Рішення

від 26.10.2020 по справі 922/2612/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2612/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салют+", м. Харків про стягнення 136717,55 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салют+" про стягнення заборгованості в сумі 136717,55 грн. зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Сталінграда, 10 у м. Харкові загальною площею 0,5472 га. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2612/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала повернулась на адресу господарського суду з відміткою "інші причини".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/2612/20 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Рішенням Харківської міської ради від 22.02.2005 року № 30/05 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" ТОВ "Кінотеатр Салют" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5472 та по пр. Героїв Сталінграда, 10 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування будівлі кінотеатру.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ "Кінотеатр Салют" укладено договір оренди землі № 69117/05 від 09.08.2005 року (далі - договір).

На підставі зазначеного договору оренди землі ТОВ "Кінотеатр Салют" було передано в оренду земельну ділянку по пр. Героїв Сталінграда, 10, загальною площею 0,5472 га для експлуатації та обслуговування будівлі кінотеатру строком до 01.02.2030 року.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить:

- 2005 рік: 1361,17 грн.;

- 2006 рік: 1772,08 грн.;

- з 2007 року: 2568,24 грн.

Відповідно до п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно зі змінами та доповненнями до договору оренди землі від 09.08.2005 №69117/05, які визначені на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2014 року у справі №922/1869/14, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року (номер запису про інше речове право: 13643512 від 09.03.2016 року) розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць згідно з вищезазначеними змінами та доповненнями до договору оренди землі становить 9409,76 грн.

Таким чином, орендар починаючи з 04.09.2014 року (дати набрання законної сили постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/1869/14), повинно було сплачувати новий розмір орендної плати визначений в цій додатковій угоді з урахуванням індексів інфляції, як то передбачено договором оренди землі (п. 10 договору).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна нежитлова будівля літ. "A-3" загальною площею 2307,9 кв.м., яка знаходиться на орендованій земельній ділянці перейшла у власність від ТОВ "Кінотеатр Салют" до ТОВ "Салют+" на підставі договору купівлі-продажу № 382 від 25.01.2018 року.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/685/18 від 30.07.2018 року (дата набрання законної сили 28.08.2018 року) розірвано договір оренди землі від 09.08.2005 року, укладений між Харківською міською радою (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04059243) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Салют" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32338470), зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 09.08.2005 року за №69117/05.

Позивач зазначає, що з дати укладання договору купівлі-продажу (дата реєстрації 25.01.2018 року) до ТОВ "Салют+" автоматично перейшло право оренди земельної ділянки по пр. Героїв Сталінграда, 10 м. Харкова загальною площею 0,5472 га та всі права і обов`язки по договору оренди землі від 09.08.2005 №69117/05, у тому числі і зі сплати орендної плати.

Проте, відповідач після переходу спірної земельної ділянки в його користування орендну плату не сплачує, за розрахунком позивача заборгованість ТОВ "Салют +" зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 09.08.2005 року за №69117/05 за період з 25.01.2018 року (момент переходу права власності на нерухомість) по 27.08.2018 року (до дати розірвання договору оренди землі) складає 136717,55 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором за період з 25.01.2018 року (момент переходу права власності на нерухомість) по 27.08.2018 року (до дати розірвання договору оренди землі).

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Так, питання щодо переходу права оренди землі до нового власника нерухомого майна неодноразового було предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого виникла судова практика.

Зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка полягає в наступному:

"...після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування."

Тобто, з 25.01.2018 року відповідач набув права та обов`язки орендаря за договором, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельної ділянки по пр. Героїв Сталінграда, 10 м. Харкова загальною площею 0,5472 га.

Згідно із листа ГУ ДПС у Харківській області від 24.04.2020 року № 9159/9/20-40-04-03-17 сплата в рахунок податку з орендної плати за 2018 рік за договором оренди землі від 09.08.2005 року №69117/05 відсутня.

Отже, сплата в рахунок податку з орендної плати за користування земельною ділянкою по пр. Героїв Сталінграда, 10 м. Харкова за період з 25.01.2018 року по 27.08.2018 року відповідачем не здійснювалась.

За розрахунком позивача заборгованість зі сплати орендної плати відповідача, як землекористувача земельної ділянки по пр. Героїв Сталінграда, 10 м. Харкова за період з 25.01.2018 року по 27.08.2018 року становить 136717,55 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 136717,55 грн. за договором за період з 25.01.2018 року по 27.08.2018 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Враховуючи наведене, викладені доводи відповідачів та їх відображення у судовому рішенні, суд дійшов висновку, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 2779,32 грн. покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 377, 509, 525, 530, 610-611, ч. 1 ст. 759, ч. 5 ст. 762, ст. 782, 783, 785 Цивільного кодексу України; ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст. 232 Господарського кодексу України; та керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салют+" (61105, м.Харків, просп. Героїв Сталінграда, буд. 10, код ЄДРПОУ 41685799) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) суму заборгованості в розмірі 136717,55 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.10.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова