Рішення

від 26.10.2020 по справі 910/12448/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2020Справа № 910/12448/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до громадської організації "Центр досліджень регіональних суспільних змін" про стягнення 4 812,31 грн.,

без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство) в особі Херсонської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 19 жовтня 2018 року між ним, громадською організацією "Центр досліджень регіональних суспільних змін" (далі - Організація) було укладено договір оренди комерційної нерухомості, № 65Е000-477/18, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано комерційну нерухомість - приміщення № 3 площею 11,9 кв.м та приміщення № 4 площею 11,7 кв.м, що розміщені на першому поверсі двоповерхової виробничої будівлі, розташованої за адресою: Херсонська область, селище міського типу Іванівка, вулиця Соборна (Щорса), будинок 1, загальною площею 23,6 кв.м. під розміщення офісу громадської організації. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання по сплаті орендних платежів та експлуатаційних і комунальних витрат належним чином не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 3 670,51 грн., останній, посилаючись на статті 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173-179, 193, 199, 216, 217, 230, 283, 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Організації вищезазначену суму боргу, а також 1 010,46 грн. пені, 100,09 грн. трьох процентів річних та 31,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12448/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення представників сторін (без проведення судового засідання).

Вищевказаною ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 25 серпня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/12448/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7А, офіс 37-38.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку до суду без вручення Організації, у зв`язку з її вісутністю за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 25 серпня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Проте відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2018 року між Товариством в особі Філії та Організацією було укладено договір оренди комерційної нерухомості № 65Е000-477/18, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування комерційну нерухомість: приміщення № 3 площею 11,9 кв.м та № 4 площею 11,7 кв.м, що розміщені на першому поверсі двохповерхової виробничої будівлі (згідно технічної документації літ. А), яке знаходиться за адресою: Херсонська область, селище міського типу Іванівка, вулиця Соборна (Щорса), будинок 1, загальною площею 23,6 кв.м, для розміщення громадської організації.

Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Вартість майна, яке передавалося в оренду, становила 52 588,04 грн. (пункт 1.2 договору оренди).

Згідно з пунктом 2.1 цього правочину передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток № 1 до цього договору) за умови попереднього внесення грошової суми застави, визначеної пунктом 3.11 цієї угоди, до підписання акта приймання-передачі майна, якщо обов`язок її внесення передбачений договором.

Відповідно до пункту 3.1 наведеної угоди плата за приміщення виробничої будівлі для розміщення офісу: починаючи з 24 вересня 2018 року - 50,00 грн. за 1 кв.м орендованої площі без ПДВ. Орендна плата за площу 23,6 кв.м, з урахуванням коефіцієнту використання громадських площ - 1,05, становить 1 239,00 грн. без ПДВ; послуги з утримання комерційної нерухомості: 112,81 грн. за площу 23,6 кв.м без ПДВ за місяць (без врахування послуг за лічильниками згідно з додатком № 2). Загальна сума договору становить 19 466,06 грн. з ПДВ (без врахування послуг за лічильниками згідно додатку № 2). Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов`язання. Розмір місячної орендної плати та загальна вартість договору в разі зміни ставки ПДВ корегується без укладення додаткових угод до нього.

Послуги з утримання комерційної нерухомості складаються з комунальних витрат, витрат на опалення, охорону, вивіз сміття, витрат на забезпечення обладнання орендаря електроживленням через електромережі позивача, витрат на забезпечення приміщень додатковими зручностями тощо. Повний перелік та вартість доданих послуг на дату складання цього правочину вказується у додатку № 2 (пункт 3.4 договору).

Оплата за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акта приймання-передачі орендованого майна на підставі наданого рахунку орендодавцем (пункт 3.7 договору).

У пункті 3.8 договору оренди сторони погодили, що щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, орендодавець надає орендарю акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг за попередній місяць та рахунок на сплату оренди, експлуатаційних і комунальних послуг за поточний місяць (або рахунок-акт за поточний місяць). Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

За умовами пункту 3.9 вказаного договору орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

Згідно з пунктом 6.1.3 цього правочину відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 1 червня 2019 року включно та до повного виконання останніми своїх зобов`язань (пункт 12.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2018 року позивач та відповідач підписали відповідний акт приймання-передачі майна в оренду.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Підприємство своїх зобов`язань за вищевказаним договором у період з 21 квітня 2019 року по 20 липня 2019 року належним чином не виконало, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 3 670,51 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди, яка складає 3 670,51 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Організація на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.

Також у зв`язку з несвоєчасним виконанням Організацією передбаченого укладеним між сторонами договором оренди обов`язку щодо сплати орендних платежів, а також експлуатаційних та комунальних витрат, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 010,46 грн. пені, нарахованої на відповідні суми прострочених останнім орендних платежів та вищевказаних витрат згідно з наданим Товариством розрахунком.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору оренди передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі та іншим витратам за поточний місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості включно.

Отже, судом встановлено, що сторонами було збільшено термін нарахування пені відповідно до частини 6 статті 231 ГК України.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою наведеної штрафної санкції, що підлягає стягненню з Організації на користь позивача, є пеня в розмірі 880,03 грн., нарахована у зазначені позивачем в його розрахунку періоди із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Разом із тим, у задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача пені у розмірі 130,43 грн. слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати орендних платежів і експлуатаційних та комунальних витрат, позивач також просив суд стягнути з Організації три проценти річних у розмірі 100,09 грн. та 31,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих у періоди на відповідні суми прострочених останнім орендних платежів, а також експлуатаційних та комунальних витрат згідно з наданим позивачем розрахунком.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявлених до стягнення з відповідача сум трьох процентів річних та інфляційних втрат останнім було допущено арифметичні помилки та вказано, що суми цих компенсаційних виплат становлять 100,09 грн. та 31,25 грн. відповідно, тоді як обґрунтованою, арифметично вірною сумою трьох процентів річних є 82,41 грн., а інфляційних втрат - 18,96 грн.

Відтак, стягненню з Організації на користь Товариства підлягає сума трьох процентів річних у розмірі 82,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18,96 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 17,68 грн. трьох процентів річних та 12,29 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з громадської організації "Центр досліджень регіональних суспільних змін" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7А, офіс 37-38; ідентифікаційний код 41824719) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Херсонської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (73028, м. Херсон, вул. Кримська, будинок 124-А; ідентифікаційний код 01188661) 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 51 коп. основного боргу, 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 03 коп. пені, 82 (вісімдесят дві) грн. 41 коп. трьох процентів річних, 18 (вісімнадцять) грн. 96 коп. інфляційних втрат, а також 2 031 (дві тисячі тридцять одну) грн. 94 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з громадської організації "Центр досліджень регіональних суспільних змін" пені у розмірі 130,43 грн., трьох процентів річних у розмірі 17,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12,29 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 жовтня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко