Рішення

від 26.10.2020 по справі 120/4224/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2020 р. Справа № 120/4224/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 198317 від 04.08.2020 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що працівниками Управління Укртрансбезпеки у Одеській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої зупинено транспортний засіб марки DAF (державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ), який належить йому на праві власності. За результатами перевірки було складено Акт від 18.06.2020 № 237535; розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 036424 від 18.06.2020 та роздруковано квитанцію про результати зважування від 18.06.2020.

На підставі вказаних документів відповідачем прийнято постанову від 04.08.2020 № 198317 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Позивач вважає постанову протиправною, оскільки на його переконання, ним не було допущено порушень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того позивач зазначає, що відповідачем помилково застосовано штраф на підставі норми ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт проведено із порушенням встановленої процедури.

Тому з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

02.09.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження від 25.08.2020 отримав 09.09.2020, що підтверджується розпискою про вручення, однак у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, тому суд у відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є фізичною особою-підприємцем з 05.07.2019, вид діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

18.06.2020 у пункті зважування Дачне на автомобільній дорозі М-05 Київ - Одеса 450 км.+500 м., посадовими особами Укртрансбезпеки у Одеській області було проведено габаритно-ваговий контроль належного на праві власності позивачу транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача.

Згідно Акту від 18.06.2020 № 237535 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час зважування транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлено перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10 % але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій транспортного засобу з актом ознайомився про що свідчить його підпис (а.с.17).

Згідно результатів зважування 18.06.2020 на пункті зважування Дачне осьове навантаження (нормативно допустиме: 11,22/11,22/22,44 т.; фактичне: 6,21/9,89/24,28 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 40,38 т, при нормативно допустимій 40,8 т. (а.с.18).

Того ж дня, складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким нараховано до сплати позивачу 584,82 євро (а.с.17).

Відповідно до повідомлення відповідача, ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на 04.08.2020 (а.с.16).

Постановою управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 04.08.2020 № 198317 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. відповідно до абз 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.16).

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п. 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Закон України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 № 3353-XII), Закон України, Про автомобільні дороги від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 № 2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України № 1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ст. 33 Закону від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30.03.1994 № 198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Виходячи із обставин справи судом встановлено, що позивач не отримував дозволу на перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, виданого компетентними уповноваженими органами або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 22.5 ПДР України № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п.п. 4 п. 2 ч. 1 Порядку № 879).

Згідно з п. 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Як передбачено п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Частиною 1 та 2 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що 18.06.2020 у пункті зважування Дачне на автомобільній дорозі М-05 Київ - Одеса 450 км.+500 м., посадовими особами Укртрансбезпеки у Одеській області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача.

Відповідно до складеного за результатом габаритно-вагового контролю Акту від 18.06.2020 № 237535, під час зважування транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлено перевищення передбачених законодавством вагових норм понад 10 % але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій транспортного засобу з актом ознайомився про що свідчить його підпис.

Згідно результатів зважування 18.06.2020 на пункті зважування Дачне осьове навантаження транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1 становить (нормативно допустиме: 11,22/11,22/22,44 т.; фактичне: 6,21/9,89/24,28 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 40,38 т, при нормативно допустимій 40,8 т.

Отже, за результатом зважування транспортного засобу встановлено, що навантаження на строєну вісь перевищує допустиме на 1,84 т., а із урахуванням допустимого двохвідсоткового відхилення від граничної маси, перевищення у відсотках складає 8,20 %.

Постановою управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 04.08.2020 № 198317 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до абз. 15 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи норми абз. 15 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ суд дійшов висновку, що підставою для застосування передбаченої у ній санкції є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Однак, як встановлено судом, показник перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм у спірних правовідносинах склав 8,20 %. Вказаний показник обчислено виходячи із інформації, що міститься у звіті про результат зважування транспортного засобу, яким керував позивач (норма т. 22.44, фактичне навантаження 24.28 т, відхилення 1,84 т., що у відсотковому еквіваленті становить 8,20 %).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач помилково застосував до позивача штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, адже позивач не вчинив порушення передбаченого диспозицією абз. 15 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Щодо інформації яка зазначена у розрахунку плати за проїзд (фактичні вагові параметри 24.28 т., відхилення 2,28 т., відсотковий еквівалент перевищення 10,36 т.), то такі оцінюються критично, адже при розрахунку не враховано норму п. 4 Правил № 30, яка допускає перевищення вагових параметрів на 2 відсотки.

Помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування постанови № 198317 від 04.08.2020 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн., що виключає необхідність в оцінці інших аргументів позивача.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо процесуального питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Глівінською С.Й. укладено Договір від 05.08.2020 про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 1.1 клієнт доручає, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання - доручення клієнта надати за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової (правничої) допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, зокрема у Вінницькому окружному адміністративному суді в спорі з Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Відповідно до п.п. 3.1 Договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар) в сумі 6000,00 грн. (а.с.23).

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з розрахунку № 1 та акту № 1 про здачу - прийняття наданих послуг до договору про надання професійної (правничої) допомоги від 05.08.2020 адвокатом Глівінською С.Й. позивачу надано правничу допомогу у вигляді:

- ознайомлення із матеріалами справи: постановою про застосування адміністративно - господарського штрафу, повідомлення. Консультування щодо підстав оскарження постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № 198317 від 04.08.2020 - 2 год., вартість 1 год - 500,00 грн., загальна сума 1000,00 грн.;

- виїзд до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області для ознайомлення з матеріалами адміністративного провадження та отримання копій документів, зокрема Акту № 237535 від 18.06.2020, розрахунок великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 036424 від 18.06.2020, документ Результати зважування - 2 год.; вартість 1 год - 500,00 грн., загальна сума 1000,00 грн.;

- підготовка та оформлення позовної заяви до суду, консультування клієнта щодо форми подачі позовної заяви, процесу судового розгляду - 3 год.; вартість 1 год - 1000,00 грн., загальна сума 3000,00 грн.

- представництво інтересів клієнта в судовому розгляді - 1000,00 грн.

Загальна сума наданих послуг становить 6000,00 грн.

На підтвердження оплати гонорару адвоката в матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку адвоката Глівінської С.Й., згідно якого на її рахунок 12.08.2020 та 13.08.2020 надійшли кошти в загальній сумі 7000,00 грн (а.с.26).

Надаючи оцінку обсягу адвокатських послуг згідно розрахунку № 1 та акту № 1 про здачу - прийняття наданих послуг до договору про надання професійної (правничої) допомоги від 05.08.2020, суд зазначає, що такі підлягають частковому врахуванню з огляду на наступне.

Так, адвокатом дійсно було складено та подано позовну заяву на 11 сторінках з додатками до неї на 10 аркушах. Також матеріалами справи підтверджується звернення представника позивача адвоката Глівінської С.Й. до відповідача із заявою про ознайомлення із матеріалами адміністративного провадження та отримання копій документів (а.с.21).

Натомість, суд звертає увагу на те, що ця справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто без проведення судового засідання, що ставить під сумнів надання послуг у формі представництва інтересів клієнта у суді (участь у судових засіданнях).

Крім того твердження адвоката про надання послуг у вигляді відслідковування руху справи суд оцінює критично, оскільки з метою інформування учасників справи про відкриття провадження у справі заходи вживались безпосередньо судом, що виключало необхідність у відслідковуванні руху справи адвокатом.

Відтак, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг в цілях оцінки обґрунтованості понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що в користь позивача підлягають відшкодуванню витрати в сумі 5000,00 грн.

Щодо наданої представником позивача виписки з особового рахунку Глівінської С.Й. про оплату послуг адвоката, суд не бере її до уваги, оскільки із цього документу не можливо ідентифікувати особу, що здійснила переказ коштів на рахунок Глівінської С.Й . Однак, суд зазначає, що відповідно до висновку, який міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/455/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Тому встановлення факту оплати позивачем в користь адвоката понесених витрат на правничу допомогу не є визначальним у цілях їх розподілу.

Із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду наведених у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд не надає оцінку співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність заперечень відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідачем у справі є Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (територіальний орган Укртрансбезпеки), який в силу норм Кодексу адміністративного судочинства України володіє статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення із відповідача сплаченого позивачкою судового збору.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198317 від 04.08.2020 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036) територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Богоніс Михайло Богданович