Ухвала

від 26.10.2020 по справі 922/3411/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"26" жовтня 2020 р.Справа № 922/3411/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сількомунсервіс" про забезпечення позову (вх.№3411/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сількомунсервіс" (64300, Харківська область, м.Ізюм, вул.Софіївська , 18) до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (64300,Харківська область, м.Ізюм, вул. Слобідська,1) про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сількомунсервіс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, в якій просить суд :

визнати незаконним та скасувати рішення Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04399766) від 08.10.2020 без номера, прийняте під час проведення процедури спрощеної (допорогової) закупівлі робіт з капітального ремонту сільського будинку культури в с. Студенок, вул. Пушкіна, 1, Ізюмського р-ну Харківської області (ідентифікатор закупівлі: UA-2020-09-14-001623-с), щодо відхилення пропозиції ТОВ СІЛЬКОМУНСЕРВІС .

Стягнути з відповідача судові витрати.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сількомунсервіс" було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 23.10.2020р. вх. № 3411/20, відповідно до якої заявник просить суд:

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати будь-які рішення під час проведення процедури спрощеної (допорогової) закупівлі робіт з капітального ремонту сільського будинку культури в с. Студенок, вул. Пушкіна, 1, Ізюмського району Харківської області (ідентифікатор закупівлі: иА-2020-09-14-001623-с) до вирішення справи судом по суті.

Положеннями ст.136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

За приписами ст.137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

У відповідності до п.п. 2,4,5 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 15 січня 2019 року у справі №915/870/18 вказує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявник посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся .

Разом з цим, в обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач не зазначає.

На думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати ймовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся .

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність належного виконання зобов`язання не є встановленими фактами, а є предметом спору в цій справі. Тому посилання позивача на ці обставини у клопотанні про забезпечення позову суд вважає безпідставними.

При цьому суд керується правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 917/137/19, а саме: Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову . Розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів є завданням такої стадії провадження як розгляд справи по суті.

Таким чином, розглядаючи заяву щодо забезпечення позову, суд значною мірою позбавлений можливості досліджувати докази та вчиняти інші дії, які діюче процесуальне законодавство пов`язує зі стадією розгляду справи по суті.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано.

Дослідивши доводи заявника, суд вважає, що при зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову ним не було подано належних та допустимих в розумінні приписів ГПК України доказів наявності підстав, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем або іншими особами протиправних дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Відтак, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати ймовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку, що саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання рішення суду, вірогідне порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та спричинення значної шкоди позивачу не є доказом, на підставі якого суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, господарський суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сількомунсервіс" про забезпечення позову про забезпечення позову необґрунтованою, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Обов`язок доказування наявності підстав, визначених ст.136 ГПК України умовою вжиття судом заходів забезпечення позову, покладається згідно ст.74 ГПК України саме на заявника, який в даному випадку таких обставин не наводить та не надає будь-яких доказів їх існування.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сількомунсервіс" про забезпечення позову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 23.10.2020р. вх. № 3411/20.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 26.10.2020 року.

Суддя О.О. Присяжнюк