Рішення

від 22.10.2020 по справі 916/2326/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2326/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА (юр. адреса: 43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд.17 ; код ЄДРПОУ 41868431; факт.адреса: 45243, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Прилуцьке, вул. Ківерцівська, буд.79Г)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КАРО-УКРАЇНА (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд 35, код ЄДРПОУ 39367618)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Представники:

Від позивача : не з`явився

Від відповідача : не з`явився

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА , звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) КАРО-УКРАЇНА про стягнення заборгованості у розмірі 27 595 грн 68 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2326/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 17.09.2020р. Ухвалою суду від 17.09.2020р. розгляд справи відкладено на 06.10.2020р. у зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2020р. розгляд справи відкладено на 24.09.2020р.

Згідно клопотання позивача, що надійшло до суду 05.10.2020р. позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутністю представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.09.2020р. Але, ухвали суду повернулися до суду неврученими із зазначенням поштою За закінченням терміну зберігання , адресат відсутній за зазначеною адресою .

За таких обставин, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.165 ГПК України.

Позивач у справі - ТОВ ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА , зазначив, що між ним, як Перевізником та ТОВ КАРО-УКРАЇНА , як Експедитором, було укладено Договір №121 про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до п.1.2 якого Перевізник на підставі письмових заявок від Експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, що належать Перевізнику, відповідно до умов цього Договору та Заявок.

Відповідно до п.2.4 Договору перевезення здійснюється на підставі письмових заявок, які Перевізнику вручаються кур`єром, направляються поштою або факсом.

Позивач зазначає, що 16.06.2020р. він отримав від ТОВ КАРО-УКРАЇНА Заявку №134 по організації перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за маршрутом Польща-Україна. Адреса завантаження та розвантаження вантажу передбачені Заявкою, зокрема, у пунктах Вантажовідправник/адреса завантаження, контактна особа та Вантажоотримувач/адреса вивантаження/ відп.особа .

Обумовлена вартість послуг перевезення (фрахту) передбачена Заявкою, а саме пунктом Вартість перевезення та порядок розрахунків , де зазначено: 920 євро, Б/Н по оригіналам документів 10 б.д. .

Вантаж вказаний у Заявці: Skrobia przemyslowa (крохмаль промисловий) , вага-22,5 брутто.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом - Вольво АС 5196 СВ, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що відповідно до п.3.2.3 Договору Експедитор зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату послуг Перевізника з коштів, отриманих від Замовника, в порядку та строки, передбачені цим Договором або в порядку та строки, обумовлені в Заявці.

Відповідно до розділу 4 Договору всі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України. Вартість послуг за перевезення вантажу є договірною та визначається в Заявці. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, з коштів отриманих від Замовника, протягом 10 банківських днів з моменту отримання від Перевізника оригіналів документів: акту виконаних робіт, ТТН (CMR) з відміткою про отримання вантажу4 та інших документів, передбачених заявкою.

Позивач зазначив, що він вчасно та повністю виконав умови Договору та Заявки, а саме: доставив автомобільним транспортом вантаж в пункт призначення, що підтверджується відбитками особистих номерних печаток та міжнародній товарно-транспортній накладній CMR Перевізника, відправника у м. Варшава (Польща), митниці та одержувача вантажу.

За результатами наданих послуг ТОВ ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА підготувало Акт наданих послуг №А-00435 від 22.06.2020р., рахунок на оплату №Р-00435 від 22.06.2020р. та відправив їх 26.06.2020р. на адресу ТОВ КАРО-УКРАЇНА (на ім`я директора) для оплати, що підтверджується експрес-накладною нової пошти за №59000527771129. Зазначені документи було отримано відповідачем 30.06.2020р. Але, відповідач не повернув позивачу екземпляр документів з підписом та відбитком печатки Товариства, та не здійснив оплату наданих послуг.

За розрахунком позивача, заборгованість по оплаті на надані послуги становить 27 595 грн 68 коп. (920 євро по курсу НБУ в гривні на день вивантаження) .

З урахуванням зазначеного, посилаючись на положення ст.ст.509, 525,526, 610, 901, 909 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27 595 грн 68 коп.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що ТОВ ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА (Перевізник) та ТОВ КАРО-УКРАЇНА (Експедитор) було укладено Договір №121 про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до п.1.2 якого Перевізник на підставі письмових заявок від Експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, що належать Перевізнику, відповідно до умов цього Договору та Заявок.

Згідно ч.ч.1,2,6 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За приписами ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Отже, між сторонами за Договором виникли правовідносини щодо перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.6.5 Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020р., а в частині зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

За матеріалами справи, 16.06.2020р. позивач отримав від ТОВ КАРО-УКРАЇНА Заявку №134 по організації перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за маршрутом Польща-Україна. Адреса завантаження та розвантаження вантажу передбачені Заявкою, зокрема, у пунктах Вантажовідправник/адреса завантаження, контактна особа та Вантажоотримувач/адреса вивантаження/ відп.особа . Обумовлена вартість послуг перевезення (фрахту) передбачена Заявкою, а саме пунктом Вартість перевезення та порядок розрахунків , де зазначено: 920 євро, Б/Н по оригіналам документів 10 б.д. . Вантаж вказаний у Заявці; Skrobia przemyslowa (крохмаль промисловий) , вага-22,5 брутто. Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом - Вольво АС 5196 СВ, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Отже, сторони домовилися, що вартість перевезення становить 920 євро, оплата має бути здійснена протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів .

Відповідно до ч.1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно п.3.2.3 Договору Експедитор зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату послуг Перевізника з коштів, отриманих від Замовника, в порядку та строки, передбачені цим Договором або в порядку та строки, обумовлені в Заявці.

Відповідно до розділу 4 Договору всі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України (п.4.1) . Вартість послуг за перевезення вантажу є договірною та визначається в Заявці. (п.4.2) Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, з коштів отриманих від Замовника, протягом 10 банківських днів з моменту отримання від Перевізника оригіналів документів (якщо в заявці не зазначене інше) : акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН (CMR) з відміткою про отримання вантажу та інших документів, передбачених заявкою. При міжнародних перевезеннях оригіналом акту виконаних робіт вважається акт, в якому казана вартість транспортних послуг за межами території України (до пункту пропуску), а також загальна сума фрахту щодо перевезення (п.4.3).

Враховуючи те, що у Заявці не зазначено інше, для оплати за надані послуги Експедитор має отримати оригінали документів, зазначених у п.4.3 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач доставив автомобільним транспортом вантаж в пункт призначення, що підтверджується відбитками особистих номерних печаток та міжнародній товарно-транспортній накладній CMR Перевізника, відправника у м. Варшава (Польща), митниці та одержувача вантажу.

За результатами наданих послуг ТОВ ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА підготувало Акт наданих послуг №А-00435 від 22.06.2020р., рахунок на оплату №Р-00435 від 22.06.2020р. та відправив їх 26.06.2020р. на адресу ТОВ КАРО-УКРАЇНА (на імя директора) для оплати, що підтверджується експрес-накладною нової пошти за №59000527771129.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що умовами Договору або заявками не передбачено конкретного способу надання/повернення Перевізником документів, у зв`язку з чим повернення документів шляхом їх надсилання кур`єрською компанією ТОВ Нова Пошта є адекватним способом, враховуючи Умови надання послуг зазначеним Товариством, зокрема, п.11.8 розділу 11 зазначених Умов, згідно якого одержувач в особі представника Клієнта юридичної особи та фізичної особи - підприємця надає представнику ТОВ Нова Пошта картку ідентифікації Бізнес-клієнта (для отримання відправлень оголошеною вартістю менше ніж 15 000 грн) або документ і оригінал довіреності, що містить обов`язкові реквізити відповідно до вимог ТОВ Нова Пошта . Довіреність надається представником Клієнта під час першого візиту у відділення, з наступного візиту і до кінця терміну дії довіреності представнику достатньо пред`явити документ, що посвідчує його особу та який зазначено у довіреності: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, освідчення водія, видане в Україні. Оригінали довіреності, надані представнику ТОВ Нова Пошта , не повертаються.

Отже, будь-яка інша особа, ніж уповноважений представник відповідача, не могла отримати кореспонденцію, адресовану ТОВ КАРО-УКРАЇНА .

З урахуванням зазначеного, на думку суду, заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги за Заявкою №134 від 16.06.2020р. у розмірі 920 євро, що становить 27 595 грн 68 коп. за курсом НБ станом на дату вивантаження, підлягає стягненню з відповідача.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає способу, передбаченому законодавству, адже, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність порушеного права позивача, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе за Договором зобов`язань.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79. ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА до Товариства з обмеженою відповідальністю КАРО-УКРАЇНА про стягнення - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАРО-УКРАЇНА (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд 35, код ЄДРПОУ 39367618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА (юр. адреса: 43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд.17; код ЄДРПОУ 41868431; факт.адреса: 45243, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Прилуцьке, вул. Ківерцівська, буд. 79Г) заборгованість у розмірі 27 595 грн 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2020 р.

Суддя Н.В. Рога