Постанова

від 13.10.2020 по справі 465/7542/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/7542/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/2987/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Ніткевича А.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_1 -

адвоката Дашинич О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 30 січня 2019 року у справі за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, Львівське комунальне підприємство Затишне , ОСОБА_2 , про зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 за власні кошти привести земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4610136900:04:002:0088, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану, який існував станом на 02.10.2015 року, а також за власні кошти привести житловий будинок АДРЕСА_1 до попереднього стану, зокрема, стану, який існував станом на 20.04.2015 року.

Свої вимоги Франківська районна адміністрація обгрунтовувала тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та розміщеного на ній житлового будинку за вказаною адресою, якій було видано дозвіл №06-16 на тимчасове порушення благоустрою для влаштування будівельного майданчика, однак, за наслідками проведеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, було встановлено порушення вимог частини першої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, про що складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Вказаним приписом від 21.09.2016 року зобов`язано ОСОБА_1 зупинити виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку з прибудовою вхідного тамбуру, переобладнанням приміщень цокольного поверху під нежитлові приміщення комерційного призначення з улаштуванням дверного прорізу на місці віконного за вказаною вище адресою, а також у тримісячний термін з дати отримання даного припису усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Також районна адміністрація посилалась на відсутність дозвільних документів для проведення вказаного переобладнання, а тому таке є самочинним.

Заочним рішенням Франківського районного суду м.Львова від 30 січня 2019 року позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 за власні кошти привести земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4610136900:04:002:0088 за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану, який існував станом на 02.10.2015 року, а також за власні кошти привести житловий будинок АДРЕСА_1 до попереднього стану, зокрема, стану, який існував станом на 20.04.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Франківської районної адміністрації Львівської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 1378 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 01 липня 2019 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Зазначає, що орган місцевого самоврядування, який зверненням з позовом до суду реалізує свої функції у сфері містобудування та здійснює владні управлінські функції, діє з метою виконання своїх повноважень, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю з тих підстав, що позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року.

Також зазначає, що у позовній заяві позивач ставить вимоги про приведення за власні кошти земельної ділянки та житлового будинку до попереднього стану, однак, ні у позові, ні в рішенні суду не вказано, які саме дії необхідно вчинити у житловому будинку та на земельній ділянці для їх приведення до попереднього стану (до стану, який існував до 02.10.2015 року та 20.04.2015 року). На переконання апелянта, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав не відповідає статті 16 ЦК України.

Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні суд посилається на п.4.3.3. ухвали Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 року Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради (із внесеними змінами), однак, такого пункту у вказаній ухвалі немає, окрім того, відповідно до розділу 5 цієї ухвали Львівської міської ради, серед повноважень, наданих районним адміністраціям, відсутні повноваження в галузі земельних відносин, у зв`язку з чим будь-які вимоги, що стосуються землі та земельних відносин, не підлягають до задоволення, оскільки районна адміністрація не наділена Львівською міською радою відповідними повноваженнями щодо захисту прав у сфері земельних відносин.

Апелянт наголошує, що відповідно до вимог п.2.7. Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, на особу, яка здійснила самочинне будівництво, уповноважена особа складає акт-попередження, який реєструється в журналі самочинного будівництва, проте, матеріали справи не містять акту-попередження по факту виявлення самочинного будівництва та доказів його вручення апелянту, відсутній також й технічний висновок міжвідомчої комісії про відповідність або невідповідність архітектурно-будівельним, пожежним нормативним вимогам самочинного будівництва, наявність якого передбачена п.5.1. Положення, та розпорядження голови районної адміністрації, яким би мало бути затверджено висновок міжвідомчої комісії (п.4.8. Положення).

В судове засідання інші учасники справи, окрім сторони відповідача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з вказаним позовом, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч.1 ст.15 ЦПК).

Аналогічне за змістом положення передбачене ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом (ч.1 ст.19 ЦПК).

Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, встановлював юрисдикцію адміністративних судів у вирішенні, зокрема, спорів за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (п.5 ч.2 ст.17 КАС).

Аналогічне за змістом положення передбачене КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом (п.5 ч.1 ст.19 ЦПК).

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, у випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Підпунктом 1 пункту а частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно з підпунктом 3 пункту б частини першої статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 14 Закону України Про основи містобудування .

Відповідно до статті 7 Закону України Про основи містобудування , державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Пунктами 1.1, 4.50 та 4.66 Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №977 від 01.11.2016 року, визначено, що районна адміністрація є виконавчим органом Львівської міської ради; до компетенції районної адміністрації належать, зокрема, такі повноваження: розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу, тощо); звернення до судових органів з позовними заявами, зокрема, щодо фактів самочинного будівництва; з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.

У даній справі Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду з позовом, у якому просила суд зобов`язати ОСОБА_1 за свій рахунок привести до попереднього стану належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що реконструкція житлового будинку з прибудовою вхідного тамбура та переобладнання приміщення цокольного поверху під нежитлові приміщення комерційного призначення з улаштуванням дверного прорізу на місці віконного здійснена відповідачем без необхідних дозвільних документів та з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак, і публічно-правову природу таких правовідносин.

Крім того, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач, як суб`єкт владних повноважень, діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

З огляду на наведене вище, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11, від 20 листопада 2019 року у справі №462/4783/16-ц та ряду інших постановах дійшла правового висновку про те, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими, і такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, наведене дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, а саме, статті 19 ЦПК України.

Згідно із частинами першою та другою статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вимогами частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, апеляційний суд роз`яснює позивачеві право на звернення до суду з таким позовом в порядку адміністративного судочинства, а також роз`яснює про наявність у позивача права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 367, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 30 січня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, Львівське комунальне підприємство Затишне , ОСОБА_2 , про зобов`язання до вчинення дій, - закрити.

Роз`яснити Франківській районній адміністрації Львівської міської ради право на звернення до суду з таким позовом в порядку адміністративного судочинства, а також роз`яснити про наявність права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 жовтня 2020 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Ніткевич А.В.

Цяцяк Р.П.