/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2020 Справа № 905/1487/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І., розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь Донецької області,

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства «Українська залізниця» ,

про стягнення штрафу в розмірі 203'236,87грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства «Українська залізниця» , про стягнення штрафу в розмірі 203'236,87грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення вантажів на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» за наявними у матеріалах позову залізничними накладними відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажу, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 203'236,87грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав розрахунок штрафу, залізничні накладні.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1487/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.09.2020 року.

07.09.2020 від представника відповідача через канцелярію суду надійшли:

- відзив №2022/1263 від 02.09.2020 на позовну заяву, в якому останній не погоджується з розрахунком позивача суми штрафу за накладною №47461124 від 14.04.2020, за підрахунком відповідача штраф складає 202' 185,07грн.; звернув увагу, що розподіл суми штрафу через АРМ ПТД за прострочення термінів доставки вантажів покладається на регіональні філії, які приймали участь у перевезенні у певному відсотковому відношенню; звертає увагу на те, що в 16 накладних в графі 49 внесена інформація про акти, у зв`язку з чим до відповідних залізниць були направлені листи про надання цих актів загальної форми; вказав на відсутність у відповідача умислу та вини невиконання зобов`язань перед позивачем, а також просив суд зменшити штрафні санкції до 5% від обґрунтованої ціни позову.

- заява про зменшення розміру штрафу до 5% від обґрунтованої суми позову, яка мотивована тією обставиною, що практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що ускладнило транспортне сполучення у межах Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ; тяжке фінансове становище; зазначає, що порушення взятого на себе зобов`язання мало місце через використання єдиної ділянки залізниці між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, що має невелику пропускну здатність і обслуговує також інші підприємства, що призводить до незадовільної ситуації по своєчасній доставці вантажу через в свою чергу несвоєчасне забирання вантажів вантажоодержувачами; відсутність збитків для позивача у зв`язку з порушенням термінів доставки вантажу. У заяві також зазначено, що відповідач не заперечує той факт, що з його боку мали місце порушення термінів доставки вантажу позивачу, але ці порушення виникли з поважних та незалежних від перевізника причин. У підтвердження позиції до клопотання додана копія звіту про фінансові результати за 1 квартал 2020 року.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2020 року відкладено підготовче засідання у справі на 06.10.2020 року.

28.09.2020 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та на заяву про зменшення розміру штрафу, у якій заперечує проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві про зменшення розміру штрафу. Зокрема, позивач не погоджується зі збільшенням термінів доставки за визначеними відповідачем накладними. За твердженнями представника товариства несвоєчасна доставка вантажу призводить до затримки виробничого процесу, впливає на виконання позивачем своїх господарських обов`язків перед іншими контрагентами, що призводить до сплати штрафних санкцій. Зазначив, що при укладанні договорів про організацію перевезень вантажів відповідач взяв на себе зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажу, в той час як антитерористична операція на території Донецької області вже проводилась і отже обставини, на які посилається відповідач у відзиві, вже відбувалися. Зокрема позивач вказує на те, що відповідачем не надано будь-яких фактичних даних, з яких можливо було б установити, які саме причини слугували підставами для правомірного збільшення терміну доставки вантажів за відсутності вини перевізника. Крім того, позивач зазначає про відсутність у відповідача належного доказу наявності форс-мажорних обставин, а саме сертифікату Торгово-промислової палати України, тому просить у задоволенні заяви про зменшення розміру штрафу відмовити.

02.10.2020р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання №01.02.04-5/116 від 25.09.2020р. про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження надання правової допомоги.

06.10.2020 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява №2022/1395 від 02.09.2020 про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме актів загальної форми, комерційних актів та повідомлень. У заяві вказано про те, що додані документи були відсутні у відповідача на момент підготування відзиву.

В ухвалі господарського суду від 06.10.2020р. суд дійшов до висновку прийняти до розгляду подані відповідачем разом з заявою №2022/1395 від 02.09.2020 документи, а також закрив підготовче провадження та призначив справу 905/1487/20 до судового розгляду по суті на 22.10.2020 року.

15.10.2020р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання №2022/1409 від 07.10.2020 про долучення до матеріалів справи доказу направлення копії заяви №2022/1395 від 02.09.2020 поштою.

22.10.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли:

- заява №01.02.04-5/117 від 20.10.2020 про зменшення позовних вимог, у зв`язку з допущенням технічної помилки при здійсненні розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку за накладною №43828904 від 17.04.2020; за змістом поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 199'522,27грн;

- клопотання №01.02.04-5 від 19.10.2020 про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження надання правової допомоги;

- заперечення №01.02.04-5/117 від 20.10.2020 стосовно наданих відповідачем актів; заперечення мотивовані тим, що надані відповідачем акти загальної форми по спірним накладним не дають право залізниці на подовження строку доставки вантажу та можуть бути прийняті судом як належні докази по справі.

Відповідно до ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вже зазначалося, ухвалою від 06.10.2020р. суд закрив підготовче провадження у справі.

Розглянувши подану позивачем після закриття підготовчого засідання у справі заяву №01.02.04-5/117 від 20.10.2020, суд розцінює її як відмову від позову в частині стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за залізничною накладною №43828904 у розмірі 3714,60грн.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

На підставі викладеного, перевіривши повноваження представника позивача, що підписав відповідну заяву, суд приймає часткову відмову від позову, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за залізничною накладною №43828904 у розмірі 3714,60грн підлягає закриттю.

Представники сторін у судове засідання 22.10.2020 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями ст. 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що явка представників не визнавалася судом обов`язковою, а також враховуючи відсутність наміру сторін подати інші докази, які з поважних причин не були подані під час підготовчого провадження, відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:

Протягом березня - квітня 2020 року відповідач здійснив доставку вантажу, одержувачем якого є позивач - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, що підтверджується наступними залізничними накладними:

48245609 48266100 48304687 48219646 48348882 48233571 48387609 48345201 48387948 48445134 48430664 48596787 38510350 38518346 38746806 38748026 46746749 46982229 47314000 47314042 47314067 47314034 47314075 47249032 47324892 47397500 47461124 47493846 47583851 47522065 47568506 47704788 40581290 41002635 41049289 41199191 41049297 41239443 41277435 41482118 41742099 43580885 43612753 43624964 43612845 43643238 43661362 43731645 34100248 34186684 34154955 34287086 34260455 34362442 34371195 34344481 34370833 34423616 34463174 34491613 34491902, що додані до матеріалів справи та вказані у розрахунку позовних вимог.

Подані до справи позивачем залізничні накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу, тощо.

На станціях відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Правильність внесених відомостей до залізничних накладних підтверджена підписом представника відправника та представника залізниці.

Разом з тим, позивач вказує на те, що вагони з вантажем були доставлені на адресу ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» із простроченням строків доставки, що стало підставою для нарахування штрафу відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

За приписамич.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч.2ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ст.526 вказаного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Статтею 41 вказаного підзаконного нормативно-правового акту регламентовано, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п.1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200км щодо вагонних відправок. Згідно з п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

За приписами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п.8 Правил).

Дослідивши наявні у матеріалах справи залізничні накладні, господарський суд встановив, що вантаж за відповідними перевізними документами доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Згідно із ст.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до Інформаційного листа №01-06/420/2012 від 04.04.2012р. Вищого господарського суду України «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів» згідно з частинами другою і третьою статті 41 Статуту залізниць України терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів їх доставки встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України. За приписами пунктів 2.1, 2.4 названих Правил обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Відтак, з огляду на вищенаведене, позивач нарахував та остаточно заявив до стягнення штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 199'522,27грн, детальний розрахунок якого за кожною спірною накладною наявний в матеріалах справи.

Відповідач заперечив в частині нарахованої до стягнення суми штрафу за накладною №47461124 (вагон №24258022), надавши суду свій контр-розрахунок, відповідно до якого прострочення терміну доставки вантажу за вказаною накладною складає 1 добу, а отже відсутні підстави для нарахування штрафу за даною накладною.

Як вбачається з накладної №47461124, штемпель відправлення вантажу - 14.04.2020, штемпель станції призначення - 21.04.2020.

Таким чином, за наслідками перевірки розрахунку за накладною №47461124 суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки нормативний термін доставки складає 3 доби + 1 доба відповідно до п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажу, а отже прострочення доставки склало 2 доби, а тому розрахунок позивача за вказаною накладною є правильним.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним та відповідає приписам ст.116 Статуту залізниць України, сума штрафу у розмірі 199'522,27грн є обґрунтованою.

Відповідач у своєму відзиві також зазначив, що розподіл суми штрафу через АРМ ПТД за прострочення термінів доставки вантажів покладається на регіональні філії, які приймали участь у перевезенні у певному відсотковому відношенню.

Суд, відхиляє даний аргумент відповідача, оскільки відповідно до ч.1 ст. 131 Статуту, претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу, якою у даному випадку є Донецька залізниця. Отже, Донецька залізниця є належним відповідачем у справі.

У відзиві відповідач також стверджує, що у 16 накладних за переліком в графі 49 міститься відомості про акти загальної форми, які у подальшому надані суду разом з заявою від 06.10.2020р.

Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

-виконання митних та інших адміністративних правил;

-тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;

-необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;

-вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У даному випадку саме на відповідача покладений обов`язок довести ті обставини, на які останній посилається в підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.

За результатами дослідження наданих суду актів загальної форми та інших матеріалів справи судом встановлено наступне.

За змістом актів загальної форми №1218Т від 22.03.2020, №1310Т від 23.03.2020, №31839 від 25.03.2020, №32647 від 20.04.2020, акту загальної форми від 10.04.2020, у них містяться посилання на технічну несправність вагонів, затримку вагонів на контрольне переваження.

Вказані акти складені за внутрішніми операціями відповідача, які здійснюються під час перевезення. Водночас, відповідачем не доведено, що у даному випадку затримка вантажу відбулась саме з вини відправника чи одержувача, наразі вагони були прийняті до перевезення без будь-яких застережень щодо їх стану.

Надані суду повідомлення №75 на ремонт та технічне обслуговування вагону №61829453 та відмітка у залізничній накладній №48387948 про технічну несправність вказаного вагону також не є належними доказами наявності підстав для застосування до спірних правовідносин п.2.9 Правил технічної експлуатації залізниць України.

Суд зазначає, що надане повідомлення №75 на ремонт та технічне обслуговування вагону №61829453, як і інші надані відповідачем повідомлення також є внутрішніми документами відповідача та не є належними доказами на підтвердження підстав для збільшення терміну доставки спірного вантажу у розумінні положень чинного законодавства.

Наразі, згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. За приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

З наданих суду актів загальної форми №10364 від 21.03.2020, №10532 від 22.03.2020, №11523 від 29.03.2020, №11524 від 29.03.2020, №11523 від 29.03.2020 вбачається посилання на "перерва в перев, дія конвен., заборона приз", однак з вказаного неможливо встановити які саме причини слугували підставами для збільшення термінів доставки вантажу, а отже і встановити підстави для застосування до спірних правовідносин п.2.9 Правил технічної експлуатації залізниць України.

Акт загальної форми №229 від 28.03.2020 в графі опис обставини, що викликали складання акту містить відомості: "інші обставини", у зв`язку з чим неможливо встановити які саме причини слугували підставами для збільшення термінів доставки вантажу, а отже і встановити підстави для застосування до спірних правовідносин п.2.9 Правил технічної експлуатації залізниць України.

Відповідач також надав суду комерційні акти №486202/44 від 26.03.2020 та №486202/91 від 21.04.2020, акт загальної форми №461 від 05.04.2020, якими зафіксовано невідповідність маси, зазначеній у спірних вагонах №№6092142, 66240227, 65947251 фактичній масі вантажу. Разом з цим, відповідачем не надано судові рішення, якими встановлено вину вантажоодержувача (позивача) у виявлених обставинах, а тому вказані вище комерційні акти не можуть розцінюватися судом як належні докази на підтвердження підстав для збільшення терміну доставки вантажу.

Суд також звертає увагу, що у примітці до додатку до відповіді на лист №НЮ Дон Філія - 2022/3644, який додано до відзиву, міститься посилання як на підставу для збільшення терміну доставки спірного вантажу, зокрема, на наказ №644 від 21.11.2000, водночас, вказаний наказ відповідачем суду не наданий.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено, що за 16 накладним за переліком саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу. За таких обставин у суду відсутні підстави відповідно до яких могло бути збільшено строк перевезення вантажу згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19.

З урахуванням наведеного, викладені у відзиві заперечення на позовну заяву судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Таким чином, оскільки факт прострочення термінів доставки вантажу належним чином доведений матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 199'522, 27грн. є обґрунтованими.

Як вже зазначалося, відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру штрафу до 5% від суми позову, яку відповідач вважає обґрунтованою, тобто до 10' 109,25грн.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на ускладнення транспортного сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що також суттєво вплинуло на фінансове становище Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» . Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач долучив до заяви копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1-й квартал за 2020 рік. Крім того, звертає увагу на ту обставину, що порушення взятого на себе зобов`язання мало місце через використання ділянки між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, що має невелику пропускну здатність і є єдиним залізничним сполученням з м. Маріуполь. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з причин, незалежних від перевізника.

В свою чергу позивач заперечує проти зменшення штрафу, звертає увагу суду на відсутність належних доказів скрутного фінансового стану відповідача як юридичної особи, систематичність порушень строків доставки вантажу відповідачем та понесені у зв`язку з цим збитки, у підтвердження чого посилається на судову практику. Зокрема, позивач вказує на ту обставину, що перевезення вантажу за спірними правовідносинами здійснювалося виключно на підконтрольній українській владі території.

У підтвердження позиції до клопотання додана копія звіту про фінансові результати за 1 квартал 2020 року, схема залізниці.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню належним чином та у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання), що тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2019р. у справі №910/16925/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Суд зауважує, що в процесі реалізації договору перевезення вантажовідправник та перевізник як господарюючі суб`єкти несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, намагалася виконати зобов`язання у строк та що порушення були зумовлені винятковими обставинами, а також не завдали значних збитків контрагенту.

Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, могли передбачити пов`язані із цим ризики.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу штрафу, суд враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться за адресою: 84404, Донецька обл., м.Лиман, вул.Привокзальна, 22.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Кабінетом Міністрів України 02.12.2015р. прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", з урахуванням додатків до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014р., до зазначених населених пунктів належать також м.Лиман, де проводить свою господарську діяльність Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця";

З наявної в матеріалах справи схеми Донецької залізниці вбачається, що частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств.

За підсумками роботи у 2020 році регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" отримала збиток у сумі 667' 854тис.грн (код рядка 2355), прибуток відсутній (код рядка 2350), що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2020р.

Однак суд вважає, що вказані обставини не є підставою для зменшення судом розміру штрафу на 95%, оскільки відповідачем у цій справі є Акціонерне товариство «Українська залізниця» , місцезнаходженням якого є м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» . Регіональна філія відповідача "Донецька залізниця" не є юридичною особою, а отже зазначена збитковість діяльності філії АТ «Українська залізниця» не відображає загальний фінансовий результат відповідача в цілому.

До того ж, не вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, провізна плата та термін доставки визначались виходячи з фактично визначеної відстані, перевезення спірного вантажу здійснювалося виключно на підконтрольній українській владі території.

Розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має. Крім того, положення статті 116 Статуту залізниць України не пов`язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у вантажоотримувача у зв`язку з несвоєчасним отриманням вантажу, чи з наявністю вини залізниці.

При цьому, суд зауважує, що у будь-якому випадку у вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу мають бути враховані майнові інтереси обох сторін.

Суд також приймає до уваги, що позивач також здійснює свою господарську діяльність у м.Маріуполі в безпосередній близькості від лінії зіткнення, що, в свою чергу, негативно позначається також і на його господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що несвоєчасна доставка вантажу з боку відповідача має системний характер, про що свідчить 62 залізничних накладних.

З огляду на те, що проведення антитерористичної операції в Україні є загальновідомим фактом, прийнявши до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, з метою забезпечення розумного балансу інтересів обох сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення обґрунтовано заявленого розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на 20%, а саме до суми 159' 617,82грн. та, відповідно, часткове задоволення клопотання відповідача.

Суд дійшов висновку, що присудження до стягнення штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами сторін, способом стимулювання відповідача до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що єдиним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України, оскільки в даному конкретному випадку не йде мова про форс-мажорні обставини та звільнення відповідача від виконання зобов`язання.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які за змістом позову крім судового збору складаються також з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких за попереднім (орієнтовним) розрахунком складає 8287грн. 36коп.

У клопотанні №01.02.04.-5/116 від 25.09.2020р. позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6'761,86грн., надав документи у підтвердження цих витрат.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду було надано: копію Договору №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29 березня 2018 року, додаткові угоди №34 від 01.10.2019р., №183 від 04.08.2020р. до вказаного договору, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.09.2020 року, розрахунок розміру винагороди від 24.09.2020, рахунок на оплату від 24.09.2020 року №658, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3495 від 14.07.2010р., довіреність №09-18/7940 від 27.12.2019р.

Між адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі - Адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь (далі - Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №180329/АЗСТ від 29.03.2018р. (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно п.1.2 Договору зміст, умови та строки виконання завдань узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод.

Адвокатам, що є учасниками Адвокатського об`єднання надаються в тому числі наступні повноваження: діяти від імені та в інтересах Клієнта з усіма правами, наданими чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, іншій особі, яка бере участь у судовому процесі (п.2.1.1. Договору).

Додатковою угодою №183 від 04.08.2020 до Договору визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м.Лиман Донецької області Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь Донецької області штрафу в розмірі 203'236,87грн, зокрема у п. 2 визначена вартість за годину кожної послуги за переліком.

За умовами п. 3.1. Додаткової угоди №183 від 04.08.2020р. до Договору оплата послуг здійснюється протягом сорока п`яти календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об`єднання.

24.09.2020 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» був складений Акт №1 приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою №183 від 04.08.2020 до Договору, у якому сторони підтвердили, що Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до Додаткової угоди №183 від 04.08.2020 до Договору та згідно з розрахунком розміру винагороди, який додається. Крім того сторони дійшли згоди, що підписанням вказаного акту останні підтверджують факт надання послуг, вартість послуг Адвокатського об`єднання за цим актом складає 6' 761,86грн.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, до Акту №1 приймання-передачі наданих послуг доданий розрахунок розміру винагороди від 24.09.2020р. з відображенням витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, відповідно до якого в межах даної справи наданий наступний перелік послуг (правової допомоги): усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 год.) 525,50грн., збір доказів (листи, запити) (2 години) - 1051,00грн; перевірка та підготовка документів (2 години) - 1051,00грн; складання позовної заяви (2 години) - 1051,00грн; складання та подання відповіді на відзив на позов (2 години) - 1051,00грн; гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 2' 032,36грн.

Відповідач не надав заперечень на заяву позивача про відшкодування втрат позивача на правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Таким чином, у спірних правовідносинах обов`язковому дослідженню підлягає встановлення обставин щодо реального надання правничої допомоги клієнту.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Матеріалами справи підтверджується, що позов складаний за підписом адвоката Костікової О.О., яка відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України є учасником Адвокатського об`єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога", всі додані до позову матеріали посвідчені вказаним адвокатом. Матеріалами справи також підтверджується, що відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру штрафу теж підготовлено за підписом вказаного адвоката.

На підтвердження повноважень представника позивача Костікової О.О. додано копію довіреності №09-18/7940 від 27.12.2019 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3495 від 14.07.2010р.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена ним з позивачем, виконання умов договору про надання правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 24.09.2020 та матеріалами справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4' 729грн. 50коп., оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Зокрема, до переліку послуг (правової допомоги), вартість яких просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, входить гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 2' 032,36грн.

Відносно гонорару за складність справи суд зазначає, що у пункті 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, на думку суду ця справа не відноситься до категорії значної складності. Доказів на підтвердження значної зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано. Враховуючи фактично проведену адвокатом роботу, заявлена позивачем сума гонорару є неспівмірною зі складністю справи по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, з огляду на що суд приходить до висновку, що належним до стягнення розмір гонорару за складність справи складає 1016, 18грн.

Відтак, за висновками суду документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат є загальний розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5' 745,68грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст.126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 130 ГПК України, з огляду на закриття провадження у справі у розмірі 3714,60грн, понесені позивачем судові витрати в цій частині відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, ч.4 ст.231, ст.ст.236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь Донецької області до Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу в розмірі 203'236,87грн - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця,5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158) штраф у розмірі 159' 617,82грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 2' 992,83грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5' 640,67грн.

Закрити провадження у справі в частині стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за залізничною накладною №43828904 у розмірі 3714,60грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Згідно із ст.241 ГПК рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

У судовому засіданні 22.10.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020.

Суддя Ю.В. Макарова