Постанова

від 26.10.2020 по справі 683/48/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 683/48/20

Провадження № 22-ц/4820/1674/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Ромашка Трейд про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Ромашка Трейд на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2020 року,

встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Ромашка Трейд (далі - ТОВ ТК Ромашка Трейд ) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди .

ОСОБА_1 зазначив, що з 12 березня до 29 липня 2019 року він працював у ТОВ ТК Ромашка Трейд на посаді налагоджувальника устаткування у виробництві харчової продукції та був звільнений з роботи за власним бажанням. У день звільнення з позивачем не проведено повний розрахунок по заробітній платі, йому не видано трудову книжку та копію наказу про звільнення. 19 грудня 2019 року відповідач здійснив часткову виплату заборгованості у розмірі 4 544 грн, отже, залишок боргу із заробітної плати склав 8 506 грн. Оскільки мала місце затримка розрахунку при звільненні, то відповідно до ст. 117 КЗпП України ТОВ ТК Ромашка Трейд повинно виплатити позивачеві середній заробіток за період з 30 липня 2019 року до дня постановлення судом рішення у справі. Крім того, затримка виплати заробітної плати та необхідність звернення до суду за захистом свого порушеного права призвели до моральних страждань позивача, які проявилися у втраті нормальних життєвих зв`язків і додаткових зусиллях для організації свого життя, розмір завданої йому моральної шкоди становить 10 000 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ ТК Ромашка Трейд на свою користь 8 506 грн заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 30 липня 2019 року і по день постановлення судом рішення у справі, та 10 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ ТК Ромашка Трейд на користь ОСОБА_1 6 757 грн 86 коп. заробітної плати, 41 400 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 липня 2019 року до 14 квітня 2020 року та 5 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ ТК Ромашка Трейд на користь держави 2 522 грн 40 коп. судового збору.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Суд виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 не отримав усіх сум, які належали йому від ТОВ ТК Ромашка Трейд , а 19 грудня 2019 року з ним був проведений частковий розрахунок, внаслідок чого заборгованість по заробітній платі склала 6 757 грн 86 коп. Оскільки на теперішній час існує борг по заробітній платі, то з ТОВ ТК Ромашка Трейд на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 липня 2019 року до 14 квітня 2020 року (180 робочих днів). Порушення трудових прав ОСОБА_1 призвело до його моральних страждань, однак, розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити з урахуванням характеру правопорушення, вимог розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2020 року заяву ТОВ ТК Ромашка Трейд про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ ТК Ромашка Трейд просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ ТК Ромашка Трейд виплатило ОСОБА_1 всю заробітну плату після утримання з неї податку на доходи фізичних осіб і військового збору, внаслідок чого борг по заробітній платі у підприємства перед позивачем відсутній. Оскільки ОСОБА_1 у день звільнення не працював і не звертався до відповідача з вимогою про виплату належних йому коштів, то остаточний розрахунок з позивачем проведено 19 грудня 2019 року. ОСОБА_1 не довів факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правові позиції Верховного Суду в аналогічній справі, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд не врахував очевидну неспівмірність стягуваної суми (41 400 грн) із встановленим розміром заборгованості (6 757 грн 86 коп.) і фактичною відсутністю заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не застосував закон (статтю 94 КЗпП України, статті 1, 2, 8 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон №108/95-ВР), статті 6, 162, 163, 164, 167, 168, 170, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України), статтю 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір (далі - Закон №3674-VI)), який повинен бути застосований, неправильно витлумачив норми статей 116, 117, 237-1 КЗпП України та не дотримався приписів статей 81, 141 ЦПК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Наказом №13К від 11 березня 2019 року ОСОБА_1 прийнято на роботу у ТОВ ТК Ромашка Трейд на посаду налагогоджувальника устаткування у виробництві харчової продукції з 12 березня 2019 року з посадовим окладом 4 600 грн на місяць.

Наказом №60К від 29 липня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 29 липня 2019 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

У період дії трудового договору ТОВ ТК Ромашка Трейд виплатило ОСОБА_1 заробітну плату: 22 березня 2019 року - 740 грн 60 коп., 5 квітня 2019 року - 1 851 грн 50 коп., 19 квітня 2019 року - 1 939 грн 67 коп., 7 травня 2019 року - 1 763 грн 33 коп., 21 травня 2019 року - 1 763 грн 33 коп., 6 червня 2019 року - 1 939 грн 67 коп., 20 червня 2019 року - 2 338 грн 73 коп., 9 липня 2019 року - 1 364 грн 27 коп.

При звільненні ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 1 444 грн 23 коп.

Платіжним дорученням №1282 від 18 грудня 2019 року ТОВ ТК Ромашка Трейд перерахувало ОСОБА_1 4 544 грн. (заробітна плата за липень 2019 року та грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку).

а) щодо вимоги про стягнення заробітної плати

Застосовані норми права

Статтею 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як передбачено ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

В силу ч. 1 ст. 8 Закону №108/95-ВР держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору (пп. є пп. 14.1.54. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.п. 6.1 і 6.2 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Із положень пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 ПК України слідує, що податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, п. 164.1 ст. 164 ПК України платником такого податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, тобто, будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Як передбачено пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

В силу п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що заробітна плата - це винагорода, яку на підставі трудового договору роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Погодинна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок або посадових окладів, її розмір залежить від кількості відпрацьованого часу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць.

За загальним правилом звільненому працівнику виплачується грошова компенсація за всі дні невикористаної ним щорічної відпустки.

Як заробітна плата, так і грошова компенсація за невикористану відпуску, є доходом працівника (фізичної особи). Такий дохід оприбутковується, зокрема через сплату працівником податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% і військового збору за ставкою 1,5%.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами трудового договору виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалася за погодинною системою оплати праці. Позивачу був встановлений посадовий оклад у розмірі 4 600 грн.

У період дії трудового договору ТОВ ТК Ромашка Трейд нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату: за березень 2019 року (14 робочих днів) - 3 220 грн, за квітень 2019 року - 4 600 грн, за травень 2019 року - 4 600 грн, за червень 2019 року - 4 600 грн, за липень 2019 року (21 робочий день) - 4 200 грн.

При нарахуванні заробітної плати ТОВ ТК Ромашка Трейд утримало з ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб і військовий збір: у березні 2019 року - 627 грн 90 коп. (3220х19,5%); у квітні, травні та червні 2019 року - по 897 грн (4600х19,5%). Із заробітної плати за липень 2019 року та грошової компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 утримано податку на доходи фізичних осіб і військовий збір у розмірі 1 100 грн 62 коп. ((4200+1444,23)х19,5%).

Всього ОСОБА_1 отримав у ТОВ ТК Ромашка Трейд заробітну плату: за березень 2019 року - 2 592 грн 10 коп. (3220-627,90), яка виплачена за платіжними відомостями №7 від 22 березня 2019 року (740 грн 60 коп.) і №10 від 5 квітня 2019 року (1 851 грн 50 коп.); за квітень 2019 року - 3 703 грн (4600-897), яка виплачена за платіжними відомостями №12 від 19 квітня 2019 року (1 939 грн 67 коп.) і №17 від 7 травня 2019 року (1 763 грн 33 коп.); за травень 2019 року - 3 703 грн (4600-897), яка виплачена за платіжними відомостями №20 від 21 травня 2019 року (1 763 грн 33 коп.) і №31 від 6 червня 2019 року (1 939 грн 67 коп.); за червень 2019 року - 3 703 грн (4600-897), яка виплачена за платіжними відомостями №40 від 20 червня 2019 року (2 338 грн 73 коп.) і №42 від 9 липня 2019 року (1 364 грн 27 коп.).

Крім того, 18 грудня 2019 року ТОВ ТК Ромашка Трейд перерахувало ОСОБА_1 заробітну плату за липень 2019 року та грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4 544 грн (5644,23-1100,62).

Отже, після утримання із заробітку ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб і військового збору ТОВ ТК Ромашка Трейд виплатило позивачеві всі суми, що належали йому від підприємства, внаслідок чого підстави для стягнення з ТОВ ТК Ромашка Трейд на користь ОСОБА_1 заробітної плати відсутні.

Висновок суду першої інстанції про виникнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 6 757 грн 86 коп. не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

б) щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Застосовані норми права

Частиною 1 статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником остаточний розрахунок, виплатити всі належні йому суми (заробітну плату, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки тощо). Ці суми мають бути виплачені працівникові в день звільнення, коли ж працівник у день звільнення не працював, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок.

При невиконанні вказаного обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність, зокрема, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, у разі відсутності працівника на роботі в день звільнення обов`язок роботодавця виплатити йому розрахункові кошти виникає після звернення працівника до власника або уповноваженого ним органу з відповідною вимогою про розрахунок.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за липень 2019 року (а.с. 79) 29 липня 2019 року (в день звільнення) ОСОБА_1 не працював.

У матеріалах справи відсутні належні та достатні докази про звернення ОСОБА_1 до ТОВ ТК Ромашка Трейд з вимогою про розрахунок.

Поштовий конверт із відміткою про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (а.с. 11), рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, на якому відсутні будь-які відмітки про вручення поштового відправлення адресату (а.с. 11), запит адвоката Андрощук Л.С. про витребування у ТОВ ТК Ромашка Трейд документів (а.с. 12), опис вкладення, чек на оплату поштового відправлення та поштова листівка про його вручення (а.с. 13) достовірно не підтверджують факт звернення ОСОБА_1 до відповідача за розрахунком.

18 грудня 2019 року ТОВ ТК Ромашка Трейд виплатило ОСОБА_1 всі суми, що належали йому від підприємства, та провело з ним остаточний розрахунок.

Лише 11 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати.

Отже, ОСОБА_1 не довів, що у період з 29 липня до 18 грудня 2019 року він звертався до ТОВ ТК Ромашка Трейд з вимогою про розрахунок при звільненні.

Те, що 29 липня 2019 року ОСОБА_1 подав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням (а.с. 30), не спростовує вказаний висновок суду апеляційної інстанції, оскільки в той день позивач не виконував обов`язки за трудовим договором, а тому він є неробочим днем у розумінні ст. 116 КЗпП України.

З огляду на викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з ТОВ ТК Ромашка Трейд на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

в) щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди

Застосовані норми права

Відповідно до з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

За змістом указаних правових норм обов`язок власника або уповноваженого органу відшкодувати працівнику моральну шкоду виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення його законних прав.

Ці обставини повинні бути доведені позивачем належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази про порушення трудових прав ОСОБА_1 , які призвели до його душевних страждань, у зв`язку з чим у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Не врахувавши всіх обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявлений ОСОБА_1 позов є частково підставним і обґрунтованим, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом №3674-VI.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом указаної правової норми позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати (винагороди за виконану роботу) та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами у трудових спорах позивачі не звільняються від сплати судового збору.

В силу приписів ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст.ст. 1, 2 Закону №108/95-ВР середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Отже, при поданні позову ОСОБА_1 користувався пільгами щодо сплати судового збору лише в частині вимоги про стягнення заробітної плати. Решта позовних вимог (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди) мала бути оплачена судовим збором.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані норми чинного законодавства та не вимагав від ОСОБА_1 сплати судового збору за цими вимогами.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 заявив вимоги майнового характеру з ціною позову 59 906 грн (8506+41400+10000), які мали бути оплачені судовим збором за мінімальною ставкою у розмірі 840 грн 80 коп. (2102х0,4). ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди (51 400 грн), які становлять 85,8% від усіх позовних вимог (51400х100:59906), а тому при пред`явленні позову ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір у розмірі 721 грн 41 коп. (840,80х85,8%).

В позові ОСОБА_1 відмовлено, внаслідок чого ці кошти слід стягнути з нього в дохід держави.

Також ОСОБА_1 має відшкодувати ТОВ ТК Ромашка Трейд 901 грн 76 коп. витрат за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення (1051х85,8%). Оскільки ОСОБА_1 користується пільгами щодо сплати судового збору в частині вимог про стягнення заробітної плати, то інша сума сплаченого судового збору у розмірі 149 грн 24 коп. повинна бути відшкодована відповідачеві з державного бюджету (1051-901,76).

За подання апеляційної скарги ТОВ ТК Ромашка Трейд мало сплатити судовий збір у розмірі 1 261 грн 20 коп. (840,80х150%), із яких 1 082 грн 11 коп. слід покласти на позивача (1261,20х85,8%), а 179 грн 09 коп. - відшкодувати апелянту з державного бюджету (1261,20-1082,11).

Всього з ОСОБА_1 на користь ТОВ ТК Ромашка Трейд повинно бути присуджено судового збору у розмірі 1 983 грн 87 коп. (901,76+1082,11). У свою чергу відповідачу з державного бюджету має бути відшкодовано 328 грн 33 коп. судового збору (149,24+179,09).

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

вирішив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Ромашка Трейд задовольнити.

Заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь держави (отримувач: Управління Державної казначейської служби України у Старокостянтинівському районі/місто Старокостянтинів/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37822967, МФО 899998, Казначейство України (ЕАП), рахунок UA038999980313101206000022007; призначення платежу: *;101; судовий збір, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області, код класифікації доходів 22030101) 721 гривню 41 копійку судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Ромашка Трейд (місцезнаходження - 29001, місто Хмельницький, вулиця Свободи, 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39333950) 1 983 гривні 87 копійок судового збору.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Ромашка Трейд (місцезнаходження - 29001, місто Хмельницький, вулиця Свободи, 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39333950) 328 гривень 33 копійки судового збору .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Цішковський В.А.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 54