Рішення

від 20.10.2020 по справі 922/2845/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2845/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Полтавська, 186) до Приватного підприємства "Андріївка" (64031, Харківська обл., с. Андріївка) про стягнення 37341,73 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (позивач) до Приватного підприємства "Андріївка" про стягнення 37341,73 грн., що складається із: 3 % річних у розмірі 15580,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 21761,29 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які прокурор поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та розгляд справи по суті призначено на 05.10.2020 об 11:20.

29.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 22538) з копією листа № 221 від 31.10.2019, який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

02.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення документів (вх. № 22863) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

02.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22877) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 відкладено розгляд справи по суті на 20.10.2020 о 12:10.

Позивач в судове засідання 20.10.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у розмірі 15580,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 21761,29 грн.

Відповідач в судове засідання 20.10.2020 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, у поданому 02.10.2020 відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розгляд справи проводити за відсутністю представника відповідача.

Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 20.10.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

22.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (покупець) та Приватним підприємством "Андріївка" (продавець) було укладено договір № 10 на поставку зерна врожаю 2019 року (надалі - договір) (а.с. 23-25), відповідно до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах даного договору продавець передає покупцю у власність товар: зерно озимної пшениці 2, 3 класу (товар) в кількості 1600,000 тонн, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п. 1.3. договору, ціна одиниці товару становить 5000,00 грн. за 1 тонну з урахуванням ПДВ, а кінцева ціна встановлюється на момент поставки товару шляхом підписання додаткової угоди.

Ціна на товар кожного місяця з моменту оплати до моменту поставки зменшується на 2 % нижче ринкової ціни, що діє на момент поставки.

Згідно з п. 2.2. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Об`єм кожної партії визначається продавцем.

Моментом поставки товару вважається момент надання продавцем покупцеві видаткової накладної, податкової накладної, товаротранспортної накладної та акта приймання - передачі товару (п. 2.4. договору).

Умовами пунктів 3.1., 3.2., 3.4. договору сторони погодили та встановили загальну суму договору та порядок оплати. Сума договору дорівнює 8000000,00 грн. Сума виплачується у вигляді попередньої оплати згідно виставлених рахунків. Форма оплати: безготівкова шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку покупця і на банківський рахунок продавця.

З наявних у матеріалах справи належним чином засвідчених копій платіжних доручень (а.с. 11-20) убачається, що на виконання своїх зобов`язань за договором № 10 на поставку зерна врожаю 2019 року від 22.01.2019, позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму попередньої оплати в загальному розмірі 800004,00 грн.

Відповідачем поставлено позивачу продукцію (пшеницю) в кількості 1604,72 тонн, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії: видаткових накладних (а.с. 26-31); реєстру товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком та товарно-траснпортні накладні (а.с. 32-101).

Позивачем у позові вказано про те, що на момент поставки продукції та в подальшому між сторонами не було досягнуто домовленості стосовно кінцевої ціни товару, як наслідок сторонами не було укладено додаткової угоди як передбачено умовами п. 2.3. договору. З метою визначення кінцевої ціни товару, позивачем було надіслано запит до Управління агропромислового розвитку Красноградської районної державної адміністрації Харківської області та отримано лист від 16.08.2019 за № 01/1-35/274 з уточненям орієнтовної ціни на сільськогосподарську продукцію (пшениця 2 та 3 класу) на аграрному ринку України (а.с. 102). На підставі даних отриманих з Управління агропромислового комплексу, позивачем було здійснено попередній розрахунок вартості поставленого товару згідно цінам на дату поставки товару та з урахуванням положень п.1.3. договору, ціна на товар кожного місяця з моменту оплати до моменту поставки зменшується на 2 % нижче ринкової ціни, що діє на момент поставки.

Так, за розрахунками позивача, загальна сума поставки склала 6451047,11 грн, тому різниця між перерахованою на розрахунковий рахунок відповідача суми попередньою оплатою та загальною вартістю поставленого товару склала 1548956,55 грн.

Сума надлишково сплачених позивачем грошових коштів в розмірі 1548956,55 грн відповідачем була визнана в повному обсязі у власному листі направленому на адресу позивача від 25.09.2019 № 190.

Дана переплата виникла з наступного дня після кінцевої дати поставки товару 15.08.2019, згідно з умовами договору, а тому, на думку позивача, відповідач незаконно утримував та користувався грошовими коштами позивача у період з 16.08.2019 по 08.01.2020 (дата остаточного погашення боргу).

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку у зв`язку із чим, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у розмірі 15580,44 грн нарахованих за період з 16.08.2019 по 08.01.2020 та інфляційні втрати у розмірі 21761,29 грн нарахованих за період з 16.08.2019 по 31.10.2019.

Відповідач позовні вимоги не визнає, заперечує проти їх задоволення. В обґрунтування своїх заперечень зазначає про те, що всупереч п. 1.3. договору на момент поставок продукції кінцева ціна одиниці товару сторонами не встановлювалася, сторонами не було підписано жодної додаткової угоди з метою врегулювання даного питання та встановлення точної ціни поставленого зерна. У подальшому, позивач ухилявся від вирішення питання щодо кінцевої ціни одиниці товару та залишив без розгляду листи та підписану відповідачем примірник додаткової угоди на виконання п. 1.3. договору. Згідно листа управління АПР Красноградської РДА Харківської області від 16.08.2019 № 01/1-35/274, структурний підрозділ райдержадміністрації на лист товариства від 16.08.2019 №181 цього ж дня надав останньому дані про орієнтовні ціни на пшеницю, які не є належним встановленням кінцевої ціни за договором. Таким чином, відповідачем зазначено, що у період з 22.01.2019 по 14.08.2019 відповідач керувався ціною, яка безпосередньо була узгоджена сторонами - 5000,00 грн. за 1 тонну з урахуванням ПДВ, що відповідає загальній кількості поставленої позивачу за договором продукції, у зв`язку із чим, доводи позивача про те, що переплата за договором у розмірі 1548956,55 грн виникла та повинна обраховуватися саме з 16.08.2019 є безпідставними, оскільки станом на 16.08.2019 як і до цього часу сторонами в порядку пунктів 1.3., 3.1., 6.1., 7.4. договору не узгоджувалося питання про кінцеву ціну поставленої продукції, загальну суму виконаного зобов`язання. У період з 16.08.2019 по 04.12.2019 включно відсутні факти прострочки відповідача щодо виконання грошового зобов`язання та невиконання останнім вимог щодо повернення коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами природою є договором купівлі - продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У даному разі сторонами було погоджено, що ціна одиниці товару становить 5000,00 грн. за 1 тонну з урахуванням ПДВ, а кінцева ціна встановлюється на момент поставки товару шляхом підписання додаткової угоди (п. 1.3. договору).

Ціна на товар кожного місяця з моменту оплати до моменту поставки зменшується на 2 % нижче ринкової ціни, що діє на момент поставки.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Об`єм кожної партії визначається продавцем (п. 2.2. договору).

Моментом поставки товару вважається момент надання продавцем покупцеві видаткової накладної, податкової накладної, товаротранспортної накладної та акта приймання - передачі товару (п. 2.4. договору).

Умовами пунктів 3.1., 3.2., 3.4. договору сторони погодили та встановили загальну суму договору та порядок оплати. Так, сума договору дорівнює 8000000,00 грн. Сума виплачується у вигляді попередньої оплати згідно виставлених рахунків. Форма оплати: безготівкова шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку покупця і на банківський рахунок продавця.

Так, із наявних у матеріалах справи належним чином засвідчених копій платіжних доручень (а.с. 11-20) убачається, що на виконання своїх зобов`язань за договором № 10 на поставку зерна врожаю 2019 року від 22.01.2019, позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму передню оплату у загальному розмірі 800004,00 грн.

Відповідачем, у свою чергу, було поставлено позивачу продукцію (пшеницю) в кількості 1604,72 тон, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії: видаткових накладних (а.с. 26-31); реєстру товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком та товарно-траснпортні накладні (а.с. 32-101).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що між сторонами не було досягнуто домовленості стосовно кінцевої ціни товару, як наслідок сторонами не було укладено додаткової угоди, як передбачено умовами п. 2.3. договору та підписаної відповідної додаткової угоди у матеріалах справи не міститься.

Із матеріалів справи убачається, що позивачем було надіслано запит до Управління агропромислового розвитку Красноградської районної державної адміністрації Харківської області та отримано лист від 16.08.2019 за № 01/1-35/274 з уточненням орієнтовної ціни на сільськогосподарську продукцію (пшениця 2 та 3 класу) на аграрному ринку України (а.с. 102). На підставі даних, отриманих з Управління агропромислового комплексу, позивачем було здійснено попередній розрахунок вартості поставленого товару згідно цінам на дату поставки товару та з урахуванням положень п.1.3. договору, ціна на товар кожного місяця з моменту оплати до моменту поставки зменшується на 2 % нижче ринкової ціни, що діє на момент поставки.

Так, за розрахунками позивача, загальна сума поставки склала 6451047,11 грн, тому різниця між перерахованою на розрахунковий рахунок відповідача суми попередньої оплати та загальною вартістю поставленого товару склала 1548956,55 грн.

Із наявних у матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача убачається, що відповідачем 31.10.2019, 08.11.2019, 12.11.2019, 14.11.2019, 21.11.2019, 03.12.2019, 08.01.2020 перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 1548956,55 грн (а.с. 21). Призначення платежу: повернення коштів згідно листа № 221 від 31.10.2019 т.ч. ПДВ 20 %.

У матеріалах справи наявний зазначений відповідачем у призначенні платежу лист від 31.10.2019 № 221, де позивач зазначає про те, що враховуючи визнання відповідачем факт наявності виниклої передплати коштів по договору на поставку зерна врожаю 2019 року від 22.01.2019, позивач просить перерахувати відповідача кошти на зазначений у цьому листі розрахунковий рахунок (а.с. 126).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами частини 1 ст. 177 ЦК України встановлено, що об`єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

У даному разі судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:

- позивачем було на виконання умов договору перераховано відповідачу попередню оплату у загальному розмірі 8000004,00 грн;

- відповідачем поставлено позивачу продукцію (пшеницю) в кількості 1604,72 тонн, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії: видаткових накладних (а.с. 26-31); реєстру товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком та товарно-траснпортні накладні (а.с. 32-101);

- між сторонами не було досягнуто домовленості стосовно кінцевої ціни товару, як наслідок сторонами не було укладено додаткової угоди як передбачено умовами п. 2.3. договору;

- загальна сума поставки склала 6451047,11 грн, тому різниця між перерахованою на розрахунковий рахунок відповідача суми попередньою оплатою та загальною вартістю поставленого товару склала 1548956,55 грн;

- листом від 31.10.2019 № 221 позивачем зазначено про те, що враховуючи визнання відповідачем факту наявності виниклої передплати коштів по договору на поставку зерна врожаю 2019 року від 22.01.2019, позивач просить перерахувати відповідача кошти на зазначений у цьому листі розрахунковий рахунок (а.с. 126);

- відповідачем у період: 31.10.2019, 08.11.2019, 12.11.2019, 14.11.2019, 21.11.2019, 03.12.2019, 08.01.2020 було перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 1548956,55 грн, що убачається із банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 21). Призначення платежу: повернення коштів згідно листа № 221 від 31.10.2019 т.ч. ПДВ 20 %.

Таким чином, за наслідками виконання сторонами договору, позивачем було надлишково перераховано на рахунок відповідача 1548956,55 грн., що не заперечується сторонами.

Водночас умовами договору сторони не передбачили строк та порядок повернення невикористаної суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 31.10.2019 № 221 про сплату заборгованості 1548956,55 грн.

Отже, відповідач мав повернути грошові кошти в сумі 1548956,55 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто у строк до 08.11.2019 року.

Водночас, відповідач свої зобов`язання з повернення позивачу надлишково сплачених коштів виконав з порушенням визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України строку.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 08.11.2019 прострочив виконання зобов`язання з повернення надлишково сплачених коштів у сумі 1348000 грн.

Оскільки грошове зобов`язання з повернення надлишково сплачених коштів виникло у відповідача з 08.11.2019, визначений позивачем початок періоду заборгованості - з 16.08.2019 є безпідставним.

Водночас, заперечення відповідача позбавлені фактичного та правового обґрунтування та направлені на уникнення відповідальності за порушення останнім грошових зобов`язань зі своєчасного повернення суми надлишкового сплачених коштів за договором.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд приходить до висновку, що 3 % річних підлягають нарахуванню за період: з 08.11.2019 по 08.01.2020, а тому належною до сплати 3 % річних є 3964,14 грн.

Враховуючи викладене, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 08.11.2019 по 08.01.2020 у розмірі 3964,14 грн.

Позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 21761,29 грн за період з 16.08.2019 по 31.10.2020.

Вирішуючи питання стягнення інфляційних втрат, суд враховує таке.

У п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Суд установив, що позивачем невірно обрано період здійснення таких нарахувань: з 16.08.2019 по 31.10.2020, оскільки під час судового розгляду цієї справи судом було встановлено, що грошове зобов`язання з повернення надлишково сплачених коштів у розмірі виникло у відповідача з 08.11.2019.

За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 21761,29 грн. за період з 16.08.2019 по 31.10.2020 є неправомірними, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Андріївка" (64031, Харківська обл., с. Андріївка, код ЄДРПОУ 32081117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Полтавська, 186, код ЄДРПОУ 31889680) - 3964,14 грн. 3 % річних та 223,15 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" жовтня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова