Рішення

від 27.10.2020 по справі 916/1003/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1003/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Сулімі Г.В.

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Возрождение» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Перемоги, буд. 20, код ЄДРПОУ 36680385)

про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування від 27.11.2013 у розмірі 112 935,98 грн., з якої 31 613,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 75 313,72 грн. - пеня, 6 008,62 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Суть спору:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Возрождение» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування від 27.11.2013 у розмірі 133 709,52 грн., з якої 17 664,39 грн. - заборгованість за кредитом, 47 670,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 61 571,23 грн. - пеня, 6 803,52 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою суду від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги із посиланням на статті 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору банківського обслуговування від 27.11.2013 в частині повернення кредиту.

18.05.2020 на адресу суду надійшло клопотання Відповідача про закриття провадження у справі від 13.05.2020 (вх. № 12287/20). Вказане клопотання ОСББ Возрождение обґрунтоване тим, що 20.05.2015 вже було прийнято рішення у справі № 916/963/15-г за позовом АТКБ Приватбанк до ОСББ Возроджение про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 27.11.2013 за яким з Відповідача на користь Позивача було стягнено суму боргу.

05.10.2020 на адресу суду надійшла заява Позивача про зменшення позовних вимог по справі № 916/1003/20 від 28.09.2020 (вх. № 26400/20) в якій остаточно просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Возрождение на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк заборгованість за Договором № Б/Н від 27.11.2013 в розмірі 112 935,98 грн., яка складається з наступного 31 613,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6 008,62 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 75 313,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Судом прийнято до розгляду заяву Позивача про зменшення позовних вимог по справі № 916/1003/20. З огляду на прийняття вказаної заяви, а також враховуючи, що позовні вимоги про стягнення 31 613,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 75 313,72 грн. - пеня, 6 008,62 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом заявлені у цій справі не були предметом розгляду у справі № 916/963/15-г, не підлягає задоволенню клопотання Відповідача про закриття провадження у справі від 13.05.2020 (вх. № 12287/20).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

в с т а н о в и в:

27.11.2013 Відповідачем було підписано та надано Позивачу заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. На підставі вказаної заяви, в наслідок затвердження ліміту кредитування, Позивач та Відповідач уклали договір банківського обслуговування від 27.11.2013 відповідно до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. На підставі вказаного договору Відповідачу було відкрито поточний рахунок, у гривнях № НОМЕР_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтями 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частинами першою, другою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Господарський суд зазначає, що умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, адже за правилами статей 633, 634 Цивільного кодексу України споживач послуг Банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою та другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

У заяві від 27.11.2013 процентна ставка не зазначена. Крім того у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також щодо стягнення комісії за послуги Банку.

Обґрунтовуючи право на стягнення заявлених сум, позивач послався на текст Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті Банку, як на невід`ємну частини спірного договору, де містяться: обов`язок Клієнта сплачувати відсотки за користування коштами та комісію, їх розміри; право Банку змінювати відсотки в односторонньому порядку; відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені; збільшені строки позовної давності.

При цьому матеріалами справи не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, що він ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та неустойки, їх розмірів і порядку нарахування. Надані Банком роздруківки з сайту належним доказом у цій частині бути не можуть, оскільки зміст роздруківок повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила надання банківських послуг.

Одночасно слід зауважити, що в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України щодо укладання договору приєднання, так як Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із позовом. Банк міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказані обставини.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що долучені до матеріалів справи позивачем правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються Клієнтом, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві Клієнта, яка безпосередньо підписана останнім. Лише цей факт може свідчити про прийняття Клієнтом запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається Банк, відповідачем не визнаються, ним не підписані, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.11.2013 шляхом підписання Заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою статті 11, статтями 525, 526, 536, 549, частинами першою, другою статті 551, статтею 610, частиною першою статті 612, статтями 625, 629, частиною першою статті 633, статтями 634, 1046, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1049, частиною першою статті 1050, частинами першою, другою статті 1054, статтею 1055, статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, постановою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, статтями 129, 231, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено в нарадчій кімнаті 27 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.А. Шаратов